Суть і завдання оперативного управління.

Вибір системи визначається типом виробництва, обсягом і повторюваністю продукції, що випускається, та її складністю, ступенем уніфікації деталей і вузлів, виробничою структурою підприєм­ства, формою внутрішньозаводської спеціалізації.

Система оперативного планування являє собою методику і техніку планової роботи, що визначається ступенем її централізації, обраною планово-обліковою одиницею, складом і точністю календарно-планових нормативів, а також переліком, порядком оформлення і руху планової та облікової документації. На основі досвіду, накопиченого підприємствами машинобудівної промисловості у сфері оперативного планування, і даних наукової літератури відповідно до різновидів планово-облікових одиниць розрізняють два види систем: 1) комплектні й 2) подетальні.

При цьому перевага може бути надана тій системі, застосування якої дасть змогу досягти максимальної гармонізації виробничого процесу, тобто підвищити його безперервність, скоротити цикл, поліпшити використання виробничих потужностей, трудових і матеріальних ресурсів і насамкінець домогтися ритмічності роботи і мак­симальної ефективності виробництва.

1. Комплектні системи. Сутність їх полягає в тому, що як планово-облікові одиниці приймаються комплекти деталей, об'єднані за визначеними ознаками. До комплектних належать позаказна, комп­лектно-вузлова, комплектно-групова, машинно-комплектна, умовно-комплектна системи.

2. Подетальні системи. При подетальних системах планово-обліковою одиницею сприймається деталь кожної назви. Найпоширенішими по детальними системами є «складська», «за нормами заділів», «за термінами міжцехових подач», «за стандартними терміна­ми» і «затактом потоку».

2. Організація управління на основі сіткового планування та управління.

Система сіткового планування й управління (СПУ) являє собою комплекс комплекс графічних і розрахункових методів, організаційних заходів та контрольних прийомів, які забезпечують моделювання, аналіз і динамічну перебудову плану виконання складних проектів, та визначають мінімальній вартості продукції.

Сутність СПУ полягає в тому, що плануються, та порядку їх виконання використовується сітковий графік, який дозволяє оперативно аналізувати та управляти ходом виконання всього комплексу робіт.

Існують основних шість кроків, за якими здійснюються дані моделі:

1. Визначають проект і всі його основні роботи і завдання.

2. Встановлюють усі зв’язки між роботами. Визначають, які роботи повинні передувати і які повинні виконуватись за цими роботами.

3. Виконують графічну будову моделі, яка містить всі роботи.

4. Визначають часові (грошові) витрати по кожній роботі.

5. Визначають найдовший час на графіку від початку виконання проекту до його закінчення.

6. Використовують сіткову модель для реалізації плану. Розкладу виконання робіт, управління і контролю за розвитком проекту.

При побудові сіткового графіка потрібно дотримуватись певних правил: потік часу в моделі повинен йти зліва направо та згори донизу; графік повинен мати лише одну вихідну та одну завершальну подію (для одно цільової моделі); графік не повинен мати циклів; модель не повинна мати «тупіків», тобто подій, які не мають попередніх чи наступних робіт, крім вихідної та завершальної; між двома подіями може бути проведена лише одна робота, якщо необхідно провести дві роботи, то вводять додаткову подію і фіктивну роботу.

Будь-яка послідовність взаємопов’язаних подій та робіт на графіку називається шляхом. Довжина шляху – це сума тривалостей усіх робіт, які лежать на цьому шляху. Найбільший шлях називають – критичним, а роботи на ньому – критичні, і вони визначають тривалість виконання всього комплексу робіт за проектом. Ненапружені шляхи – всі інші, крім критичного, можуть частково збігатися з критичним. Після аналізу сітки проводиться оптимізація графіка.

Оперативно-календарне планування виробництвом.

У серійному виробництві номенклатура виготовлення виробів більш-менш постійна і регулярно повторюється. Тому важливим завданням є встановлення і забезпечення періодичності виготовлення виробів відповідно до плану, визначення розміру партії випуску виробів і періодичності запуску їх в обробку.

У серійному виробництві до календарно-планових нормативів належать розміри і ритми партій деталей, тривалість виробничих циклів виготовлення партії деталей і виробів, випередження запуску і випуску партії деталей і складальних одиниць.

На основі нормативів складаються календарні плани-графіки роботи виробничих ділянок і розраховуються заділи.

Розмір партії деталей є основним нормативом, що істотно впливає на продуктивність праці робітника, собівартість обробки деталей, тривалість виробничого циклу й обсяг незавершеного виробництва.

На практиці застосовується два спрощених методи розрахунку розміру партій:

1. Розрахунок розміру партій обмежує питома вага підготовчо-завершального часу в загальному часі обробки деталей

де - норма підготовчо-завершального часу, хв.;

t_шт. - норма штучного часу, хв.;

Р_п.з. - відсоток підготовчо-завершального часу стосовно штучного часу на партію деталей.

2. Розмір партії деталей визначається за умови, що час обробки однієї партії на будь-якому робочому місці не буде більше зміни або половини зміни

де Т_зм.- тривалість робочої зміни, хв.;

-мінімальна норма штучного часу на операцію, хв.;

Р_вик - відсоток виконання норми часу на операцію, яка має

Розрахунок розмірів партії за першим методом доцільно виконувати для деталей із великим підготовчо-завершальним часом (часом переналагодження робочого місця), а за другим методом - для деталей, в яких цей час незначний або зовсім відсутній. Розрахункові розміри партій коригуються.

