Зміст і методика проведення екскурсій , практичних робіт дослідницьких практикумів в 1-2 кл.

3 розробити диференційовані завдання для перевірки знань учнів 1-2 класів з довільної теми.

1. . Технічні засоби навчання та умови їх використання

Технічні засоби навчання включають:

дидактичну техніку (кінопроектори, діапроектори, телевізори, відеомагнітофони, електрофони);

аудіовізуальні засоби: екранні посібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви, транспаранти, дидактичні матеріали для епіпроекції);

окремі посібники динамічної проекції (кінофільми, кінофрагменти, кінокільцівки), фонопосібники (грамзаписи і магнітофонні записи), відеозаписи, радіо-і телевізійні передачі.

Комплексне використання аудіовізуальних засобів навчання на уроках повинно відповідати таким вимогам:

врахування пізнавальних закономірностей навчальної діяльності учнів, їх підготовленість до сприймання і засвоєння навчального змісту аудіовізуальними засобами;

забезпечення органічного поєднання їх зі словами вчителя, а також з іншими засобами навчання;

відповідність змісту і навчально-виховним завданням уроку;

врахування можливості застосування різних методичних прийомів, спрямованих на розвиток пізнавальних інтересів учнів і забезпечення міцності засвоєння знань [29, 102].

Важливо продумати поєднання слова вчителя з технічними засобами навчання, можливості використання методичних прийомів, наприклад:

пояснення, установка на сприймання перед демонструванням (прослідковуванням) окремих елементів комплексу чи комплексу в цілому, бесіда за їх змістом;

пояснення (бесіда) за змістом аудіовізуальних засобів;

демонстрування (прослуховування) окремих частин, фрагментів або кадрів, що чергується з розповіддю (поясненням);

демонстрування (прослуховування), що супроводжується поясненням (синхронним коментуванням) [29, 105].

При підготовці і проведенні уроку з використанням технічних засобів навчання необхідно:

детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст і логіку вивчення навчального матеріалу;

визначити обсяг і особливості знань, які повинні засвоїти учні (уявлення, факти, закони, гіпотези), необхідність демонстрування предмета, явища або їх зображення;

відібрати і проаналізувати аудіовізуальні та інші дидактичні засоби, встановити їх відповідність змісту і цілі уроку, можливе дидактичне призначення як окремих посібників, так комплексу в цілому;

встановити, на якому попередньому пізнавальному досвіді буде проходити вивчення кожного питання теми;

визначити методи і прийоми для забезпечення активної пізнавальної діяльності учнів, досягнення ними міцного засвоєння знань, умінь і навичок [29, 108].

Практикують такі поєднання аудіовізуальних засобів:

а) статичні екранні і звукові посібники;

б) динамічні і статичні екранні; в)динамічні екранні і звукові;

г) динамічні і статичні, екранні, звукові.

Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система.

Позитивне: сприяє швидкому "входженню" учнів у предмет, який вивчається на уроці; кращі можливості для використання наочності, технічних засобів навчання і створює умови для цікавої організації позаурочної роботи з предмета і позакласної виховної роботи з учнями.

Негативне: труднощі у складанні розкладу занять; важко підтримувати санітарний стан у класі; спричинює до зайвих рухів на коридорах.

Значення технічних засобів при вивченні курсу природознавства

Для вивчення багатьох об'єктів і явищ, недоступних для безпосереднього сприймання їх у натурі, вчитель використовує технічні засоби навчання. За допомогою інтерактивної дошки або комп’ютера підключеного до великого монітору, вчитель має можливість демонструвати учням картини, таблиці, схеми, кінофільми навчальні передачі тощо.

Потреба в демонструванні графічних наочних посібників зумовлена тим, що уявлення, які дістають діти тільки з розповіді вчителя або читання статті і які не закріплені зоровими образами, можуть бути неправильні. Отже, демонстрування навчальних таблиць і картин, супроводжувані поясненнями, допомагають створити в учнів образні уявлення про предмети і явища навколишнього середовища.

