Сутність зображення рельєфу горизонталями

Сучасна карта повинна давати тривимірне уявлення про місцевість, тобто, крім вимірів у горизонтальній площині, повинна давати можливість визначати види нерівностей земної поверхні, їх взаєморозташування і взаємозв'язки, взаємоперевищення і абсолютні висоти точок місцевості, а також стрімкість, форму і довжину схилів.

Рельєф є найбільш наочним на рельєфних картах, але такі карти втрачають на точності вимірів і незручні в користуванні. Способи зображення рельєфу на картах:

а) розрахунково-перспективний;

б) штриховий;

в) відмивкою;

г) гіпсометричний;

д) горизонталями.

На топографічних картах 1:25000 - 1:200000 рельєф зображується горизонталями, а на картах 1:500 000 та 1:1 000 000 - горизонталями у сполученні з відмивкою і гіпсометричним зафарбуванням.

Сутність зображення рельєфу горизонталями розглянемо на такому прикладі. Уявимо острів у вигляді гори (мал. 6.1). У цьому положенні берегова лінія виходить у вигляді кривої АВ. Проекція берегової лінії на горизонтальну площину дає таку ж замкнену криву аb.

Мал. 6.1. Сутність зображення рельєфу горизонталями

Припустимо, що рівень води піднявся на 10 м. При цьому утворилася нова берегова лінія СД, усі точки якої лежать на однаковій висоті, але на 10 м вище, ніж початкова берегова лінія АВ. Проекція нової берегової лінії СД на горизонтальну площину дає також замкнену криву сd). Кожному рівню води відповідатиме своя берегова лінія (АВ, СД, KL.) у вигляді замкненої кривої, усі точки якої мають одну і ту ж висоту. Ці замкнені лінії можна розглядати як сліди перерізу рельєфу місцевості рівневими поверхнями, паралельними рівневій поверхні моря, яку прийнято за початок відрахунку висот.

Якщо кожну берегову лінію спроектувати на горизонтальну площину і зобразити в заданому масштабі на карті, то ми одержимо зображення гори у вигляді кривих замкнених ліній (ab, cd, кl). Проекція одержаних кривих на площині дасть зображення гори горизонталями.

Горизонталь - лінія однакових висот або замкнена крива, що поєднує на карті точки однакових висот. Горизонталі зображуються на картах коричневим кольором і бувають кількох видів (мал. 6.2).

1. Основні (суцільні) горизонталі - проводяться через висоту перерізу, служать для відображення основних форм рельєфу і зображуються на карті суцільною тонкою лінією.

2. Потовщені горизонталі служать для полегшення рахунку висот і зручності в читанні рельєфу; кожна п'ята основна горизонталь потовщується.

3. Додаткові (напівгоризонталі) та допоміжні (чверті) горизонталі служать для відображення важливих подробиць рельєфу, що не виражаються основними горизонталями, і проводяться через 1/2 та 1/4 висоти перерізу Зображуються на картах переривчастими та короткими переривчастими лініями.

Мал. 6.2. Види горизонталей:

1 - основні; 2 - потовщені; 3 - додаткові; 4 - допоміжні.

Окремі елементи рельєфу, які зображені горизонталями і які мають визначений зовнішній вигляд, дані в табл. 6.1.

Із зображення горизонталями типових форм рельєфу ми бачимо, що можна переплутати гору з улоговиною, хребет з лощиною. Тверде знання ознак зниження схилу допоможе уникнути цієї плутанини (мал. 6.3).

1. Покажчик схилу завжди спрямований у бік зниження.

2. Схил починається в напрямку водоймища (хребет "лізе" у воду, а лощина від води "біжить").

3. Висоти горизонталей вказують коричневими цифрами, кратними висоті перерізу. Верх цих цифр завжди спрямований у бік підняття схилу.

4. Зубці знаків скель та обривів завжди спрямовані в бік зниження.

5. Виїмки на дорогах робляться в позитивних формах рельєфу (гора, хребет), а насипи - у негативних (улоговина, лощина).

6. Різниця двох висот показує напрямок загального зниження місцевості.

Мал. 6.3. Ознаки зниження схилу

Знаючи сутність горизонталей та ознаки зниження схилів, легко визначити на маршруті підйоми і спуски. Сутність їх читання зводиться до знаходження на карті Піній вододілу і водозливу. Від вододілу до водозливу - спуск, навпаки - підйом (мал. 6.4).

Мал. 6.4. Визначення підйомів і спусків за маршрутом руху: П-підйом; С-спуск; Р-рівні ділянки