АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ЗВІТІВ

Час:4 год.

Мета:охарактеризувати призначення фінансової звітності, її склад як основу прийняття фінансових рішень, висвітлити основні методичні підходи до оцінки окремих фінансових звітів; виокремити етапи комплексної оцінки фінансового стану підприємства.

План

10.1. Сутність, завдання та методи аналізу фінансових звітів.

10.2. Аналіз бухгалтерського балансу.

10.3. Оцінка звіту про фінансові результати.

10.4. Аналіз звіту про рух грошових коштів.

10.5. Оцінка звіту про власний капітал.

10.6. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства.

Література:[1], [2], [3], [4], [5], [11, с.274-297], [15], [17, с.356-457], [21], [25, с. 98-151] [26, с.65-139], [27], [28], [29], [30], [31], [34, с.618-669], [41, с.365-424]

10.1 Сутність, завдання та методи аналізу фінансових звітів.

В сучасних умовах переходу економіки України до ринкових відносин особливо важливим і практично значущим задля забезпечення беззбиткової діяльності суб’єктів господарювання та запобігання їх банкрутству є систематичний і якісний аналіз фінансової діяльності, зокрема, аналіз фінансових звітів.

Головна мета аналізу фінансових звітів – своєчасно виявляти й усувати недоліки в фінансовій діяльності та знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

При цьому необхідно вирішити наступні задачі:

1) На підставі вивчення взаємозв’язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції поліпшення фінансового стану підприємства.

2) Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарчої діяльності й наявність власних і позикових ресурсів, розробка моделей фінансового стану за різноманітних варіантах використання ресурсів.

3) Розробка конкретних заходів, які направлені на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

За допомогою аналізу фінансових звітів проводять:

- попередню (загальну) оцінку фінансового стану підприємства та змін його фінансових показників за звітний період;

- аналіз платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;

- аналіз кредитоспроможності підприємства та ліквідності його балансу;

- аналіз фінансових результатів підприємства;

- аналіз обертання оборотних активів;

- оцінка потенційного банкрутства;

- аналіз доходності (рентабельності);

- аналіз використання капіталу;

- аналіз рівня самофінансування;

- аналіз валютної самоокупності.

Основними джерелами інформації для проведення фінансового аналізу є звітний бухгалтерський баланс (форма №1), звіт про фінансові результати (форма №2), звіт про власний капітал (форма №3), звіт про рух грошових коштів (форма №4), дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які деталізують окремі статті балансу.

Таблиця 10.1

Призначення основних компонентів фінансової звітності

Фінансова звітність – це сукупність форм звітності, які складені на основі даних фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у вигляді, який зручний і зрозумілий для прийняття цими користувачами певних ділових рішень.

В світовій і національній практиці побудова фінансової звітності базується на принципах:

а) відкритості інформації;

б) зрозумілості фінансової звітності особам, які приймають ділові рішення на її основі;

в) корисності чи значущості та вірогідності;

г) припущень і обмежень, які дають змогу адекватної інтерпретації фінансової звітності.

Діючий склад звітності повністю відповідає вимогам Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її змінах, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності підприємства.

Дані фінансової звітності є основою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, але й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як основа для прогнозування майбутнього фінансового стану.

На основі використання фінансової звітності проводиться оцінка фінансового стану підприємства. Під фінансовим станом розуміється спроможність підприємства фінансувати свою діяльність. Воно характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами.

Аналізом фінансового стану займаються не тільки керівники і відповідні служби підприємства, але і засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану передачі коштів в бюджет і т. д. У відповідності з цим аналіз буває внутрішній і зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета - встановити планомірне надходження грошових коштів і розміщення власних та залучених засобів таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимуму прибутку і виключення банкрутства .

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, контролюючими органами на основі звітності, що публікується. Його мета - встановити можливість вигідно вкласти засоби, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.

Особливостями зовнішнього аналізу є: орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства, множинність об’єктів-користувачів, різноманітність цілей і інтересів суб’єктів аналізу, максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

- аналіз абсолютних показників прибутку,

- аналіз показників рентабельності,

- аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу,

- аналіз ефективності використання залученого капіталу,

- економічна діагностика фінансового стану підприємства.

