Конституційні теорії темпераменту.

Е. Кречмер помітив, що залежно від типу тілобудови людина виявляється схильною до одного з психіатричних захворювань. Він виділив основні групи психічних якостей, які складають основний зміст темпераменту: психастезія (надмірне підвищення або пониження чутливості по відношенню до психічних подразників), фон настрою (схильність до веселощів або печалі), психічний тип (прискорення або затримка психічних процесів у цілому і окремо взятих), загальний руховий темп, або психомоторна сфера (рухливість або загальмованість, траєкторія рухів).

Е. Кречмер виділив такі психосоматичні типи:

– пікнік – широка і важка людина; значні жирові відкладення; кругла голова на короткій шиї; має циклотимічний темперамент; доброзичливий, товариський, не схильний для самоаналізу; емоції коливаються між смутком і радістю; одні схильні до гіпоманіакальності, інші – до депресії; схильний до маніакально-депресивного психозу;

– астенік – худий і високий; має крихку структуру, пласку грудну клітину, витягнуте лице; шизотимічний темперамент; обмежений контакт з людьми і речами; холодний, самодостатній, не любить відкрито проявляти почуття; упертий, важко пристосовується до соціуму; схильний до шизофренії;

– атлетик – здоров’як; добре розвинута мускулатура, високий або середній зріст, широкі плечі, вузькі стегна; іксотимічний (тягучий) темперамент; спокійний, реалістичний, маловразливий, стримана міміка, важко пристосовується до змін; може несподівано вибухати; схильний до епілепсії;

– дипластик – тілобудова безформенна, неправильна.

У. Шелдон в основу своєї класифікації поклав переважання в організмі однієї з тканин ембріона – ендодерми, з якої утворюються органи травлення, мезодерми, з якої складаються кістки, м’язи, легені, чи ектодерми, з якої утворюються шкіра, волосся, нігті, нервова система і мозок. Він виділив три основні типи особистості:

– ендоморфний – великий живіт, велика кількість жирових відкладень, слабкі кінцівки; товариський, поступливий, привітний, любить комфорт, легко виражає емоції;

– мезоморфний – могутня статура, квадратна голова, широкі долоні і ступні; агресивний, любить пригоди, упевнений;

– ектоморфний – худорлявий і високий, наділений слабким розвитком внутрішніх органів, худим обличчям, вузькою грудною клітиною; загальмовані, інтровертовані, нетовариська, скритна.

ТЕМА 3

ЛЕКЦІЯ 4

ФАКТОРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕМПЕРАМЕНТУ

ПЛАН

1. Дослідження Г. Хейманса і Е. Вірсми.

2. Типологія темпераменту Р. Ле Сенна.

3. Фактори темпераменту за Дж. Гілфордом, К. Лоуелл, Л. Терстоном, А. Бассом і Р. Пломіним.

4. Факторне дослідження темпераменту Г. Ю. Айзенком.

1. Дослідження Г. Хейманса і Е. Вірсми

На початку XX ст. почалися дослідження темпераменту, які зводилися до психологічного опису властивостей темпераменту, абстрагованого від будови і функцій організму. Однією з перших була теорія нідерландських психологів Герардуса Хейманса (1857- 1930) та Едварда Вірсми. Вони розробили спеціальний опитувальник, що містив 90 питань, і за його допомогою обстежили майже 2500 осіб (дорослих і дітей). На підставі отриманих даних вони зосередилися на таких основних біполярних характеристиках темпераменту:

1) емоційність - неемоційність. Цю властивість визначають вимірюванням частоти і сили емоційних реакцій на ситуації, що їх спричинюють;

2) активність - пасивність. Підставою для оцінки цієї властивості є активність у праці, навчанні чи вдома, спосіб проведення дозвілля (активний - пасивний), ставлення до обов'язків (виконує завдання негайно - відкладає їх на потім);

3) первинна функція - вторинна функція. Люди з розвиненою первинною функцією сильно і негайно реагують на стимули навколишнього середовища, причому ефект цих реакцій швидко згасає. Індивіди з вторинною функцією на подразник спочатку реагують слабо, потім реакція поступово посилюється і зберігається тривалий час. Осіб такого типу часто називають персеверативни-ми (антл. perseverance - стійкість, наполегливість, завзятість).

Дослідники іноді звертають увагу на аналогію між первинною функцією та екстраверсією, вторинною функцією й інтроверсією. Зокрема, людей з переважанням первинної функції (екстраверти, за термінологією Г.-Ю. Айзенка) характеризують як імпульсивних, рухливих, жартівливих, поверхневих, готових до контакту з оточенням. Індивіди з переважанням вторинної функції (інтроверти) - серйозні, спокійні, витримані, замкнуті, педантичні, добросовісні, схильні до депресії.

