Класифікація соціальних інвестицій

За об’єктом вкладення виділяють матеріальні інвестиції, фінансові (вкладення у фінансові активи) та нематеріальні (інвестиції у нематеріальні активи).

Сутність прямих інвестицій полягає у безпосередній участі інвестора у виборі об’єкта вкладення певних засобів. Непрямі інвестиції здійснюються через посередників. У соціальному інвестуванні такими посередниками переважно виступають неприбуткові організації та фонди соціальних інвестицій.

3. Методики оцінювання соціальної відповідальності:

Внутрішні індекси, методики оцінки соціальних інвестицій:

1). Методика розрахунку внутрішнього індексу соціальної відповідальності компанії методами експертної оцінки та модифікованої матриці SPACE-аналізу.

Для розрахунку індексу соціальних інвестицій оцінюють соціальну політику, реалізовану менеджментом цих підприємств за наступними критеріями: винагорода і мотивація, професійна підготовка і розвиток персоналу, охорона праці, реалізовані соціальні програми, додаткові стимули для персоналу, задоволеність морально-психологічним кліматом.

У кожній групі критеріїв сформовано перелік кількісних або якісних показників: від розміру заробітної плати до розвитку волонтерства та медичного обслуговування, які оцінювалися за шкалою від 0 до 100. За принципом матриці SPACE показники розподіляються на 4 групи:

Ø фактори, що забезпечують стабільність (додаткові стимули для персоналу, психологічний клімат);

Ø фактори, що створюють безпечні умови праці (охорона праці);

Ø фактори, що забезпечують конкурентні переваги підприємства для працівників (підготовка та перепідготовка кадрів, соціальні програми);

Ø фактори, що забезпечують фінансову привабливість (винагорода і мотивація)

Результати досліджень формувалися в бальній оцінці з урахуванням абсолютної помилки, відносної похибки, надійності та коефіцієнта Стьюдента. Потім розробляються рекомендації щодо заходів по покращенню рівня соціальної відповідальності і підвищенню ефективності соціальної політики. Це доволі трудомістка методика, але досить ефективна для галузевого застосування.

2). Методика оцінки ефективності соціально відповідальної діяльності підприємства, що розроблена Асоціацією менеджерів Росії при підтримці Програми розвитку ООН. У табл.2. Представлений аналіз методів вимірювання результатів соціальних заходів з метою визначення ефективності соціальних інвестицій підприємства шляхом розрахунку кількісних та якісних показників.

Таблиця 2

Методи кількісної і якісної оцінки КСВ підприємства

Кількісні показники	Якісні показники
Індекс питомих соціальних інвестицій (IL) – представляє собою величину соціальних інвестицій обстежених компаній, що припадає на одного працівника (в грошових одиницях): , де Сі – обсяг соціального інвестування і-ої компанії (включаючи і добровільні, і обов’язкові витрати на соціальні програми); Li – середньоспискова чисельність працівників і–ої команії; n – число компаній, що беруть участь в обстеженні.	Якісний індекс соціальних інвестицій для і–го підприємства (ІКі) показує рівень комплексності соціальної діяльності підприємства, %: , де Хij – булева змінна, що приймає значення 1, коли j – а ознака має місце у і-ої компанії; та дорівнює 0, якщо ознака відсутня; m – кількість ознак, за якими оцінюється соціальна діяльність компанії, що бере участь у дослідженні.
Частка соціальних інвестицій обстежених компаній у сумарному обсязі їхніх продажів (IS), що вимірюється в відсотках: , де Sі – обсяг продажу і-ої компанії.	Якісний індекс соціальних інвестицій для j-ої ознаки (ІКj) показує ступінь присутності цієї якісної ознаки в статистичній виборці підприємства, %: , де n – кількість компаній, що беруть участь у дослідженні.

Продовження таблиці 2

Кількісні показники	Якісні показники
Частка соціальних інвестицій обстежених компаній у сумарному обсязі їхніх прибутків до оподаткування (ІР), що вимірюється в відсотках: , де Рі – обсяг прибутків до оподаткування і-ої компанії.	Загальний якісний індекс соціальних інвестицій (ІК) показує рівень комплексності соціальної діяльності підприємства, %: .

