Типи економічного зростання

Розкриваючи суть економічного зростання необхідно звернутись до його типізації. Типізація економічного зростання здійснюється на основі декількох критеріїв. Виходячи з того, за рахунок якого фактора здійснюється економічне зростання, розрізняють інтенсивний та екстенсивний типи економічного зростання. Виходячи з рівня розвитку техніки і технології виробництва, розрізняють до індустріальне, індустріальне та постіндустріальне економічне зростання. Виходячи з характеру взаємозв’язку національної економіки зі світовим господарством, виділяють імпортозаміщуючий та експортно-орієнтований типи економічного зростання.

Екстенсивний тип економічного зростання – збільшення виробництва за рахунок нарощування його чинників: маси засобів виробництва та кількості працівників, тобто основного капіталу (фондів), робочої сили, матеріальних витрат (природної сировини, матеріалів, енергоносіїв), є історично первинним, веде до швидкого освоєння природних ресурсів; дає передумови щодо високої зайнятості. Для нього характерне будівництво нових підприємств, електростанцій, доріг, залучення в господарський обіг нових земель, трудових та природних ресурсів і т.п.

При цьому технологічна база виробництва залишається незмінною. При цьому типі економічного зростання приріст продукції досягається за рахунок кількісного зростання чисельності та кваліфікаційного складу працівників і за рахунок збільшення потужності підприємства, тобто збільшення встановленого обладнання. В результаті випуск продукції в розрахунку на одного працівника залишається колишнім.

Екстенсивне зростання можна виразити такою формулою:

Yt / Nt = const чи Y’t = N’t ,

де Yt – об’єм ВВП за період t;

Nt – кількість використаних ресурсів;

Y’t – темп приросту реального ВВП за період t;

N’t – приріст ресурсів за період t.

Якщо використання одного з трьох факторів росте швидшими темпами, то його питома вага у валовому продукті зростає. В результаті складається один з трьох підтипів екстенсивного економічного зростання: капіталомісткий, трудомісткий або ресурсномісткий.

Екстенсивне зростання виробництва – найпростіший та історично первісний шлях розширеного відтворення. Він має як переваги, так і недоліки. Це найбільш легкий шлях підвищення темпів господарського розвитку. З його допомогою відбувається швидке освоєння природних ресурсів, а також вдається порівняно швидко скоротити або ліквідувати безробіття, забезпечити велику зайнятість робочої сили.

Негативні наслідки екстенсивного зростання виробництва:

- породжує технічний застій, при якому кількісне збільшення випуску продукції не супроводжується техніко-економічним прогресом;

- знаходиться в прямій залежності від маси здійснених у тій чи іншій формі витрат;

- темпи економічного зростання відображають кількісне збільшення ресурсів;

- продуктивність праці, фондовіддача, матеріаломісткість залишаються на одному і тому ж рівні, оскільки випуск продукції підвищується в тій же мірі, в якій зростають величини використовуваних виробничих основних фондів, матеріальних ресурсів та чисельність працівників; викликає деградацію, наступаючу по мірі вичерпання трудових і природних ресурсів або сприятливих умов їх залучення.

В умовах екстенсивного зростання зміна співвідношення між його чинниками відбувається порівняно рівномірно і досягнення максимуму виробництва продукції ставиться в залежність головним чином від стану економічних ресурсів, особливо від поєднання витрат праці і капіталу, і лише певною мірою, від науково-технічного прогресу.

Довгострокова орієнтація на переважно екстенсивний шлях зростання випуску продукції веде національне господарство до тупикових ситуацій. Обмеженість екстенсивного економічного зростання пояснюється наявністю меж у забезпеченості виробничими чинниками, тобто конкретним фізичним обсягом ресурсів, наявних в економіці будь-якої країни (що пов'язано, насамперед, з її географічними і кліматичними особливостями), або кількістю чинників виробництва в світовій економіці.

Інтенсивний тип економічного зростання пов'язаний з підвищенням ефективності виробничих факторів на основі НТП. Зростання ВВП, що відбувається тільки за рахунок збільшення продуктивності праці, капіталу та природних ресурсів, без додаткового залучення цих факторів у виробництво. Він має місце, коли зростання ВВП випереджає зростання кількості зайнятих економічних ресурсів:

Y’t > N’t

Збільшення масштабів виробництва забезпечується застосуванням прогресивної техніки, передових технологій, більш економічних предметів праці, кваліфікованих кадрів. За рахунок цих чинників досягається підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці. Таким чином, інтенсивний економічний ріст являє собою:

1) розширення виробництва матеріальних благ і послуг за рахунок упровадження нових, більш ефективних технологій, оновлення основних фондів (засобів виробництва);

2) поліпшення організації виробництва (нова структура господарських зв'язків, управління, маркетингу, кооперації ) і, як результат, – підвищення його ефективності;

3) вдосконалення використання основних і оборотних фондів, прискорення їх оборотності, прискореної амортизації і т.п.;

4) постійне зростання кваліфікації робочої сили і вдосконалення наукової організації праці.

Особливості інтенсивного типу економічного зростання:

- вирішальна роль у підвищенні ефективності переходить до НТП, отримує розвиток виробництво науково-технічної інформації;

- перебувають і реалізуються нові форми та шляхи подолання обмеженості ресурсів;

- відбувається прогресивна структурна перебудова народного господарства;

- вимагає ініціативних і високопрофесійних підготовлених працівників.

