Захист водних об’єктів, водоохоронні зони.Визначення розмірів водоохоронних зон річок і водних об’єктів. Нормативи виділення смуг лісів вздовж водних об’єктів

Порядок визначення poзміpiв i меж водоохоронних зон та режим ведення господарчої діяльності в них, затверджений Постановою Кабінету Miниcтpiв України від 8 травня 1996 р. № 486, встановлює єдиний правовий механізм визначення poзмipiв i меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них. До водоохоронної зоні (ВЗ) - належить територія, що примикає до акваторії річок, озер, водосховищ та інших поверхневих водних об'єктів, на якій встановлюється спеціальний режим господарчої та інших видів діяльності з метою запобігання забруднення, засмічення, замулення та виснаження водних об'єктів тваринного і рослинного світу.

Водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення i вичерпання, знищення навколоводних рослин i тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, мopiв i навколо озер, водосховищ та інших водоймищ.

До складу водоохоронних зон обов'язково входять: заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки та круті схили берегов, а також прилеглі балки та яри. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 Водного кодексу України.

Розміри та межі водоохоронних зон визначаються проектом на оснoві нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами охорони навколишнього природного середовища, земельних pecypciв, власниками землі, землекористувачами та затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням:

- рельєфу місцевості, затопления, підтоплення, інтенсивності берегоруйнування, конструкції інженерного захисту берега;

- цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони.

Враховуючи, що ліси мають значну водоохоронну функцію, межі водоохоронних зон у них не встановлюються.

Водоохоронна зона має внутрішню i зовнішню межі. Внутрішня межа водоохоронної зони збігається з мінімальним piвнeм води у водному об'єкті. Зовнішня межа водоохоронної зони, як правило, прив'язується до наявних контуров сільськогосподарчих угідь, шляхів, лісосмуг, меж заплав, надзаплавних терас, брівок схилів, балок та яров, i визначається найбільш віддаленою від водного об'єкту лінією затоплення при максимальному повеневому (паводковому) piвнi води, що повторюється один раз на десять poкiв; берегоруйнування, меандрування; тимчасового та постійного підтоплення земель; ерозійної активності; берегових схилів i сильноеродованих земель.

Зовнішня межа водоохоронної зони на землях сільських населених пунктів, землях сільськогосподарчого призначення, лісового фонду, на територіях водогосподарчих, лісогосподарчих, рибогосподарчих підприємств, а також на землях інших власників та користувачів визначається з урахуванням зони санітарної охорони джерел питного водопостачання; розрахункової зони переробки берегів; лісових насаджень, що найбільшою мірою сприяють oxopoнi вод із зовнішньою межею не менш як 1000 м від урізу меженного рівня води; ycix земель відводу на існуючих меліоративних системах, але не менш як 1000 метрів від бровки каналів чи дамб.

Для гірських i передгірських річок зовнішня межа водоохоронної зони визначається з урахуванням геоморфологічних та гідрологічних умов, а також селевих та зсувних явищ. На землях міст i селищ міського типу розмір водоохороної зони, як i прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.

Водоохоронна зона морів, морських заток i лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою i визначається шириною не менш як 2 км від ypiзу води.

У водоохоронній зоні дотримується режим регульованої господарської діяльності. На території водоохоронної зони забороняється використання стойких та сильнодіючих пестицидів; розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; скидання неочищених стічних вод iз використанням балок, кap'єpiв, струмків тощо. Прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов'язкового виконання вимог, передбачених статтями 89 та 90 Водного кодексу України.

В окремих випадках у водоохоронній зоні може провадитися добування пicкy та гравію за межами земель водного фонду на сухій частини заплави, у праруслах річок за погодженням з органам охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геологiї. Видобувания nicкy та гравію проводиться на підставі дозволів, що видаються в установленому законодавством порядку.

Виконання водоохоронних та інших заходів щодо впорядкування водоохоронних зон, за винятком земель водного фонду, покладається на виконавчі комітети Рад, сільськогосподарчі, водогосподарчі, рибогосподарчі підприємства, а також на інших власників i землекористувачів.

Контроль за створенням водоохоронних зон i прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами Рад органами Міністерства охорони навколишнього природнього середовища.

Вплив лісів на якість вод. Позитивний вплив лісів на якість вод пов'язаний з процесом фільтрації води через ґрунтову товщу. Лісові води (у тому числі і поверхневого стоку) завжди несуть менше зважених часток і розчинених хімічних речовин, чим води, що поступають з сільськогосподарських полів, що урбанізованих і інших піддаються антропогенній дії територій. Це найімовірніше в гірських районах, де після зведення лісів інтенсивно виявляється ерозія ґрунтів. На води особливо впливають ті ліси, які зростають по берегах річок. Такий вплив також значно для невеликих річок, які майже повністю знаходяться в конусі тіні прибережної рослинності. Є дані, що після видалення прибережної деревної рослинності температура води в річці підвищилася на 7 °С. Це негативно позначилося на житті окремих видів тварин, наприклад форелі, адаптованій до існування в прохолодних водах. Ліса перспективні для очищення вод, забруднених добривами, отрутохімікатами і іншими речовинами. Для цієї мети ландшафти мають бути організовані так, щоб води з полів, до того як попасти в джерела, проходили через лісові масиви або лісові смуги розосередженим потоком

Нормативи виділення смуг лісів уздовж берегів водних об'єктів

Для забезпечення екологічної рівноваги водних об'єктів вони повинні мати лісову смугу захисту, яка найчастіше створюється людиною i залежить від особливостей водоймища. Ці нормативи не поширюються на річки завдовжки понад 1000 км, озера, водоймища площею понад 10 тис. гектарів, а також на судоходні та магістральні канали, вздовж яких ширина смуг лісів встановлюється на ocнoвi спеціальних обстежень.

Смуги лісів уздовж берегів річок у рівнинній частині України визначаються залежно від довжини річок (таблиця 2.5).

Таблица 2.5 - Залежність ширини лісосмуги від довжини річки

Смуги лісів уздовж берегів гірських piчoк Криму, Карпат, якшо загальна довжина схилів, що прилягають до берега річки, не досягає 500 метрів, a їx крутизна - 10 градусів, визначаються залежно від довжини річок.

Таблиця 2.6 - Залежність ширини лісосмуги від лісо рослинної зони і довжини річки

Примітка: Ширина смуг лісів уздовж берегів гірських річок Криму i Карпат зі збільшенням довжини схилу на кожні 100 м збільшується на 50 м, a зi збільшенням крутизни схилу на кожні 5 градусов-додатково на 20 м.