Критерії, показники та підходи до оцінювання соціальної відповідальності.

Соціально відповідальна діяльність підприємства стає основою його ефективного функціонування та розвитку в майбутньому. Така діяльність вимагає соціальних інвестицій спрямованих на здійснення конкретних заходів – доброчинності, філантропії, охорони здоров’я, природоохоронних проектів, навчання і підвищення кваліфікації персоналу, розвитку місцевих громад, в тому числі дітей, молоді, людей похилого віку, пожертви, волонтерські роботи тощо. До соціальних інвестицій не можна ставитися як до марнотратства. Вони приносять певні соціальні, економічні та іміджеві результати, які складно, але необхідно виміряти.

Розрізняють підходи оцінювання економічних і соціальних результатів від ступеня впровадження КСВ на підприємствах, наступні:

1) Аналіз соціальних та екологічних результатів для бізнесу / підприємства

2) результативність = Р / М – відношення отриманого результату до поставленої мети (ефективніша та діяльність, яка дозволяє досягти бажаних результатів);

та економічність = Р / В – відношення результатів до витрат ресурсів (ефективніша та діяльність, яка дозволяє отримати результат з меншими витратами);

3) доцільність = М / П – відношення цілей до реальних соціальних проблем (ефективніша та діяльність, яка дозволяє вирішити реальні соціальні проблеми). Причому дана ефективність може оцінюватися з двох основних позицій: для суспільства (сукупність раніше недоступних благ, кількість людей що їх отримали тощо) та для бізнесу (досягнення більшої популярності, поліпшення громадської думки, зростання фінансових показників, капіталізація).

Методи вимірювання результатів соціальних заходів спрямовані на відстеження дотримання підприємством основних принципів КСВ та соціальну активність на основі певних показників.

1). Такі показники є різнорідними – вартісні та натуральні, абсолютні та відносні – що унеможливлює проведення об’єктивної оцінки ефективності КСВ діяльності серед групи підприємств.

Під час оцінки ефективності КСВ за напрямами, використовуються такі показники як:

витратні (тобто оцінюють рівень витрат на певні соціальні заходи, наприклад, середній рівень заробітної плати персоналу, розмір штрафних санкцій антимонопольного комітету, обсяг коштів, що виділені на спонсорування культурних проектів тощо),

результативні (тобто оцінюють ефект від здійснення соціального заходу, наприклад, кількість створених нових робочих місць, кількість робітників-інвалідів, кількість проведених програм співпраці тощо);

структурні (тобто оцінюють зміну структури певного ресурсу, наприклад, коефіцієнт стабільності персоналу, вікової структури персоналу, коефіцієнт інноваційної активності тощо),

ефективні (тобто оцінюють співвіднесення результату і витрат).

2). Індексний метод оцінювання КСВ досить поширений в міжнародній практиці. В українських наукових джерелах найчастіше відзначаються:

Індекс Domini Social Investment (DSI 400) (оцінюються соціальні, екологічні й управлінські показники найбільших по капіталізації підприємств);

Індекс стійкості Доу Джонса (Dow Jones Sustainability Index) (критеріями оцінки виступають економічна основа для розвитку підприємства, соціальна активність, екологічна діяльність);

Індекс FTSE4Good (фінансові, соціальні й екологічні показники підприємства),

Індекс корпоративної добродійності (Corporate Philanthropy Index) оцінюється благодійність, взаємини з основними партнерами;

Метод Лондонської групи порівняльного аналізу (London Benchmarking Group) (аналіз соціальної залученості підприємства).

За методологією Dow Jones Sustainability Index основою інтегрованої оцінки діяльності та результативності компанії в царині стійкого розвитку є аналіз корпоративної документації (фінансової, річної, екологічної, соціальної та інших видів звітності), опитування топ-менеджерів і співробітників відділу відносин з інвесторами, огляд діяльності компанії в засобах масової інформації та збирання відгуків зацікавлених сторін (стейкхолдерів) про діяльність компанії. Критерії оцінки діяльності компаній у сфері стійкого розвитку представлено в Додатку 9.А.

В світовій практиці існує 850 экспертов из устойчивости бизнеса, общественных организаций и научных учреждений (70 стран). Gloubscan надало оцінку їх рейтинговим системам вимірювання ефективності роботи компаній в одному чи декількох аспектах стабільності. На скільки ймовірно наводять оцінку світові експерти Dow Jones Sustainability Index зайнял 3 місце. Слайд 17

У 2011-2012 рр Центр «Розвиток корпоративної соціальної відповідальності» почав визначати Індекс прозорості та підзвітності (базується на методології компанії Beyond Business (Ізраїль) компаній України щодо впровадження технологій КСВ та інформування громадськості, в тому числі основних стейкхолдерів компанії, про політику і практики в сфері КСВ. Головна відмінна ознака даного Індексу в тому, що об’єктом оцінки є веб-сайт компанії і перевірити достовірність його результатів може будь-який користувач інтернету.

Веб-сайти компаній оцінюються за 4 основними критеріями:

звітність (наявність нефінансового звіту, підготовленого за стандартом Глобальної ініціативи зі звітності, Глобального договору ООН або іншими стандартами, наявність звіту про екологічну та соціальну діяльність тощо) – 40% від загального результату;

зміст (рівень розкриття інформації за основними сферами КСВ) – 35% від загального результату;

навігація (зручність користування сайтом) – 10% від загальної інформації;

доступність (мова, контактна інформація) – 15% від загального результату.