Картини і таблиці мають такі розміри, що зображене на них видно з останньої парти. Перед демонструванням їх у класі вчитель повинен докладно ознайомитися з «Методичними вказівками», що додаються до комплекту таблиць або картин. В них зазначено, які методи і прийоми треба використати в роботі з кожною таблицею або картиною, на які деталі звернути увагу учнів [2, 42].

Роботу з електронними картинами або таблицями можна проводити на різних етапах уроку. Слід пам'ятати, що пасивне поверхневе розглядання картини або таблиці учнями не дасть позитивних наслідків ні в навчанні, ні у вихованні. Щоб підвищити активність роботи з таблицями, викликати емоції та інтерес, недоцільно відкривати їх заздалегідь. Під час бесіди або розповіді тільки в певний момент учитель відкриває картину й аналізує її.

Відомо, що кольорові картини і таблиці аналізуються здебільшого від загального до окремого. Наприклад, у процесі роботи з картиною «Осінь» учитель пропонує визначити, яку пору року зображено на картині, з'ясовує, за якими ознаками учні визначили це. Звертає увагу на суттєві зміни, що відбулися в неживій і живій природі: який колір неба? чим застилається небо вдалині? про що свідчать густі хмари? які зміни відбулися в житті рослин? які зміни відбулися в житті тварин? куди відлітають журавлі? Щоб доповнити образне уявлення про осінь, демонструють натуральні об'єкти, використовують результати спостережень. Робота з таблицями із застосуванням інших наочних посібників розкриває типові ознаки пір року, формує поняття сезонних змін, що відбуваються в природі, найпростіших природних взаємозв'язків.

Докладний аналіз таблиці можна поєднувати з використанням таблиць, на яких великим планом зображені ті об'єкти, на суттєві ознаки яких треба звернути увагу. Вивчення певних фактів на цих таблицях також поєднується з розкриттям причинно-наслідкових зв'язків. Для цього перед учнями ставлять проблемні завдання і пізнавальні запитання: як верблюд пристосований до життя в умовах пустині? чому його називають «кораблем пустині?»

Таблиці використовують і для закріплення знань. Для цього ставлять узагальнюючі запитання, які допомагають синтезувати набуті знання. Учитель пропонує, наприклад, розповісти, як живуть люди на Крайній Півночі, як пристосувалися до умов тундри рослини і тварини та ін. Розповідь ілюструють стінними таблицями. Закріплення матеріалу з використанням таблиць допомагає відновити в пам'яті уявлення про предмети і явища реального світу .Під час перевірки домашнього завдання треба обов'язково використовувати і таблиці. Це змушує працювати не тільки механічну пам'ять, а й інші її види, що допомагає розвивати логічне мислення, мову, закріплювати в пам'яті виучуване. Процеси запам'ятовування знань тільки тоді цінні й важливі, коли учні добре уявляють і розуміють навчальний матеріал.

Інші таблиці допомагають докладніше ознайомитися з окремими об'єктами (рослинами, тваринами), зображеними на фоні того середовища, яке властиве для їхнього життя. Для формування певного уявлення про зовнішній вигляд об'єкта, пристосування до певних умов середовища і особливостей способу життя учитель ставить рядпослідовних запитань, за допомогою яких учні розкривають зміст таблиці, виявляють взаємозв'язки між предметами і навколишнім середовищем. Формуванню реального уявлення про величину, зовнішній вигляд виучуваного об'єкта або його окремих частин допомагає демонстрування поряд з таблицями натуральних об'єктів - чучел, колекцій, гербаріїв, живих рослин або їх частин та ін. Наочний матеріал невеликих розмірів під час пояснення вчитель демонструє, обходячи клас, або роздає учням, якщо він є в достатній кількості. Однак під час бесіди не можна передавати для огляду окремі предмети, бо, розглядаючи їх, учні втрачають увагу до пояснення.

Методика проведення екскурсій

Екскурсії в початкових класах розглядаються як метод і як форма організації навчання. Їх мета — посилення практичної спрямованості навчання, зв'язку навчального матеріалу з навколишнім середовище. Для учнів початкових класів екскурсії проводяться як упродовж навчального року, так і наприкінці навчання, у травні місяці. Останні екскурсії зазвичай проводяться протягом 4 днів (з 27-28 по 31 травня включно), тривалість кожної — не більше 3 год.