На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов’язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу.

Традиційна практика аналізу фінансового стану опрацювала певні прийоми і методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу: горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, трендовий аналіз, аналіз відносних показників (коефіцієнтів), порівняльний аналіз, інтегральний аналіз (на основі моделі Дюпона, СВОТ – аналіз, аналіз інвестиційного портфеля), факторний аналіз.

Для об’єктивної оцінки фінансового стану та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів можна застосувати різні методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу (експертних оцінок, психологічні, порівняльні) ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язках і залежностях.

До формалізованих методів фінансового аналізу (метод ланцюгових підстановок, балансовий метод, логарифмічний метод, дисконтування) належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності.

У процесі фінансового аналізу застосовуються:

- класичні методи аналізу (балансовій спосіб, ланцюгові підстановки, нарощування дисконтування, арифметичні різниці);

- традиційні методи статистики (графічний, абсолютні і середні величини, індексний метод, групування);

- економетричні методи вивчення зв’язків (кореляційний, факторний, регресійний, кластерний, спектральний, дисперсійний аналіз, методи теорії виробничих функцій);

- методи оптимального програмування (методи системного аналізу, лінійне програмування, динамічне програмування);

- методи дослідження операцій і теорії прийняття рішень (теорія ігор, теорія масового обслуговування, методи сітьового планування і управління, методи дерев)

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства:

1. Дескриптивні моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів, подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів.

2. Предикативні моделі використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану.

3. Нормативні моделі – це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності із нормативними. Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі.

10.2. Аналіз бухгалтерського балансу.

Баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал.

Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Елементами балансу, безпосередньо пов’язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін в ньому, є: активи; зобов’язання; власний капітал.

Активи і зобов’язання не підлягають згортанню, за винятком випадків, передбачених окремими стандартами.

Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов’язань та власного капіталу.

Методичну послідовність проведення фінансового аналізу балансу підприємства розглянемо за даними умовного підприємства.

При аналізі балансу підприємства рекомендується використовувати горизонтальний і вертикальний аналіз фінансової звітності.

Горизонтальний аналіз полягає у співставленні фінансових даних підприємства за 2 періоди у відносному та абсолютному вимірюваннях (табл. 10.2).

Таблиця 10.2

Горизонтальний аналіз балансу підприємства, тис. грн.

1. Загальна сума активів зменшилася на 251.4 тис. грн. або більш, ніж на 7%. Це зменшення відбулось переважно за рахунок значного змен­шення оборотних активів. Абсолютна величина зниження у оборотних активах склала 666,2 тис. грн або більше, ніж 20% їх річної величини. У той же час, майже удвічі збільшилася сума основних засобів під­при­ємства (в абсолютному вимірюванні – на 672.7 тис. грн.) Це відбулось внаслідок купівлі обладнання для переоснащення виробництва. Незначно збільшилися і витрати на торгівельну марку й гудвілл.

2. Що стосується структури оборотних коштів, то можна зазначити, що вона значно погіршилася. Виробничі запаси зменшилися за рік на 173.2 тис. грн або на 31.43%. Зменшилася також величина готової продукції (на 5.5 тис. грн.) і грошові кошти (на 14.4 тис. грн.). Все це свідчить про скорочення обороту підприємства і негативні тенденції у його роботі. В той же час, збільшилася сума і частка дебіторської заборгованості за товари та послуги — в абсолютному вимірюванні на 325.9 тис. грн. (або на 36.4%). Це означає, що підприємство фактично кредитувало своїх партнерів по бізнесу, які вчасно не розраховувалися за товари та послуги, що надавалися підприємством. Але з іншого боку, якщо підприємство має надійних партнерів, то слід очікувати надходження коштів у наступних періодах, що трохи поліпшить ситуацію з показниками ліквідності.

