Вплив забруднення ґрунтів на здоров'я людей та нормування забруднень

Охорона грунтів від забруднень є важливим завданням людини, оскільки будь-які шкідливі з'єднання, які знаходяться в грунті, рано чи пізно потрапляють в організм людини.

По-перше, відбувається постійне вимивання забруднень у відкриті водоймища і грунтові води, які використовуються людиною для пиття і інших потреб. По-друге, ці забруднення з грунтової вологи, грунтових вод і відкритих водоймищ потрапляють в організми тварин і рослин, що вживають цю воду, а потім по харчових ланцюжках знову таки потрапляють в організм людини. По-третє, багато шкідливих для людського організму з'єднань мають здатність кумулюватися в тканинах, і, перш за все, в кістках.

Грунтовий покрив є об'єктом права власності на земельні ресурси і нормування антропогенного вантаження на нього, в першу чергу регулюється Земельним кодексом України і іншими нормативними документами, які дозволяють оцінити зміни хімізму грунтів.

Важливим елементом комплексу заходів щодо збереження грунтів є гігієнічне нормування їх забруднень. Нормування хімічних речовин в грунті почалося лише в 1975 р. Розроблені методичні рекомендації по встановленню ГДК хімічних речовин в грунті. Згідно з сучасними підходами, при гигієнічному нормуванні хімічних речовин в грунті слід виходити зі встановлення концентрацій речовин, які гарантували б вступ їх в середовища, що контактують з ним, на рівні величин які не перевищують ГДК для води водоймища і повітря, і допустимих кількостей шкідливих речовин у вирощуваних культурах. В даний час відпрацьовані і рекомендовані методичні підходи до проведення досліджень по гігиєнічному нормуванню в грунті, які включають три основні напрями досліджень.

Перше має на меті визначити токсикологічну характеристику речовини для людини: допустиму величину речовини в грунті, що гарантує його накопичення у вирощуваних рослинах не вище допустимої залишкової кількості (ДЗК), максимальну величину переходу речовини в повітряне середовище і концентрацію речовини, при якій його проникнення в грунтові води не перевищуватиме допустимий рівень ГДК. Системи «грунт - рослини», «грунт - грунтові води» «грунт – атмосферне повітря». При встановленні ГДК в грунті враховують 6 лімітуючих ознак:

- органолептична (зміна запаху, смаку, харчової цінності, фітотест рослин і ін.);

- загальносанітарна (вплив на самоочищення грунту);

- фітоаккумуляційна (кількість, яка передається рослинам) –ядохимікати;

- водно-міграційна;

- повітряно-міграційна;

- санітарно-токсикологічна.

Другий напрям досліджень включає вивчення органолептичних властивостей рослин і культур, що вирощуються на даному грунті, а також води (фільтрату) і атмосферного повітря.

Третя група показників встановлює характер і інтенсивність дії речовини на процеси самоочищення, що протікають в грунті; система «грунт – мікроорганізми, біологічна активність».

Із знайдених порогових концентрацій вибирають найменшу, яку і приймають як гранично допустиму. Дослідження по розробці ГДК в грунті проводять в лабораторних умовах з модельними грунтами (піщана і чорноземна почва), модельними рослинами (картопля і морква). Для перерахунку ГДК речовини на інший вигляд грунтів використовують коефіцієнти, що враховують міру десорбції різних зразків грунтів. При можливості і необхідності отримані в лабораторних умовах дані уточнюють в польовому експерименті або в натурних умовах.

Гранично допустима кількість речовин (ГДК в мг/кг), що забруднюють грунт, позначає таку кількість хімічних речовин, яка не надає прямої або опосередкованої дії, включаючи віддалені наслідки для довкілля і здоров'я людини.

До теперішнього часу встановлено ГДК лише для 30 шкідливих речовин, переважно отрутохімікатів.

При установленні ГДК_г створюються екстремальні ґрунтово-кліматичні умови, що сприяють дії шкідливої речовини; враховується дія цієї речовини на інші живі організми; враховується ефект підсумкового впливу.