Стосовно екскурсій наприкінці навчального року МОН України визначило їх орієнтовну тематику, яка найбільшою мірою пов'язана з уроками літературного читання, природознавства, трудового навчання, основ здоров'я, фізичної культури за класами.

1клас: екскурсія до шкільної (чи дитячої) бібліотеки;

екскурсія в природу з метою спостереження за весняними явищами, правила поведінки природі;

суспільно-корисна праця на шкільному подвір'ї;

розучування традиційних рухливих ігор, активний відпочинок учнів.

2клас: екскурсія до шкільної (чи дитячої) бібліотеки;

екскурсія «Природа навколо нас: весняний цвіт»;

суспільно-корисна праця;

екскурсія по місту ( селищу), пішохідні переходи, рольові ігри «Ми — пішоходи».

3клас: екскурсія-спостереження за природними явищами та працею людей своєї місцевості;

робота на пришкільній ділянці, догляд за кімнатними, городніми рослинами;

суспільно-корисна праця; практичні заняття та ігри з правил дорожнього руху.

4клас: спостереження за рослинами, тваринами, погодними умовами свого краю, організація посильної допомоги дорослим щодо охо­рони природи;

екскурсія до краєзнавчого музею; робота на пришкільній ділянці; ігри та змагання з правил безпечної поведінки на вулиці.

Планування навчальних екскурсій затверджує адміністрація школи залежно від місцевих умов, специфіки навчального закладу. Обов'язковою умовою проведення екскурсій є дотримання санітарно-гігієнічних вимог та безпеки перебування дітей за межами школи.

Учитель має право вносити зміни в тематику екскурсій, об'єднува­ні години, які надаються для екскурсій з різних предметів. Адже на одній екскурсії можна розв'язати декілька завдань, не забуваючи про основне — новизну й змістовність спостережень і практичних завдань для колективної, групової та індивідуальної роботи дітей.

Мета екскурсії — збагатити (розширити, поглибити) чуттєве й логіч­не пізнання дітей, їхній соціальний досвід, сприяти розвитку мовлення, мислення, уяви. Отже, екскурсії є багатофункціональними. Тому їх проведення може мати загальноосвітню й тематичну спрямованість, а результати однієї екскурсії — придатні для використання на різних уроках: читання, основ здоров'я, природознавства, малювання, «Я у світі» тощо.

Залежно від змісту теми й підготовки учнів екскурсію можна про­вести як підготовчу до вивчення теми, у процесі вивчення матеріалу і як завершальний етап його засвоєння. Наприклад, розпочати вивчен­ня природознавства в 2 класі можна з уроку в природі. Це зацікавить дітей новим предметом, спонукатиме до спостережень за рослинами, явищами природи. Вивчення пір року також пов'язане з проведенням екскурсій. У цьому разі спостереження дають нову поживу для емоцій­них вражень, сприяють поглибленню раніше набутих знань. Екскурсії в природу, які проводяться наприкінці року, допомагають узагальнити і систематизувати раніше набуті знання під час безпосереднього спіл­кування з навколишнім світом. У початкових класах корисно проводити екскурсії з математики й трудового навчання з елементами практичної роботи на місцевості. Без­посереднє сприймання об'єктів і явищ, які є засобом формування по­нять про кількісні відношення та просторові форми, — чуттєва основа логічних і практичних дій. Наприклад, першокласники на математичній екскурсії до парку чи лісу краще засвоюють такі поняття, як «багато», «кожний», «усі», «праворуч», «ліворуч», «попереду», «позаду», «між» тощо. Особливо цікаво дітям розпізнавати в природному оточенні різні геометричні фігури: клумба — це коло, ворота — прямокутник, листочок подібний на овал; вимірювати довжину кроком, на око тощо.

У книжці «Серце віддаю дітям» В. Сухомлинський писав, що «...вивести дітей на галявину, побути з ними в лісі, у парку — справа значно складніша, ніж провести уроки... Людина була й завжди залишиться дитям природи, і те, що ріднить її з природою, має використовуватися для її прилучення до багатств духовної культури. Світ, який оточує дитину, — це передусім світ природи з безмежним багатством явищ, з невичерпною красою. Тут, у природі, вічне джерело дитячого розуму.., Як важливо, щоб перші наукові істини дитина пізнавала в навколиш­ньому світі, щоб джерелом думки були краса й невичерпна складність природних явищ, щоб дитину поступово вводили у світ суспільних відносин, праці»¹.