Вищенаведені індекси, як правило, є інструментом зовнішнього оцінювання КСВ, але підприємство може розробляти власні індекси.

3). Показник конкурентоспроможності підприємства (Кп), який відповідає стандартам соціальної відповідальності [3]:

,

де – відповідно індекси технічних, економічних і соціальних показників підприємства відносно конкурента, частка од.;

– коефіцієнти еластичності, які визначаються за даними статистики реалізації конкретного товару підприємства;

n – кількість регламентованих параметрів, обумовлених нормативними документами

– булева змінна, яка набуває значення «1» при виконанні обумовленого нормативу та «0» – у протилежному випадку.

Доходимо висновку, що проведення оцінки рівня ефективності соціально відповідальної діяльності підприємства в певних випадках безумовно пов’язано із забезпечення належного рівня конкурентоспроможності підприємства задля можливості впливу на ринкові процеси, отримання переваги в конкурентній боротьбі за споживачів, постачальників, ринки збуту.

4). Методика оцінки рівня соціальної відповідальності підприємства шляхом розрахунку інтегрального показника та побудови «пелюсткової» діаграми на основі бальної оцінки часткових критеріїв.

Інтегральний показник розраховується за формулою:

,

де – бальна оцінка і–го часткового показника;

i – кількість часткових показників.

Значення інтегрального показника рівня соціальної відповідальності підприємства може коливатися в межах від 0 до 1 (значення еталонного підприємства).

Слід зауважити, що представлена методика базується на суб’єктивних методах оцінки часткових показників, якім присвоюється відповідне бальне значення. Задля підвищення її об’єктивності доцільно було б скористатися експертною групою фахівців, що виконують оцінку, та проведення процедури оцінки узгодженості думок експертів (наприклад, шляхом розрахунку коефіцієнту конкордації), визначення середнього зваженого балу оцінки ефективності певного часткового показника.

5). Методика визначення рейтингу соціальної відповідальності корпорації у сфері трудових відносин на основі кількісної оцінки КСВ.

Рейтинг соціальної відповідальності корпорації визначається послідовно

1) через розрахунок часткових соціально-трудових показників (їх 24), згрупованих за шістьма предметними областями:

загальні показники (індекс соціальної відповідальності, індекс перспективного розвитку, співвідношення соціальних інвестицій та прибутку тощо);

показники зайнятості (частка звільнених протягом досліджуваного періоду з ініціативи роботодавця в загальній чисельності працівників, коефіцієнт плинності кадрів тощо);

оплати праці (співвідношення середнього розміру заробітної плати працівників корпорації з середнім по галузі, частка витрат на оплату праці в собівартості продукції тощо);

охорони праці (коефіцієнт виробничого травматизму, витрати на покращення умов праці в розрахунку на одного працівника корпорації тощо);

навчання та охорони здоров’я працівників (витрати корпорації на охорону здоров’я працівників в розрахунку на одного працівника, частка працівників, що проходять щорічний медичний огляд коштом корпорації в загальній чисельності працівників тощо),

2) складання рейтингу за предметними областями (6) і визначення інтегрованого рейтингового показника КСВ.

Методика, дозволяє порівняти неспівставні (за одиницями виміру) часткові показники та визначити рейтинг соціальної відповідальності корпорації.

2. Сутність соціальних інвестицій як форми вияву корпоративної соціальної відповідальності роботодавців.

У класичному розумінні соціальні інвестиції – це довготермінові вкладення фінансових ресурсів в об’єкти соціальної сфери з метою покращення якості життя людей.

Соціальне інвестування – це спосіб реалізації корпоративної соціальної відповідальності за допомогою цільових програм, які відповідають потребам основних груп зацікавлених осіб – споживачів, персоналу, місцевих громад.

У сфері соціального інвестування існують значні розбіжності у трактуванні соціальних інвестицій та відсутність узагальненого визначення.

Основні два аспекти, з огляду на які розглядають соціальні інвестиції:

1. Соціальні інвестиції у контексті корпоративної соціальної відповідальності, під якою розуміють соціальну діяльність підприємства, спрямовану на зовнішнє середовище з метою створення сприятливого іміджу в очах громадянського суспільства та надання соціальних благ працівникам підприємства.

2. Інвестиції у людський капітал, що сприяють підвищенню професійної кваліфікації та покращенню продуктивних здібностей людини і, тим самим, збільшують продуктивність праці.

До інвестицій у людський капітал відносять витрати на освіту протягом життя, охорону здоров’я, виховання гуманітарних складових людського капіталу, посилення мотивації працівників, міграцію працівників, пошук економічно важливої інформації.

За метою соціальні інвестиції поділяються на вимушені інвестиції, які здійснюються відповідно до законодавства та інших обов’язкових обставин (це інвестиції в охорону навколишнього середовища, охорону здоров’я, відрахування на соціальне забезпечення тощо); інвестиції для підвищення ефективності праці (навчання та перекваліфікація працівників, будівництво відомчого житла, дитячих дошкільних закладів); ринкові інвестиції [15, с.39], що здійснюються заради збереження позицій на ринку, підтримання іміджу компанії (можуть реалізуватись за допомогою благодійної діяльності); антизатратні інвестиції для економії витрат (з метою отримання податкових пільг підприємствами, що займаються благодійною діяльністю); дохідні (інвестиції для збільшення надходжень у майбутньому (недержавне пенсійне забезпечення, особисте інвестування в освіту).

Таблиця 1