ВСВ «Медицина» 2010 16 страница
1) індивідуальні засоби захисту із свинцю і просвинцьованої гуми перед використанням ретельно помити теплою водою і зачохлити плівочним чохлом, клейонкою або тканиною типу льон-лавсан;
2) зачохлити всі нестандартні засоби захисту пацієнтів;
3) використовувати індивідуальні засоби захисту від випромінювання дозволяється протягом термінів, які вказані в технічних умовах;
4) під і на рукавички із просвинцьованої гуми необхідно надівати тонкі бавовняні рукавички;
5) перевірка 313 проводиться один раз на 2 роки.
Оглянути, чи справне заземлення рентгенівських апаратів, іншого електрообладнання та електропроводки (рентгенлаборант). Навести лад на робочому місці. Упевнитись у відсутності сторонніх осіб у процедурному приміщенні.
Перевірити величину електричної напруги мережі живлення і провести пробне включення рентгенівського апарата на різних режимах роботи. При виявленні недоліків доповісти про це завідуючому відділення, лікарю кабінету.
Під час роботи з електроапаратурою необхідно стежити за станом ізоляції електропроводки та справністю електророзеток. Якщо персонал при проведенні рентгенологічних досліджень знаходиться у процедурній, то необхідно використовувати засоби індивідуального захисту.
Рентгенлаборант не має права обслуговувати два або більше рентгенівських апарати, одночасно працюючи в різних рентгенкабінетах.
Персоналу рентгенкабінету забороняється:
— проводити рентгенодіагностичні дослідження без використання стаціонарних та індивідуальних засобів захисту від випромінювання;
— працювати в рентгенкабінеті при несправних блокувальних пристроях і вимірювальних приладах рентгенівських апаратів;
— експлуатувати кабінет, на який не складено санітарного паспорта;
— використовувати рентгенівську апаратуру не за призначенням;
— користуватися пошкодженими засобами індивідуального захисту або засобами захисту, терміни придатності яких закінчились;
— подавати на рентгенівський апарат напругу, не передбачену паспортними даними;
— залишати без нагляду під напругою рентгенівську апаратуру й електронагрівальні прилади, ставити близько біля них вату, спирт та інші горючі речовини;
— користуватись відкритим вогнем, зберігати знімки та обрізки плівок у відкритому вигляді, складати плівки поблизу вікон, електроламп і приладів опалення;
— користуватись несправними електричними розетками і вилками;
— працювати з рентгенівським випромінювачем без додаткових фільтрів;
— проводити дослідження за наявності у процедурній сторонніх осіб, які
не беруть участі в дослідженні.
Забороняється проведения вологого прибирання процедурної безпосередньо перед початком і під час рентгенологічних досліджень.
При ввімкненому вимикачі мережі чи замкнутому штепсельному з'єднанні, за допомогою якого рентгенівський апарат вмикають в електричну мережу, рентгенлаборант не має права виходити з рентгенкабінету.
Хворі і сторонні особи можуть знаходитись у рентгенкабінеті тільки з дозволу і в присутності персоналу. Монтажно-ремонтні роботи в рентгенкабінеті мають виконуватись одночасно не менше ніж двома особами. У кабінеті забороняється споживати їжу, курити і користуватися косметикою.
Технічний профілактичний огляд рентгенівських апаратів має виконуватися представниками служби «Медтехніка» спеціалізованих організацій із записом у контрольно-технічному журналі.
Забороняється проведення робіт з рентгенівським випромінюванням, не передбачених посадовими інструкціями, інструкціями з охорони праці та іншими нормативними документами.
Після закінчення роботи необхідно вимкнути головний рубильник, електроприлади, освітлення, вентиляцію, провести вологе прибирання підлоги, ретельну дезінфекцію елементів і приладів, рентгенівського апарата, у тому числі і рентгенівських касет. Необхідно приготувати спецодяг, засоби індивідуального захисту, вимити руки теплою водою з милом, за можливості прийняти душ.
Доповісти керівництву про всі недоліки, які мали місце під час роботи.
