Стандартизація і сертифікація продукції

Ефективним засобом управління якістю і конкуренто­спроможністю є стандартизація, яка включає комплекс норм, правил і вимог до якості продукції.

Процес стандартизації продукції регулюється сукупністю нормативно-технічної документації. Це:

- міжнародні стандарти ISO серії 9000;

- державні стандарти України (ДСТУ);

- стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок;

- технічні умови (ТУ);

- стандарти підприємств.

Стандарт на продукцію є основним нормативно-техніч­ним документом, в якому показники якості встановлюються, виходячи із новітніх досягнень науки, техніки і попиту споживачів.

Стандартизація продукції охоплює:

- встановлення вимог до якості продукції, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих;

- встановлення норм, правил в галузі проектування;

- формування єдиної системи показників якості продук­ції, методів її контролю, випробувань, єдиних термі­нів і позначень;

створення єдиних систем класифікації і кодування продукції тощо.

Сертифікація продукції – один із важливих елементів системи управління якістю, який передбачає оцінку відпо­відності продукції певним вимогам та видачу певного документа-сертифіката.

Сертифікат – це документ, що за­свідчує високий рівень якості продукції та її відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO серії 9000. В Україні існує обов'язкова і добровільна сертифікація.

Обов'язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління господарськими суб'єктами, охоплює перевірку та випробування продукції, державний нагляд за сертифікованими виробами.

Добровільна сертифікація може проводитись на відпо­відність вимогам, які не є обов'язковими, за ініціативою суб'єкта господарювання на договірних засадах.

Суб'єкти господарювання (виробники, постачальники, продавці) щодо продукції, яка підлягає обов'язковій серти­фікації, повинні:

1. у визначений термін і в належному порядку проводи­ти сертифікацію продукції;

2. забезпечувати виготовлення продукції відповідно до вимог того стандарту, за яким її сертифіковано;

3. реалізовувати продукцію тільки за наявності сертифі­ката;

4. припинити реалізацію сертифікованої продукції, як­що виявлено її невідповідність вимогам певного стандарту або закінчився термін дії сертифіката.

Згідно з вимогами чинного вітчизняного законодавства сертифікація продукції в Україні здійснюється в рамках державної системи сертифікації -- УкрСЕПРО.

Сертифікацію здійснюють державні випробувальні цент­ри (ДВЦ) з найважливіших видів продукції. На сертифіковану продукцію видається сертифікат відповідності, який містить спеціальний знак відповідності.

Аналогічним зна­ком позначається і сама продукція; він інформує спожива­чів про те, що продукція є сертифікованою за системою УкрСЕПРО.

Останнім часом почали формуватись міжнародні системи сертифікації, координацією яких займається спеціаль­ний комітет із сертифікації -- СЕРТИКО, що діє у складі ISO.

Державний нагляд за якістю продукції здійснює Дер­жавний комітет України по стандартизації, метрології і сертифікації (Держстандарт України), який є національ­ним органом, що здійснює стандартизацію і сертифікацію продукції. Об'єктом державного нагляду є продукція вироб­ничо-технічного призначення і товари народного спожи­вання, експортна продукція щодо вимог контрактів, імпорт­на продукція щодо діючих в Україні стандартів, атестовані виробництва.

На місцях державний нагляд за якістю продукції здійс­нюють територіальні органи Держстандарту – центри стандартизації, метрології і сертифікації.

Система державного нагляду передбачає відповідаль­ність суб'єктів господарювання за порушення стандартів, норм і правил, а саме: матеріальну відповідальність у формі штрафів, розміри яких коливаються від 25 до 100% варто­сті невідповідної стандартам продукції.

6. Роль маркетингу у формуванні плану виробництва і реалізації продукції

Основою обґрунтування плану виробництва і збуту про­дукції в умовах ринку стає маркетинг.

Маркетинг – це виробничо-комерційна діяльність підприємства, спрямована на виявлення і задоволення потреб в його продукції (послугах) через продаж її на ринку з метою одержання прибутку.