Щоб екскурсії сповна виконували свої функції в навчанні, вихован­ні й розвитку учнів, учителю до них треба ретельно готуватися.

У використанні методу екскурсій виокремлюють три етапи:

Підготовка вчителя й учнів до екскурсії.

Учителеві важливо якнайбільше дізнатися про об'єкт, куди планується екскурсія, побувати там( бажано за день або два дні), уважно оглянути місцевість, визначити, на що слід звернути увагу дітей, які слова, об'єкти пояснити. За необхідністю, домовитися із спеціалістами, які будуть залучені до екскурсії, що саме вас цікавить. План – конспект уроку має містити чітку мету, порядок проведення екскурсії, зміст виховної бесіди, конспект пояснень на кожному етапі, конкретні завдання для дітей і перелік питань, на які слід відповісти під час екскурсії… Бажано передбачити, яку посильну природоохоронну роботу можуть зробити учні, які навчальні ігри або активний відпочинок буде організований. Маршрут має бути цілком безпечним для здоров'я дітей. Вчителю слід провести бесіду з техніки безпеки.

Участь в екскурсії, вихід усім класом за межі школи з перспективі ж і дізнатися про щось нове мають бути для дітей очікуваною й радісною подією. Треба завчасно попередити учнів, як одягнутися, що взяти із собою, як поводитися на екскурсії. Щоб зацікавити дітей майбутніми спостереженнями, бажано перед цим провести коротку бесіду-розповідь або продемонструвати відповідні ілюстрації. Доцільними є індивідуаль­ні та групові завдання: спостереження за певним об'єктом, збирання відомих рослин, плодів, камінчиків, іншого природного матеріалу. Учні мають усвідомити, що екскурсія незвичайна прогулянка, а урок, що проводиться за межами класу. Цікавим є поділ класу на окремі групи для виконання конкретних завдань. Тоді діти знають, що результат їхньої роботи будуть порівнювати з результатами досліджень товаришів. Слід пояснити дітям, як фіксувати спостереження, як збирати екскурсійний матеріал.

Проведення екскурсії за наперед складеним пла­ном.

Екскурсія не може бути простим повторенням вивченого матеріалу, вона має дати дітям щось нове, поглибити та поширити знання.

Вчителеві треба забезпечити належну дисципліну, щоб екскурсія мала організований та цілеспрямований характер.

Треба привчати дітей не бути байдужими до незрозумілого, незна­йомого; підтримувати їхній інтерес у процесі спостережень цікавими запитаннями, поясненнями, порівняннями. Бажано не розглядати велику кількість об’єктів або швидко переходити з одного на наступний. Мета вчителя - зуміти зосередити дітей на об’єкті, який вивчається. З набуттям екскурсійного досвіду надавати учням все більше самостійності. Не слід навантажувати довгими поясненнями, їх слід робити до екскурсії. Треба бачити роботу всіх дітей, контролювати і надавати допомогу у разі виникнення труднощів. Тривалий час роботи слід переривати іграми.

Післяекскурсійна робота. Важливо закріпити ре­зультати екскурсій і дати дітям можливість застосувати нові знання, враження, інтелектуальні почуття в різноманітній діяльності. Можли­ві й корисні такі види роботи: узагальнююча бесіда на уроці, скла­дання усних розповідей, написання творів-описів, оформлення тематичних альбомів або колекцій, гербаріїв, малювання, виготовлення саморобок і природної сировини, складання задач тощо.

Найважливіше завдання екскурсії — розвиток спостережливості учні,розвиток мовлення, збагачення словникового запасу образними художніми засобами. Спостережлива дитина, сприймаючи об'єкти, прагне всебічно зрозуміти їх, зіставити з відомими речами, зробити певні висновки. Не випадково К. Ушинський зазначав, що від якості спостережень дітей залежить і якість їхніх думок.