3. При аналізі пасивів підприємства слід зазначити, що зобов’язання підприємства скоротилися, у тому числі короткострокові зобов’язання зменшилися на 222.8 тис. грн. (9%). Це відбулося внаслідок значного скорочення кредиторської заборгованості (на 784.3тис. грн.). Таким чином, підприємство вчасно розрахувалося з постачальниками та підрядчиками за виконані роботи та отримані послуги. Проте значно (більш, ніж утричі) збільшилися поточні зобов’язання за розрахунками, у тому числі, з оплати праці і за авансами, що одержані від інших підприємств у рахунок наступних поставок продукції.

В цілому слід зазначити, що динаміка показників ліквідності є позитивною. Зменшення короткострокової заборгованості підприємства збільшує ліквідність підприємства і його фінансову стійкість.

4. Слід зазначити, що аванси, отримані підприємством, на кінець року майже удвічі менше дебіторської заборгованості за товари та послуги, що надані підприємством.

Аналіз балансу підприємства свідчить, що підприємству слід покращити показники фінансової стійкості та ліквідності, а саме:

· поліпшити взаємовідносини із постачальниками і споживачами продукції, вдатися до поліпшення ситуації із дебіторською заборгованістю підприємству;

· поліпшити структуру оборотних коштів, більш продуктивно використовувати нове обладнання, збільшити обсяг продукції, що виготовляється;

· зменшити поточну заборгованість підприємства, намагатися перейти від короткострокових до довгострокових кредитів банку.

Вертикальний аналіз балансу дозволяє зробити висновок про структуру балансу в поточному стані, а також проаналізувати динаміку цієї структури. Технологія вертикального аналізу полягає у тому, що загальну суму балансу приймають за 100% і кожну статтю фінансової звітності представляють у вигляді процентної частки від прийнятого базового значення.

Проведемо вертикальний аналіз на підставі даних балансу умовного підприємства (табл. 10.3).

Таблиця 10.3

Вертикальний аналіз балансу підприємства

Аналізуючи дані вертикального балансу підприємства, можна зробити такі висновки.

1. Частка обігових активів у балансі підприємства є значною: на початок року вона складала більше 80%. Проте протягом аналізованого року відбулося скорочення цієї частки, а на кінець року ця тенденція ще більше закріпилась. Зрозуміло, що скорочення частки оборотних кош­тів позначається негативно на показниках фінансової стійкості та лік­відності, тому що свідчить про зменшення запасів, розмірів виробництва, готівки для придбання матеріально-речових факторів виробництва.

2. Частка основних засобів має тенденцію до збільшення, причому, протягом року відбулося зростання долі основних засобів у сумі балансу в 1.7 рази. З одного боку, це явище свідчить про політику підприємства щодо розширення матеріально-технічної бази підприємства та його технічного переозброєння. З іншого боку, підприємство погіршило свої показники ліквідності й фінансової стійкості внаслідок вилучення коштів на поповнення оборотних активів.

3. Власний капітал підприємства знаходиться на рівні 30.6% - на початок року і 31.6 % — на кінець року від загальної суми пасивів, що говорить про низьку платоспроможність, напрочуд низькі показники ліквідності і фінансової стійкості й високий рівень ризику підприємства стати банкрутом.

4. Довгострокових зобов'язань підприємство не має, лише на кінець року в нього з'явилися відстрочені податкові зобов'язання. Проте негативним явищем є наявність досить великої частки короткострокових заборгованостей, які у структурі пасивів займають за звітний період 68-69%.

Отже, основними висновками, зробленими при вертикальному аналізі балансу підприємства можуть бути такі:

- структура статей балансу демонструє тенденцію до зростання частки основних засобів і незначного зменшення частки оборотних активів;

- у той же час, закріпилася негативна тенденція до збільшення частки дебіторської заборгованості і зменшення грошових коштів у національній валюті.

Підприємству слід вдатися до аналізу структури видатків, налагодити більш стабільні зв'язки з постачальниками, а також посилити контроль за витратами, запобігаючи нецільового витрачання ресурсів.