Скомбінувавши ці характеристики, отримали вісім різних тилів темпераменту (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Типологія темпераментів (за Г. Хеймансом та Е. Вірсмою)

Закінчення таблиці 2.4

Прагнучи докладніше та об'єктивніше охарактеризувати основні параметри, Г. Хейманс і Е. Вірсма обчислили кореляції 90 показників, оцінених за даними, які отримали методом анкетування. Провівши складний статистичний аналіз, заснований на інтеркореляціях отриманих показників, автори впритул підійшли до факторного аналізу - статистичного методу, який істотно вплинув на подальші дослідження темпераменту.

1. типологія темпераменту Р. Ле Сенна

Голландські психологиХейманс, Є. Вірсма і Р.ЛеСенн у фундамент своєї типології поклали три психологічні характеристики, звані основними елементами характеру:

1) Активність – пасивність характеризує прояви діяльності в тому числі, і навіть манеру виконувати завдання негайно чи відкладати виконання Активність – це потреба у дії, із метою побудувати план і зробити його.

2) Емоційність – беземоційність відбиває частоту і сила емоційних реакцій у відповідь що відбуваються, здатність людини переживати всі події з нею чи стає відомим йому. Хтось легко зачіпає усі події, хтось, навпаки, залишається байдужим.

3) Первинність – вторинність представляєтемпорально-енергетическую реакцію людини, відбивають хіба що «в'язкість» психічного гніву й одночасно спосіб людини структурувати свого часу. «Первинні» безперестану розряджають своїх емоцій, але ефект і слід реакції швидко зникає. Вони живуть справжнім, здатні на велике, але з тривале зусилля, люблять несподіванки і нездатні побудувати довгострокових планів. «Побічні» ж видають першу слабку реакцію, але потім він хіба що «наздоганяє» подразник, сила реагування наростає, і ефект зберігається довше. Вони надовго заряджаються під впливом значимої ситуації, настирливі, терплячі, здатні для реалізації довгострокових планів і відмові поточних задоволень.

Складаючи різні комбінації з вище викладених якостей, можна було одержати вісім характерологічних типів:

1. Нервовий – раб справжнього, хисткий, схильний до підозрілості, але легко примиряється. Постійно у пошуках нові й сильних відчуттів. Їй треба багато різних друзів, тому сімейного кола зазвичай може не вистачити.Чувствителен, та його емоції швидкоплинні. Мало рахується з об'єктивної картиною світу, легко підпорядковуючи її хвилинною настроям. Погано переносить монотонний працю, й у роботі непотрібно побоюватися ним управляти.

2. Сентиментальний – теж чутливий, на відміну нервового, довго пам'ятає і береже свої почуття. Любить самотність, має дуже багато друзів. Глибоко переживає усе те, що говорять, що з нею відбувається. Рідко живе справжнім, добре пам'ятає минуле, будує плани майбутнє. Тверезо оцінює обстановку. Не любить змін. Поводитися з нею слід обережно, підкреслювати повагу до його особистості.

3. Бурхливий – має інший великий сили, відрізняється відвагою.Увлекающийся людина, схильний до анархії.Откровенен, але мінливий.Доверчив, любить все прикрашати. Охоче бере участь у спільній справі, здатний спалахнути ідеєю колективу, але його потрібно доглядати, оскільки так само швидко вистигає. Може справитися з роботою, що має бути виконано одразу ж, однак слід пам'ятати у тому, що його висока життєздатність узгоджується з високоїотвлекаемостью.

4. Пристрасний – людина однієї ідеї,отдающийся до неї з всієї пристрастю. Любить порядок, рідко змінює свої думки, може всі життєві устремління й уміння поставити на службу своєму прагненню. Якщо така людина стає лідером групи, справляється з цим досить успішно до того часу, доки зіштовхнеться із сильною позицією іншого лідера кого ж характеру.

5. >Сангвиник – практичний, покладливий і оптимістичний тип, легко адаптується і добре перебудовується. Він мало порушимо, смів, спокійний.Ответствен і серйозний. Слабкі місця – невисока чутливість до стану іншим людям, здатність легко відгороджуватися від чужих проблем, що Росія може виробляти на близьких враження байдужості.

6. >Флегматик – холодний і спокійний, воліє самотність,неразговорчив і звичайно зводить розмову для розмови про головне.Методичен, вірним своєму колу. Емоційний вплив на флегматика марно – переконати його можна лише доказами. Повільний, надійний розум флегматика, його спокій врівноваженість виключно цінні на стадії розробки будь-яких проектів.

7. >Аморфний – дуже інертний, будь-коли робить більше, що потрібно на сьогодні, людина. Розум невигадливий, він залюбки відкладає наступного дня усе, що можна робити відразу. Пунктуальність відсутня, не честолюбний і прив'язаний до окремим епізодам свого життя. Подібно апатичному типу, оскільки він розглядався нижче, аморфний нечасто є у реальному житті і є радше теоретичним конструктом.

8. >Апатичний – теж байдужий до того що, що чинить і як. Може справлятися із повсякденним роботою, але з честолюбний, не намагається якось покращити своє долю. Він здобуває задоволення від самоти, але ці бідне самотність, не заповнене ні планами, ні переживаннями, ні якимось іншим духовним змістом. Зазвичай цілком байдужий решти.