Така методика оцінки може бути застосована для оцінки соціальної відповідальності будь-яких підприємств певної галузі, чи певного виду діяльності. Вона потребує порівняння підприємств, для яких характерний однаковий набір ознак, який важливий для кожного підприємства. Дана методика в більшому ступені може бути застосована для побудови рейтингу серед підприємств, що займаються соціально відповідальною діяльністю. Її використання, в більшому ступені, доцільно певними агенціями, державними управлінськими структурами, інституціями місцевого самоврядування з метою обрання партнерів для здійснення соціальних проектів, інформування населення (мешканців країни чи певного регіону, міста) стосовно відповідальних/безвідповідальних підприємств.

З позиції окремого підприємства дана методика оцінки може бути використана задля виявлення відповідних «вузьких місць», тобто того, що є для компаній найбільшою проблемою. В тому числі, в процесі проведення оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства, як складовий елемент оцінки.

3). Модель оцінки ефективності соціальних інвестицій та корпоративної соціальної відповідальності, що розроблена вченими «Інституту економіки міста» і представляє собою розрахунок комплексного показника (індексу).

Цей підхід засновано на тому, що відомості про витрати на корпоративні соціальні програми, не дають змогу коректно порівнювати компанії між собою. У зв’язку із цим дослідники поставили мету створити розрахункові індекси, які вимірюються у відносних одиницях (балах або відсотках), за допомогою яких організація може побачити своє місце серед інших компаній галузі при цьому комплексний індекс (КІ) повинен враховувати дві складові КСВ: 1) сплату податків, інвестиції та 2) добродійність і соціальне інвестування.

Комплексний індекс розраховується:

,

де КІі – комплексний індекс і-тої компанії (і = 1, 2,...n);

Ті – виплачені податки;

СЕі – інвестиції в основний капітал;

SЕі – соціальні видатки;

ТОСі – поточні витрати виробничого призначення.

Даний індекс враховує, що високий обсяг сплачених податків не завжди свідчить про високий рівень соціальної відповідальності. Іноді економія на податках може бути позитивним фактором соціально– економічного розвитку, якщо такі інвестиції допомагають здійснити модернізацію, позитивно впливають на умови праці персоналу, екологію, майбутні платежі. Таким чином, комплексний індекс КСВ, розроблений вченими «Інституту економіки міста», є моделлю,що узагальнює параметри, пов’язані з податковою, інвестиційною й соціальною політикою фірми.

Поряд із комплексним індексом доцільно розрахувати також індикатор перспективного розвитку – відношення суми соціального інвестування та інвестицій в основний капітал до величини чистого прибутку:

,

де ІРі – індикатор перспективного розвитку;

NЕі – чистий прибуток підприємства.

Ще одним показником вказаної моделі є індикатор соціальних видатків – відношення обсягу соціальних видатків, зроблених підприємством протягом звітного періоду, до обсягу чистого прибутку, отриманого в цьому ж періоді:

,

де ІСВі – індикатор соціальних видатків підприємства.

У міжнародній практиці нормальним явищем вважається, коли компанії виділяють на соціальні програми близько 1% прибутку. Акціонери стежать за тим, щоб добродійність не стала надмірною, тому що це може негативно позначитися на показниках інвестицій в основний капітал і на конкурентоспроможності бізнесу.

Представлена модель оцінки ефективності соціальних інвестицій та корпоративної соціальної відповідальності дозволяє відстежувати динаміку зміни результатів діяльності підприємства у співставленні з витратами на соціальні проекти.

А) Індикатори оцінювання соціальної відповідальності (табл. 3,4,5).

Таблиця 3

Індикатори соціально відповідальної діяльності підприємства щодо навколишнього середовища

Таблиця 4

Індикатори соціально відповідальної діяльності підприємства щодо зовнішнього середовища

Таблиця 5

Індикатори соціально відповідальної діяльності підприємства щодо внутрішнього середовища

Б). Система управління та оцінки Лондонської бенчмаркетінгової групи (LBG).

