Кольорове коло, тіло, атлас

Тон, світлість і насиченість є параметрами, які точно визначають кожний колір. Ґрунтуючись на них, можна побудувати кольорове тіло, яке графічно зображається у вигляді кольорового атласу.

Найбільшого поширення знайшли атлас кольорів Менселла (США), атлас Оствальда (Німеччина) і кольоровий атлас (СРСР), складений під керівництвом професора Б.Е.Рабкіна (1956р.). Оскільки колір визначається трьома незалежними змінними, для наглядного сприйняття всіх кольорів краще всього користуватися трьохвимірним простором. Центральною віссю просторової схеми розміщення кольорів є ахроматична шкала від чорного кольору внизу до білого вверху (рис. 10).

Рис. 10. Схеми побудови кольорового тіла

По великому колу розміщені всі спектральні кольори найбільшої насиченості. По мірі наближення до центральної вісі насиченість кольору спадає. По вертикалі змінюється яскравість цих кольорів.

Кількість основних кольорів по великому колу, кількість еталонів в ахроматичній шкалі по центральній вісі та кількість ступенів по радіусу круга можуть бути різними.

Протягом тривалого періоду вченими розроблені різні за формою кольорові тіла: Гофлера, Бецольда, Ламберга (1772 р.), Попа, Лютера, Оствальда, Менселла (1915 р.), Рабкіна (1950 р.). Були запропоновані і різні кольорові круги: Ньютона (1680 р.), Гете (1810 р.), Фільда (1850 р.), Рескіна, Попа, Оствальда (1890 р.), Менселла (1915 р.), Рабкіна (1950 р.).

Всі кольори, що зустрічаються в природі та людській діяльності та їх насиченість зручно встановлювати за графіком Міжнародної колориметричної системи МКО, де в координатах (x та y) дається кольоровий тон, довжина хвилі і чистота кольору, яка характеризує насиченість. Колориметрична система МКО була прийнята на Міжнародному конгресі з освітлення, який відбувся в 1931 році в Кембриджі.

На відміну від загальновідомого кольорового круга, на цьому графіку розміщені не лише насичені спектральні кольори, а й ненасичені. Графік розширює можливості вибору найрізноманітніших гармонійних кольорових поєднань.