Вивчення природничого матеріалу особливо сприяє активізації та розвитку дитячої спостережливості: ведення календарів природи, по­рівняльні описи сезонних явищ, спостереження за тваринами й росли­нами, змальовування листя різних дерев, збирання гербаріїв тощо. Усі ці види роботи сприяють розвитку здатності дитини вдивлятися в навко­лишній світ, помічати найтонші деталі, розуміти взаємозв'язок між предметами і явищами. І, що дуже важливо, поглиблення інтересу до навколишнього життя стимулює самостійні спостереження незнайо­мих предметів не тільки в межах навчальних програм, а й поза ними.

Щоб правильно провести з учнями спостереження, треба заздалегідь визначити його об'єкт і мету, обрати найдоцільнішу форму організації, продумати методи й прийоми спостережень. Спочатку в короткій вступ­ній бесіді потрібно зацікавити дітей майбутньою роботою, спрямувавши їхню активність на пізнання нового в спостережуваному об'єкті. Варто уникати завдань, які потребують простого переліку побаче­ного. Завдання мають активізувати мислення, спонукати до самостій­ного пояснення елементарних закономірностей, причин і наслідків. Основний зміст процесу спостереження — аналіз-обстеження або розгляд об'єкта. При цьому важливо спрямувати увагу не тільки на основне, типове в предметі, а й на його специфічні особливості. Закін­чується спостереження визначенням нових даних, здобутих під час спостереження, оцінюванням та закріпленням тих способів, які допо­могли учням повніше й точніше пізнати об'єкт.

Отже, екскурсія — багатофункціональний метод, широке і правиль­не використання якого з різною метою та в різних умовах — важливий засіб розвитку в дітей спостережливості, мовлення, мислення, пізна­вальної активності, практичних умінь і навичок.

Ще однією особливістю нового змісту Державного стандарту є проведення у першому класі практичних робіт. Основне значення такого виду діяльності – засвоєння учнями програмового матеріалу, вироблення умінь і навичок у процесі роботи, застосування набутих знань на практиці.

У сучасній школі практична робота має інтегрований зміст. У процесі виконання практичних робіт учні спостерігають, досліджують, проводять досліди.

Методичні рекомендації щодо проведення практичних робіт з природознавства для п’ятих класів.

Уроки застосовування набутих знань на практиці ще називають уроками закріплення та формування знань та навичок. Деякі практичні роботи виконуються на комбінованих уроках протягом 15 – 20 хвилин . а деякі є узагальненням одержаних знань, використанням цих знань у практичній діяльності.

Скажімо, «Визначення сторін горизонту за сонцем»,тощо такі роботи виконуються на окремих уроках протягом 45 хвилин.

Практичні роботи включають такі структурні елементи, як повторення теоретичних знань, на яких ґрунтується завдання, пояснення алгоритму виконання і безпосереднє виконання роботи. Одним з важливих недоліків такої схеми виконання є неможливість повного засвоєння всіма учнями. Для повного засвоєння алгоритмів практичної роботи учням потрібно, як і при вивченні нового матеріалу семи – восьмикратне їх повторення на різних рівнях. Хід виконання можна поділити на 4 етапи.

1 етап.

Уся практична робота за попередніми алгоритмами виконується вчителем на дошці. За умови наявності робочих зошитів діти прослідковують хід виконання по них. Вчитель роз’яснює порядок виконання завдань, учні занотовують при необхідності і задають питання для повторення незрозумілих чи важких дій. Завдання вибирається аналогічне тому, що буде на інших етапах.

2 етап.

Після першого пояснення засвоїти технологію практичної роботи весь клас не зможе, якщо це складна робота. Але в колективі завжди є група учнів, які швидко розуміють суть. Вчитель пропонує їм ще раз пояснити хід виконання. Це додаткове повторення. Ті, хто правильно виконав і пояснив порядок виконання, отримують оцінку.

3 етап.

На перших 2 етапах вчитель домагається, аби якомога більша кількість учнів зрозуміла технологію виконання роботи, а потім переходить до групових завдань. Бажано, щоб кожне завдання було диференційоване відповідно до складу групи, Виконуючи завдання, учні допомагають один одному повністю зрозуміти та засвоїти необхідні уміння та навички . Відбувається багаторазове повторення алгоритму виконання практичної роботи.

