Особливості побудови облікової політики стосовно необоротних матеріальних активів.

Основні засоби - це об’єкти, призначені для використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року.

При визначені основних засобів треба виходити з того, що вони є частиною активів. або ресурсів, контрольованих підприємством, використання яких приведе до надходження економічних вигод.

Для чіткого обліку основних засобів необхідно їх правильно класифікувати.

За функціональним призначенням розрізняють:

Виробничі-засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі (будови, споруди, силові машини, обладнання, робочі машини тощо).

Невиробничі основні засоби,що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва і беруть участь в обслуговувані комунальних і культурно-побутових потреб трудящих.

За використанням:

- діючі-що використовуються в господарстві;

- недіючі-що не використовуються в даний період часу у зв’язку з тимчасовою консервацією.

- запасні-устаткування ,що знаходиться в резерві.

Основні засоби та інші необоротні матеріальні активи класифікуються за групами:

- Земельні ділянки (101)

- Капітальні витрати на поліпшення земель (102)

- Будівлі та споруди (103)

- Машини та обладнання (104)

- Транспортні засоби (105)

- Інструменти, прилади та інвентар (106)

- Робоча і продуктивна худоба (107)

- Багаторічні насадження (108)

- Інші основні засоби (109)

Інші необоротні матеріали це:

- Бібліотечні фонди (111)

- Малоцінні необоротні матеріальні активи (112)

- Тимчасові споруди (113)

- Природні ресурси (114)

- Інвентарна тара (115)

- Предмети прокату( 116)

- Інші необоротні матеріальні активи (117)

Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об’єкт.

Для контролю, збереженню основних засобів окремому об’єкту основних засобів надається відповідний інвентарний номер методом прикріплення металевого жетону, нанесення фарбою, таврування.

Основні завдання облікової політики з питань обліку основних засобів:

1. Контроль за збереженням основних засобів та інших необоротних матеріальних активів.

2. Правильне і своєчасне документальне оформлення та відображення в регістрах обліку надходження, внутрішнього переміщення і вибуття об’єктів основних засобів та інших необоротних активів.

3. Правильне обчислення та відображення в обліку сум зносу основних засобів та інших необоротних матеріальних активів.

4. Контроль за витратами на ремонт основних засобів.

5. Отримання документальних даних про наявність та рух основних засобів за місцями їх експлуатації, в розрізі осіб, відповідальних за їх збереження.

6. Виявлення результатів від реалізації основних засобів або іншого їх вибуття.

Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки.

Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення.

Собівартість об’єкта основних засобів включає купівельну ціну та витрати, що безпосередньо пов’язані з приведенням цього об’єкта в робочий стан( можливість використовувати за призначенням).

Первісна вартість складається таких витрат:

1. Суми, що сплачують постачальникам та підрядникам за виконання будівельно - монтажних робіт.

2. Реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв’язку з придбанням прав на об’єкт основних засобів.

3. Суми ввізного мита.

4. Суми непрямих податків у зв’язку з придбанням.

5. Витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів.

6. Витрати на встановлення ,монтаж, налагодженням основних засобів.

7. Інші витрати, пов’язані з доведенням їх до стану придатному до використання.