Облік дебіторської заборгованості

У процесі своєї діяльності кожне підприємство значну частину виробленої продукції реалізує покупцям.

Форми та порядок розрахунків з покупцями і замовниками за відвантажену їм продукцію та виконані роботи визначаються заздалегідь укладеними договорами. Договір — це юридичний і економічний документ, що визначає номенклатуру і обсяг поставки чи роботи, строки, ціни, вид транспортування, форму розрахунків, а також санкції за невиконання умов договору.

При встановленні господарських відносин між сторонами виникають певні права і зобов’язання. З юридичної точки зору ці права і зобов’язання виникають у момент укладення договору. У бухгалтерському обліку виникнення заборгованості пояснюється тим, що майже ніколи не збігається момент оплати за продукцію та момент відвантаження продукції. Наслідки такої невідповідності виникнення у однієї сторони в складі господарських засобів активів – у вигляді дебіторської заборгованості, а в іншої сторони виникнення кредиторської заборгованості – зобов’язань погасити цю заборгованість.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансових звітах визначає П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Згідно стандарту дебітори – це юридичні та фізичні особи, які заборгували в результаті минулих подій певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.

Дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємства на певну дату.

Наприкінці звітного періоду дебіторська заборгованість аналізується і групується за даними аналітичного обліку на дійсну (звичайну), сумнівну і безнадійну. Нормальна дебіторська заборгованість повинна бути сплачена в строк, передбачений договором.

Сумнівна — це прострочена дебіторська заборгованість, щодо якої існує ймовірність непогашення боржником.

Безнадійна – поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість у її неповерненні боржником або щодо якої минув строк позовної давності.

Поточна дебіторська заборгованість визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, робіт, послуг та оцінюється за первісною вартістю.

При реалізації продукції оформляються відповідні первинні документи, до яких належать: накладні, рахунки-фактури, акти прийому виконаних робіт (послуг), податкові накладні, ТТН. Один примірник залишається в бухгалтерії підприємства-постачальника і є підставою для списання продукції зі складу та відображення дебіторської заборгованості. Другий екземпляр передається покупцю.

Для обліку розрахунків із покупцями за відвантажену продукцію і замовниками за виконані роботи (послуги) передбачений рахунок 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Рахунок має субрахунки:

361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»

362 «Розрахунки з іноземними покупцями».

На дебет рахунка 36 відноситься відпускна договірна ціна реалізованої продукції чи виконаних робіт, включаючи податок на додану вартість і акцизний збір: Дт 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» Кт 70 «Дохід від реалізації».

Сума податків, що виникають у процесі реалізації, зменшує дохід підприємства і відображається на рахунках: Дт 70 «Дохід від реалізації» Кт 64 «Розрахунки за податками і платежами».

За кредитом рахунка 36 обліковується оплата покупцями і замовниками заборгованості за продукцію чи роботи. Згідно з виписки банку з поточного рахунка в національній чи іноземній валюті: Дт 31 «Рахунки в банках» Кт 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Дебетове сальдо за рахунком 36 показує дебіторську заборгованість покупців і підрядчиків за відвантажену їм продукцію і виконані роботи, табл.. 10.2.

Таблиця 10.2