Таким чином, аналіз балансу підприємства у горизонтальному і вертикальному розрізі показав, що підприємству бракує оборотних активів, що позначається на рівні показників фінансової стійкості та ліквідності. Зокрема, спостерігається значна частка короткострокових зобов'язань і подальше зменшення частки грошей у сумі балансу. Частка власного капіталу є незначною величиною (біля 30%), що говорить про велику ймовірність банкрутства аналізованого підприємства.

Аналіз ліквідності балансу підприємства.

У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за ступенем зростання їхньої ліквідності.

Усі активи підприємства в залежності ступеня їхньої ліквідності, тобто здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно згрупувати так:

1. Найбільш ліквідні активи (А1) - суми по всіх статтях грошових коштів та їх еквівалентів, які можутьбути використані для здійснення поточних розрахунків негайно. До цієї групи включають також поточні фінансові інвестиції (цінні папери).

2. Активи, що швидко реалізуються (А2) - активи, для перетво­рення яких у наявні кошти потрібен певний час. До цієї групи мож­на включити дебіторську заборгованість, платежі по якій очікують­ся протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових працівників, взаємовідносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умов надання кредитів покупцям; організації вексельного обігу тощо.

3. Активи, що повільно реалізуються (А3), найменш ліквідними активами є запаси. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості і правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банку, а також від якості та попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків і т. ін.

4. Активи, що важко реалізуються (А4) – активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті І розділу активу балансу «Необоротні активи».

Перші три групи активів (А1, А2, А3) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.

У пасиві зобов’язання розміщені за скороченням термінів (підвищенням строковості) їх погашення.

Пасиви балансу за ступенем зростання термінів погашення зо­бов'язань групуються так:

1. Найбільш строкові зобов'язання (П1) - кредиторська заборгованість, за товари, роботи, послуги, поточні зобов'язання за розрахунками, інші короткострокові пасиви.

2. Короткострокові пасиви (П2) - короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.

3. Довгострокові пасиви (П3) - довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви - сума статей III розділу пасиву балансу «Довгострокові зобов'язання».

4. Постійні пасиви (П4) - статті І розділу пасиву балансу «Власний капітал».

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні акти­ви перевищують, короткострокові зобов'язання.

Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, а то й взагалі у нього може бути відсутня ліквідність. Для оціню­вання реального ступеня ліквідності підприємства спочатку не­обхідно виконати аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу - це ступінь покриття боргових зобо­в'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у гроші відповідає строку погашення платіжних зобов'язань. Лік­відність балансу залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов'язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки по кожній групі активів і пасивів.

Баланс уважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні акти­ви перевищують зовнішні зобов'язання підприємства, то обов'яз­ково виконується й остання нерівність. Це означає наявність у підприємства власних оборотних коштів - тобто дотримується мінімальна умова його фінансової стійкості.

Недотримання будь-якої з трьох перших нерівностей показує, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної.

10.3. Оцінка звіту про фінансові результати.

Звіт про фінансові результати – це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства.

Звіт про фінансові результати (форма №2) складається з трьох розділів. Структура розділу І звіту про фінансові результати показана на рис.1.

Призначення звіту про фінансові результати полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою у формі звіту передбачається послідовне зіставлення його статей. Таким чином, процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду може бути поділений на такі кроки:

1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

2. Розрахунок валового прибутку (збитку);

3. Визначення фінансового результату – прибутку (збитку) – від операційної діяльності;

4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування;

5. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності;

6. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

У розділі ІІ звіту про фінансові результати операційні витрати (на виробництво, збут, управління та інші операційні витрати) надаються в розрізі економічних елементів (рис.10.1).

Рис. 10.1 Взаємозв’язок класифікації операційних витрат за функціями та економічними елементами.

ІІІ розділ звіту про фінансові результати містить розрахунок показників прибутковості акцій.

Показники прибутку на акцію (ПНА) використовуються для оцінки минулих результатів операційної діяльності підприємства з метою формування висновку щодо його потенціалу і прийняття рішень про інвестиції. Його економічний зміст полягає в розкритті ефективності (прибутковості) використання підприємством ресурсів, наданих власниками його звичайних акцій.