Технічний нагляд за апаратурою: схеми працюючих апаратів, їх опис і заводські інструкції, а також паспорти і протоколи перевірки та градуювання електровимірювальних приладів і дозиметрів мають знаходитись у рентгенкабінеті. Не рідше одного разу на місяць необхідно, щоб усі апарати оглянув і випробував представник рентгенорадіологічного відділу. Контрольній перевірці підлягають вимірювальні прилади, стан заземлення, сигналізація, блокувальні пристрої, механічна міцність кабелів високої напруги, стан апарата (трансформатора, рентгенівської трубки, штативів, засобів захисту від рентгенівського випромінювання тощо). Результати перевірки і термін усунення виявлених дефектів записують в акт, складений у двох екземплярах. Один з них зберігається в рентгенкабінеті, другий — у рентгенорадіологічному відділі. Не
рідше одного разу на 5 років трансформаторне мастило перевіряється на електричну міцність.
При виникненні аварійних ситуацій (відсутність і пошкодження радіаційного захисту апарата; коротке замикання та обрив у системах електроживлення; замикання електричної мережі через тіло людини; механічна поломка елементів рентгенівського апарата; несправність комунікаційних систем водопостачання, каналізації, опалення і вентиляції; аварійний стан стін, підлоги, стелі; виникнення пожежі) слід вжити таких заходів:
— при аварії рентгенівського апарата, електропроводки або пожежі негайно вимкнути рубильник (відключити апаратуру від електромережі), не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб;
— повідомити про те, що сталося, керівника роботи;
— якщо є потерпілі — надавати їм першу медичну допомогу, а за необхідності —викликати лікарів.
Протипожежні заходи. У рентгенкабінетах мають зберігатись «Типові правила пожежної безпеки в лікувально-профілактичних установах». Цими правилами передбачається:
— призначення наказом по лікувально-профілактичному закладу особи відповідальної за протипожежний стан рентгенологічного відділення (рентгенкабінету);
— усі працівники, що приймаються на роботу в рентгенкабінет, мають бути Допущені до роботи тільки після проведення інструктажу з пожежної безпеки;
- кількість плівок, які зберігаються в лікувальному закладі, не повинна перевищувати 50 кг, при цьому в сховищі плівки мають знаходитись у металевих шафах типу касових або фільмостатів, розміщених у спеціально відведеному для цієї мети приміщенні;
— місцезнаходження сховища плівок і рентгенограм, його обладнання і кількість плівки мають бути в кожному випадку узгоджені з органами пожежного нагляду.
У рентгенкабінетах і фотолабораторіях необхідно дотимуватись таких протипожежних правил:
1) забороняється курити;
2) дозволяється користуватись тільки природним і електричним освітленням;
3) кількість рентгенограм і плівок не може перевищувати 2 кг, при цьому їх слід зберігати у шафі або скрині, яка щільно закривається;
4) кількість плівок для поточних потреб не може перевищувати однієї коробки кожного розміру, при цьому зберігання плівок і рентгенограм без коробок чи конвертів забороняється;
5) не дозволяється зберігати плівки поблизу вікон, електричних ламп і
приладів опалення;
6) забороняється виконувати знеболювання речовинами, які легко загоряються; у разі потреби його проводять в іншому приміщенні;
7) підігрівання фотографічних розчинів має проводитися за допомогою теплої води;
8) для отримання гарячої води, кип'ятіння барієвої суміші дозволяється користуватись тільки електричними каструлями;
9) окрім рентгенівських плівок і рентгенограм (у дозволених кількостях) у будь-якому з приміщень кабінету забороняється зберігати вогненебезпечні матеріали (у тому числі трансформаторне мастило і касторову олії);
10) у кожному рентгенкабінеті, а також у фотолабораторії має знаходитись
вогнегасник.
Якщо сталася пожежа, необхідно викликати пожежну частину і приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння, виконувати всі вказівки керівника робіт з усунення небезпечної ситуації.
Вимоги щодо дотримання санітарно-протиепідемічного режиму в рентгенкабінетах згідно з чинним законодавством. Рентгенкабінети є складником будь-якого лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я, і в ньому мають дотримуватись усі вимоги санітарно-протиепідемічного режиму, як і в інших підрозділах медичних закладів.
Ураховуючи, що в рентгенкабінетах обстежуються різні категорії пацієнтів — здорові, потенційно хворі і хворі — ЦІ об'єкти мають бути віднесені до об'єктів підвищеного епідемічного ризику. Тому вимоги щодо проведення дезінфекції поширюються на всі приміщення рентгенкабінетів, особливо на процедурну, і проводяться згідно з діючими правилами.