Розмір партії має бути:

1) більший або менший від місячного випуску деталей у ціле число разів, необхідно прагнути до максимуму скорочення різноманітності розмірів партій деталей;

2) у ціле число разів більше або менше тієї кількості деталей, яка визначається стійкістю технологічного оснащення;

3) таким, щоб виробничі й складські площі були достатніми для збереження деталей;

4) кратним або рівним розмірам партій у суміжних цехах, в яких обробляються такі деталі.

Як без дотримання встановлених випереджень запуску і випус­ку, так і без необхідних заділів не може бути забезпечена безперебійна рівномірна робота і рівномірний випуск продукції.

Заділами називають деталі, що є на різних стадіях виробничого процесу, складальні одиниці або вироби, тобто незавершене виробництво в натуральному виразі.

Розрізняють внутрішньоцехові й міжцехові заділи.

Внутрішньоцехові - циклові заділи, міжцехові - оборотні й резервні заділи.

Цикловий заділ - кількість деталей, що знаходяться у виробничому процесі на той або інший момент часу.

де - середній розмір циклового заділу;

- партія і-деталей;

Т_ці - тривалість виробничого циклу партії і-деталей, хв.;

R_і - ритм партії і-деталей.

Оборотні заділи. Причини виникнення заділів між двома суміжними ланками виробництва: різний характер надходження і споживання предметів (штучний або партіонний); різні швидкості надходження і споживання; різні періоди (ритми) надходження і споживання; зрушення початку споживання порівняно з початком надходження предметів.

де Н_о - мінімальний середній оборотний заділ;

n₁,n₂ - розміри партій надходження і споживання;

d_n - загальний найбільший дільник для розмірів партій надходження і споживання предметів.

Резервні заділи створюються при дотриманні резервних випереджень між суміжними цехами.

де - середній розмір резервних заділів;

- резервне випередження між двома суміжними цехами, днів;

- середньоденний випуск деталей.

Масове виробництво характеризується обмеженою номенклатурою і великими масштабами випуску партії. На підприємствах з ма­совим виробництвом високий рівень спеціалізації робочих місць, по­стійне закріплення за робочими місцями певних операцій, деталей, вузлів, що дає змогу планувати запуск і випуск за кожною деталлю відповідно до їхньої потреби для безперебійного забезпечення проце­су складання виробів. Основна форма руху предметів праці - потік.

Склад календарно-планових нормативів залежить від виду потокових ліній. Загальними календарно-плановими нормативами для всіх видів потоку є такт і ритм роботи лінії та нормативи заділів.

Заділи в потоковому виробництві внутрішньолінійні: на робочих місцях (технологічні), транспортні, резервні (страхові); міжлінійні (складські): оборотні, транспортні, резервні.

Внутрішньолінійні заділи. Заділ на робочих місцях (технологічний)

де q1 - число робітників, зайнятих виконанням і-ї операції;

n_р.мi - кількість предметів, одночасно оброблених на одному робочому місці і-ї операції;

m - кількість операцій;

n_к - кількість деталей на контролі.

Транспортні заділи - предмет, що є в даний момент на стрічці конвеєра.

де - довжина транспортувального пристрою, м;

- відстань між суміжними робочими місцями, м.

Наявність транспортного заділу на безперервних потокових лініях необов'язкова, бо предмети з одного робочого місця передаються безпосередньо на інше.

Резервні (страхові) заділи:

де Т_зб.і- час можливого збою на і-й операції, хв.;

r - такт лінії, хв.;

m - число операцій, які страхуються.

Резервний (страховий) заділ створюється для компенсації відхилень від такту в роботі потокових ліній.

Причинами відхилень від такту в роботі потокових ліній є:

1) виробничо-технічні неполадки (несвоєчасна подача заготівок, поломки інструменту, вихід з ладу устаткування і т. ін.);

2) допоміжні операції, що переривають основний процес (переналагодження, зміна інструменту);

3) коливання в продуктивності праці робітників.

Міжлінійні (складські) заділи. Оборотні заділи обумовлені різною продуктивністю ліній, що подають і споживають.

де Т_зм - тривалість зміни, хв.;

r - середній такт лінії з мінімальною продуктивністю, хв.;

- число змін роботи лінії з мінімальною і максимальною продуктивністю.

Транспортні заділи

де р - розмір транспортної партії.

Резервні заділи створюються для забезпечення роботи наступної операції при виникненні збоїв через будь-які випадкові причини, щоб не допустити простою всієї лінії. Величина резервного заділу не більше величини п'ятиденного випуску деталей (виробів).

Злагоджений хід роботи при масово-потоковому виробництві досягається вирівнюванням продуктивності всіх ланок відповідно до єдиного розрахованого такту випуску готової продукції.

Календарно-планові нормативи для одиночного виробництва:

1) тривалість виробничого циклу виготовлення виробу і циклові графіки за окремими виробами;

2) випередження запуску і випуску виробу;

3) зведений календарний графік виконання замовлення.

Маючи дані про тривалість циклу складання виробу, обробки деталей, виготовлення заготівок, можна визначити тривалість циклу виготовлення виробу і скласти цикловий графік виконання замовлен­ня (важливий документ для міжцехового планування). Відповідно до циклових графіків установлюють календарні терміни випередження за окремими етапами виробничого процесу. Потім складають зведений графік запуску-випуску всіх виробів, передбачених виробничою програмою на черговий плановий період.

В одиничному виробництві великого значення набуває розробка змінно-добових завдань як для ділянок і змін у цілому, так і для окремих робочих місць. Це завдання, уточнені щодо номенклатури, кількості, термінів і робочих місць.

При складанні зведеного графіка мають виконуватись розрахунки завантаження виробничих площ і устаткування роботами з виконання різних замовлень, які проходять у той самий календарний період (паралельно) через відповідні стадії виробництва.