ВСВ «Медицина» 2010 8 страница

Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві

Розслідування нещасних випадків на виробництві слід здійснювати відпо­відно до Постанови Кабінету Міністрів України «Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на ви­робництві» № 1112 від 25 серпня 2004 р.

Розслідування нещасних випадків на виробництві є основою для подаль­шої компенсації втрати працездатності потерпілими та оцінення ефективності заходів і засобів з охорони праці, що використовуються. Крім того, у ході про­ведення розслідування з'являються чіткі підстави для отримання об'єктивної інформації щодо негативних виробничих факторів та ризиків у тій чи іншій галузі господарського виробництва, вдосконалення законодавчої бази з охоро- ни праці, а також і розроблення конкретних заходів як доповнень до відповід­них правил, інструкцій, інструктажів тощо з їх подальшим практичним ви­користанням.

Розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, рапто­вого погіршання стану здоров'я працівника або особи, яка забезпечує себе ро­ботою самостійно, одержання ними поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захво­рювання, гострого професійного та інших отруєнь, одержання теплового уда­ру, опіку, обмороження; у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізаційним випромінюванням, одержання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призве­ли до втрати працівником працездатності на один робочий день і більше або зумовили потребу в його переведенні на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день; у випадку зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві.

До гострих професійних захворювань і гострих професійних отруєнь нале­жать захворювання та отруєння, зумовлені впливом небезпечних факторів або шкідливих речовин не більше ніж протягом однієї робочої зміни.

Гострі професійні захворювання зумовлюються впливом хімічних речовин, іонізаційного та неіонізаційного випромінювання, значним фізичним наван­таженням та перенапруженням окремих органів і систем людини. До їх числа також належать інфекційні, паразитарні та алергійні захворювання. Водно­час причиною виникнення гострих професійних отруєнь є вплив шкідливих речовин хімічного походження.

Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його вия­вив, або інша особа — свідок нещасного випадку — має негайно повідомити безпосереднього керівника робіт або іншу уповноважену особу підприємства та вжити заходів щодо надання необхідної допомоги.

У разі нещасного випадку безпосередній керівник робіт (уповноважена осо­ба підприємства) зобов'язаний:

— терміново організувати надання першої медичної допомоги потепілому та забезпечити у разі необхідності його доставку до лікувально-профілактичного закладу;

— повідомити про те, що сталося, роботодавця, керівника первинної орга­нізації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважену найманими працівниками особу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

— зберегти до прибуття комісії з розслідування (комісії зі спеціального розслідування) нещасного випадку обстановку на робочому місці та устатку­вання у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку (якщо це не загрожує життю та здоров'ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів щодо недопущення виникнення по­дібних випадків у майбутньому.

Лікувально-профілактичний заклад повинен про кожне звернення потер­пілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві (без направлення підприємства) передати протягом доби з використанням засобів зв'язку екс­трене повідомлення (дод. 13):

— підприємству, де працює потерпілий;

— робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням під­приємства, де працює потерпілий, або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно;

— установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, де працює потерпілий, або такій установі за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, що забезпечує себе роботою са­мостійно (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння)).

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'я­заний негайно:

— повідомити про нещасний випадок, використовуючи засоби зв'язку: ро­бочий орган виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства за встановленою формою; підприємство, де працює потерпілий (якщо потерпі­лий є працівником іншого підприємства); органи державної пожежної охоро­ни за місцезнаходженням підприємства (у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі); установу державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство (у разі виявлення гострого професійного захво­рювання (отруєння));

— створити наказом комісію, діяльність якої має бути пов'язана з розслі­дуванням нещасного випадку, у складі не менше 3 осіб.

До складу комісії з розслідування нещасного випадку входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем по­кладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова комі­сії); керівник структурного підрозділу підприємства, на якому стався нещас­ний випадок; представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за міс­цезнаходженням підприємства; представник первинної організації профспіл­ки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки; інші

особи — у разі потреби.

У разі настання нещасного випадку з тяжкими наслідками, у тому числі з можливістю інвалідизації потерпілого, до складу комісії обов'язково включа­ється представник робочого органу Фонду за місцезнаходженням підприєм­ства. Натомість до її складу не може входити керівник робіт, який безпосеред­ньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до скла­ду комісії залучають також представників установи державної санітарно- епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, та робочого органу ви­конавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

На підприємствах, які не мають структурних підрозділів, до складу комісії входить представник роботодавця.