З цією метою дозволяється застосовувати дезінфекційні засоби, які внесені до облікового переліку деззасобів України і мають інструкції щодо застосування, затверджені Головним державним санітарним лікарем України.
Поточне прибирання в рентгенкабінеті проводиться молодшим медперсоналом два рази на добу (крім процедурної) вологим способом з використанням мийних і дезінфекційних засобів. Устаткування має бути вимкненим з електромережі. У процедурній прибирання проводиться тільки після закінчення роботи. Протирання рентгенівського апарата здійснює рентген лаборант. Під час прибирання слід використовувати спецодяг та промаркований інвентар - окремий для підлоги, туалету, дверей та устаткування. Щоденним є протирання клейонки, дверних ручок тощо 0,2 % розчином дезактину чи іншим дезінфекційним розчином, що відповідає цій концентрації.
Генеральне прибирання (миття і дезінфекція 3 % розчином оцтової кислоти) проводиться згідно з графіком, що затверджується завідувачем відділення або керівником закладу, але не рідше одного разу на місяць.
У кабінеті постійно має бути необхідний тримісячний запас мийних і дезінфекційних засобів; закуповують лише ті засоби, які мають посвідчення МОЗ України і печатку фірми-виробника.
Також один раз на місяць обов'язковим є додаткове протирання апарата та засобів захисту як персоналу, так і пацієнтів 3 % розчином оцтової кислоти.
Після кожної процедури, тобто рентгенологічного дослідження, виконавці миють руки мийними засобами і протирають їх 0,3 % розчином оцтової кислоти. Спирт використовується для протирання елементів і деталей рентгенапаратів, до яких доторкається пацієнт оголеними частинами тіла (після кожного дослідження), а також для оброблення касет. Для профілактичного технічного обслуговування, яке має проводитись один раз на місяць, також необхідний спирт із розрахунку 1 кг на 1 апарат на рік. Списання спирту має проводитись щоденно в окремому журналі (пронумерованому, прошнурованому і затвердженому заступником головного лікаря з лікувальної роботи печаткою) по 0,25 г на кожного пацієнта. Така сама відмітка про використання спирту при проведенні ремонту чи огляді рентгенапарата має бути в контрольно-технічному журналі.
Інвентар потрібно зберігати у таких умовах: рукавички та подушки — у пластикових чохлах, пелюшки — у двох промаркованих пакетах (чисті і брудні). Рукавички миють 1 % мильним розчином і оцтом від свинцевого пилу, подушки — 0,2 % розчином дезактину чи іншим дезінфекційним засобом.
Під час проведення рентгенологічних досліджень у процедурній постійно має бути ввімкнена припливно-витяжна вентиляція. Провітрювання приміщень рентгенкабінету найкраще проводити перед початком роботи і після її закінчення.
Правила забудови й експлуатації інфекційних закладів (відділень) та охорона праці персоналу цих закладів
Медперсонал при обслуговуванні інфекційних хворих і хворих з підозрою на інфекційну хворобу у відповідних закладах охорони здоров'я має постійний і безпосередній контакт з хворими, предметами догляду за ними, їх виділеннями, речами та інфікованими матеріалами. Він наражається на небезпеку зараження різними шляхами: через їжу, воду, повітря, руки, зовнішні покриви тіла, членистоногих, гризунів тощо. Небезпека зараження може поширюватись не лише на персонал, а й на членів їх сімей, осіб, що проживають з ними, не лише на території закладу, а й поза його межами.
Правила санітарно-епідемічного режиму та охорона праці персоналу інфекційних лікарень (відділень) визначає комплекс заходів, спрямованих на профілактику внутрішньолікарняних інфекцій, охорону праці персоналу, що обслуговує інфекційних хворих, та недопущення поширення інфекції як у лікувальних закладах, так і за їх межами. Саме для запобігання зараженню персоналу та зазначеного кола осіб розроблені ці правила.
Інфекційна лікарня призначена для ізоляції інфекційних хворих і надання їм діагностичної та лікувальної допомоги. У разі відсутності такого самостійного закладу його функції покладаються на інфекційне відділення багатопро- фільної (районної, міської) лікарні.