У широкому розумінні маркетинг – це не просто різновид діяль­ності, а ринкова концепція управління виробництвом, коли прин­ципова ідея — задоволення потреб через ринок – стає засадною для всіх підрозділів підприємства (проектно-конструкторських, технолого-виробничих, фінансово-комерційних). Це означає, що маркетинг інтегрує всі фази підприємницької діяльності й підпо­рядковує їх інтересам підприємства на ринку.

Маркетинг цілком узалежнює виробництво продукції від попи­ту на неї (від можливості її продати). За умов науково-технічного прогресу й конкурентної боротьби для виживання та успішної ро­боти кожне підприємство мусить мати розвинуту систему марке­тингу, відповідну стратегію й тактику вирішення маркетингових завдань.

Маркетинг підприємства ґрунтується на таких принципах:

1. орієнтація усіх сфер діяльності підприємств на задоволення потреб покупців з метою продажу продукції і одержання прибутку;

2. цілеспрямований і активний вплив на попит, його розвиток;

3. гнучке реагування виробництва на зміну потреб і попиту покупців;

4. використання ціноутворення як механізму впливу на кон’юнктуру ринку;

5. вибір ефективних форм і методів доставки, реклами, продажу продукції.

Значення маркетингу по­лягає в тому, що підприємства повинні виробляти те, що потрібно споживачам, а не те, що вони хочуть або можуть виробляти. Для успішного ведення бізнесу служба марке­тингу всебічно вивчає ринок товарів для визначення опти­мального асортименту та обсягу продукції. При цьому слід виявляти потреби потенційних споживачів у межах ринко­вого сегменту. З потенційними споживачами укладаються господарські договори, розробляється виробнича програма.

Маркетинг виконує такі функції:

- вивчення ринку, аналіз і прогнозування попиту;

- вибір сегментів ринку, прийнятих для підприємства;

- визначення номенклатури і асортименту продукції для ринку;

- розробка стратегії виходу на ринок і реакція на дії конкурентів;

- реклама, збут і його стимулювання;

- розробка політики ціноутворення.

У своєму розвитку маркетинг зазнав помітної еволюції, етапи якої можна охарактеризувати через зміну його концепцій. Концеп­ція маркетингу -- це загальний підхід підприємства до досягнен­ня своєї мети на ринку. Відомі п'ять концепцій маркетингу: вироб­нича, продуктова, комерційна, індивідуального маркетингу, соціаль­ного маркетингу.

Виробнича концепція передбачає спрямування головних зусиль підприємства на вдосконалення виробництва й мобілізацію внутрішніх резервів із метою розширення обсягу виготовлення продукції та зниження її собівартості. Вона є типовою за умов незадоволеного попиту, що відповідає передусім низькому рівню розвитку ринкових відносин. Застосовується також тоді, коли со­бівартість продукції висока і є резерви її зниження.

Продуктова концепція характеризується тим, що основну увагу вона приділяє поліпшенню споживчих параметрів виробів, їхніх конструктивних, експлуатаційних показників, підвищенню якості, а завдяки цьому забезпеченню належного збуту продукції. Ця кон­цепція відповідає потребам конкурентної боротьби, коли є мож­ливість підвищувати конкурентоспроможність виробів через їхнє вдосконалення за умов достатньо стабільного попиту.

Комерційна концепція полягає в тім, що для забезпечення на­лежного збуту активізується передовсім робота комерційних служб: працівників реклами, агентів зі збуту, продавців тощо. Різні форми психологічного впливу на покупця є найбільш ефективними тоді, коли він погано обізнаний з пропонованою продукцією та її спо­живчими якостями.

Концепція індивідуального маркетингу орієнтує підприємство на виявлення індивідуальних потреб покупців і спрямовує зусилля на те, щоб задовольнити ці потреби ліпше, ніж конкуренти.

Концепція соціального маркетингу не обмежується виявленням і задоволенням індивідуальних потреб як умови ефективної діяль­ності підприємства, а бере до уваги суспільні потреби та інтереси передусім перспективного характеру: охорону навколишнього се­редовища, природних ресурсів, здоров'я людей, національної без­пеки тощо.

Зрозуміло, що підприємство, яке мусить постійно адаптуватися до мінливого зовнішнього середовища, не реалізує тільки якусь одну концепцію. Концепції маркетингу поєднуються й використо­вуються комплексно, залежно від конкретних умов.