Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної.

Якщо проаналізувати термінологію, яка вживається фахівцями певної галузі в наукових текстах, усному професійному мовленні, уводиться в словники, то виявимо, що частина термінів використовується лише в цій галузі, а частина - і в інших. Це свідчить про те, що терміни неоднакові за ступенем спеціалізації їхнього значення.

Залежно від ступеня спеціалізації значення терміни можна поділити на три основні групи:

1. Загальнонауковітерміни, тобто терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях, наприклад: система, тенденція, закон, концепція, теорія, аналіз, синтез і т. д. Слід зазначити, що такі терміни в межах певної термінології можуть конкретизувати своє значення, пор.: валютна система, осушувальна система, теоріяекономічного ризику. До цієї категорії відносять і загальнотехнічну термінологію (машина (дощувальна машина), пристрій, агрегат).

2. Міжгалузевітерміни - це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях. Так, економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, санація, технополіс, приватна власність.

3. Вузькогалузевітерміни - це терміни, характерні лише для певної галузі, наприклад: лізинг, банківська гарантія, зрошувальна вода, дрена, чип.

Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію. «Усяка наука, - за словами І. Свєнціцького, – це систематич­не і дотепне окреслення (дефініція) певних явищ - особливою, тій науці належною мовою». Загалом серед термінологічної лексики можна виділити: суспільно-політичну, науково-технічну, природничу, адміністративно-ділову тощо. Кожна з них має свої підсистеми, напр.:

- політичну (демократія, інтеграція, уряд, соціал-демократ, центризм, фракція);

- юридичну (законодавство, апеляція, позов, адвокат, прокурор, санкції);

- фінансову (кредит, банк, вклад, кошти, депонент);

- військову (плацдарм, переворот, зброя, полковник, контрудар);

- філософську (діалектика, базис, парадокс, еклектика, тотожність);

- біологічну (клітина, суцвіття, генетика, рецептор, клонування);

- геологічну (мінерал, кора, палеозой, шлейф, копалини);

- лінгвістичну (фонема, суфікс, дієслово, прийменник, граматика, синтаксис);

- літературознавчу (сюжет, персонаж, алітерація, поема, епілог, кульмінація);

- електротехнічну (запобіжник, закорочення, конденсатор, люмінесценція);

- радіотехнічну (ретрансляція, діод, іконоскоп, декодер, осцилограф);

- фізичну (спектроскопія, тиск, реостат, електрон, атом, протон);

- математичну (степінь, множення, трикутник, квадрат, інтеграл, куб);

- хімічну (іон, каталізація, реактив, луг, кислота, лакмус);

- -медичну (хірургія, укол, термометр, тонзиліт, пеніцилін);

- музичну (квартет, адажіо, соло, піанісимо, стакато, октава);

- морську (лайнер, лоцман, катер, тоннаж:, шлюз, баркас);

- спортивну (тайм, аут, бокс, нокаут, ферзь, пенальті) та ін.

Послуговується термінами й офіційно-діловий стиль мови, напр., справочинство, рапорт, канцелярія, протокол, довідка, посвідчення та ін.

Галузеві терміносистеми взаємодіють одна з одною, мають спільний термінологічний фонд. Ізольованих терміносистем немає. Вони містять уніфіковані щодо норм сучасної мови терміни на міжгалузевому рівні.

Термінологічна лексика має диференційні ознаки від загальновживаної лексики, серед яких найважливішими є системність, стилістична нейтральність, тенденція до однозначності в межах термінологічного поля, наявність точної дефініції, тенденція до відсутності синонімічних відповідників та ін. Ці та інші специфічні риси термінів активно досліджують лінгвісти (Б.М. Головін, В.П. Даниленко, В.М. Лейчик, Д.С. Лотте, О.О. Реформатський, Л.О. Симоненко, Е.Ф. Скороходько та інші).

Отже, основні ознаки терміна:

1. Системність. Кожний термін входить до певноїтерміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення, пор: ножиці цін «розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів» і значення загальновживаного слова ножиці.

2. Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття,яке він позначає: поверхневий іригаційний стік, короткотерміновий кредит, чекодавець. Неточний термін може бути джерелом непорозумінь між фахівцями, тому іноді говорять, що науковці спершу домовляються про терміни, а вже потім приступають до дискусії. Оскільки нові поняття сучасної науки досить складні, то для точного називання їх часто використовують багатослівні терміни, наприклад: міжнародна фінансово-господарська операція, інфільтраційне живлення приканального купола підґрунтових вод поливними водами, Міжнародне товариство міжбанківських фінансових телекомунікацій.

3. Тенденція до однозначностів межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, що зумовлено їхнім призначенням. Проте повністю усунути багатозначність (найчастіше двозначність) з терміносистем не вдається.

4. Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення. Так, дефініцією терміна аудиторський висновок є вислів «документ, що містить результати аудиторської перевірки».

Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:

- нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення;

- відсутність синонімів (справді, розвинена синонімія ускладнює наукове спілкування: кольматаж – кольматування - кольматація, жирант - індосант, профіцит- прибуток - зиск - вигода);

- інтернаціональний характер (знаючи терміни-інтернаціоналізми, легко спілкуватися з іноземними фахівцями, читати іншомовну літературу, проте їхні значення непрозорі, і це ускладнює, зокрема, навчальний процес: рамбурсація, ампліація, сапропель, польдер, драйвер, лаж);

- стислість (дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним, наприклад: акредитив з платежем на виплат);

- здатність утворювати похідні, наприклад: зношення - зношування - зношеність - зношуваний; зрошення – зрошування - зрошувальний – зрошувач.

Проте все це - вимоги до ідеального терміна, на практиці ж далеко не завжди вдається утворити термін, який би відповідав усім вищеназваним вимогам.

Відмінність термінологічної та професійної лексики від загальновживаної полягає і в меті використання: покликання терміна – обслуговувати сферу фахового спілкування (наука, виробництво й управління): потрапляючи в неспеціальний контекст, він утрачає характерні ознаки, бо змінює функцію. Покликання слова – забезпечувати побутову комунікацію, бути засобом сугестії та виразником не тільки думок, але й ставлення мовця до предмету розмови.

Сьогодні термінологія відіграє важливу роль при комунікації людей, слугує інструментом оволодіння специфікою певної галузі науки чи техніки. Саме в термінології можна прослідити вплив суспільства на мову, а це, у свою чергу, дає можливість проаналізувати як культурний, так і науковий розвиток окремо взятої єдності.

Термінологія визначає ступінь знання професійної чи іншої діяльності людини. Але лексичний склад будь-якої мови включає не тільки спеціальні, але й загальновживані лексичні одиниці.