Зір та сприйняття кольорів

Око, зоровий нерв та зоровий центр головного мозку складають фізіологічну основу органів зору. Око – це чудо природи, до 90% інформації людина отримує через орган зору. В процесі зорового сприйняття простору людина сприймає відчуття кольору, тобто бачить певний колір. Однак, зустрічаються люди, які не можуть розрізняти кольори. Таких людей ділять на три групи. До першої групи відносяться особи, які добре розрізняють основні кольори спектру, однак їм потрібен підвищений подразнювач кольору внаслідок ослабленості кольорового сприйняття. До другої групи відносяться особи з більш значними розладами кольорового зору (найчастіше зустрічається т. з. червоно-зелена сліпота). Для цих осіб спектр складається з жовто-блакитних кольорів. До третьої групи відносяться особи з повною кольоровою сліпотою (ахроматизм). Для цих людей світ безколірний, як чорно-біла фотографія.

В процесі праці необхідно розрізняти деякі поняття про здатність органу зору виконувати окремі функції, а саме: чутливість до здатності розрізняти світлість, гострота зору, стійкість ясного бачення та швидкість зорового сприйняття. Всі ці функції в значній мірі залежать від сили та інтенсивності освітлення. Найбільш продуктивна робота зору може бути при освітленості, яка підтримується на рівні 150...200 лк, а при певних видах робіт – значно вище.

Важливе значення при сприйнятті кольору та світла має явище, яке називається адаптацією – пристосування зорового апарата до тієї чи іншої освітленості.

За умовами адаптації світлість оточення може бути різною залежно від світлості тих робочих поверхонь, на які потрібно дивитись в процесі роботи.

В процесі праці потрібно намагатися здійснювати навантаження зорового апарата. Цього можна досягнути, дотримуючись рівномірної світлості поверхонь, що оточують людину. Відомо, що при переведенні погляду зі світлої поверхні на темну і навпаки через адаптацію затрачається час (5–10 с) та енергія працюючого, викликаючи перевтому і притуплення уваги (рис. 12). звідси виникає нова вимога до трудової обстановки: необхідно, щоб забарвлення обладнання, інтер’єра та інших елементів мала м’які переходи, без різких контрастів.

Рис. 12. Адаптація зору

Для правильного вибору світлості кольору у виробничих умовах рекомендується керуватися наступними правилами:

1) якщо робоча поверхня темна (0,07), то і забарвлення інтер’єру повинно бути близьким до неї;

2) якщо робоча поверхня має середню світлість (від 0,07 до 0,35), то забарвлення інтер’єру повинно бути дещо світлішим, ніж робоча поверхня;

3) якщо робоча поверхня світліша, ніж 0,35, то найкращим є біле забарвлення.

З перерахованих правил особливо важливе значення має перше. Якщо при роботі з темними предметами створити біле оточення, то чутливість до здатності розрізняти світлоти зменшується в декілька разів. У тих випадках, коли робота вимагає більш тонкого розрізнення світлового тону, світлість оточення необхідно максимально наблизити до світлості поверхні.

В процесі праці необхідно також враховувати функціональні властивості органу зору, які називаються акомодацією (здатність зору пристосовуватися до відстані до предмета, що оглядається). При близькому наведенні зору тривалість акомодації менша, ніж при далекій, і складає 0,5–5с. здатність зорового апарата пристосовуватися забезпечує гостроту зору, контрастну чутливість, швидкість впізнавання, бачення на далеких та близьких відстанях. Вирішальне значення у цьому мають освітлення та здатність ока пристосовуватися до нього.

Однією з характерних властивостей сприйняття кольору, пов’язаних з освітленням, є зміна кольору при штучному освітленні, наприклад:

1. Червоні, оранжеві та жовті кольори світлішають, холодні зелені, блакитні, сині, фіолетові – темнішають, світлість темно-зелених кольорів не змінюється.

2. Червоні кольори стають більш насиченими.

3. Оранжеві кольори червоніють.

4. Світло-жовті кольори важко відрізняються від білих.

5. Блакитні кольори зеленіють, а інколи не відрізняються від холодних зелених.

6. Сині кольори стають менш насиченими, а темно-сині – не відрізняються від чорних.

7. Фіолетові кольори червоніють, а інколи не відрізняються від пурпурних.

Перераховані властивості кольорів свідчать про те, що при проектуванні кольорового оформлення необхідно враховувати не лише денне, а й штучне освітлення.

Особливу увагу в умовах виробництва слід звертати на кольорову втомлюваність. Встановлено, що чим насиченіший колір, тим око сильніше втомлюється і швидше втрачає чутливість до нього, тим самим зменшується насиченість кольору, тобто він сіріє.

Із спектральних кольорів найсильніше втомлює око фіолетово-синій, дещо менше – червоний і найменше зелений колір. Для того, щоб зняти кольорову втому, краще всього дивитися на додатковий колір. Наприклад, якщо око втратило чутливість до червоного кольору після довгого споглядання на нього, то при дії на око на протязі деякого часу зеленого кольору орган зору знову набуває чутливість до червоного. Це явище носить назву негативного послідовного образу.

При сприйнятті кольору око людини відчуває різні його властивості і асоціації. Так, існує поняття важкі та легкі кольори. Встановлено, що “важкість” кольору залежить від його світлості. Чим темніший колір, тим він “важчий” і, навпаки, світлий колір сприймається як “легкий”. Це правило відноситься до всіх кольорів – хроматичних і ахроматичних. Крім того, “важкість” кольору залежить також від фактурності. Кольори з грубою фактурою при інших рівних умовах “важчі” гладких. Ця властивість кольору враховується при фарбуванні інтер’єрів, великих розрізнених виробів та в інших випадках. Як правило, “важкі” (темні) кольори розміщуються внизу, а “легкі” – зверху.

Крім “важкості” кольору існують й інші властивості – помітність, виступання та відступання кольору. Помітність – це здатність кольору приваблювати та утримувати увагу людини.

Явища виступання і відступання залежать від кольорового тону. Теплі кольори (особливо червоний) виступають вперед, а холодні (особливо синій) відступають. Однак це правило застосовується не для всіх випадків. Деякі люди бачать холодні кольори такими, що наближаються, а теплі – віддаляються.

Важливим фактором у зоровому сприйнятті предметів є колір фону, на якому розглядається предмет, виріб, річ. Чим більше відрізняється колір об’єкта (предмета) від кольору фону, тим краще помітний предмет і тим виразніше помітні його контур та форма. Важливе значення має при цьому різниця яскравості. Якщо необхідно, щоб предмет було краще видно на фоні стіни чи інших площин з великих відстаней, то слід добиватися найбільш різких контрастів у кольоровому поєднанні.