Потенційні прості акції – це фінансовий інструмент або інший контракт, за яким в майбутньому його власнику надається право на прості акції. До них відносяться: облігації, які можна конвертувати у звичайні акції; варанти на акції; опціони на акції; акції, які можуть бути придбані за спеціальними програмами для працівників; контракти, учасники яких матимуть право на отримання простих акцій в залежності від виконання вимог, передбачених цими контрактами.

У примітках до звіту про фінансові результати надають більш детальну інформацію про доходи (рис.10.2).

Рис. 10.2 Вимоги до розкриття інформації про доходи у примітках до звіту про фінансові результати.

Проаналізуємо звіт про фінансові результати на умовному прикладі (табл. 10.5). Цей аналіз дає змогу проаналізувати, які фак­тори вплинули в звітному періоді на валовий прибуток підприємства на фінансовий результат від операційної діяльності підприємства та на фінансовий резуль­тат від звичайної діяльності до оподаткування. Із даних таблиці видно, що підприємство не мало надзвичайних доходів і витрат, і його кінцевий фінансо­вий результат є результатом звичайної діяльності.

Таблиця 10.4

Формування чистого прибутку підприємства, тис. грн.

Наведені дані свідчать, що у підприємства, яке аналізується, наявні істотні резерви збільшення чистого прибутку. Про це свідчить хоча б той факт, що дохід (виручка) від реалізації продукції підприємства в звітному періоді порівняно із минулим періодом зріс на 40,45%, тоді як чистий прибуток підприємства збільшився лише на 28,6%. Отже, темп зростання чистого прибутку був нижче у 1,4 рази. Основною причиною цього є зростання у звітному порівняно із минулим періодом у 1,4 рази собівартості реалізованої продукції, а також зростання адміністративних витрат, витрат на постачання, зниження інших фінансових доходів.

Доцільно здійснювати як горизонтальний, так і вертикальний аналіз фінансових результатів роботи підприємства.

Горизонтальний (або трендовий) аналіз результативності ґрунтується на вивченні динаміки окремих її показників у часі. В процесі використання такого аналізу визначаються загальні тенденції зміни рівня показників.

Горизонтальний аналіз свідчить про приріст в звітному році порівняно з попереднім усіх складових прибутку підприємства. Так, доход від реалізації продукції, як і чистий доход збільшилися на 40,45%. Фінансовий результат (прибуток) від операційної діяльності збільшився на 49,6%, фінансовий результат від звичайної діяльності, як і чистий прибуток підприємства – на 28,6%. Взагалі прибуток підприємства збільшився на 225,6 тис. грн. На прибуток від реалізації продукції мали позитивний вплив зростання обсягів реалізації (в результаті росту випуску і зменшення залишків нереалізованої продукції) і цін на неї.

Вертикальний (або структурний) аналіз результативності ґрунтується на структурному розкладі показників результативності. В процесі застосування такого аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових показника результативності. Можна виділити такі види вертикального (структурного) аналізу:

- структурний аналіз результативності, сформованої за окремими сферами діяльності підприємства. В процесі здійснення цього аналізу розраховуються показники результативності щодо операційної, інвестиційної, фінансової діяльності. Такий аналіз дає змогу оцінити операційну, інвестиційну, фінансову діяльність підприємства;

- структурний аналіз результативності за окремими видами продукції. Такий аналіз дає можливість оцінити ефективність діяльності підприємства за випуском окремих видів продукції.

Вертикальний аналіз структурних складових прибутку свідчить, що чистий дохід від реалізації склав 5181,86 тис. грн. – у звітному році, а в минулому – 3689,4 тис. грн. якщо прийняти суму цього прибутку за 100%, то питома вага інших його складових становитиме (табл. 10.6).

Таблиця 10.5

Вертикальний аналіз структурних складових прибутку підприємства

Вертикальний аналіз свідчить, що порівняно з минулим роком питома вага прибутку від операційної діяльності збільшилась на 1,4 відсоткових пункти, а інших видів прибутку знизилась від 0,8 до 2,6 відсоткових пункти.

