Оцінка потенціалу підприємства: основні цілі та сфери застосування

Багато економістів, у їхньому числі З.Ковачев, С.Головнін прийшли до думки, що оцінка діяльності підприємств повинна бути комплексною. Специфіка комплексної оцінки полягає в тому, що це характеристика, отримана при гармонізації результатів комплексного економічного аналізу. У ній містяться узагальнені висновки про діяльність об’єкту, які базуються на принципі системності. З.Ковачев рекомендує розглядати процес оцінки, який складається з таких основних елементів:

а) об'єкт оцінки;

б) суб'єкт оцінки;

в) критерій;

г) показник (система);

д) одиниці (шкала) вимірювання;

е) оцінка.

Основні елементи знаходяться між собою у певному зв'язку і відношеннях. Процес оцінки протікає також у визначеній послідовності і повинен бути чітко організований. Так, з урахуванням цих вимог, нами розроблений механізм процесу оцінки підприємницького потенціалу підприємства (рис. 3.1).

У загальному вигляді, оцінка — це результат визначення й аналізу якісних і кількісних характеристик об’єкту, що управляє (керує), а також процесу управління ним. Оцінка дає можливість установити, як працює підприємство, чи досягаються поставлені цілі, як зміни й удосконалення в процесі управління впливають на використання потенціалу підприємства, його ефективність.

У роботах з проблем формування і реалізації потенціалу підприємств недостатньо розроблені питання виміру його величини і рівня ефективності використання. Безліч найрізноманітніших думок висловлюється з приводу підходів до оцінки потенціалу підприємства. Як оцінити: за допомогою загального (глобального) показника або потенціал підприємства варто оцінювати системою показників?

Науковці С.Г.Струмілін, Т.С.Хачатуров та інші, вважають, що існує єдиний синтетичний (інтегральний) показник. Поділяючи в цілому цю точку зору, багато авторів, серед яких можна назвати А.Г.Аганбегяна, припускають, що наявність часткових показників не суперечить існуванню загального. При цьому, на їхню думку, обов'язковою умовою повинно бути зведення часткових показників до загального.

Але існують і інші точки зору, що вказують на недоліки інтегральних показників і їх неефективність при практичному використанні. Так, А.К.Семенов пише з цього приводу наступне: «Головна причина цього — складність їх розрахунку і недостатня теоретична обґрунтованість порівняння різнорідних величин».

У теоретичній суперечці відносно вирішення питання, чи потрібний загальний синтетичний (інтегральний) показник або група, система показників оцінки ефективності діяльності господарської системи, ми поділяємо точку зору дослідників на чолі з ученими Б.П.Плишевським, Г.M.Сорокіним, Н.А.Хрущем, які виступають за систему показників і не потребують, при цьому, обов'язкового їхнього зведення до єдиного показника. Адже сконструйований на будь-яких принципах загальний синтетичний показник оцінки ефективності діяльності господарської системи і її елементів не може охопити або, точніше врахувати усі умови протікання процесу виробництва, рівень його організації. Незалежно від волі та бажання дослідника дія застосовуваних показників, зведення їх у синтетичні, інтегральні й інші, при використанні якісно різнорідних або різноспрямованих показників може призвести, або призводить, до протиріччя чи несумісності окремих елементів такого показника.

Рис. 3.1. Механізм процесу оцінки

Для оцінки потенціалу підприємства потрібна всеосяжна система показників, причому в основу конструювання такої системи повинна бути покладена структурна модель, що враховує не тільки фактичну динаміку, але і теоретичні передумови. У нашому уявленні така структурна модель системи показників по своїй концепції повинна враховувати наступні вимоги до її формування:

• загальнотеоретична інтерпретація, взаємозв’язок і цілеспрямування як окремих показників, їхніх груп, так і усієї системи в цілому;
• забезпечення сумірності, єдиної спрямованості показників груп, усієї системи;
• наявність у системі показників, що виступають як основні регулюючі параметри, опорні категорії;
• можливість регулювання значень величин показників у залежності від рівня використання ресурсів, що витрачаються, і ефективності результату;
• можливість одержання прогнозу про спрямованість динаміки показників.

Слід зазначити, що сукупність оціночних принципів, показників, критеріїв і методів складає методологію оцінки. У загальному вигляді, методологію оцінки можна подати у вигляді послідовності наступних дій: формування категорій, розробка показників, установлення критерію порівняння; вибір способу оцінки, одержання результату оцінки.

Базуючись на визначенні поняття потенціалу підприємства, поданого вище, оцінку його величини можна визначити як суму фактичних значень складових елементів. Виникає питання: у яких показниках вимірювати його складові?

