Правові та організаційні основи забезпечення громадян психіатричною допомогою
Законодавство України про психіатричну допомогу ґрунтується па Конституції України і складається з «Основ законодавства України про охорону здоров'я», Закону України «Про психіатричну допомогу» (далі — «Закону») та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Дія «Закону» поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (ВРУ), встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про психіатричну допомогу, то застосовуються правила міжнародного договору.
Презумпція психіатричного здоров'я.
Кожна особа вважається такою, яка не мас психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено па підставах та в порядку, передбачених «Законом» та іншими законами України.
Психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.
Держава гарантує:
1) фінансування надання психіатричної допомоги в обсязі, необхідному для забезпечення гарантованого рівня та належної якості психіатричної допомоги;
2) безоплатне надання медичної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, у державних та комунальних закладах охорони здоров'я та безоплатне або на пільгових умовах забезпечення їх лікарськими засобами і виробами медичного призначення в порядку, встановленому КМУ;
3) грошову допомогу в порядку, встановленому КМУ, малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом І чи II групи внаслідок психічного розладу, що за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, — на догляд за ним у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;
4) надання у державних та комунальних психіатричних закладах безоплатної діагностичної, консультативної, лікувальної, реабілітаційної допомоги в амбулаторних і стаціонарних умовах;
5) здійснення всіх видів експертизи психічного стану особи;
6) захист прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають
на психічні розлади;
7) вирішення в установленому законом порядку питань опіки та піклування щодо осіб, які страждають на психічні розлади;
8) соціально-побутове влаштування інвалідів та осіб похилого віку, які страждають на психічні розлади, а також догляд за ними;
9) здобуття безоплатно відповідної освіти особами,' які страждають на психічні розлади, у державних та комунальних навчальних закладах;
10) встановлення обов'язкових квот робочих місць на підприємствах, в установах та організаціях для працевлаштування інвалідів унаслідок психічного розладу в установленому законом порядку.
З метою забезпечити громадян різними видами психіатричної допомоги та соціальним захистом осіб, які страждають на психічні розлади, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень:
1) створюють мережу психіатричних закладів та організовують надання психіатричної допомоги гарантованого рівня;
2) забезпечують належні умови для надання психіатричної допомоги та реалізації прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади;
3) організовують за спеціальними програмами безоплатне загальноосвітнє та професійно-технічне навчання осіб, які страждають на психічні розлади;
4) створюють лікувально-виробничі підприємства, цехи, дільниці тощо з полегшеними умовами праці для здійснення трудової реабілітації, оволодіння новими професіями та працевлаштування осіб, які страждають на психічні розлади;
5) організовують гуртожитки та інші місця проживання для осіб, які страждають на психічні розлади і втратили соціальний зв'язок;
6) поліпшують житлові умови осіб, які страждають на психічні розлади, в установленому законодавством порядку;
7) забезпечують виконання загальнодержавних та інших програм у сфері надання психіатричної допомоги та соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади;
8) здійснюють відповідно до законів інші заходи щодо соціального та правового захисту осіб, які страждають на психічні розлади.
Медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, та особи, яким у зв'язку з навчанням або виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов'язків стало відомо про наявність в особи психічного розладу, про факти звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для соціального захисту або спеціального навчання, а також інші відомості про стан психічного здоров'я особи, її приватне життя, не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених законодавством.
Дата добавления: 2016-03-22; просмотров: 660;