Класифікація інвестиційних проектів. У зв'язку з наявністю багатьох різновидів проектів під час їхнього детального дослідження виникає необхідність у пев­ній систематизації шляхом визначення

У зв'язку з наявністю багатьох різновидів проектів під час їхнього детального дослідження виникає необхідність у пев­ній систематизації шляхом визначення класифікаційних ознак.

Інвестиційні проекти класифікують:

1. За об'єктом інвестування проекти бувають:

- фінансові проекти— здійснюються на основі фінансових інвестицій, під якими необхідно розуміти вкладення коштів у різ­номанітні фінансові інструменти, серед яких найбільшу ча­стку займають цінні папери;

- проекти реального інвестування — здійснюються на ос­нові інвестування в реальні активи (основні фонди підприємства тощо).

2. За терміном реалізації:

- короткострокові;

- середньострокові;

- довгострокові.

У різних джерелах пропонуються різні варіанти тривалості проектів кожного виду.

3. Стосовно один до одного:

- незалежні – такі, які можливо реалізовувати одночасно. При цьому характеристики їх реалізації не впливають один на одного;

- альтернативні (конкуруючі) – такі, які неможливо реалізовувати одночасно через те, що вони передбачають досягнення однієї мети або вимагають для своєї реалізації одні й ті самі обмежені ресурси, однак не грошові. З переліку альтернативних проектів може бути реалізовано лише один;

- взаємодоповнюючі (взаємозв’язані)– такі, які можуть бути реалізовані лише одночасно.

4. За масштабами:

- глобальні – проекти, реалізація яких торкається інтересів декількох країн;

- народногосподарські – проекти, реалізація яких вплине на державу загалом чи на окремі великі її території;

- великомасштабні – проекти, у результатах реалізації яких зацікавлені певні регіони;

- локальні (малі) – проекти, що реалізуються в межах окремого підприємства.

У закордонній практиці кількісним критерієм поділу проектів за масштабністю є обсяг коштів, необхідних для їх реалізації:

- малі (до 10 млн дол.);

- середні (10-50 млн дол.);

- великі (50-100 млн дол.);

- грандіозні (більше 100 млн дол.).

5. За основними напрямами (за характером загальної мети, на досягнення якої направлений проект):

- комерційні – проекти, головною метою яких є отримання прибутку;

- екологічні – проекти, спрямовані на вирішення екологічних проблем: покращення якості довкілля, природокористування тощо;

- соціальні – проекти, спрямовані на розв’язання соціальних проблем (зменшення безробіття, поліпшення якості медичних послуг тощо);

- інші.

6. За характером цільового завдання проекти класифікують на:

- антикризові, мета яких — забезпечення позитивних показників обсягів та динаміки реалізації про­дукції, прибутковості та фінансової стійкості;

- маркетингові — в організаційному відношенні це сукупність усіх дій, спрямованих на підтримку та розвиток одного виду діяльності фірми, що визначає певну технологічну структуру: збирання інформації, її оцінка; об­ґрунтування та прийняття оптимальних управлінських рішень; координуючий вплив на різні сторони діяльності фірми;

- навчальні проекти. Їхньою метою є одер­жання певного фаху чи його підвищення;

- інноваційні — це проекти, пов'язані з трансфор­муванням наукових досліджень та розробок або інших нау­ково-технічних досягнень у новий чи удосконалений продукт, упроваджений на ринок, у новий удосконалений технологіч­ний процес, що використовується у практичній діяльності, або у новий підхід до соціальних послуг;

- реструк­туризації. Мета проектів реструктуризації — покращання виробни­чо-економічних показників підприємства та компаній за рахунок реформування систем організації та управління;

- надзвичайні — проекти,пов'язані з виникненням та не­обхідністю ліквідації надзвичайних ситуацій.

7. За видами фінансування

- проекти із затвердженими фондами (затвердженим фінансуванням), які знаходяться на тій або іншій стадії реалізації (але не закінчені).

- проекти з незатвердженим фінансуванням діляться на залежних від: а) самого підприємства — рішення щодо інвестування приймає керівництво підприємства; б) споживача — фінансування відкривається лише в разі, якщо підприємство виграє в тендері контракт на постачання продукції.

Незалежно від вартості та обсягу робіт кожен проект є об'єктом управління впродовж всього життєвого циклу. Життєвий цикл — це проміжок часу від моменту народження ідеї до закінчення її експлуатації. Частіше життєвий цикл інвестиційного проекту визначають за грошовим потоком: від появи першого грошового потоку і до закінчення останнього. Кожен інвестиційний проект складається з п'яти стадій [5].

Перша стадія: передпроектні дослідження, проектування та освоєння інвестицій (народження проекту). Стадія характеризується великими витратами власних кощтів, можливо, залучених чи запозичених. На цій стадії проект схильний до різних ризиків. Прибуток відсутній.

Друга стадія: початок експлуатації проекту. На цій стадії інвестор відчуває гостру потребу в банківських позиках або венчурному капіталі. Зазвичай він не платить дивідендів. Якщо є прибуток, він реінвестується. Починають діяти ризики, пов'язані з конкуренцією на ринку.

Третя стадія: швидке зростання. Підприємство починає диктувати власні ціни на продукцію, проте конкуренція зростає. Рівень продажів підвищується і істотно покриває витрати виробництва. Також характерний високий рівень прибутку, але є потреба в значних витратах на маркетинг. Існує також велика потреба в інвестиціях. Компанія може здійснювати додаткову емісію акцій, але платить невеликі дивіденди. Банк, якщо і надає позику, то під високі відсотки.

Четверта стадія: стабільне функціонування підприємства. На цій стадії компанія відшкодовує свої борги. Високий рівень конкуренції не дозволяє диктувати ціни, але незначні витрати дають можливість отримувати середні по галузі прибутки. Це вже добре відома компанія з непоганою репутацією. Вона має широкі можливості для отримання позик і реалізації акцій. У неї добре диверсифікований великий інвестиційний портфель, платяться солідні дивіденди, проте немає потреби в значних інвестиціях. На цій стадії компанія повинна розробляти стратегію запобігання спаду. Ці заходи, як правило, пов'язані з істотним підвищенням інвестиційної активності. Стратегія «другого народження» припускає різні шляхи: купівлю інших компаній галузі (вертикальне і горизонтальне злиття), купівлю компаній інших галузей, інвестування нових проектів.

П'ята стадія: або спад, або друге народження. На цій стадії продукція і акції підприємства перестають мати попит. Дуже висока конкуренція. Банки не зацікавлені в співпраці, а якщо і дають позики, то тільки під відсоток, набагато вищий, ніж середній по галузі. Зниження доходів призводить до зменшення дивідендів, які нараховуються на акції. Якщо на попередній стадії не була розроблена стратегія відродження і не були залучені серйозні інвестиції, то на підприємство чекають занепад і банкрутство.