Облік розра­хунків з покупцями та замовниками.

Покупці – це юридичні та фізичні особи, які придбають певні товарно-матеріальні цінності (товари, сировину, матеріали, паливо, запасні частини, основні засоби, МШП тощо), роботи, послуги.

Замовники – це юридичні та фізичні особи, які замовляють у постачальника певні товарно-матеріальні цінності, роботи або послуги.

Заборгованість покупців і замовників називають дебіторською.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість».

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на:

1) довгострокову – сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу;

2) поточну – сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточну дебіторську заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності, називають безнадійною. А поточну дебіторську заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником, називають сумнівним боргом.

Документування розрахунків з покупцями і замовниками аналогічне документальному оформленню розрахунків з постачальниками та підрядниками (договір, рахунок, рахунок-фактура, прибутковий касовий ордер, чек, видаткова і податкова накладні, товарно-транспортна накладна, акт виконаних робіт тощо).

Облік розрахунків з покупцями і замовниками ведуть на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками».На даному рахунку ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи.

Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» має такі субрахунки:

361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»

362 «Розрахунки з іноземними покупцями»

363 «Розрахунки з учасниками ПФГ»

364 «Розрахунки за гарантійним забезпеченням»

За дебетом рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом–сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію (роботи, послуги).

На субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій договором.

На субрахунку 364 «Розрахунки за гарантійним забезпеченням» відображаються розрахунки за гарантійним забезпеченням, пов'язаним зі здійсненням операцій з деривативами (стандартними документами, що засвідчують право та/або зобов’язання придбати чи продати товари, цінні папери, кошти тощо на визначених ними умовах у майбутньому).

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником за кожним пред'явленим до сплати рахунком.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги у балансі відображається за чистою реалізаційною вартістю, тобто як різниця між первісною вартістю і резервом сумнівних боргів.

Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів:

1) застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості (величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів);

2) застосування коефіцієнта сумнівності:

Р с.б.= Д з.н. х К с. , де (8.1)

Р с.б. – величина резерву сумнівних боргів;

Д з.н. – залишок дебіторської заборгованості на початок періоду;

К с. - коефіцієнт сумнівності.

Коефіцієнт сумнівності може розраховуватися такими способами:

1) визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;

2) класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення;

3) визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3 - 5 років.

Приклади визначення величини резерву сумнівних боргів (з додатку до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість»).