Основні статті договору: умови страхування, гарантії і рекламації, порядок врегулювання суперечок, форс-мажорне застереження

Страхування. Усі договори купівлі-продажу супроводжуються страхуванням. Залежно від умов договору цей обов'язок покладається на продавцеві або на покупцеві. Якщо ж формою угоди такий обов'язок не передбачений, то сторона, що несе ризик втрати чи ушкодження товару в процесі транспортування, сама зацікавлена в його страхуванні. У договорі сторони повинні передбачити відповіді на такі питання: який вантаж підлягає страхуванню, від яких ризиків, яка зі сторін здійснює страхування та на чию користь воно здійснюється, на яких умовах здійснюється страхування.

Для здійснення страхування між страховою компанією і страхувальником (продавцем чи покупцем) укладається договір страхування, для засвідчення якого страхувальнику видається страховий поліс. За визначену винагороду (страхову премію) страхова компанія приймає на себе ризик втрати чи ушкодження товару.

Гарантії і рекламації. Зазвичай в договорах купівлі-продажу міститься умова, за якою продавець бере відповідальність за якість товару протягом визначеного гарантійного терміну. У контракті перераховуються також усі випадки, на які гарантія не поширюється (зокрема, предмети, що швидко зношуються, та запасні частини, природний знос устаткування, на збиток, що виник унаслідок неправильного чи недбалого збереження та обслуговування тощо).

По відношенню до товарів встановлюються гарантійні терміни:

Ø термін експлуатації – період, в продовж якого виробник гарантує стабільність показників якості товарів;

Ø термін зберігання – період, в продовж якого виробник гарантує наявність у виробу, що зберігається, всіх встановлених стандартами якостей товару за умови дотримання умов зберігання;

Ø термін придатності – період, в продовж якого виробник гарантує наявність у виробу всіх встановлених стандартами якостей товару за умови дотримання умов зберігання та експлуатації.

При виявленні дефектів покупець протягом гарантійного періоду має право пред'явити продавцю претензії (рекламації) щодо якості. Рекламація – це вимога, що виставляється однією стороною іншій з метою встановлення і відшкодування порушених прав.

У контракті сторони вказують можливі способи задоволення обґрунтованих рекламацій: усунення дефекту, часткова чи повна заміна товару, уцінка та ін. Порядок пред'явлення рекламацій передбачає встановлення термінів для їх пред'явлення, визначає види документів, що представляються при цьому, терміни відповіді на рекламації.

Розрізняються також такі поняття як:

Ø комплектність товару – постачання товару у такому види, щоб він міг бути використаним за призначенням;

Ø комплектність поставки – продавець приймає на себе зобов’язання поставити товар у сукупності його складових частин, що передбачені контрактом.

Порядок врегулювання суперечок. У будь-якому договорі купівлі-продажу повинен бути встановлений порядок пред'явлення претензій і розв’язання суперечок, що можуть виникнути між сторонами у зв'язку з виконанням договору, його припиненням чи недійсністю. Якщо мирне розв’язання суперечки не досягається, то сторони передають його розгляд в арбітраж або державний суд. У цьому застереженні контракту повинний бути зазначений арбітраж, кількість арбітрів, порядок їх обрання, мова й місце розгляду, а також застосоване для розв’язання суперечок за даним контрактом матеріальне право.

Форс-мажорне застереження. Практично всі договори купівлі-продажу містять умови, що дозволяють переносити термін виконання договору чи взагалі звільняють сторони від повного або часткового виконання зобов'язань за договором у випадку настання визначених обставин, що називаються форс-мажорними, чи обставинами нездоланної сили.

У контрактах зазвичай передбачається перелік таких обставин і порядок дії сторін при їхньому настанні. Якщо такі обставини мають місце, то сторона, для якої вони наступили, негайно сповіщає іншу сторону. При цьому термін виконання договору відсувається на період тривалістю дії зазначених обставин. Якщо ж ці обставини тривають понад термін, зафіксований в договорі, то кожна зі сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов'язань за договором. При цьому жодна зі сторін не має права вимагати від іншої сторони відшкодування збитків.