Необхідність існування системи безпеки

Під час обгрунтування створення систем безпеки зазвичай йдеться про аргументацію необхідності захисту та просування тих чи інших інтересів певного об’єкта. Побудова будь-якої системи безпеки за своєю суттю є позитивним фактом. Створення систем безпеки сприяє задоволенню об’єктом власних потреб та інтересів і певним чином виступає гарантом їх забезпечення. Не сформувавши системи безпеки, об’єкт не зможе не лише просувати власні інтереси, а й надійно захистити їх.

Формування системи безпеки відбувається через немож­ливість іншими шляхами забезпечити достатній рівень захи­щеності інтересів об'єкта.

Одним з фундаменталь них завдань даної системи є забезпе­чення безпеки. СБ характеризується такими параметрами, як ста­більність, цілісність і гомеостаз системи. При чому під стабільністю розуміється стійкість системи до тривало діючих чинників впливу, а під гомеостазом — здатність систем зберігати базові параметри функціо­нування в умовах цілеспрямованого впливу.

Не можна не звертати увагу і на той факт, що активізація формування системи безпеки відбувається у періоди активізації алгоритмів дестабілізації. Духовний занепад, політична пасивність, економічне падіння, соціальна напруга, підвищена активність та агресивність конкурентів, корупція державних чиновників — ці та ряд інших чинників сприяють формуванню в об'єкта відчуття відчуженості від соціуму, держави. У цей період активуються алгоритми самозбереження і особи шукають гармонії, впевненості у майбутті. На цьому етапі можливі як позитивні інтегративні процеси, що знаходять свій вияв, напри­клад, у створенні нових систем безпеки, так і негативний, коли утворюються екстремістські організації. До речі, поява та різка активізація таких організацій зазвичай свідчить про послаблен­ня дії системи безпеки. Іншими словами: активізація теро­ристичних груп є свідченням збою в алгоритмі управління сис­темою безпеки.

Наголосимо, що створення систем безпеки є прагненням об'єкта, опосередкованим прагненням окремо узятої людини до безпечного існування. Механізми створення терористичних ор­ганізацій, як і антитерористичної коаліції є за своєю суттю од­наковими. Стрижневий компонент — безпека членів цих груп. Ренесанс ядерної епохи, знову ж таки, не є бажанням віднов­лення гонки озброєнь, а є прямим прагненням нації до безпеки.

Не можна не погодитись із Е. Любкемеєром, який виокрем­лює три принципові цілі побудови системи безпеки:

Ø запобігання загрози (небезпеки);

Ø захист від загрози (мінімізація втрат);

Ø зменшення загрози (зменшення інтенсивності загрози).

Базовою ціллю формування системи безпе­ки є управління безпекою, а отже і управління загрозами та не­безпеками.

Функціонування сформованої системи безпе­ки постійно супроводжується негативним впливом як внутрішніх, так і зовнішніх чинників. Отже, система безпеки, існуючи у конфліктогенному середовищі, весь час перебуває у стані перманентної напруги. Цей стан для неї є природнім. Водночас постає необхідність у відпрацюванні параметрів допу­стимого рівня конфлікту, перевищення яких свідчитиме про на­явність реальної загрози безпеці.