На суднах морського, річкового та рибопромислового флоту під час плаван­ня або перебування в іноземних портах комісія утворюється капітаном, про що повідомляється власником судна.

Комісія зобов'язана протягом трьох діб:

— обстежити місце нещасного випадку, одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб;

— визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

— з'ясувати, чи пов'язаний нещасний випадок з виробництвом;

— виявити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охоро­ну праці, розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам у майбутньому;

— скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (акт спеці­ального розслідування нещасного випадку (аварії), що стався) у трьох примір­никах, а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (див. дод. 10) у шести примірниках, якщо цей нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, та передати їх на затверджен­ня роботодавцю;

— у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, крім акта форми Н-1 скласти також у чотирьох примірниках карту обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5 (дод. 14).

Акти форми Н-5, Н-1 підписуються як головою, так і всіма членами комі­сії. У разі незгоди зі змістом зазначених документів член комісії письмово ви­кладає свою окрему думку, яка додається до акта форми Н-5 і є його невід'ємною частиною, про що здійснюється відповідний запис в акті форми Н-5.

У разі виникнення потреби у проведенні лабораторних досліджень, експер­тизи, випробовувань для встановлення обставин і причин нещасного випадку термін розслідування може бути продовжено за погодженням з територіаль­ним органом Державного комітету з нагляду за охороною праці за місцезнахо­дженням підприємства, але не більше ніж на місяць, про що роботодавець ви­дає наказ.

Нещасними випадками, що пов'язані з виробництвом, визнаються ті з них, які сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків, у тому числі у відрядженні, а також ті, що сталися у період:

— перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаного з використанням виробничих об'єктів, починаючи з момен­ту прибуття працівника на підприємство до моменту його відбуття, у тому чис­лі протягом робочого та надурочного часу, або виконання завдань роботодавця у неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

— підготовки до початку роботи та приведення в порядок робочого місця після закінчення виробничого процесу, виконання заходів особистої гігієни, пересування територією підприємства перед початком роботи та після її закін­чення;

^ЦЄМІ використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозво-і^Габо^за р^д^пі^^

тобто якГне належатіГд^пршйИХ

порядженням або дорученням _{ситуації} техногенного або

_пр^^=иЛ=^аис4тин_Х засобах, що ви­користовуються підприємством, _{пяттеяння} людей, виконання дій,

—^{у процесі}

виконання трудових обов'язків;

_ надання під^риєм^во^^^ької допомоги^ ^ ^^ _{на територ1ї}

— перебування у транспорту _{у TTOUMHKV ЯК}що настання

вахтового селиш, У^учием-^ГяГпГерпТлГ^у^ви" обов'язків ГГзТпл™"_Ьо°г^Во небезпечних та шкідливих факторів виробничого се-

^РЄД°-^В™:мУваннн прапівника від одного

затвердженими маршрутами або до будь-якого об екта за доруче "прямування до або з міспя відрядження згідно з вимогами або завдання­ми, які установлені. „-„_--,, „„в'язаними з виробництвом у разі Крім того, нещасні випадки визнаються пов язаними з р

раптового погіршання отану здоров'я правдвиика або:його -™^мних робо- строї серцево-судинної недостатності ,шд час_{технічне} тах (видобування корисних копалин, будавництасs рекон РУ

переоснащення^^міта^^ии ^^^^^^^^^^ддо^^озвідувальні роботи, них каналів, тунелів та інших д _виведення працівника на поверхню з

і, що підтерджено медичним

^ВИСГдГний висновок ₌

впливом на нього небезпечних та шкідливих р видається

³ ~ з^™нЗ~ваиня на території польових та вахтових се­лищ; 86

— під час використання працівниками в особистих цілях транспортних за­собів, машин, механізмів, устаткування, інструментів, які належать або ви­користовуються підприємством (крім випадків, що сталися внаслідок їх не­справності);

— унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними, токсичними або отруй­ними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинення серця тощо), за наявності відповідного медичного висновку, якщо це не пов'язано із застосуванням таких речовин у виробничих процесах та порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який пе­ребував у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп'яніння, до на­стання нещасного випадку був відсторонений від роботи відповідно до вимог правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства та колективного до­говору;

— у разі алкогольного, токсичного або наркотичного сп'яніння, що під­тверджене відповідним медичним висновком, не зумовлене виробничим про­цесом та є основною причиною виникнення нещасного випадку за відсутності технічних або організаційних причин його настання;

— під час скоєння злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду;

— у разі самогубства.

