Тема 6. Мотивація як функція менеджменту

2.

3.

4.

5.

5.1. Визначення мотивації.

5.2. Теорії мотивації

5.3. Матеріальне стимулювання праці

Визначення мотивації.

Мотивація – це управлінська діяльність, яка забезпечує процес спонукання себе та інших працівників на дії, спрямовані на досягнення власних цілей або цілей організації, це форма цілеспрямованих дій для підвищення зацікавленості в досягненні кінцевих результатів.

Мотивація базується на двох категоріях:потребах (відчутті фізіологічної або психологічної нестачі чого-небудь) івинагородах (це те, що людина вважає цінним для себе).

Потреби бувають первинні (фізіологічні) і вторинні (психологічні), а винагороди - внутрішні (задоволення від виконання безпосередньо роботи: зміст трудового процесу, самоповага тощо) і зовнішні (отримуються за допомогою організації: зарплата, кар'єра, кабінет, службове авто, додаткова відпустка тощо). Узагальнену модель мотивації через потреби можна зобразити на рис.6.1.

Теорії мотивації

На протязі розвитку менеджменту як науки склалась обґрунтована система теорій мотивації, яка є основою розробки прикладних механізмів мотивування працівників. Класифікація теорій мотивації з виділенням груп змістовних та професійних теорій подана на рис.6.2.

Спочатку розглянемо змістовні теорії.

Видатний український вчений Туган-Барановськиії виділив п'ять груп потреб:

1) фізіологічні;

2) статеві;

3) симптоматичні інстинкти та потреби;

4) альтруїстичні;

5) потреби практичного характеру.

Рис. 6.2. Класифікація теорій мотивації.

Рис.6.3. Класифікація потреб за теорією А.Маслоу

Виділені такі групи потреб:

1. Потреби в їжі, воді, одязі, помешканні, сексі тощо.

2. Потреби у захисті від фізичної та психологічної небезпеки.

3. Потреби відчувати причетність до подій.

4. Потреби поваги з боку оточення (начальників, підлеглих), признання, самоповаги.

5. Потреби в реалізації своїх можливостей.

У теорії Мак-Клелланда йдеться про те, що треба враховувати три потреби:

1. влади;

2. успіху;

3. причетності.

Двофакторна теорія мотивації Ф. Герцберга – теорія мотивації, розроблена американським психологом Фредеріком Герцбергом, відповідно до якої ієрархія потреб складається:

· з потреб вищого рівня (мотиваторів), що підвищують задоволення роботою: творчість, визнання, кар'єрне просування;

· з потреб нижчого рівня (гігієнічні чинники), що впливають на відсутність задоволення або навіть обумовлюють незадоволення роботою. Такі чинники є похідними від хиб роботи і зовнішніх умов

За Ф. Герцбергом, гігієнічні чинники праці (політика компанії, нормальні взаємини між працівниками, умови праці, зарплата) є необхідними, але недостатніми передумовами ефективної мотивації. Коли чинники гігієни слабкі – робота незадовільна. Однак хороші гігієнічні умови лише зменшують дискомфорт і не спричиняють підвищення задоволення людей і мотивації до праці. Мотиватори (потреби вищого рівня) безпосередньо впливають на задоволення роботою. Герцберг вважав, що за відсутності мотиваторів працівник ставиться до праці нейтрально, але якщо вони наявні – він заохочується до праці, яка приносить задоволення, таким чином мотивація та задоволення роботою збільшується від нейтрального виміру до позитивного (Рис. 6.4.).

Ф. Герцберг стверджував, що чинники, які обумовлюють задоволення або незадоволення роботою, не є протилежними та не можуть вимірюватися за однією шкалою. Кожний з них змінюється у власному діапазоні: гігієнічні – від "незадоволення" до "нейтральної позиції", а мотиватори від "нейтральної позиції" до "задоволення".

Теорія Герцберга як поєднання мотиваційних і гігієнічних чинників лежить в основі найбільш значущих теоретичних положень про психологічний або мотиваційний підхід в організації роботи.

Рис. 6.4 Теорія двох факторів Ф. Герцберга

Між теоріями Маслоу і Герцберга є певний зв'язок, який характеризується таб. 6.1.

Таблиця 6.1