Операції з торгівлі ліцензіями на винаходи і ноу-хау

Винахід - технічне рішення, представлене у документарній формі, а також у вигляді корисної моделі чи промислового зразка, якому притаманна істотна новизна і явна виробнича чи інша корисність. Винахід може належати фізичній особі чи організації, які мають право використовувати його для своєї користі та запатентувати в державних органах для захисту від несанкціонованого використання іншими людьми.

Ноу-хау являє собою оригінальне пристосування (корисну модель), технологічний процес, технічні чи комерційні знання, яким не притаманна істотна новизна. Вони містять корисну інформацію, але не настільки нову й очевидну, щоб підлягати патентному захисту. Право їх використання може бути передано продажем відповідних ліцензій.

Ліцензія - оформлений письмовим договором дозвіл однієї особи (ліцензіара) на передачу приналежних прав на використання винаходу чи ноу-хау іншій особі (ліцензіатові).

У міжнародній практиці торгівлі розрізняють два види ліцензій: чисті й супутні. Чисті ліцензії є договорами, основним змістом яких є передача прав на предмет винаходу чи ноу-хау. Супутні ліцензії включаються в загальні договори на постачання продукції і при цьому окремі ліцензійні угоди не підписуються.

Розрізняють два види ліцензійних договорів: договір на виняткову й невиняткову ліцензії. Вони відрізняються тим, що в першому випадку ліцензіар позбавляється права продавати ліцензію на ту ж власність іншим людям, а в другому - договір не обмежує прав продавця на продаж аналогічних ліцензій іншим покупцям.

Ліцензійні договори можуть передбачати різні способи платежів:

· паушальний платіж - платіж заздалегідь обумовленої твердої суми;

· поступова виплата вартості ліцензії частковими платежами (роялті) пропорційно погодженим показникам виробництва і збуту продукції, випущеної з використанням ліцензії;

· змішані способи платежів, які поєднують виплати авансових паушальних сум і роялті.

Паушальні платежі переважно застосовуються в тих випадках, коли ціна ліцензії відносно невелика порівняно з вартістю устаткування, що одночасно постачається, чи коли контроль за показниками діяльності ліцензіата ускладнений.

Роялті можуть нараховуватися в погоджених пропорціях за такими показниками: додатковим прибутком ліцензіата від використання ліцензії; загальним прибутком ліцензіата; вартості реалізації продукції, зробленої з використанням ліцензії тощо.

Ліцензійні договори містять ряд умов щодо зобов'язань і відповідальності сторін.

Зобов'язання ліцензіарів можуть включати:

1. Передачу у встановлений угодою термін у передбаченій комплектності всієї документації, необхідної ліцензіатові для ефективного використання винаходу чи ноу-хау;

2. Направлення у передбачений угодою термін фахівців для сприяння ліцензіатові в освоєнні винаходу чи ноу-хау;

3. Гарантування ліцензіатові обговореного в угоді ефекту від використання винаходу чи ноу-хау за умови дотримання ліцензіатом всіх інструкцій ліцензіара;

4. Юридичну й фінансову відповідальність за порушення умов виняткової ліцензії та інших умов, виходячи з конкретної угоди.

Зобов'язання ліцензіатів зазвичай включають:

1. Збереження таємності відомостей, що містяться в придбаних ліцензіях на винаходи і ноу-хау;

2. Інформування у встановлений термін ліцензіарів про ті технічні й економічні показники, на підставі яких виробляється нарахування роялті;

3. Надання ліцензіарам підтвердження показників, погоджених сторонами, аудиторською фірмою і т.д.

Структура ліцензійних договорів схожа зі структурою контрактів купівлі-продажу.