1. фактори темпераменту за дж.гілфордом, к. лоуелом, л. ТЕР СТОНОМ, а. бассом, Р. ПЛОМІНим

Англійський психолог С. Берт уперше для визначення структури темпераменту використав факторний аналіз. Підґрунтям для факторного аналізу слугував перелік з одинадцяти емоцій: гнів, страх, ніжність, допитливість, почуття безпеки, товариськість, задоволення, відчуття неприємності, статевий потяг, відраза і покірливість. У результаті факторного аналізу одержаних даних С. Берт виокремив три фактори темпераменту: фактор І (загальна емоційність - емоційна нестійкість); фактор II (стенічні - астенічні емоції); фактор III (позитивні - негативні емоції).

Ці дослідження поклали початок виникненню факторних теорій темпераменту. Дж. Гілфорд запропонував 13-факторну теорію. Він дійшов висновку, що всю різноманітність властивостей, які складають в сукупності поняття темпераменту, можна звести до 13 факторів: загальна активність, домінантність, мужність, упевненість у собі, спокій (самовладання), комунікабельність, рефлексивність, депресія, емоційність, стриманість, безпристрасність, доброзичливість, терпимість (кооперативність). Подальші дослідження факторної структури темпераменту показали, що виокремлені Дж. Гілфордом фактори не є незалежними один від одного, а утворюють деякі зв'язки.

Більший успіх мала концепція структури темпераменту Л. Терстоуна. Він виокремив сім факторів другого порядку і назвав їх головними: енергійні, імпульсивні, домінантні, стабільні, соціабельні, рефлексивні.

Кожна з наведених факторних концепцій темпераменту виокремлює певну множину властивостей - факторів, які дають змогу більш-менш вдало описати темперамент. Майже всі дослідники темпераменту погоджуються з тим, що темперамент містить відносно стійкі властивості, які мало змінюються під впливом середовища. У такому випадку не можна погодитися з твердженням, що всі виокремлені авторами фактори входять до структури темпераменту. Іншим недоліком факторних концепцій є статичне тлумачення людини, яка зводиться до чистого опису. У факторних теоріях темпераменту нічого не говориться про розвиток і формування властивостей темпераменту, про вплив однієї з них на формування інших чи про їх роль у поведінці та діях людей. Таким чином, ці теорії не розкривають сутності темпераменту.

1. ФАКТОРНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ темпераменту Г.Ю. Айзенком

Прагнучи вдосконалити теорії Кречмера і Юнга, англійський психолог Ганс-Юрген Айзенк (1916- 1997) запропонував розглядати типології цих учених як систему координат. Першу ЇЇ вісь утворює об'єкт-суб'єктна орієнтація (від максимальної екстраверсії до максимальної інтроверсії); другою координатою є шкала "норма - патологія". Середні величини патології (психічних відхилень) утворюють неврози, сильні - психози. Третя координата - шкала "маніакально-депресивний психоз - шизофренія". Середина цієї шкали представлена нормальними психічними станами. Для одного типу темпераменту такими станами є синтонія (мінімально виражена циклотимія) і власне циклотимія, для іншого - дистонія і шизотимія. Середні величини психічних відхилень утворюють, відповідно, істерію і психастенію, а максимальні - маніакально-депресивний психоз і шизофренію. Четверта координата утворена типами будови тіла: пікнічною, атлетичною і лептосоматичною.

З огляду на опис поведінки екстравертів, інтровертів, осіб з високим і низьким нейротизмом Г.-Ю. Айзенк побудував свою модель типів темпераменту. Тип темпераменту є одним з чотирьох квадрантів при перетині двох ортогональних шкал: "екстраверсія - інтроверсія" і "емоційна стабільність - лабільність". Перша шкала характеризує індивіда з боку "відкритості" зовнішньому світу, друга - з боку його емоційної стійкості. Поєднання емоційної стійкості з екстраверсією Г.-Ю. Айзенк ототожнював із типом сангвініка, емоційної лабільності й екстраверсії - холерика, емоційної стійкості з інтроверсією - флегматика, а емоційної лабільності з інтроверсією - меланхоліка.

Концепція Г.-Ю. Айзенка підвела фізіологічну основу під психологічні типи К.-Г. Юнга. Важлива її перевага в тому, що всі психологічні прояви - нормальні і патологічні - розглянуто як континуум значень, а не як крайні групи. Однак і в цьому разі одна з координат, що належать до типів будови тіла, залишається дискретною.

Факторні теорії темпераменту

Однією з перших спроб визначити структуру темпераменту за допомогою факторного аналізу були дослідження англійського психолога Сіріла-Людовіка Берта. Він використав перелік первинних емоцій (інстинктів), складений В. Мак-Дугаллом: гнів,

страх, ніжність, цікавість, відчуття безпеки, дружелюбність, задоволення, неприємне відчуття, статевий потяг, огида, покірність.

ТЕМА 4

ЛЕКЦІЯ 5.