Гарантії прав працівників при надходженні на роботу та під час роботи на підприємстві.

Курс «Охорони праці». Його мета і задачі, складові частини та їх характеристика.

Однією з найважливіших задач є охорона життя і здоров'я громадян в процесі їх трудової діяльності, створення безпечних умов праці. Міжнародна статистика свідчить що в наш час травматизм може бути порівняним з епідеміями. Так, за данними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) смертність від нещасних випадків займає третє місце після серцево – судинних і онкологічних захворювань, при цьому здебільшого гинуть працездатні люди віком до 40 років. Рівень травматизму і профзахворюваності значно вищий у країнах, що розвиваються у порівнянні з промислово розвинутими державами.

Статистичні дані являють:

- кожні 3 хвилини внаслідок промислової травми або професійного захворювання у світі вмирає одна дюлина;

- в Україні внаслідок травм кожні 5 годин помирає одна людина, а кожні 8 хвилин – травмується одна людина.

Спеціалісти прийшли до висновку, що економічно більш вигідно вкладати кошти в охорону праці, ніж постійно ліквідувати наслідки нещасних випадків та аварій на виробництві.

У відповідності з ДСТУ 2293 – 93 «Охорона праці. Терміни і визначення» можна дати наступне визначення терміну охорона праці.

Охорона праці – це система правових, соціально – економічних, організаційно – технічних, санітарно – гігієнічних і лікувально – профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Можна виділити наступні основні напрямки рішення питань охорони праці:

· законодавча база охорони праці –сукупність правових норм, які встановлюють систему заходів, безпосередньо спрямованих на забезпечення здорових і безпечних умов праці, які обов'язкові для всіх підприємств та установ незалежно від форм власності;

· інженерна охорона праці – це комплексна дисципліна, яка стоврює способи, методи і засоби забезпечення належних умов праці, комфортності;

· медичні основи охорони праці– вивчають вплив виробничих факторів на організм робітників і встановлюють допустимі санітарні норми (ГДК та ін.) згідно з медичними науками (гігєна праці, професіональна патологія, промислова токсикологія);

· соціально– психологічні аспекти охорони праці -вивчають трудову діяльність людини і результати ії діяльності в залежності від соціального і психологічного клімату в колективі.

Розглядаючи «Основи охорони праці» як наукову дисципліну, слід визначити, що вона виникла і сформувалася на стику наук про працю і про людину.

Наука про охорону праці тісно пов`язана з іншими науками, вона широко використовує найновіші досягнення науки і техніки, базується на теоретичних розробках з фізики, хімії, математики, електроніки, медицини, економіки та інших наук.

Важливе місце в розробці питань охорони праці займають такі наукові дисципліни, як ергономіка, інженерна психологія і фізіологія праці, технічна естетика.

В конкретних дослідженнях охорона праці як наука базується на таких загальнонаукових підходах: комплексності, системності, особистісному гуманізмі, єдності наукового досліджння і практики організації трудової діяльності з урахуванням людського фактора.

Комплексний підхід до охорони праці передбачає врахування організаційних, економічних, соціальних, психологічних, технічних, правових та інших аспектів управління в їх сукупності й взаємозв`язку.

Системний підхід відображає взаємозв`язки між окремими аспектами охорони праці і реалізується в розробці кінцевої мети, визначенні шляхів ії досягнення, створенні відповідного механізму управління,який забезпечує комплексне планування, організацію та стимулювання роботи з охорони праці.

Системний підхід до вивчення основ охорони праці передбачає застосування різних методів дослідження і, зокрема, фізіологічних, психологічних, статистичних, математичних, соціологічних тощо.

Методологічною основою курсу є аналіз умов праці, технологічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва з метою виявлення шкідливих і небезпечних факторів, виникнення можливих аварійних ситуацій та визначення заходів з поліпшення умов праці.

Головна мета курсу – надати майбутнім фахівцям знання основ охорони праці, реалізація яких на практиці сприятиме поліпшенню умов праці, піднесенню ії продуктивності, запобіганню професійним захворюванням, виробничому травматизму тощо.

Основними завданнями охорони праці є гуманізація праці. Під гуманізацією розуміють профілактику перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістовності праці, створення умов для всебічного розвитку особистості.

Завданнями охорони праці є також:

- знаходження оптимальних співвідношень між різними факторами виробничого середовища;

- запровадження норм гранично допустимих рівнів шкідливих виробничих факторів, визначення ступня шкідливості й небезпечності праці;

- розробка та планування заходів з поліпшення умов праці;

- забезпечення безпеки виконання робіт працівником;

- впровадження технічних засобів і заходів з боротьби з травматизмом і профзахворюваннями;

- розробка методів оцінки соціальної та економічної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці.

1.1.Законодавство України про охорону праці.

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України, Закон України «Про охорону праці», «Про охорону здоров`я», «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», а також Кодекс законів про працю України (КЗпП).

В ст.43 Конституції України записано: «Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується», «Кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом», «Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних роботах забороняється».

Кожен, хто працює, має право на відпочинок (ст.45 Конституції України). Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

У тексті ст.46 Конституції України вказано на те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основоположним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці», дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

В Україні, першій з країн СНД, Постановою Верховної Ради від 14.10.92 р. був прийнятий закон України «Про охорону праці», що містить 8 розділів, 49 статей. Верховна Рада України 16.10.2012 р. внесла зміни в Закон, котрий містить 9 розділів, 44 статті.

Закон України «Про охорону праці» закріплює за державою функції керування і надзору за охороною праці. Держава виступає гарантом створення безпечних і нешкідливих умов працідля робітників підприємств, установ, організацій всіх форм власності.

В Законі України «Про охорону праці» формулюється 10 принципів на яких базується державна політика в області охорони праці, з яких найважливішими є:

- пріорітет життя і здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;

- повна відповідальність власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

- підготовка і підвищення кваліфікації робітників з питань охорони праці;

- міжнародна співпраця у галузі охорони праці, пропаганда передових методів з охорони праці.

Іноземні громадяні і особи без громадянства, які працюють на підприємствах України, мають такі самі права на охорону праці як і громадяни України.

Гарантії прав працівників при надходженні на роботу та під час роботи на підприємстві.

Права громадян на охорону праці при укладенні трудового договору оговорені в ст.5 Закону України «Про охорону працю» . Умови трудового договору не можуть містити положень, які не відповідають законодавчим та іншим нормативним актам про охорону праці, що діють в Україні.

При укладанні трудового договору громадянин має бути проінформований власником під розписку про умови праці на підприємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я та про його права і пільги, компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства колективного договору.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності психофізіологічної експертизи.

Усі працівники підлягають обов`язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань. Страхування здійснюється у порядку і на умовах, що визначаються законодавством і колективним договором (угодою, трудовим договором).