Українська фізіологічна школа.

Фольборт Георгій Володимирович (1885-1960), фізіолог, академік, учень І.П.Павлова. У 1909 році закінчив Військово-медичну академію (ВМА) у Петербурзі і захистив докторську дисертацію на тему “Гальмівні умовні рефлекси”, з 1912 по1926 роки працював на кафедрі фізіології ВМА, а з 1923 по 1926 роки одночасно був професором кафедри фізіології Ленінградського університету. З 1926 до 1945 року очолює кафедру фізіології Харківського медичного інституту. У Харкові він організував і очолив відділ фізіології Українського інституту експериментальної медицини, лабораторію умовних рефлексів в Українському психоневрологічному інституті, лабораторії фізіології Українського інституту харчування і Українського інституту ендокринології.

У 1946-1960 роках Г.В.Фольборт завідує кафедрою нормальної фізіології у Київському медичному інституті і відділом вищої нервової діяльності і трофічних функцій в Інституті фізіології імені О.О.Богомольця.

Наукові дослідження Г.В.Фольборта присвячені проблемам фізіології вищої нервової діяльності, травлення, та фізіології процесів втоми і відновлення. Г.В.Фольборт відкрив негативні умовні рефлекси, в основі яких лежить утворення тимчасового зв’язку на основі процесів гальмування в центрах кори головного мозку. Він провів глибокий аналіз між процесами секреції жовчі і жовчовиділення у 12-палу кишку, розробивши метод хронічного експерименту з подвійною фістулою жовчного міхура і жовчної протоки.

Ним були виявлені основні закономірності виснаження і відновлення функції, які І.П.Павлов назвав “правилами Фольборта”. Ці закономірності виявилися загальними для багатьох органів і систем. Вони дозволили виявити підходи до теоретичного обґрунтування раціональних режимів діяльності різних систем організму.

Фролькіс Володимир Веніамінович, (1924-1999),відомий фізіолог, академік, учень академіків Л.А.Орбелі та Г.В.Фольборта. Свою наукову і педагогічну діяльність В.В.Фролькіс розпочинав на кафедрі нормальної фізіології Київського медичного інституту під керівництвом академіка Г.В.Фольборта. Він - вихованець Київського медичного інституту та ленінградської Військово-медичної академії. Його наукові дослідження присвячені фізіології системи кровообігу, ним описано поняття гемодинамічного центру та рефлекторні механізми регуляції діяльності серця. Але фундаментальні дослідження в галузі фізіології старіння і вікової фізіології ним виконано в Інституті геронтології.

В.В.Фролькісом розроблено адаптаційно-регуляторну теорію старіння, створено уявлення про механізми антистаріння, висунуто гіпотезу про генно-регуляторний механізм розвитку вікової патології. На цій основі вченим сформульовано концепцію генно-регуляторної терапії. В.В.Фролькісом проаналізовано нейрон-гуморальні та мембранні зміни у процесі старіння. Він відкрив новий клас внутріклітинних регуляторів (інверторів), запропонував нові підходи до експериментального продовження життя.

Костюк Платон Григорович, фізіолог, академік, народився у 1924 році. У 1946 році закінчив Київський університет, а у 1949 році – Київський медичний інститут.. З 1956 року завідує відділом Інститут фізіології тварин при Київському університеті, а з 1958 року – відділом загальної фізіології нервової системи в Інституті фізіології імені О.О.Богомольця, з 1966 року і по цей час – він директор цього інституту.

У 1957 році захистив докторську дисертацію на тему про центральні механізми у найпростішій рефлекторній дузі. В подальшому його роботи присвячені дослідженню мембранних процесів збудження і гальмування і клітинним механізмам діяльності центральної нервової системи.

Він одним з перших у СРСР застосував мікроелектродну методику і розробив оригінальний метод внутрішньоклітинного діалізу ізольованого нейрона, що дозволило вивчати властивості внутрішньої поверхні плазматичної мембрани. Він вивчав природу збудження нейрона, зв’язок активного транспорту іонів з метаболізмом, в перше визначив складові компоненти у трансмембранних токах, що пов’язані з генерацією потенціалів дії; вивчав кінетику та іонну природу цих компонентів. Вивчав різні типи нейронів, що беруть участь у спінальних рефлексах і синаптичній організації. висхідних і низхідних систем спинного мозку. Разом з австралійським фізіологом Дж. Екклсом вивчав механізми виникнення і фізіологічне значення пресинаптичного гальмування.