Найбільший дохід в обох аналізованих періодах підприємство отримало від операційної діяльності, а найбільші збитки - від уцінки матеріальних цін­ностей в минулому періоді і від ліквідації основних активів по акту перевірки в звітному періоді (списання за неможливістю подальшого використання).

В процесі оцінки звіту про фінансові результати доцільно аналізувати вплив факторів як на формування прибутку в цілому по підприємству, так і на формування прибутку по основних видах продукції підприємства.

10.4. Аналіз звіту про рух грошових коштів.

Наступним звітом, який складає підприємство є звіт про рух грошових коштів (форма №3). Він містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період.

Під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.

Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості.

Рух коштів відображається в звіті про рух грошових коштів в розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою. Це:

- надходження коштів від реалізації продукції (товарів, послуг);

- надходження коштів за надання права користування активами (оренда, ліцензії);

- платежі постачальникам;

- виплати працівникам тощо.

Інвестиційна діяльність – це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Це:

- платежі, пов’язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів;

- надходження коштів від продажу необоротних активів;

- надання позик іншим підприємствам;

- надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди, відсотки).

Фінансова діяльність – це сукупність операцій, які призводять до зміни величини та (або) складу власного та позикового капіталу. Це:

- випуск власного капіталу (акцій);

- отримання позик та їх погашення;

- викуп акцій власної емісії;

- виплата дивідендів.

Застосовуючи розглянуту класифікацію слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної групи залежить в першу чергу від характеру господарської діяльності підприємства. Приміром, інвестиції в цінні папери, звичайно є інвестиційною діяльністю підприємства, але є основною (операційною) діяльністю інвестиційної компанії.

Негрошові операції не включаються до звіту про рух грошових коштів.

Для складання звіту про рух грошових коштів використовують показники балансу, звіту про фінансові результати та дані аналітичного бухгалтерського обліку. Процес складання звіту про рух грошових коштів включає п’ять основних етапів:

1. Визначення зміни залишків грошових коштів та їх еквівалентів

2. Визначення руху грошових коштів у результаті операційної діяльності

3. Визначення руху грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності.

4. Визначення руху грошових коштів у результаті фінансової діяльності

5. Подання отриманої інформації у формі звіту про рух грошових коштів.

У примітках до фінансової звітності слід розкрити інформацію про рух грошових коштів:

А) склад грошових коштів та їх еквівалентів;

Б) склад статей “Інші надходження”, “Інші платежі” та інших статей, які об’єднують декілька видів грошових потоків;

В) негрошові операції інвестиційної і фінансової діяльності;

Г) наявність значного сальдо грошових коштів та їх еквівалентів, які є в наявності у підприємства і які недоступні для використання групою, до якої належить підприємство.

У випадку придбання або продажу майнових комплексів протягом звітного періоду слід розкривати:

а) загальну вартість придбання або реалізації майнового комплексу;

б) частину загальної вартості майнового комплексу, яка відповідно була сплачена або отримана у формі грошових коштів та їх еквівалентів;

в) суму грошових коштів та їх еквівалентів у складі активів майнових комплексів, що були придбані чи реалізовані;

г) суму активів (крім грошових коштів та їх еквівалентів) та зобов’язань придбаного або реалізованого майнового комплексу в розрізі окремих статей. Фінансовий стан підприємства будь-якого виду діяльності і форми власності значною мірою залежить від руху грошових коштів та правильного управління грошовими потоками.

Аналіз стану грошових коштів підприємства здійснюється на основі бухгалтерського звіту про рух грошових коштів.

Розглянемо методичну послідовність такого аналізу на основі даних, наведених у таблиці 10.7, побудованої за структурою звіту про рух грошових коштів.

Звіт про рух грошових коштів дозволяє аналізувати джерела та сфери споживання грошових коштів компанії.

Таблиця 10.6

Звіт про рух грошових коштів за ________ 20 _______ р.

Форма №3 Код за ДКУД

Як видно з таблиці, рух коштів розглядається за трьома напрямами: за результатами операційної діяльності, за результатами інвестиційної діяльності та за результатами фінансової діяльності.