4 етап.У кінці уроку або на наступному (в залежності від складності практичної роботи) група або окремі діти захищають свою роботу біля дошки перед усім класом. Всі діти записують виконання роботи у свої зошити. Під час захисту кожен учень кілька разів повторить всю технологію виконання практичної роботи. Нема потреби перевіряти всі роботи учнів, аналізуючи їх. Все це роблять учні самі. Вчитель виконує роль консультанта і арбітра. Оцінюються всі роботи або деякі, за вибором вчителя.

Такий хід виконання стосується певних робіт, як: ”Вивчення розчинності”, „Визначення сторін горизонту за сонцем” і т.д. Роботи на контурних картах виконуються індивідуально.

Програма першого класу побудована на дослідницькому принципі. Вона починається з теми «Як вивчають природу», в ході вивчення якої діти ознайомлюються зі способами пізнання природи. У наступних темах, наприклад, «Світ, у якому ти живеш», «Світ неживої природи», «Світ живої природи», активно використовується дослідницькій підхід.

Вивчення матеріалу у 1-му класі завершується розділом «Запитання до природи», який має узагальнюючий характер. Дидактичне завдання цього розділу — формувати вміння використовувати узагальнені знання для розв’язання визначеної проблеми, узагальнений підхід до застосування методів пізнання природи (спостереження, дослідження), уміння працювати з різними джерелами інформації. Учитель може змінювати тематику завдань (ускладнюючи чи спрощуючи), зважаючи на індивідуальні можливості учнів класу.

Така організація навчального процесу сприяє цілісному засвоєнню навчального матеріалу у межах як теми, так і курсу загалом, що є першою сходинкою до формування у дітей природничо-наукової картини світу.

Концептуальними ідеями, якими керувалися автори, укладаючи програму з природознавства, є формування природознавчої компетентності учнів на основі засвоєння системи інтегрованих знань про неживу та живу природу, ознайомлення з основами екологічних знань, опанування способів навчально-пізнавальної діяльності, розвиток ціннісних орієнтацій в різних сферах життєдіяльності та орієнтація на пошукову діяльність.

У процесі засвоєння природничих знань, визначених програмою, учитель ознайомлює дітей з методами дослідження природи.

До методів дослідження, з якими школярі ознайомлюються вже у 1-му класі, належить дослід.

Досліди є більш складною формою вивчення природи, оскільки передбачають: визначення у штучних умовах особливостей об’єктів; створення спеціально підготовлених умов для їх проведення; формування вміння зіставляти явища і процеси, за якими спостерігають під час досліду, з тим, що відбувається у природних умовах, робити висновки і узагальнення.

На перших етапах навчання першокласники не володіють у достатній мірі знаннями про об’єкти природи та навичками дослідницької роботи з ними. Тому вчитель проводить демонстраційні досліди, показує, як треба працювати з предметами природи під час виконання досліду, вказує, як і для чого слід проводити спостереження, на що варто звернути особливу увагу, куди і як записати результати роботи, як фіксувати послідовність етапів проведення дослідів, як робити висновки. Обов’язково надає учням інструкцію, у якій дається план дій і пропонується певний спосіб фіксації результатів.

Важливою вимогою до демонстрації дослідів є підготовка необхідного обладнання, його встановлення, щоб кожен учень міг спостерігати за діями вчителя. Під час демонстрації дослідів доцільно використовувати запитання практичного характеру. Для повторення і закріплення набутих знань — ставити дітям запитання, відповіді на які потрібно довести дослідом. Наприклад: «Як довести, що у ґрунті є повітря?», «Куди зникає вода з калюжі?», «Як економно використовувати воду?», «Як зберігати природні ресурси води на планеті?», «За що нам вдячні рослини?».

Метод дослідження ми використовуємо також при проведенні екскурсій, спостережень, практичних робіт.

Неодмінною умовою виконання навчальної програми є проведення шкільних екскурсій. Необхідність використання такої форми навчання як екскурсії пояснюється тим, що під час їх проведення об’єкти і явища природи спостерігаються (досліджуються) не ізольовано, а у взаємозв’язку з іншими об’єктами.