Використання натуральних показників дуже утруднено, оскільки елементи потенціалу значно відрізняються один від одного за змістом і формою. У зв'язку з цим відрізняються й натуральні одиниці, що їх характеризують. Тому ряд дослідників вважають кращим вимір значень елементів потенціалу за допомогою якогось одного показника-еквівалента. Наприклад, аграрний потенціал пропонується вимірювати вартістю відтворених ресурсів, при цьому виробничі фонди враховуються по їхнім відтвореним оцінкам, а трудові і природні - по оцінкам, відповідно до яких одиниця невідтвореного ресурсу замінюється певною кількістю виробничих фондів. Інші дослідники рекомендують оцінювати фізичний обсяг елементів потенціалу підприємства в чисельності промислово-виробничого персоналу . Більшість дослідників вважають, що найбільш універсальним вимірювачем елементів потенціалу підприємства є вартісні одиниці. У цьому випадку сума вартості елементів буде характеризувати розмір усього підприємницького потенціалу підприємства. Отже, визначення розміру потенціалу промислового підприємства пов'язано з оцінкою вартості його елементів. Але і даний метод не такий універсальний, як він здається на перший погляд. Визначити вартість основних виробничих фондів і оборотних фондів досить легко, але дати вартісну оцінку трудових ресурсів можна лише непрямим шляхом і з достатнім ступенем умовності, що посилюється ще і тим, що для живої праці визначальне значення мають її якісні характеристики. Якість праці або ступінь її складності визначаються знаннями, практичними навичками й іншими людськими особливостями, такими як спритність, спроможність виконувати складні операції, що прямо не піддаються виміру.

Виходячи з вище наведеного, ми вважаємо, що підприємницький потенціал підприємства доцільно характеризувати не одним, а сукупністю показників, причому, у залежності від природи самого показника, чи то застосовувати вартісну оцінку, чи то натуральну, чи то зовсім іншу - евристичну. Методологічною ж основою їх визначення є співвідношення результату з масою ресурсу, використаного для його досягнення. При цьому показники рівня використання елементів потенціалу, по можливості, повинні дозволяти порівняльну оцінку як ефективності використання різноманітних елементів потенціалу одного підприємства, так і різних виробничих систем.

Оцінка вартості потенціалу підприємства представляє собою упорядкований, цілеспрямований процес визначення у грошовому виразі вартості об'єкту з урахуванням потенційного і реального доходу, який має місце в певний проміжок часу в умовах конкретного ринку.

В оцінці потенціалу підприємства зацікавлені: кредитори; інвестори; держава; акціонери; управлінці; постачальники; страхові фірми.

Сторони, які зацікавлені в проведенні оцінки бажають реалізувати свої економічні інтереси і визначають головні цілі оцінки.

Оцінку бізнесу проводять у цілях:

- підвищення ефективності поточного управління підприємством або фірмою;

- визначення вартості цінних паперів у випадку купівлі-продажу акцій підприємства на фондовому ринку;

- визначення вартості підприємства у випадку його купівлі-продажу цілком або частинами;

- реструктуризації підприємства;

- розробки плану розвитку;

- визначення кредитоспроможності підприємства і вартості застави при кредитуванні;

- страхування в процесі якого виникає необхідність визначення вартості активів;

- оподаткування;

- прийняття обґрунтованих управлінських рішень (для того, щоб виправити помилку у фінансовій звітності, яка була викликана інфляційними процесами);

- здійснення інвестиційного проекту розвитку бізнесу.

У залежності від об'єкту оцінки виникають наступні випадки:

1. Оцінка вартості майна застосовується при:

a) продажу певної частки нерухомості;

б) отриманні кредиту під заставу частини нерухомості;

в) страхуванні нерухомого майна і визначенні в зв'язку з цим його вартості;

г) передачі нерухомості в оренду;

д) оформленні частини нерухомості в якості вкладу в статутний фонд підприємства, що створюється;

е) оцінці нерухомого майна, як окремого етапу в загальній оцінці вартості підприємства.

2. Оцінка вартості машин і обладнання проводиться в наступних випадках:

a) продаж деяких одиниць обладнання;

б) оформлення застави;

в) страхування рухомого майна;

г) передача машин, обладнання в оренду;

д) організація лізингу машин, обладнання;

е) визначення амортизаційних відрахувань;

є) оформлення машин і обладнання в якості вкладу в статутний фонд іншого підприємства;

ж) при реалізації інвестиційного проекту.

3. Оцінка вартості гудвілу проводиться при:

a) передачі або продажу іншому підприємству

б) наданні франшизи іншим компаньйонам;

в) встановленні збитку, який було задано діловій репутації підприємства незаконними діями з боку інших підприємств;

г) використанні гудвілу в якості вкладу в статутний капітал;

д) при визначенні вартості усіх нематеріальних активів для оцінки вартості підприємства.