Державний бюджет. Бюджетний дефіцит і державний борг

Фінанси функціонують через фінансову систему. Фінансова система складається з фінансів:

державних – фінанси місцевих органів, держбюджету, бюджету автономної республіки Крим;

господарюючих суб'єктів – фінанси підприємств та організацій;

населення - доходи та витрати населення.

Державний бюджет України має досить тривалу історію становлення і розвитку. Вона бере свій початок у XVI ст. Спочатку була загальновійськова казна, до якої надходили доходи від рибних промислів, скотарства, полювання. Видатки передбачалися на військове спорядження, будівництво укріплень, монастирів тощо.

У 1990 р. прийнято Закон „Про бюджетну систему України”, відповідно до якого державний бюджет складається з двох ланок - загальнодержавного бюджету і місцевих бюджетів. За ними закріплені доходи та видатки.

До основних джерел доходів відносять:

- податки;

- платежі за використання природних ресурсів (воду, землю);

- неподаткові надходження (від приватизації);

- доходи від операцій з капіталом;

- офіційні трансферти;

- цільові фонди.

Існує багато статей видатків, але їх можна згрупувати у шість основних напрямків:

- національна оборона;

- утримання державного апарату;

- фінансування бюджетного сектора економіки;

- соціальні видатки;

- фінансування розвитку економіки;

- відсоток за державний борг.

Державний бюджет за структурою надходжень та видатків може бути де­фіцитним або профіцитним.

Дефіцит державного бюджету - це перевищення видатків державного бюджету над доходами. Дефіцит вважається безпечним, якщо він перебуває на рівні 2-3% від ВВП.

Є три основні засоби збалансування дефіцитного держбюджету:

- підвищення податків;

- додаткова емісія грошей;

- державні позики - випуск державних цінних паперів.

До причин дефіциту державного бюджету можна віднести:

- зменшення приросту національного доходу в умовах кризового стану економіки;

- падіння доходів;

- зменшення акцизних податків, які надходять у держбюджет;

- збільшення бюджетних витрат;

- непослідовна фінансово-економічна політика.

Для зменшення бюджетного дефіциту потрібно:

- змінити систему оподаткування;

- перейти від фінансування до кредитування;

- зменшити управлінські витрати;

- підвищити роль місцевих бюджетів;

- скасувати необгрунтовані фінансові пільги;

- здійснювати конверсію;

- ліквідувати дотації збитковим підприємствам.

Профіцит державного бюджету — це перевищення доходів державного бюджету над видатками.

Державний борг - сума дефіцитів державного бюджету за мінусом бюджетних надлишків.

Державний борг виникає через брак у держави коштів, необхідних для виконання її функцій, тому держава змушена мобілізувати додаткові кошти для покриття своїх видатків. Між бюджетним дефіцитом і державним боргом існує пряма залежність. Державні позики - головне економічно виправдане джерело покриття бюджетних дефіцитів.

Розрізняють:

Внутрішній державний борг – це боргові зобов'язання уряду у формі кредитів, отриманих урядом, державних займів, здійснюваних за допомогою випуску цінних паперів від імені уряду і за його дорученням.

Зовнішній державний борг – борг фізичним, юридичним особам за кордоном та іноземним державам.

Внутрішній борг - це борг уряду країни своїм громадянам. Це ситуація, коли всі „винні самі собі". Коли борг не дуже великий, він не здійснює від­чутного негативного впливу на економіку, оскільки не супроводжується ви­везенням за кордон матеріальних цінностей.

Зовнішній борг лягає тягарем на країну, оскільки вона змушена віддавати товари й послуги в рахунок оплати відсотків і погашення боргу. Крім цього, нерідко іноземні країни надають кредити за умови внесення певних коректи­вів у його економічну політику.

Якщо у країни дуже великий зовнішній або внутрішній державний борг, їй може бути оголошений дефолт.

Дефолт – визнання країни як неплатоспроможної.