Поступова втрата основними фондами своєї вартості у період функціонування називається спрацюванням.

Розрізняють:

- фізичне спрацювання;

- моральне спрацювання;

- соціальне спрацювання;

- екологічне спрацювання.

Фізичне спрацювання – це втрата основними фондами їх споживчих якостей. Причому. як у процесі діяльності так і бездіяльності.

Існує два методи визначення фізичного спрацювання:

· залежно від строку служби:

(3.8)

· за технічним станом основних фондів.

Моральне спрацювання– виражається зменшенням вартості основних фондів під впливом НТП.

Воно викликане здешевленням відтворення основних фондів – називаємо моральним спрацюванням І виду. Використання більш продуктивних засобів праці – це моральне спрацювання ІІ виду.

М₁=В_п-В_в (3.9)

де В_п – первісна вартість основних фондів;

В_в – відновна вартість основних фондів;

М₁– моральне спрацювання І виду.

Коефіцієнт морального спрацювання І виду:

(3.10)

Моральне спрацювання ІІ виду:

(3.11)

де В_пс – первісна вартість відновлення старих машин;

В_пн – первісна вартість відновлення нової машини;

П_с – річна продуктивність старої машини;

П_н – річна продуктивність нової машини;

Т_сс – нормативний строк служби старої машини;

Т_сн – нормативний строк служби нової машини.

Коефіцієнт морального спрацювання ІІ виду:

(3.12)

Сумарні дії двох видів морального спрацювання:

Коефіцієнт двох видів морального спрацювання:

(3.13)

де В_вн – вартість нової машини.

Соціальне спрацювання– наявна техніка перестала відповідати новим соціальним вимогам.

Екологічне спрацювання– основні фонди, що використовуються увійшли в протиріччя з критеріями сучасних підходів до охорони навколишнього середовища.

Спрацювання буває:

- повне;

- часткове.

Повне – це заміна старих фондів новими.

Часткове – ремонт і модернізація (табл.).

Рис. 3.1. Види фізичного спрацювання і техніко-економічного старіння засобів праці та форми їх усунення.

Грошове відшкодування спрацювання основних фондів проводиться шляхом амортизації.

Амортизація – це процес поступового зношення і перенесення вартості основних фондів на продукцію, що виробляють з метою накопичення коштів для подальшого їх відтворення.

(розподіл первісної вартості по роках)

Амортизації підлягають витрати пов’язані з:

- придбанням та введенням в експлуатацію основних фондів;

- самостійне виготовлення основних фондів;

- проведенням певних видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів (у тій частині. що відноситься до збільшення балансової вартості основних фондів);

- капітальні поліпшення земель не пов’язані з будівництвом.

Не підлягають амортизації:

- земля;

- придбання основних фондів з метою їх подальшої прямої чи опосередкованої реалізації, а також основні фонди, що знаходяться у консервації.

- витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків;

- придбання та збереження бібліотечного та архівного фонду.

Нарахування амортизації здійснюється щомісячно та зупиняється на період реконструкції, модернізації, добудови, об’єднання та консервації об’єкту.

Амортизаційні відрахування проводяться на основі норм амортизації (розраховані по кожній групі основних фондів, виходячи з економічно доцільних строків спрацювання).

Норма амортизації – це відношення річної суми амортизаційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) до балансової вартості основних фондів.