Ступінь ймовірності банкрутства на основі моделі Альтмана

Метод Альтмана застосовується, насамперед, для великих акціонерних компаній, яких в Україні небагато. Тому для вітчизняних підприємств існує інший підхід до прогнозування можливого банкрутства.

Показниками для оцінки задовільності структури балансу є:

коефіцієнт поточної ліквідності (покриття);

коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами;

коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності.

Вказані показники розраховуються за даними балансу за такими формулами:

Показник поточної ліквідності розраховується за формулою:

. (3.36)

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами визначається за формулою:

, (3.37)

де – це відповідно підсумки першого та другого розділів пасиву балансу;

– це відповідно підсумки першого, другого та третього розділів активу балансу.

Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності визначається таким чином:

(3.38)

На відміну від показників i коефіцієнт становить достатньо штучну конструкцію, в чисельнику якої прогнозне значення коефіцієнта поточної ліквідності, розрахованого на перспективу, а в знаменнику – його нормативне значення.

Дані показники мають такий економічний зміст:

коефіцієнт поточної ліквідності характеризує загальну забезпече -

ність підприємства оборотними коштами для проведення господарської діяльності i своєчасного погашення термінових зобов’язань підприємства;

коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами характеризує частку власних оборотних коштів у їх загальній сумі;

коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності показує наявність реальної можливості підприємства відновити або втратити свою платоспроможність протягом певного періоду.

Підставою для визнання структури балансу незадовільною, а підприємства неплатоспроможним є виконання однієї з таких умов: < 2 або < 0,1.

У 1977 р. британські дослідники Р. Таффлер та Г. Тішоу застосували підхід Альтмана і на вибірці з 80 британських компаній побудували чотирьохфакторну прогнозну модель фінансової неспроможності, що описується таким рівнянням:

(3.39)

де – відношення величини чистого доходу від реалізації продукції до суми поточних зобов’язань;

– відношення оборотних активів до суми зобов’язань підприємства;

– відношення величини поточних зобов’язань до загальної величини активів;

– відношення виручки від реалізації продукції до активів.

При Z > 0,3 ймовірність банкрутства висока, а при Z < 0,2 – є низькою. Зазначимо, що в рівнянні Р. Таффлера та Г. Тішоу змінна відіграє домінуючу роль порівняно з трьома іншими, а розрізняльна прогностична здатність моделі нижче порівняно з Z-рахунком Альтмана, у результаті чого незначні коливання економічної обстановки і можливі помилки у вихідних даних, в обчисленні фінансових коефіцієнтів і всього індексу можуть призводити до помилкових висновків. Незважаючи на те, що прогнозна модель Р. Таффлера та Г. Тішоу побудована на більш сучасних даних і не включає в себе ринкову оцінку бізнесу (котирування акцій), її застосування до українських умов бізнесу також викликає сумніви через відмінності в фінансово-економічних умовах у Великобританії та Україні, зокрема, в умовах кредитування промисловості.

Перша французька модель оцінки платоспроможності фірм на основі багатомірного дискримінантного аналізу (MDA) була побудована в 1979 р. Ж. Конаном та М. Голдером по вибірці з 95 малих та середніх підприємств Франції, вивчених за період з 1970 по 1975 рр.:

(3.40)

де – відношення грошових коштів та дебіторської заборгованості до підсумку балансу;

– відношення власного капіталу і довгострокових зобов’язань до підсумку балансу;

– відношення довгострокових та поточних зобов’язань до чистого доходу (виручки) від реалізації продукції;

– відношення витрат на оплату праці персоналу до величини фінансового результату від операційної діяльності (після оподаткування);

– відношення виручки від реалізації продукції до величини позикового капіталу.

Ймовірність затримки платежів підприємствами, що мають різні значення показника Z, можна представити у вигляді шкали (табл. 3.6).

У вирішення рівнянь Ж. Конана і М. Голдера звертає на себе увагу домінуюча роль фактора – відношення зобов’язань підприємства до чистого доходу (виручки) від реалізації в порівнянні з іншими чотирма коефіцієнтами. Фактично вплив цього фактора перевищує сукупний вплив всіх інших. Робота Ж. Конана і М. Голдера була продовжена аудиторською компанією під керівництвом М. Голдера, яка побудувала Z-рівняння для трьох галузей: будівництва, оптової торгівлі та транспорту.

Таблиця 3.6