ХАРАКТЕРИСТИКА ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у фінансові інструменти, серед яких перевалюють цінні папери, з метою одержання доходу (прибутку) у майбутньому.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року № 559 “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 “Фінансові інструменти” під фінансовими інструментами розуміють контракти, які одночасно приводять до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов’язання або інструмента власного капіталу в іншого.[7]
Фінансові інструменти поділяють на:
Ø фінансові активи;
Ø фінансові зобов’язання;
Ø інструменти власного капіталу;
Ø похідні фінансові інструменти.
Основою фінансових інструментів є цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам [1].
Іменні цінні папери, не підлягають передачі, або передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи).
Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.
Усі цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.
Відповідно до Закону України “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10 грудня 1997 року основними формами цінних паперів є:
Бездокументарна форма цінних паперів– це здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір.
Документарна форма цінних паперів– паперова форма цінного паперу, що містить реквізити відповідного виду цінного паперу певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими паперами.
Випуск у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, в разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі, емітент оформляє глобальний сертифікат[1], що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій [2].
Відповідно до діючого законодавства в Україні можуть випускатися та обертатися на фондовому ринку такі види цінних паперів:
1. Основні (боргові та права власності):
· акції;
· облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;
· облігації місцевих позик;
· облігації підприємств;
· казначейські зобов'язання республіки;
· ощадні сертифікати;
· інвестиційні сертифікати;
· векселі.
2. Похідні цінні папери (деривативи)
· форвардні (ф’ючерсні) контракти;
· опціони (варанти);
· депозитарні розписки (свідоцтва).
Далі більш детально зупинимося на характеристиці кожного виду цінних паперів.
Акція– це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими. Громадяни вправі бути власниками, як правило, іменних акцій.
Обіг акцій фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться АТ.
Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.
Виплата дивідендів по них провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціях провадиться за рахунок резервного фонду.
Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, що перевищує 10 процентів статутного фонду акціонерного товариства.
Акція є неподільною. У разі коли одна і та ж акція належить кільком особам, усі вони визнаються одним власником і розпоряджаються нею спільно.
Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства (у разі перетворення його в акціонерне товарисво.
Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства.
Дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, за рахунок прибутку.
Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).
Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.
Випускаються облігації таких видів: а) облігації внутрішніх і місцевих позик; б) облігації підприємств; в) облігації зовнішніх державних позик
Облігації підприємств випускаються підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні.
Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред'явника, а обов'язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вони випускаються.
Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позик приймається відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевими радами.
Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емітентом і оформляється протоколом.
Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше 25 процентів від розміру статутного фонду і лише після повної оплати усіх випущених акцій.
Випуск облігацій підприємств для формування і поповнення статутного фонду емітентів, а також для покриття збитків, пов'язаних з їх господарською діяльністю, не допускається.
Незалежно від виду валюти, якою проведено оплату облігацій, їх вартість виражається у гривнях.
По облігаціях підприємств доходи виплачуються за рахунок чистих-прибутків. По облігаціях цільових позик (безпроцентних облігаціях) власникові надається право на придбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики. У разі невиконання чи несвоєчасного виконання емітентом зобов'язання по виплаті доходів по процентних облігаціях стягнення відповідних сум провадиться примусово судом або арбітражним судом.
Кошти, одержані від реалізації облігацій внутрішніх і місцевих позик, направляються відповідно до республіканського і місцевих бюджетів, до позабюджетних фондів місцевих рад, а кошти від розміщення облігацій підприємств направляються на цілі, визначені при їх випуску.
Облігації зовнішніх державних позик України розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і можуть деномінуватися у конвертованій іноземній валюті і випускатися процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обмеженим колом обігу.
Вони оплачуються виключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їх випуску. Емітентом облігацій зовнішніх державних позик України є держава в особі Міністерства фінансів України. Грошові кошти, одержані від розміщення таких облігацій, спрямовуються виключно до Державного бюджету України.
Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Випускаються а) довгострокові - від 5 до 10 років; б) середньострокові - від 1 до 5 років; в) короткострокові - до одного року.
Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймається Кабінетом Міністрів України, а короткострокових казначейських зобов'язань приймається Міністерством фінансів України.
Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.
Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.
Інвестиційний сертифікат – це цінний папір, який випускається з метою створення інвестиційного фонду за власною ініціативою компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді. Їх випуск та обіг регулюється Законом України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15 березня 2001 року N 2299-III.
Випуск компанією з управління активами похідних цінних паперів на основі інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду, активами якого ця компанія управляє, не допускається.
Вексель- цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання, за яким одна особа зобов’язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, правовий статус якого регулюється законодавством про вексельний обіг. Розрізняють комерційні, фінансові та фіктивні векселя.
Комерційні векселя з’являються в обігу на основі угод з купівлі-продажу товарів у кредит, коли покупець пропонує продавцю вексель, який може бути як його власністю, так і чужим (індосируваним), що містить передаточний напис.
Позичкові угоди в грошовій формі оформляються фінансовими векселями з метою своєчасного та точного їх виконання з метою захисту прав кредиторів.
Фіктивними є векселя, походження яких не пов’язане з реальним переміщенням ні товарних, ні грошових цінностей. До таких векселів відносять дружні, зустрічні (фіктивні одноосібні або взаємні боргові зобов’язання) та бронзові (дуті, неплатоспроможні) векселя.
Векселя бувають також переказні (тратти), видані в формі безумовної пропозиції (наказу) здійснити платіж та прості, видані в формі безумовного зобов’язання здійснити платіж.
Особливою групою цінних паперівє похідні цінні папери (деривативів), які засвідчують зобов’язання, внаслідок виконання яких відбувається перехід права власності на базовий актив та/або проводяться розрахунки на підставі ціни (величини) базового активу.
Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 19.04.1999 року № 632 “Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів” визначено, що: дериватив – це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов’язання придбати або продати базовий актив (цінні папери) на визначених ним умовах у майбутньому [6]. Існують такі форми деривативів:
· Ф’ючерсний контракт – це стандартний документ, який засвідчує зобов’язання придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на момент укладання зобов’язань сторонами контракту.
· Опціон – це стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) базовий актив на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на момент укладання такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту
· Варант– це різновид опціону на купівлю, який випускається емітентом разом з власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власнику право на придбання простих акцій даного емітенту протягом певного періоду за певною ціною.
· Депозитарна розписка (свідоцтво) – це похідний цінний папір, що засвідчує право власності інвестора-резидента на визначену кількість цінних паперів іноземного емітента, загальний обсяг емісії яких обліковується в іноземній депозитарній установі. Емітентом їх можуть бути юридичні особи – резиденти, які є учасниками Національної депозитарної системи.
Порядок випуску та обігу усіх цінних паперів регламентується Законом України “Про цінні папери та фондову біржу” [1].
Реєстрація випуску цінних паперів або інформації про випуск цінних паперів, що проводиться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, не може розглядатися як гарантія вартості цих цінних паперів. Загальний реєстр випуску цінних паперів ведеться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Дата добавления: 2016-06-13; просмотров: 717;