Метод порівняльного аналізу, розроблений Лондонською групою порівняльного аналізу (London Benchmarking Group - LBG), яким обрано у якості головного чинника оцінки філантропічний напрямок діяльності компанії – благодійність. Модель порівняльного аналізу базується на показниках корпоративного інвестування у місцеві та регіональні спільноти. Ця модель побудована на гіпотезі, що уся благочинна та соціально направлена діяльність компанії є додатком до її основної діяльності. Основна бізнес діяльність та соціальні впливи та ефекти є ґрунтом для побудови стосунків та формування піраміди участі корпоративної компанії у вирішенні соціальних та суспільних завдань місцевої громади. У якості наступного щаблю розглядаються комерційні ініціативи, які фінансуються із бюджету маркетингу компанії і дають додаткові місцеві ефекти. На другому щаблі – спільне із партнерами корпорації доброчинне інвестування у проекти місцевої громади. На вершині піраміди ефектів знаходиться філантропічна діяльність компанії що фінансується із бюджету інвестицій. Остання є відгуком на запити місцевої громади. Запропонована LBG градація дозволяє чітко вимірювати фінансові, матеріальні та ресурсні витрати компанії, у тому числі і витрати робочого часу та інших видів соціально направленої діяльності. Наприклад, коли співробітники компанії добровільно витрачають свій час на соціальні проекти, їх внесок для компанії вимірюється як витрати робочого часу, погодинна ставка та накладні витрати. Означена модель дозволяє обґрунтувати мотивацію суспільної направленості та соціальної ефективності діяльності компанії.

Метод «збалансованої оцінки показників» (The Balanced Scorecard) використовується як ефективний засіб кількісної оцінки та управління цінностями компанії для акціонерів. Означена модель ґрунтується на врахуванні чотирьох факторів: фінансових показників, відносин з клієнтами, внутрішніх бізнес-процесів, інновацій та підвищення кваліфікації. Цей метод дозволяє врівноважити вплив короткострокових та довгострокових цілей компанії, а також балансу між фінансовими та нематеріальними оцінками

В) Оцінка життєвого циклу (Life cycle assessment – LCA)

Стандарт ISO 14040/44 визначає оцінювання життєвого циклу (ОЖЦ, life cycle assessment, LCA) як компіляцію та оцінку входів і виходів виробничої системи та їх потенційного впливу на довкілля на всіх етапах життєвого циклу – від видобутку сировини й виробництва енергії аж до виведення з експлуатації. Відтак оцінка життєвого циклу – це сукупність всебічних довкільних характеристик товару / послуги / процесу, які розглядають упродовж усього життєвого циклу, кількісний вимір їх екологічності, результат процесу ОЖЦ.

Відповідно до ISO 14040 оцінка життєвого циклу складається з чотирьох етапів:

1. Визначення цілей і сфери застосування. При визначенні цілей і сфери застосування слід встановити мету дослідження і межі досліджуваної системи (часові та просторові), описати використовувані джерела даних, а також методи, що застосовуються для оцінки екологічних впливів, і обґрунтувати їх вибір. Однак, на наступних етапах може виникнути необхідність переглянути і скоригувати прийняті параметри, наприклад звузити межі чи кількість розглянутих екологічних впливів при нестачі інформації.

2. Інвентаризаційний аналіз життєвого циклу. Інвентаризаційний аналіз життєвого циклу (life cycle inventory analysis) являє собою найбільш тривалий і витратний етап, на якому збираються дані про вхідні і вихідні потоки матерії та енергії, залучені у виробництво. Для їх обліку виробнича система підрозділяється на окремі модулі, виходячи зі стадій життєвого циклу продукції (видобуток сировини, отримання напівфабрикатів, виготовлення, реалізація, використання, утилізація продукту). Крім цього, в межах деяких стадій, особливо складних у технологічному плані, можуть бути виділені модулі, відповідні одиничним виробничим процесам. Важливо, при проведенні інвентаризаційного аналізу врахувати всі супутні життєвому циклу продукції транспортні перевезеня, як між окремими етапами життєвого циклу (наприклад, від постачальника сировини до виробника), так і в їх межах (наприклад, в цехах підприємства).