Є два типи побудови інфекційної лікарні: павільйонний і централізований. Найкраще можна організувати роботу, якщо інфекційна лікарня побудована за павільйонним типом. Це дає змогу в окремій будівлі розташувати хворих з однаковою інфекційною хворобою, а отже, краще їх ізолювати від інших хворих. Проте часто стаціонар розташовується у кількаповерховій будівлі (централізований тип). У такому разі відділення розміщують на різних поверхах або виділяють для них окремі «крила» будівлі, намагаючись ізолювати від інших структурних підрозділів. Зважаючи на можливість поширення збудників деяких інфекційних хвороб з потоками повітря, хворих на інфекції дихальних шляхів розміщують у палатах верхніх поверхів.
Комплекс будівель інфекційної лікарні (корпусу) має розташовуватись на ізольованій території. Територію інфекційної лікарні (корпусу) потрібно огородити смугою зелених насаджень. При в'їзді на територію необхідно встановити вказівні знаки щодо проїзду до приймального відділення. При вході на територію має знаходитись окреме приміщення — довідкова для відвідувачів і родичів із забезпеченням централізованого приймання передач для хворих. Частину території виділяють для транспортування інфекційних хворих, інфікованих матеріалів, трупів інфекційних хворих; вона повинна мати суцільне водонепроникне покриття з пристосуванням для промивання водою (крани, шланги) та спускання стічної води в каналізацію. Територія має бути обладнана металевими урнами, контейнерами для збирання сміття, які встановлюються на бетонованих майданчиках. Сміття та відходи з території лікарні спалюються у спеціально обладнаних сміттєспалювальних печах, що встановлюються поблизу котельної. Печі мають забезпечувати спалення сміття, кремацію трупів лабораторних тварин, кип'ятіння решток їжі (як корм для тварин). Спалювання зазначених об'єктів у топках котлів центрального опалення категорично забороняється. Викидання незнезараженого сміття і відходів у загальні надвірні сміттєзбиральні категорично забороняється. На виїзді із «забрудненої» зони території лікарні має бути майданчик для дезінфекції санітарного транспорту. Перевезення хворих до інфекційної лікарні здійснюється на санітарному транспорті місцевої СЕС або міської дезінфекційної станції бригадою працівників, яка складається з медичної сестри, молодшої медичної сестри і водія. Не можна перевозити в одній машині кількох хворих з різними хворобами. Необхідно дотримуватись суворої ізоляції таких функціональних зон, як харчоблок, пральня та дезінфекційне відділення.
Будівлі та окремі приміщення, входи в окремі будівлі і групи приміщень (оглядові кабінети, відділення камерної дезінфекції, санітарні пропускники тощо) та виходи з них мають бути розташовані з урахуванням суворого розмежування чистих виробничих процесів від процесів, пов'язаних із госпіталізацією та утриманням інфекційних хворих. Приміщення інфекційних лікарень та інфекційних відділень загальних і дитячих лікарень, а також ізоляторів необхідно обладнати водопроводом, каналізацією, центральним опаленням, гарячим водопостачанням, припливно-витяжною вентиляцією з підігрівом припливного повітря. Витяжні пристрої в боксах, напівбоксах, ізоляторах для різних інфекцій мають бути відмежовані від витяжних пристроїв інших приміщень. Усі стічні води від інфекційних відділень перед спусканням їх у загальну каналізаційну мережу необхідно знезаражувати на території лікарні (від кожного відділення окремо). За відсутності загальноміської або селищної каналізації інфекційні лікарні повинні мати на своїй території місцеві каналізаційні пристрої і очисні споруди. Для персоналу мають бути передбачені:
— окрема гардеробна (типу пропускника) з трьох приміщень: одне для зберігання домашнього одягу, друге — для спецодягу, третє — для душової. Приміщення для особистого одягу і спецодягу обладнують шафами;
— окремі вбиральні (шлюзовані, оснащені умивальником з ліктьовим краном), оснащені легким педальним спуском води з водонабірного бачка в каналізацію; необхідно передбачити електрорушник та самостійне зачинення зовнішніх дверей;
— скрізь, де персонал має контакти з інфікованим матеріалом, має бути в наявності все необхідне для оброблення рук (мило, деззасіб, рушники тощо);
— окремий посуд для споживання їжі, що стерилізується шляхом кип'ятіння.