Чистий рух коштів від операційної діяльності по аналізованому умовному підприємству склав у звітному періоді 6326,6 тис. грн., на 41% більше, ніж у попередньому періоді.

Позитивний вплив на чистий рух коштів від операційної діяльності мали такі фактори:

· збільшення у звітному періоді порівняно з попереднім періодом прибутку від звичайної діяльності до оподаткування на 53,7%;

· збільшення прибутку від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах на 43,9%;

· збільшення поточних зобов’язань у звітному періоді порівняно з попереднім у 10,1 рази.

Негативний вплив на рух коштів у результаті операційної діяльності мали такі фактори:

· наявність у звітному періоді на відміну від попереднього періоду збитків від не операційної діяльності у сумі 99,8 тис. грн.;

· збільшення у звітному періоді порівняно із попереднім періодом у 5,7 рази видатків від необоротних активів;

· збільшення на 53,7% податку на прибуток.

Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності на аналізованому підприємстві як у звітному, так і у попередньому періоді складався з придбання необоротних активів. У звітному періоді видатки від придбання необоротних активів склали 1826,3 тис. грн., на 8,3% менше, ніж у попередньому періоді.

Рух коштів у результаті фінансової діяльності аналізованого підприємства складався із: інших надходжень та інших платежів у сумах відповідно 61420 тис. грн. та 61322,5 тис. грн.; сплати дивідендів у звітному періоді в сумі 314,2 тис. грн. або у 1,6 рази більше, ніж в попередньому періоді.

В цілому чистий рух коштів за звітний період склав 4283,6 тис. грн., або на 86,1% більше, ніж у попередньому періоді. При цьому залишок коштів на початок року складав у звітному періоді 3499,2 тис. грн., на 37,9% більше, ніж у попередньому періоді, а на кінець року – 7799,8 тис. грн., або на 51,1% більше, ніж у попередньому періоді.

Слід відзначити, що як у звітному, так і в попередньому періоді залишок коштів на кінець року був удвічі більшим, ніж на початок року.

Аналіз руху грошових коштів багато в чому сприяє виявленню тенденцій в змінах ліквідності та платоспроможності підприємств.

10.5. Оцінка звіту про власний капітал.

Сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Разом з тим, власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

1) довгострокового фінансування;

2) відповідальності і захисту прав кредиторів;

3) компенсації понесених збитків;

4) кредитоспроможності;

5) фінансування ризику;

6) самостійності і влади;

7) розподілу доходів і активів.

Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Користувачі фінансової звітності потребують більш детальної інформації про склад та зміни власного капіталу підприємства. Тому фінансова звітність має надавати інформацію про:

· джерела капіталу підприємства;

· правові обмеження щодо розподілу інвестованого капіталу серед акціонерів;

· обмеження щодо розподілу дивідендів серед теперішніх і майбутніх акціонерів;

· пріоритетність прав на майно підприємства при його ліквідації.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

1) внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;

2) накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Сума власного капіталу може збільшуватися внаслідок конвертування зобов’язань, а також збільшення вартості активів; непов’язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчий капітал).

Бухгалтерський звіт про власний капітал підприємства має бути інформаційною базою для аналізу змін у структурі капіталу, оцінки прогресивності його руху та виявлення резервів поліпшення використання власного капіталу підприємства.

Такий аналіз здійснений за даними бухгалтерського звіту по умовному підприємству, наведеними у таблиці 10.8.

Із таблиці можна зробити висновок про досить істотні зміни в структурі власного капіталу, що відбулися протягом аналізованого року. Так, на початок року власний капітал підприємства складав 19828,1 тис. грн., в тому числі статутний капітал – 467,7 тис. грн. або 2,4%, інший додатковий капітал – 15904,3 тис. грн. або 80,2%, резервний капітал – 118,0 тис. грн. або 0,6%, нерозподілений – 3338,1 тис. грн. або 16,8%.

Таблиця 10.7

Звіт про власний капітал за ____________ 20 _______ р.

Форма №4