Пільги і компенсації за важкі й шкідливі умови праці

Права працівників на охорону праці під час роботи на підприємстві (ст.7). Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Права працівників на пільги та компенсації за важкі та шкідливі умови праці (ст.7 Закону України «Про охорону праці»). Працівники, задіяні на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються у передбаченому законом порядку.

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за два місяці письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що додаються йому додаткового.

Стаття 25 Закону України «Про охорону праці» передбачає економічне стимулювання охорони праці. До працівників підприємства можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу і здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та покращення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою, трудовим договором).

Порядок пільгового оподаткування коштів, спрямованих на заходи щодо охорсони праці, визначаються чинним законодавством про оподаткування.

Згідно до статті 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».(див. ст.5 Закону України «Про охорону праці»).

За постраждалим працівником зберігаються місце роботи та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності.

Час перебування на інвалідності зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах, встановленому законом.

Стаття 26 Закону України «Про охорону праці» передбачає відшкодування підприємствам, громадянам і державі збитків, заданих порушенням вимог щодо охорони праці. Крім відшкодування шкоди працівникам (ст.9), власник повністю відшкодовує збитки іншим підприємствам, громадянам і державі на загальних підставах у зв`язку із завданням шкоди при порушенні вимог щодо охорони праці.

Застосування штрафних санкцій до підприємства, організації та установ (ст.43). За порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці й виробничого середовища підприємства, організації, установи можуть притягатись органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу.

Підприємство сплачує штраф за кожний нещасний випадок та випадок професійного захворювання, які сталися на виробництві з його вини. Якщо встановлено факт приховання нещасного випадку, власник сплачує штраф у десятикратному розмірі. Конкретні розміри і порядок накладання штрафів визначається законодавством. Власник має право оскаржити в місячний строк рішення про стягнення штрафу в судовому порядку.

У разі ліквідації підприємства відшкодування шкоди, заподіяної працівникам, іншим підприємствам або державі порушення вимог з охорони праці, аваріями, нещасними випадками на виробництві та професійними захворюваннями, проводяться у порядку, передбаченому чинним законодавством.