Посадова особа органу Державного комітету з нагляду за охороною праці має право у разі відмови роботодавця скласти та затвердити акти за формами Н-5 та Н-1 (або форми НПВ — акт про нещасний випадок на підприємстві, не пов'язаний з виробництвом) або незгоди потерпілого чи особи, яка представ­ляє його інтереси, зі змістом зазначених документів видавати обов'язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду, у разі нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, при­писи за формою Н-9 (дод. 15) щодо необхідності проведення розслідування (по­вторного розслідування) нещасного випадку, затвердження або перегляду за­твердженого акта форми Н-5, акта форми Н-1 (або форми НПВ) та визнання або невизнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, тощо.

Рішення посадової особи органу Державного комітету з нагляду за охоро­ною праці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у

суді дія припису припиняється.

Роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний термін після одержання припи­су за формою Н-9 видати наказ про виконання запропонованих у ньому захо­дів, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили пору­шення законодавства про охорону праці. Про виконання цих заходів роботода­вець повідомляє письмово орган Державного комітету з нагляду за охороною праці, посадова особа якого видала припис, у встановлений ним термін.

Спеціальне розслідування нещасних випадків

Спеціальному розслідуванню підлягають:

— нещасні випадки зі смертельними наслідками;

— групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше праців­никами, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження;

— випадки смерті працівників на підприємстві;

— випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадо­вих) обов'язків;

— нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інва- лідизацією потерпілого.

Віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі до нещасних випадків з можливою інвалідизацією потерпілого, здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяж­кості, що затверджується Міністерством охорони здоров'я.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним на­слідком, нещасний випадок, що спричинить тяжкі наслідки, випадок смерті працівника на підприємстві, а також випадок зникнення працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків роботодавець зобов'язаний негайно, використовуючи засоби зв'язку, передати повідомлення про нещас­ний випадок за відповідною формою (дод. 16) до:

— територіального органу Державного комітету з нагляду за охороною пра­ці за місцезнаходженням підприємства;

— органу прокуратори за місцем настання нещасного випадку;

— робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням під­приємства;

— органу, до сфери управління якого належить підприємство (у разі його відсутності — до місцевої державної адміністрації);

— установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство (у разі гострих професійних захворювань (отруєнь));

— первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий;

— органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуа­цій за місцем настання нещасного випадку.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним на­слідком, нещасний випадок, що спричинив тяжкі наслідки, а також про ви­падок смерті або зникнення під час виконання робіт особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, робочий орган виконавчої дирекції Фонду зобов'язаний негайно, використовуючи засоби зв'язку, передати повідомлення про нещас­ний випадок за відповідною формою (дод. 16) до:

— територіального органу Державного комітету з нагляду за охороною пра­ці за місцем настання нещасного випадку;

— органу прокуратури за місцем настання нещасного випадку;

— місцевої державної адміністрації;

— установи державної санітарно-епідеміологічної служби за місцем на­стання нещасного випадку (у разі гострих професійних захворювань (отру­єнь));

— органу з питань захисту населення і території від надзвичайних ситуа­цій.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться комісією, що призначається наказом керівника територіального органу Державного коміте­ту з нагляду за охороною праці за місцезнаходженням підприємства або за міс­цем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, або внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

До складу комісії залучаються:

— посадова особа територіального органу Державного комітету з нагляду за охороною праці (голова комісії);

— представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнахо­дженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку;

— представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, у разі його відсутності — представник місцевої державної адміністрації;

— керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства або інший представник роботодавця;

— представник первинної організації профспілки підприємства, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

— представник профспілкового органу вищого рівня;

— представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, або такої установи за місцем настання нещасно­го випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно (у разі розслідування випадку гострого професійного захворювання (отруєн­ня));

— представник інспекції державного технічного нагляду Міністерства аграрної політики в тому разі, якщо нещасний випадок стався під час експлу­атації зареєстрованих в інспекції сільськогосподарських машин: тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівних і ме­ліоративних машин, тракторних причепів, обладнання тваринницьких ферм, посівних та збиральних машин.