Прийом інфекційних хворих проводиться у спеціально відведених (ізольованих) і обладнаних оглядових палатах (боксах — мал. 26).
Мал. 26. Бокс системи Мельцера: А —
вхід для персоналу; Б — вхід для хворого; І — шлюз для персоналу; II — шлюз для хворого, III — палата; І — ліжко; 2 — вікно для роздавання їжі; 3 — умивальник для персоналу; 4 — сходи; 5 — передбоксник; б — місце для брудної білизни; 7 — вентиляційний канал; 8 — унітаз; 9 — ванна; 10 — умивальник для хворого
Кожний оглядовий бокс повинен мати самостійний ізольований зовнішній вихід. Прийом інфекційних хворих проводять суворо індивідуально. Одночасне чекання прийому двох і більше хворих в одному боксі забороняється. Біля входу в оглядовий бокс мають бути халати і головні убори для персоналу та килимок, змочений дезінфекційним розчином. Медперсонал переодягає халат, шапочку, маску (при краплинних інфекціях). При виході з боксу — знімає. Халати та шапочки міняють у кінці зміни, маски — після прийому кожного хворого. У хворого беруть матеріал для різних лабораторних досліджень і направляють його у спеціальні приміщення для проведення санітарної обробки. Після кожного прийому здійснюється ретельна волога дезінфекція, до закінчення якої наступного хворого в оглядовий бокс не пускають. Транспортний засіб, яким був доправлений хворий, також піддається знезараженню безпосередньо на території лікарні.
З оглядового боксу хворого направляють у приміщення для санітарної обробки — санпропускник. Якщо хворий має перебувати в боксі, санітарна обробка здійснюється там само. Видача родичам речей хворого, що поступає на лікування, без знезараження суворо забороняється. Медичний персонал повинен проводити обробку хворого і дезінфекцію санпропускника у додатковому халаті, що надягається поверх основного халата і який потрібно знімати після кожної обробки. При вході і виході взуття необхідно витирати об килимок, змочений дезінфекційним розчином. Санітарна обробка полягає у підстриганні волосся з натупним їх спалюванням, нігтів (на руках та ногах), купанні у ванні або під душем, збиранні речей хворого, що підлягають дезінфекції, в індивідуальні мішки для подальшого відправлення їх в дезкамери для дезінфекції, перевірці на педикульоз. Після санітарної обробки хворий отримує чисту білизну, халат, шапочку.
Хворих розподіляють по відділеннях згідно із встановленим діагнозом таким чином, щоб новоприбулі не знаходились в одній палаті з тими, які одужують. У випадку сумнівного діагнозу хворих поміщають у діагностичне відділення або в ізолятор. За відсутності ізолятора в лікарні їх влаштовують у відділенні в невеликих (обов'язково) окремих палатах. Прибирання приміщень здійснюється волого-механічним способом не менше як двічі на добу з використанням промаркованого інвентаря. Сміття збирають у ємності з кришками і спалюють або знезаражують. Провітрювання палат і коридорів проводять не менше як тричі на добу. Предмети догляду закріплюють за хворими на весь час їх перебування на лікуванні. Підкладні судна, горшки та інші предмети догляду після кожного використання і випорожнення необхідно знезаражувати. Аптечний посуд також не можна віддавати в аптеку без попереднього знезараження. Інфіковану білизну необхідно відправляти у мішках, попередньо оброблених дезрозчинами, у пральню лікарні. До комунальних пралень відправляти білизну інфекційних хворих суворо заборонено. М'який інвентар (ковдри, матраци, подушки) дезінфікують у дезкамерах. Столовий посуд, очищений від недоїдків, уміщують в ємності для знезараження термічним або хімічним способом, після чого миють у чистому відділенні буфетної. Недоїдки знезаражують шляхом кип'ятіння. Іграшки для дитячих відділень допускаються до використання тільки нові, які легко миються (гумові та пластмасові). Вони не повинні переходити від однієї дитини до іншої без попереднього знезараження. Іграшки з відділення батькам не повертаються, про що їх попереджають. Предмети догляду за хворими та інструментарій передають черговій зміни тільки у знезараженому стані (мал. 27).
