Багатоваріантний аналіз

В основу багатоваріантного аналізу, на відміну від усіх інших методів прогнозування, покладено концепцію, за якою в силу багатьох невизначеностей не можна заздалегідь знати те «одне» майбутнє, що колись постане, тому треба оцінити ймовірні альтернативні наслідки різних його варіантів і бути готовим до можливих змін, заздалегідь виявивши різні схеми реакції на конкретний розвиток подій.

Такий підхід до аналізу незамінний для компаній, чиї споживачі та ціни мінливі, а структура ринку коливається під впливом політики, законодавства, соціальних уподобань тощо. Прогноз ґрунтується на розгляді альтернативних наслідків, на основі яких розробляється стратегія, що здатна якнайімовірніше привести до бажаних результатів.

Метод сценаріїв. Цей метод дозволяє об'єднати соціально-політичні, економічні й технологічні чинники, хоча й не дає таких точних мікровідповідей, як статистичні моделі та економетрика.

Як і інші методи прогнозування, метод сценаріїв добре підходить для одних типів застосувань і непридатний - для інших. Його найбільша ефективність спостерігається, якщо до методу прогнозування висуваються такі вимоги:

- прогноз повинен враховувати макроскопічні фактори, що знаходяться поза межами кількісних перемінних і встановлених зв'язків між ними (наприклад, необхідно врахувати можливі зміни політики й економіки);

- потрібний прогноз на тривалий час;

- немає потреби встановлювати фактичну послідовність подій і їх координат у часі: фіксується тільки початковий і кінцевий стан системи;

- розглянуте питання пов'язане з дуже великою невизначеністю;

- до процесу повинні бути залучені некількісні фактори (зміна доктрин, концепцій, законодавства).

Метод припускає таку послідовність дій:

- детальне документування аналізу тенденцій і виявлення передбачуваних подій, що мають відбутись до передбачуваного терміну (за змоги з оцінкою їх імовірності або хоча б з ранжируванням у порядку ієрархії ймовірностей);

- виявлення альтернативних груп найважливіших факторів;

- об'єднання значущих сценаріїв між собою;

- бачення майбутнього (майбутніх) сценарію, за яким створюється основа для планування та прийняття відповідних рішень в умовах невизначеності.

Конкретні способи побудови сценаріїв є різними, проте є добре розроблені прийоми, наприклад, метод «Монте-Карло» для оцінки ризиків і комп'ютерні програми - для його реалізації.

Моделювання. Суть методу полягає в тому, що створюється якась модель минулого, сьогодення або майбутнього й задається алгоритм дій, за допомогою яких виявляється вплив зміни вхідних умов на кінцевий результат. Наприклад, це може бути математична модель. Цей метод дозволяє випробувати варіанти, що неможливі в реальному втіленні.

Подібно до лабораторних експериментів моделювання дає змогу для досліджень впливу великого діапазону вимірюваних параметрів без реального ризику, з яким ці зміни могли б бути пов'язані в натуральному експерименті.

Водночас треба відзначити й серйозні недоліки, що обмежують використання цього методу на рівні керівництва корпорацій:

1.Базові моделі, що використовуються під час моделювання, часто не дуже точні й надто спрощені, що може призвести до помилок як у самому моделюванні, так і при прийнятті рішень.

2. Побудова базових моделей вимагає значних ресурсів, особливо під час побудови «реалістичних». Чим реалістичніша модель, тим вона складніша й тим менше керівництво схильне використовувати її.

Наявна тенденція до збільшення потужності комп'ютерів має підвищити як точність базових моделей, так і знизити трудомісткість їх побудови.