В таблиці наведені ГДК_г — в мг/кг деяких хімічних речовин у ґрунті. Слід мати на увазі, що ці величини постійно корегують.

Таблиця 3.1 - Значення гранично допустимих кількостей деяких хімічних речовин у ґрунті (ГДК_г)

Оцінка рівня хімічного забруднення грунтів як індикаторів несприятливої дії на здоров'ї населення проводиться за наступними показниками:

- коефіцієнт концентрації хімічної речовини Кс:

Кс = (3.1)

Якщо ГДК не встановлено, то Кс = ,

де Х_і – вміст і-ї речовини; мг/кг;

Х_ф - фоновий вміст цієї речовини, мг/кг.

- сумарний показник забруднення Zс, рівний сумі коефіцієнтів концентрацій хімічних елементів:

Z_с = ∑(Кс_і – (n - 1)) (3.2)

де n - число підсумовуваних елементів.

Таблиця 3.2 - Орієнтовна оцінна шкала небезпеки забруднення грунтів по сумарному показнику забруднення (Zс)

Контроль за санітарним станом ґрунтів.

Санітарно-мікробіологічні дослідження проводять з метою оцінки санітарного стану грунту при вирішенні питань планування і будівництва населених місць (баз відпочинку, таборів, дитячих майданчиків, пісочниць, пляжів і ін.), визначення наявності і інтенсивності процесів самоочищення, для санітарної оцінки і контролю грунтового методу знешкодження покидьків, вирішення питань водопостачання населених пунктів, їх каналізації і споруди очисних споруд.

Санітарна оцінка стану грунтів здійснюється по спеціальних показниках:

- як хімічний показник використовується санітарне число - приватне від делення кількості грунтового білкового азоту в міліграмах в 100 г абсолютно сухого грунту на кількість органічного азоту в тих же одиницях. Крім того враховують показники кислотності, біохімічного споживання кисню (БСК), окислюваність, вміст хлоридів, сульфатів і ін. Санітарно-бактерійна оцінка забруднення грунту – титр кишкової палички і титр одного з анаеробів (бактерії кишкової групи і інші мікроорганізми, що викликають захворювання людини і домашніх тварин).

Санітарно-гельмінтологічним показником забруднення грунту є число яєць гельмінтів в 1 кг грунту.

Санітарно-ентомологічний показник визначається по наявності личинок і яєць мух в 0,25 м² поверхні грунту (це чисельність комах, пов'язаних з житлом, в першу чергу - мух).

Контроль стану грунтів здійснюється по специальних методиках санітарними лекарями, санітарно-епідеміологічними станциями. Контроль хімічних сполук, які викликають подкислення і подлуговування грунтов, здійснюються агрохімічними лабораторіями, СЕС і органами охорони природи.

Постійний контроль необхідний за санітарним станом грунту в житлових садибах, довкола звалищ, на території дитячих, лікувально - профилактичних установ, у зоні масового відпочинку населення. Сільськогосподарські угіддя повинні контролюватися вибірково, в основному на полях, де вирощуються овочі, ягоди. На сільськогосподарських об′єктах проби грунту треба відбирати до першої обробки рослин пестицидами і под час збирання овочів. Відбирати і досліджувати грунт необхідно одночасно з відбором і аналізом проб овочів. На території дитячих установ, розташованих в зоні впливу промислових підприємств, проби грунту відбирають 2 рази в рік навесні (квітень) і восени (жовтень). У місцях масового відпочинку і першому поясі зони санітарної охорони джерел питного водопостачання, проби грунту треба відбирати в ті ж терміни, що і на території дитячих установ. У житлових садибах, на території лікувально-оздоровчих установ проби грунту відбирають вибірково, навесні і в середині літа (липень - початок серпня). У районі складування промислових відходів проби грунту відбирають по 4 румбам на відстані до 500 м від шламонакопичувачів, промислових відвалів і ін. після танення снігу, в липні - серпні і жовтні. Для контролю відбирають грунт з садиб, які розташовані поблизу об′єктів.