Існує три форми інтенсивного типу зростання, які характеризуються різним поєднанням ресурсів, можливостями їх взаємозаміни та ефективністю цієї заміни: фондомістка, фондозберігаюча та нейтральна.

При фондомісткій формі підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових витрат основного капіталу (виробничих фондів) на одиницю продукції. Темпи приросту фондоозброєності вищі за темпи зростання продуктивності праці та національного доходу.

При фондозберігаючій формі підвищення продуктивності праці супроводжуються економією основного капіталу (виробничих фондів) на одиницю продукції. Приріст фондів (основного капіталу або засобів виробництва) на 1% викликає більший приріст національного доходу (обсягу виробництва), ніж таке ж збільшення зайнятих (кількості людино-годин).

Нейтральна форма характеризується тим, що хоч підвищення продуктивності праці досягається за рахунок додаткових капіталовкладень, але економія засобів виробництва компенсує ці витрати, і виробничі фонди (основний капітал) зростають тими ж темпами, що і ВНП та НД. Фондоміська форма зростання має місце в тих галузях і виробництвах, де праця людей недостатньо озброєна виробничими фондами, фондозберігаюча форма – в галузях з високою фондоозброєністю, де економічне зростання досягається за рахунок більш раціонального використання наявного виробничого потенціалу.

Екстенсивний і інтенсивний типи економічного зростання взаємопов’язані, тому їх не можна протиставляти один одному.

Зростання продуктивності праці є характерною рисою інтенсифікації виробництва, але, як правило, продуктивність праці росте у зв’язку із застосуванням нової техніки, а це є рисою екстенсивного економічного зростання (зростання частки капіталу). Якщо в результаті економічного зростання питома вага одного з чинників виробництва зменшується, складається один з трьох підтипів інтенсивного економічного зростання: капіталозберігаючий, працезберігаючий та ресурсозберігаючий.

Виділяють змішане або реальне економічне зростання – це збільшення виробничих потужностей внаслідок збільшення кількості використаних факторів виробництва і вдосконалення техніки і технології.

За інтенсивного економічного зростання ступінь використання національного багатства, економічного потенціалу суспільства зростає, у ньому відбуваються структурні перетворення. Зокрема, змінюються співвідношення між виробничими і невиробничими фондами на користь останніх, збільшується питома вага основних фондів і зменшується частки матеріальних оборотних засобів і запасів, зростає частка домашнього майна населення, особливо предметів тривалого користування.

В індустріально розвинених країнах не можна знайти в чистому вигляді перший або другий типи економічного зростання: вони поєднуються в якомусь співвідношенні.

Екстенсивний та інтенсивний типи економічного зростання – це протилежності, які перебувають в органічній єдності. В реальному процесі розширеного відтворення вони співіснують, поєднуються, переплітаються та взаємно зрощуються, у зв'язку з чим важко відмежувати один тип економічного зростання від іншого. Тому часто говорять про переважно екстенсивний чи переважно інтенсивний шлях економічного зростання.

Ознаками першого є такі: кількісне нарощування обсягів виробничих ресурсів, яке зумовлює більш ніж 50% приросту виробленого продукту; одиничне введення в дію виробничих ресурсів підвищеної ефективності; активний розвиток окремих галузей народного господарства на основі використання традиційних технологій та матеріалів.

Ознаки другого типу: якісне вдосконалення засобів виробництва та робочої сили; підвищення економічної ефективності виробництва, яке забезпечує понад 50% приросту продукту; безперервне введення в дію виробничих ресурсів підвищеної ефективності; активний розвиток усіх ланок народного господарства на основі застосування прогресивної техніки та технологій.

Перехід від переважно екстенсивного до переважно інтенсивного типу економічного зростання – це процес, який пов'язаний із зрушеннями в структурі суспільного виробництва та зміною пріоритетів економічного розвитку. Під час переходу від одного типу до іншого відбувається уповільнення темпів економічного зростання, але водночас активізуються структурні зрушення. Саме по собі уповільнення не слід розглядати як негативне явище, якщо при цьому здійснюється перебудова відтворювальних пропорцій. Негативним слід вважати таке падіння темпів економічного зростання, яке супроводжується консервацією структури народного господарства в умовах незбалансованого розвитку і тому зумовлює уповільнення динаміки суспільного виробництва.

У даний час комбінація двох зазначених шляхів розвитку виробництва наступна: в середньому 70-75% розвитку йде за рахунок інтенсивних факторів виробництва, 25-30% – за рахунок екстенсивних. Отже, мова йде про комбінації на користь того чи іншого типу розвитку.

Основою доіндустріального етапу економічного зростання є сільське господарство. Головна риса індустріального типу економічного зростання – збільшення частки промисловості, яке супроводжується кардинальними змінами в матеріальних основах виробництва. Сільське господарство використовує індустріальні технології, що призводить до різкого підвищення продуктивності сільськогосподарської праці. У до індустріальному суспільстві в центрі була людина з її потребами. У індустріальному суспільстві на перше місце в економіці виходять виробництво і доходи, тому для індустріального суспільства типовим є зростання доходів у розрахунку на душу населення. Постіндустріальний тип – це інтенсивне економічне зростання, в умовах, коли на зміну технологічному прогресу приходить науково-технологічна революція, наростає потік винаходів і нововведень, особливого значення набуває конкуренція по параметрах якості продукції і ресурсів, в структурі зайнятості домінує сектор послуг, зміст праці характеризується зростанням інтелектуально-творчих завдань.