Теорія оподаткування. Фіксальна політика держави.

Податкова політика – система дій, які проводяться державою у галузі податків і оподаткування. Вона знаходить своє відображення у видах подат­ків, розмірах податкових ставок, визначенні кола платників податків і об'єк­тів оподаткування, у податкових пільгах.

Існує такий вислів „у цьому світі неможливо бути впевненим ні в чому, окрім смерті та податків" (Б. Франклін).

Податкова система - сукупність податкових зборів та платежів, що за­конодавчо закріплені в даній державі; принципів, форм та методів їх визна­чення, зміни або скасування; дій, що забезпечують їх сплату, контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податки забезпечують близько 90% доходів держави.

Податки - це обов'язкові платежі (примусові), стягувані державою та місцевою владою з фізичних та юридичних осіб. Податки виконують дві основні функції:

розподільча - є інструментом перерозподілу грошових доходів держави;

фіскальна - формування державних фондів.

Податкова система включає:

1. Механізм оподаткування, тобто визначення суб'єктів та об'єктів оподаткування.

Суб'єкти оподаткування - ті, хто сплачує податки, фізичні та юридичні особи;

Об'єкти оподаткування - прибуток підприємств, заробітна плата, вартість майна, виторг фірми, кількість землі тощо.

2. Види податків.

Перелік зборів та ставку оподаткування встановлює Верховна Рада України.

Податки поділяють на прямі та непрямі.

Прямі податки стягуються безпосередньо з індивідів та фірм.

До прямих податків відносять:

• податки особисті на: прибуток громадян (неоподаткований мінімум становить 17 грн, податкова ставка становить 13%), прибуток корпорацій (прибуток підприємств в Україні оподатковується за ставкою 25%), майно, спадок, приріст капіталу;

• реальні податки: на землю, промисловий, з капіталу (цінних паперів). Непрямі податки - це податки, що встановлюються на товари та послуги і входять у їх ціну. Це податок на додану вартість (ПДВ), акцизи, мито, ліцензійні збори.

Акцизи - це непрямі податки, що входять у ціну товарів і стягуються в момент їх придбання.

Акцизи поділяються на:

індивідуальні - коли оподатковується кожна одиниця товару;

універсальні - коли об'єктом оподаткування є обсяг продажу.

Податок на додану вартість. Його ставка в Україні становить 20%, формально його платниками є виробничі й торговельні підприємства, оскільки податок надходить в бюджет від них, фактично його сплачують покупці під час купівлі товарів та послуг.

Мито - це податок на товари, які імпортуються. Мито є одним із важелів захисту національного ринку і поповнення бюджетних коштів.

Чим більш розвинута країна, тим більша частка надходжень припадає на прямі податки, і навпаки.

3. Податкова ставка.

Податкова ставка - це величина податку на одиницю оподаткування (оди­ниця виміру об'єкта оподаткування для земельного податку - гектар тощо). Податкова ставка, що визначається як відсоток, поділяється на такі види:

пропорційна, коли ставка оподаткування є однаковою і не залежить від розмірів доходу;

прогресивна, коли ставки оподаткування зі збільшенням доходу зростають;

регресивна, коли податкова ставка зі збільшенням доходу знижується.

За законодавством України податки поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Загальнодержавними податками є: податок на додану вартість; податок на прибуток підприємств; акцизний збір; податок на доходи фізичних осіб; мито; державне мито; податок на нерухоме майно; плата за землю; рентні платежі; податок з власників транспортних засобів; податок на промисел; збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за забруднення навколишнього середовища; збір на обов'язкове страхування; відрахування у пенсійний та соціальні фонди.

Місцевими податками є: податок з реклами; готельно-курортний збір; комунальний податок; ринковий збір; за проїзд транзитного транспорту; збір за припаркування автотранспорту; збір за видачу ордера на квартиру; збір за участь на бігах на іподромі; збір за участь у грі на тоталізаторі; збір за проведення місцевого аукціону; збір за використання символіки.

Фіскальна (бюджетно-податкова) політика - це заходи уряду, спрямовані на забезпечення повної зайнятості та виробництво неіфляційного ВВП шляхом зміни державних видатків, системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому.

Фіскальну політику розрізняють як дискреційну та недискриційну.

КРИВА ЛАФФЕРА

А. Лаффер - відомий економіст, прихильник теорії пропозиції, який вва­жав, що зі зростанням ставки податку від 0 до 100% податкові надходження зростають від 0 до деякого максимального рівня М, а потім знижуються до 0.

Крива Лаффера - крива, що відображає зв'язок між податковою став­кою та обсягом податкових надходжень, виявляє податкову ставку (від 0 до 100%), за якої податкові надходження досягають максимуму (рис. 12)

Рис. 12. Крива Лаффера

Згідно кривої Лаффера, до деякого максимального рівня М більше значен­ня податкової ставки забезпечує більшу величину податкових надходжень. Однак наступне збільшення податкової ставки призведе до зниження стимулів виробництва і величина національного оподаткованого доходу зменшиться.

Таким чином, нижча ставка податків створить стимули до праці, заоща­джень, інвестицій, інновацій, сприяючи суттєвому розширенню національ­ного виробництва й доходу.