Узяття матеріалу для лабораторного дослідження від хворих має здійснюватись у спеціальний стерильний посуд, який щільно закривається і доставляється в лабораторію у зачинених контейнерах. Увесь використаний у лабораторії посуд збирається у спеціальні ємності з кришками і підлягає знезараженню перед очищенням і миттям. Відвідування інфекційних хворих родичами, як правило, забороняється. Речі та предмети догляду за хворими, що доставляються з дому, підлягають обов'язковому знезараженню персоналом лікарні.
Персонал, який обслуговує інфекційних хворих, зобов'язаний виконувати правила санітарно-гігієнічного режиму та вимоги техніки безпеки. Це стосується насамперед вимог щодо носіння спецодягу, обов'язкового миття в душі після закінчення роботи, правил зберігання спецодягу, вимог особистої гігієни тощо. Наприклад, за наявності на руках порізів та саден необхідно надівати гумові рукавички, які після закінчення роботи підлягають знезараженню і утилізації. Про кожний підозрілий на інфекційне захворювання випадок у сім'ї медичного працівника, який працює в інфекційній лікарні, потрібно негайно повідомити головного лікаря, завідувача відділення або старшу медичну сестру.
Верхній одяг та взуття медичний персонал повинен зберігати в індивідуальних шафах, окремо від санітарного одягу. Халати, шапочки замінювати два рази на тиждень, при забрудненні — частіше. Персонал, який працює в одному відділенні, не має права входити в інше відділення без зміни санітарного одягу. При вході в бокс персонал надягає шапочку, халат, повертаючись — знімає їх, після чого обов'язково миє та дезінфікує руки. Під час відвідування палат з хворими на інфекції дихальних шляхів потрібно носити чотиришарову маску, міняючи її через кожні чотири години. Персоналу забороняється: сідати на ліжко хворого, з'являтись у відділенні без спецодягу, виходити у спецодязі за межі відділення або надягати верхній одяг на спецодяг, приносити спецодяг додому з будь-якою метою, заходити у спецодязі в їдальню чи буфет, користуватись туалетом, призначеним для хворих, їхнім посудом та іншими речами, споживати їжу в палатах, коридорах і лабораторіях, вживати харчові продукти та рештки їжі хворих, курити в палатах, коридорах і лабораторіях. Для пиття води персонал повинен мати окремий посуд.
До роботи в інфекційному відділенні допускаються особи, не молодші 18 років, із середньою та вищою медичною освітою, що мають допуск до роботи. Усі, кого беруть на роботу, повинні обов'язково пройти медичний огляд, який передбачає бактеріологічне дослідження на бацилоносійство дифтерійних мікроорганізмів та групи кишкових інфекцій. Хворі з відкритою формою туберкульозу, венеричними і заразними хворобами шкіри та слизових оболонок до роботи в інфекційні лікарні і відділення не допускаються. Усі без винятку працівники повинні проходити періодичні медичні огляди залежно від показань, але не рідше як два рази на рік. Для запобігання зараженням увесь медичний та обслуговий персонал, який беруть на роботу, має проходити щеплення проти низки інфекцій, що встановлені для всіх громадян, а за наявності відповідних епідеміологічних показань — профілактичні щеплення проти особливо небезпечних та інших інфекцій (віспа, холера, туляремія, грип, висипний тиф тощо). Допуск до роботи без проходження інструктажу забороняється. Надалі не рідше одного разу на рік потрібно проводити повторний інструктаж з правил особистої санітарної профілактики, техніки безпеки, пожежної безпеки. Інструктаж проводить завідувач відділення.
Хворі обов'язково повинні мити руки перед споживанням їжі та після відвідування туалету, коротко підстригати нігті. Один раз на тиждень їм необхідно проводити гігієнічну ванну (душ) та замінювати постільну і натільну білизну.
Відповідальність за організацію харчування несе головний лікар закладу. Під час прийняття на роботу, а потім через кожні шість місяців проводять медичні огляди працівників харчоблока, буфетних та роздаткових. Персонал допускають до роботи лише після здачі заліку із санітарного мінімуму. Для транспортування харчових продуктів виділяють спеціальні транспортні засоби, які забороняється використовувати з іншою метою. Посуд для доставления їжі маркують. Роздавання їжі здійснюють чергові медичні сестри відділення. Персонал, який займається прибиранням палат, до роздачі їжі не допускається. Після кожного роздавання їжі проводять прибирання приміщень, буфетної і їдальні із застосуванням дезінфекційних розчинів. Посуд після споживання їжі збирають у буфетній на окремому столі, звільняють від недоїдків, знезаражують у дезрозчині або шляхом кип'ятіння. Знезаражений посуд миють, висушують на спеціально виділеному столі в решітках і зберігають у шафі. Вимитий посуд стерилізують у повітряних стерилізаторах за температури 130 °С упродовж 45 хв. Недоїдки скидають у спеціальну ємність із кришкою та знезаражують. Стіл для брудного посуду, мочалки, щітки дезінфікують після кожного використання.
Поточну дезінфекцію в приміщеннях лікарні (відділення) проводять молодші медичні сестри під контролем лікаря або медичної сестри протягом усього часу перебування хворого. Заключну дезінфекцію проводять після виписування хворих із палат, боксів, перед поточним ремонтом. У палатах, коридорах та інших приміщеннях кожного дня проводять вологе прибирання два рази на день із застосуванням дезінфекційних засобів. Генеральне прибирання у відділенні проводять один раз на 7—10 днів. У палатах прибирають під час відсутності хворих.
Відвідування хворих родичами забороняється. Довідки про стан здоров'я дає лікар. Допуск матерів для догляду за дитиною, окрім дітей грудного віку, відбувається з дозволу головного лікаря. При цьому мати проходить інструктаж, санітарну обробку, надягає лікарняний одяг. Передачі для хворих приймаються лише в межах дозволеного лікарем асортименту продуктів.
Виписування хворих відбувається таким чином: продезінфіковані особисті речі пролікованого хворого, знезаражений одяг приносять у виписну кімнату і зберігають в індивідуальних мішках до одягання хворим. Усі хворі, що виписуються з інфекційних відділень, проходять санітарну обробку (приймають ванну чи душ).
Правила санітарно-протиепідемічного режиму та техніка безпеки при роботі у протитуберкульозних закладах системи М03 України
У протитуберкульозних закладах персонал спілкується з хворими на туберкульоз, у тому числі з активними формами туберкульозу. Це спілкування має місце на амбулаторному прийомі хворих, при обслуговуванні їх у стаціонарі і дома, де можлива передача збудника пиловим, контактним, крапельним шляхами. Тому правила санітарно-протиепідемічного режиму застосовують з метою зведення до мінімуму небезпеки зараження туберкульозом і створення найбільш прийнятних умов праці для персоналу, що працює в протитуберкульозних закладах, у ході своєї діяльності має контакт з хворими, інфікованими предметами і матеріалами. Дія цих правил поширюється на протитуберкульозні диспансери зі стаціонарами і без них, туберкульозні лікарні і відділення загальних, дитячих лікарень, клінік медичних університетів тощо.
У цілому заходи щодо забезпечення гігієнічного режиму для працівників протитуберкульозних закладів аналогічні до тих, що і в інфекційних лікарнях і відділеннях, але існують суттєві відмінності. Так, особи, які контактують з інфікованим матеріалом (працівники прозекторських, бактеріологічних лабораторій і віваріїв, стоматологи, оториноларингологи та ін.), зобов'язані носити маски. Маски повинні надівати й інші працівники (у перев'язочних, операційних, стерилізаційних, при роботі з антибіотиками, у мікробіологічних лабораторіях, під час проведення спеціальних досліджень). Персоналу бактеріологічних лабораторій забороняється вести розмови під час виконання маніпуляцій. Усі роботи, пов'язані з можливістю забруднення рук мокротинням чи іншими виділеннями хворих, необхідно виконувати у гумових рукавичках, які після роботи дезінфікують. Персонал (зокрема, буфетниці) зобов'язаний надягати прогумований фартух при збиранні брудного посуду в палатах чи їдальні та під час миття посуду. Дезінфектори під час перебування в брудній половині приміщення дезкамери повинні надягати халат, косинку, прогумований фартух, рукавиці, респіратори, окуляри та чоботи. Заміна халатів, шапочок (косинок) проводиться два рази на тиждень, костюмів (платтів) — два рази на місяць. При забрудненні мокротинням чи іншими виділеннями хворих спецодяг замінюється негайно.
Дата добавления: 2016-03-27; просмотров: 844;