3. Оцінка впливу протягом життєвого циклу. Оцінка впливу протягом життєвого циклу (life cycle імпацт assessment), тобто оцінка потенційних впливів на навколишнє середовище, проводиться за результатами інвентаризаційного аналізу і є методологічно найскладнішим і тому найбільш спірним етапом ОЖЦ. В даній фазі ОЖЦ в першу чергу важливо упорядкувати зафіксовані на попередньому етапі екологічні впливи по так званим категоріям впливів (споживання мінеральних ресурсів і енергії, утворення токсичних відходів, руйнування озонового шару стратосфери, парниковий ефект, зниження біологічного різноманіття, збиток здоров'ю людини та ін.). Далі, необхідно кількісно охарактеризувати кожну з категорій і зіставити ці різнопланові впливи, щоб відповісти на питання, яке з них завдає найбільшої шкоди навколишньому природному середовищу (наприклад, викиди парникових газів або ерозія ґрунтів). Для оцінки впливу розроблений ряд методик (і відповідних програмних продуктів), жодна з яких не є універсальною і не позбавлена ​​суб'єктивізму.

4. Інтерпретація життєвого циклу. Завданням останнього етапу ОЖЦ інтерпретації життєвого циклу (life cycle interpretation) є розробка рекомендацій щодо мінімізації шкідливих впливів на навколишнє середовище. Поліпшення екологічних характеристик продукції завдяки врахуванню рекомендацій ОЖЦ в кінцевому підсумку несе з собою безліч екологічних (наприклад, зниження матеріало- та енергоємності продукту) і економічних переваг (наприклад, економія коштів на закупівлю сировини, підвищення попиту з боку екологічно свідомого споживача, поліпшення економічного іміджу підприємства та ін.).

Хоча процес ОЖЦ складається з чотирьох послідовних етапів, ОЖЦ є повторюваною процедурою, в якій досвід, отриманий на більш пізньому етапі, може служити в якості зворотнього зв'язку, що веде до зміни одного або декількох більш ранніх етапів процесу оцінки.

Економічну та соціальну оцінку регіональних систем, здійснюють на основі наступних критеріїв. Критерії економічної оцінки:

- економічна ефективність: оцінка капітальних та експлуатаційних витрат; вартість утилізації відходів на одну тону відходів, на одну людину чи сім’ю; прибуток від реалізації відновлених матеріальних ресурсів та енергії; частка покриття збитків від діяльності, доходами від реалізації відсортованих відходів;

- тарифна доцільність: розмір платежів на 1 жителя в % від розміру середньої заробітної плати, розмір платежу в % від розміру мінімальної заробітної плати (за оцінками ООН – 1,5%, від середньої заробітної плати по країні, може бути використано, як платіж за послуги у сфері управління відходами).

Всі критерії соціальної оцінки доцільно розділити на 3 групи:

- індикатори пов’язані з екологічними аспектами: зниження – негативного впливу на навколишнє середовище, ризиків для здоров’я, величини земельних ресурсів, використовуваних для захоронення відходів;

- індикатори котрі характеризують приділення уваги населенням проблемі, оскільки при роздільному зборі, збільшується час на сортування відходів, індивідуально кожним громадянином, виникає необхідність розширення площ, відведених для розміщення контейнерів, збільшення кількості самих контейнерів;

- індикатори, третьої групи, найменше пов’язані з самою системою, і їх зміна визначається факторами інших груп – шум, місце розташування контейнерів, можливість під’їзду до контейнерів, тимчасова неможливість руху ранспорту, при загрузці відходів.

Оцінка соціальних та економічних аспектів дозволяє врахувати внутрішні процеси системи управління відходами з точки зору всіх зацікавлених сторін, оскільки основною перешкодою для розвитку сфери управління відходами є відмова інвесторів фінансувати переробку відходів, через занизькі тарифи, котрі сплачує населення, та відсутність сприятливих умов, котрі повинна гарантувати держава ефективною законодавчою базою.