Крім того, слід зазначити, що залежно від кількості загиблих, характеру і можливих наслідків аварії до складу спеціальної комісії можуть бути включе­ні спеціалісти державних установ з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, представники органів охорони здоров'я тощо.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого за­гинуло 5 осіб і більше або травмовано 10 осіб і більше, проводиться комісією, до складу якої включається посадова особа Державного комітету з нагляду за охороною праці, органу, до сфери управління якого належить підприємство, місцевого органу виконавчої влади, виконавчої дирекції Фонду, галузевого або територіального об'єднання профспілок, роботодавець, а також представники первинних організацій профспілок, членами яких є потерпілі, або уповнова­жені найманими працівниками особи з питань охорони праці, якщо потерпілі не є членами профспілок, представники відповідного органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та закладів охорони здо­ров'я.

Якщо Кабінетом Міністрів України прийнято спеціальне рішення щодо утворення комісії з розслідування групового нещасного випадку (авари, що призвела до нещасних випадків), головою спеціальної комісії призначається посадова особа Державного комітету з нагляду за охороною пращ.

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 ро­бочих днів. У разі потреби термін спеціального розслідування може бути про­довжений органом, який призначив спеціальну комісію.

Комісія зобов'язана:

— обстежити місце, де стався нещасний випадок, одержати письмові або усні пояснення від роботодавця і його представників, посадових осіб, праців­ників підприємства та потерпілого, якщо це можливо, опитати інших осіб свідків нещасного випадку та осіб, причетних до нього, тощо;

— визначити відповідність умов праці та стану її безпеки вимогам законо­давства про охорону праці;

— з'ясувати обставини і причини нещасного випадку;

— визначити, чи пов'язаний нещасний випадок, що стався, з виробни­цтвом;

— установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охо­рону праці, а також розробити заходи щодо запобігання виникненню подібних

нещасних випадків у майбутньому.

За результатами спеціального розслідування складаються: акти (дод. 17) форм Н-1 та Н-5 стосовно кожного потерпілого, протокол огляду місця події (дод. 18), ескіз місця нещасного випадку (дод. 19), протокол опитування по­терпілих, свідків та інших осіб, причетних до нещасного випадку (дод. 20).

Орган, до сфери управління якого належить підприємство, у разі його від­сутності — місцева державна адміністрація після одержання матеріалів спеці­ального розслідування мають розглянути обставини і причини нещасного ви­падку і за результатами розгляду розробити заходи щодо запобігання подібним

випадкам у майбутньому.

За зверненням Державного комітету з нагляду за охороною пращ та його територіальних відділень органи прокуратури надають їм інформацію про рі­шення, що прийняті на підставі розгляду матеріалів спеціального розсліду­вання.

У разі виявлення під час проведення спеціального розслідування ознак зло­чину керівники Державного комітету з нагляду за охороною пращ та його те­риторіальних органів зобов'язані передати в установленому порядку матеріа­ли органам прокуратури для притягнення винних осіб до відповідальності.

Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин

Роботодавець на підставі актів форм Н-1 та НПВ подає на адресу відповід­них організацій державну статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Державним комітетом статистики, і несе повну відповідаль­ність за її достовірність.

Роботодавець зобов'язаний проводити аналіз причин нещасних випадків за

підсумками кварталу, півріччя і року та розробляти і, головне, виконувати за­ходи щодо запобігання подібним випадкам у майбутньому.

Органи, до сфери управління яких належать підприємства, а також місцеві державні адміністрації зобов'язані на підставі актів форми Н-1 проводити ана­ліз обставин і причин нещасних випадків за підсумками кожного півріччя і року в цілому, доводити його результати до відома підприємств, що належать до сфери їх управління, а також розробляти і виконувати заходи щодо запобі­гання подібним випадкам у майбутньому.

Органи державного управління охороною праці, органи Державного комі­тету з нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі орга­ни, а також профспілки в межах своєї компетенції перевіряють ефективність роботи із запобігання нещасним випадкам.

Підприємства та органи, до сфери управління яких вони належать, а також робочі органи виконавчої дирекції Фонду здійснюють облік усіх нещасних ви­падків.

Державний комітет з нагляду за охороною праці, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації проводять оперативний об­лік нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню.

