ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕКИ БІОЕНЕРГОТЕХНОЛОГІЙ

Глобальний характер енергетичних проблем та все більша їх політизація висуває енергетичний фактор до числа основних при аналізі рівня екологічної безпеки.

Світова політика щодо біопалива останнім часом неоднозначна: з одного боку, вживають заходів із збільшення його виробництва, з іншого - накладаються обмеження на вирощування культур у зв'язку з загрозою світового голоду при використанні орних земель під енергетичні культури та через появу нових даних про можливий шкідливий вплив біопалива на довкілля.

Сьогодні з’являються повідомлення про те, що альтернативні джерела енергії несуть більшу небезпеку для екології і клімату Землі, аніж традиційні – нафта, природний газ і навіть вугілля. Деякі дослідники вважають, що попри усі переваги біопаливо має щонайменше два вагомі недоліки: по-перше, при згорянні біопаливо більше сприяє виникненню парникового ефекту, ніж стандартне викопне паливо, по-друге - території, придатні для засіву рослин, обмежені. І все ж, біопалива, володіють цілим рядом переваг перед нафтовими паливами, більшістю досліджень доведено, що вони знижують викиди шкідливих речовин в атмосферу, а так само парникових газів з урахуванням поглинання CO₂ з атмосфери в період росту біомаси (хоча деякі британські вчені вважають, що при згорянні біодизеля з насіння ріпаку чи біоетанолу з кукурудзи виділяється на 50 % більше парникових газів порівняно із згорянням відповідної кількості нафти чи газу).

Оцінка балансу парникових газів починається зі строгого визначення граничних умов конкретної биотопливной системи, що рівняється з відповідної "традиційною" еталонною системою. Баланси парникових газів значно відрізняються для різних культур і місць розташування й залежать від методів виробництва сировини, технологій переробки й використання. Ресурси, що вводять, такі як азотні добрива, і спосіб одержання електроенергії (наприклад, з вугілля або нафти, у вигляді ядерної енергії), використовувані в процесі переробки сировини в біопаливо, можуть приводити до варіювання рівня викидів парникових газів.

У більшості досліджень показано, що виробництво біопалива з існуючої рослинної сировини приведе до скорочення викидів в інтервалі від 20 до 60 відсотків у порівнянні з викопним паливом за умови використання найбільш ефективних систем виробництва. При посівних площах рапсу в 1тис. га поглинання СО₂ складе 20 тис. т. у рік, виділення кисню до 11 млн. л. з 1 га, а посів топінамбура площею 1 тис. га поглинає 8 тис. т. вуглекислого газу в рік.