У процесі виконання дослідницького практикуму учні 1-го класу набувають перші навички дослідницької діяльності. У цьому віці учням складно виконувати роботу самостійно. Основним помічником є вчитель. До роботи варто залучати зацікавлених батьків. Вони можуть допомогти дітям дібрати необхідну літературу, забезпечити місце для виконання роботи (піти з ними у парк, ліс, на річку), оформити роботу, а у деяких випадках можуть бути науковими керівниками.

Для учнів першого класу пропонуємо простий алгоритм проведення дослідження.

Крок 1. Визначаємо об’єкт дослідження.

Крок 2. Формулюємо мету дослідження.

Крок 3. Висуваємо гіпотезу (припущення, власну думку).

Крок 4. Хід дослідження (спостереження, досліди).

Крок 5. Підсумок ( аналіз та узагальнення отриманих результатів у ході спостереження та дослідів, висновок – підтвердження або спростування висловленої гіпотези ).

3.оскільки домашнє завдання учням задається диференційовано, то і

перевірку слід проводити диференційовано. Слід розпочинати з фронтальної

перевірки з метою вилучення тих учнів, які його не виконали. Як правило,

вони не вивчають і його теоретичну частину. Для цих учнів слід

організувати виконання хоч частини домашнього завдання найнижчого рівня

і повторення навчального матеріалу підручника з допомогою вчителя, поки

проводиться перевірку якості виконання домашнього завдання з учнями

інших груп. Якщо домашнє завдання виявилося для дітей складним, то слід

провести диференційовану перевірку якості його виконання кожною групою

окремо.

ІІ етап. Засвоєння нових знань

Для опанування нового матеріалу слід застосовувати способи і прийоми

диференціації навчання, які допомагають успішно організувати навчальну

діяльність на даному етапі. Рівень засвоєння у школярів різний. Тому при

поясненні нової теми слід забезпечувати індивідуальний темп просування

дитини вперед. Це спосіб багаторазового пояснення. Дану роботу можна

проводити за наступною схемою:

І етап Пояснення вчителя

ІІ етап Високий рівень

Виконання за зразком Достатній і середній рівень

Робота під керівництвом учителя:

1. Пояснення.

2. Виконання за зразком з коментуванням

ІІІ етап Високий рівень

Виконання самостійно Достатній рівень

Виконання за зразком. Середній рівень

Робота, керована учителем:

1. Пояснення.

2. Виконання вправи за зразком.

IV етап Високий рівень

Творче завдання Достатній рівень

Виконання самостійно Середній рівень

1.Виконання за зразком.

2. Самостійна робота.

V етап Спільне завдання

ІІІ. Закріплення знань. Узагальнення та систематизація

На етапі закріплення прийоми слід диференціювати у відповідності з

ускладненням їх змісту і мірою допомоги. Основним методом роботи на

даному етапі уроку є метод керованої самостійної роботи.

Відповідно можна працювати за такою схемою:

І етап Високий рівень

Основне завдання. Достатній рівень

Міра допомоги Середній рівень

Робота з учителем

Перевірка

ІІ етап Творче завдання Основне завдання Міра допомоги

Перевірка

ІІІ етап Творче завдання на вищому рівні складності Творче завдання

Основне завдання

Перевірка

IV етап Спільне завдання

Щоб урізноманітнити роботу на даному етапі закріплення знань, слід

залучати встигаючих дітей до консультування більш слабких учнів. З цією

метою використовують прийоми, які можна представити за такою схемою:

І етап Вибір консультантів

ІІ етап Високий і достатній рівень - виконують завдання самостійно

Середній рівень – працюють з консультантами

ІІІ етап Самостійне виконання завдань учнями, яким надавалась допомога

Перевірка всіх завдань

Отже, застосування диференціації навчання на уроках 1-2 класів дає

можливість засвоєння навчального матеріалу всіма учнями класу.

Диференціацію слід планувати за ступенем складності, за мірою

самостійності, за обсягом роботи.

І. Диференціація за ступенем складності

Билет 6