Органи державної пожежної охорони ведуть облік осіб, які постраждали під час пожеж, установи державної санітарно-епідеміологічної служби та ро­бочі органи виконавчої дирекції Фонду — облік осіб, які постраждали внаслі­док виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь).

Збирання статистичних даних та розроблення форм державної статистич­ної звітності про осіб, які постраждали від нещасних випадків на підприєм­ствах, здійснюють органи державної статистики.

Розслідування та облік випадків хронічних професійних захворювань і отруєнь

Усі виявлені випадки хронічних професійних захворювань і отруєнь в обов'язковому порядку підлягають розслідуванню.

Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі представників спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджується МОЗ України. У разі потреби до роботи експертної комісії залучаються спеціалісти (представники) підприємства, ро­бочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприєм­ства, первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповно­важена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки.

Віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до про­цедури встановлення зв'язку захворювання з умовами праці (дод. 21).

Зв'язок професійного захворювання з умовами праці визначається на під­ставі даних клінічного обстеження працівника та результатів оцінювання санітарно-гігієнічних умов праці, що проводиться закладом державної сані­тарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, де працює хво­рий, за участю спеціалістів (представників) підприємства, первинної організа- цп профспілки, членом якої є хворий, або уповноваженої найманими праців­никами особи з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприєм­

ства.

Санітарно-гігієнічна характеристика умов праці видається у відповідь на запит керівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підпри­ємство, або спеціаліста з професійної патології міста (області, Автономної Рес­публіки Крим), завідувача відділення професійної патології міської (обласної Автономної Республіки Крим) клінічної лікарні.

Порядок та вимоги щодо складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці *

У разі підозри на виникнення професійного захворювання лікувально- профілактичний заклад направляє працівника з відповідними документами перелік яких визначено процедурою встановлення зв'язку захворювання з умовами пращ, на консультацію до головного спеціаліста з професійної пато­логії міста (області, Автономної Республіки Крим).

Для встановлення діагнозу і зв'язку захворювання із впливом шкідливих виробничих факторів та трудового процесу головний (штатний або позаштат­ний) спеціаліст з професійної патології міста, області, Автономної Республіки Крим направляє хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного за­кладу.^ До подібного закладу для встановлення діагнозу направляється також профілю^{ЯКИИ ПР}°^{ХОДИВ обстеження в} науково-дослідному інституті медичного

Спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади проводять амбулаторне та стаціонарне обстеження працівників за відповідним направленням. Відпо­відальність за встановлення діагнозу щодо хронічних професійних захворю­вань, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України, покладається на керівників цих закладів.

Перелік спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, що мають право встановлювати діагноз професійних захворювань, один раз на кожні п ять років переглядається та затверджується МОЗ України.

У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність про­фесійного захворювання особа направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук України (м. Київ). У разі незгоди хворого або робото­давця з рішенням Інституту щодо встановлення діагнозу і зв'язку захворюван­ня із впливом шкідливих виробничих факторів та трудового процесу воно може оути оскаржено у судовому порядку.

Повідомлення про професійні захворювання та порядок розслідування причин виникнення професійного захворювання. Спеціалізованими лікуваль­но-профілактичними закладами стосовно кожного хворого складається пові­домлення про професійне захворювання за формою П-3 (дод. 22). Протягом трьох діб після встановлення діагнозу це повідомлення надсилається робото­давцю та керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому при­звели до виникнення професійного захворювання, установі державної сані-

тарно-епідеміологічної служби, що обслуговує підприємство, а також робочо­му органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

У разі реорганізації підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання, зазначене повідомлен­ня надсилається його правонаступнику.

Роботодавець організовує розслідування причин виникнення професійного захворювання та відповідним наказом призначає комісію з розслідування при­чин виникнення професійного захворювання, до складу якої входять пред­ставник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, що обслуго­вує підприємство (голова комісії), представники лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, представники підприємства, працівни­ком якого є потерпілий, представники первинної організації профспілки, чле­ном якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а також пред­ставник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства. У разі потреби до розслідування можуть залучатися представ­ники інших органів.

Розслідування випадку професійного захворювання проводиться протягом 10 робочих днів після надходження повідомлення за формою П-3.

У розслідуванні причин професійного захворювання інфекційної та пара­зитарної етіології обов'язково беруть участь фахівці з епідеміології та парази­тології установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство.