Сутнісна характеристика та основні шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства.

Конкурентоспроможність – це характерис­тика товару, що відображає її відмінність від товару-конкурента як за ступенем за­доволення конкретної потреби, так і за ви­тратами на його забезпечення.

Основними чинниками забезпечення конкурентоспроможності продукції є: продукт, його ціна, канали збуту, система маркетингу, рівень кадрового потенціалу та управлінських структур.

Перший чинник відображає рівень якості продукції, її стиль, унікальність, гарантії та рівень обслуговування, зруч­ність у використанні;

Другий чинник – рівень ціни порівняно з іншими конку­рентами, систему знижок, форми оплати та можливість від­строчки у платежах тощо;

Третій чинник – канали збуту – характеризує форми збуту, стан ринку, систему транспортування та складування;

Четвертий чинник відображає ефективність діяльності маркетингових служб, дієвість реклами, використання сис­тем просування товару на ринок тощо;

П'ятий чинник – кваліфікаційний рівень персоналу під­приємства, ефективність використання кадрового потенціа­лу, прогресивність управлінської структури та її мобіль­ність тощо.

Методика оцінки рівня конкурентоспроможності то­вару як інтегрального результату дії широкого спектру чин­ників передбачає проведення розрахунків у декілька етапів:

1. Аналіз ринку і вимог споживачів з метою визначення номенклатури параметрів (нормативних, технічних, еконо­мічних), вибір найбільш конкурентоспроможного товару-зразка для порівняння.

2. Обчислення одиничних показників за окремими па­раметрами та визначення сукупності параметрів двох това­рів для порівняння.

3. Розрахунок групових показників на основі одинич­них, що у кількісному виразі відображають відмінність між характеристиками аналізованої продукції та потребами споживачів окремої групи параметрів.

4. Визначення інтегрального показника з усіх груп пара­метрів в цілому, який вказує на рівень конкурентоспромож­ності аналізованого виробу.

Еталон для порівняння має належати до однієї групи товарів з аналізованим виробом, мати визначені умови ви­користання і функціональне призначення, бути характер­ним для вибраного ринку і мати максимальну кількість пе­реваг для покупців. Товар-еталон повинен повністю відпо­відати нормативним вимогам майбутнього ринку.

Розрахунок нормативних параметрів для оцінки конкурен­тоспроможності забезпечується за допомогою альтернативно­го методу, і застосовуваний показник має лише два значення:

1 - якщо товар відповідає нормі;

0 - якщо не відповідає.

Управління якістю – це дії, спрямовані на встановлення, забезпечення і підтримку не­обхідного рівня якості продукції в процесі її проектування, виробництва та експлуатації.

Прогнозування виробництва високоякісної продукції має ґрунтуватись на передбаченні досягнень НТП, структур­них зрушень. У виробництві і споживанні товарів, змін у купівельній спроможності населення, співвідношення по­питу і пропозиції.

Планування якості продукції -- це процес розробки і встановлення завдань щодо поліпшення споживчих власти­востей продукції, а також заходів, які забезпечують можли­вість досягнення визначеного рівня якості продукції. Цей процес тісно пов'язаний з роботою науково-дослідних і проектно-конструкторських підрозділів, впровадженням про­гресивних -технологій, нових стандартів продукції та ін.

Стимулювання поліпшення якості продукції здійсню­ється шляхам встановлення більш високих цін на продук­цію високої якості, матеріального стимулювання працівни­ків за досягнення високих якісних результатів роботи та ін.

Контроль за виробництвом продукції повинен включа­ти систему заходів, які дозволяють забезпечити випуск ви­сокоякісної продукції шляхом дотримання вимог до вироб­ництва на всіх, без виключення, стадіях створення продук­ції: від проектування до реалізації конкретним споживачам.

Управління конкурентоспроможністю -- це встановлення оптимального співвідношення між чинниками забезпечення конкуренто­спроможності (якістю, ціною, системою збу­ту, обслуговуванням та ін.)

Можливі шляхи підвищення якості та конкуренто­спроможності продукції поділяються на:

- виробничо-технічні (вдосконалення проектування, використання найсучасніших техніки і технології, вхідний контроль якості сировини, матеріалів і комп­лектуючих, поліпшення стандартизації);

- організаційні (вдосконалення організації виробництва і праці, методів технічного контролю, підвищення кваліфікації кадрів, дотримання технологічної і вироб­ничої дисципліни, забезпечення загальної культури виробництва);

- економічні (система прогнозування і планування яко­сті, встановлення прийнятних для виробника і спо­живача цін, економічне стимулювання виробництва високоякісної продукції);

- соціальні (правильна кадрова політика, створення на­лежних умов праці і відпочинку, мотивація праці, ак­тивізація людського чинника).

Умови ринку вимагають комплексного використання перелічених можливостей забезпечення виробництва якіс­ної конкурентоспроможної продукції.