Облік та калькулювання собівартості продукції за неповними витратами

Загальна характеристика системи директ-кост

Система “директ-кост” займає міцні позиції в зарубіжному управлінському обліку. Більш половини підприємств Німеччини застосовують цю систему, вона являється переважною і на підприємствах США.

Сутність директ-кост складається в підрозділі витрат на виробництво на перемінні і постійні по їхній залежності від обсягу виробництва, при цьому постійні витрати не включаються в собівартість продукції при її калькулюванні.

Система директ-кост не має одного визначеного автора. Вона активно розроблялася в нашому віці, проте пропозиція відносити прямі витрати на окремі фази металургійного виробництва, а накладні витрати - прямо на рахунок результатів висловлювалася вже в 1781 р. Т.Е.Клипштейном у його книзі «Вчення про альтернативи в обліку» (Лейпциг).

По запропонованій в монографії «Міжнародна система обліку і звітності» (В.И.Ткач, М.В.Ткач) періодизації етапів розвитку облікових систем у світовій практиці, етап із 1950 по 1975 р. називається оптимізаціним. Однією з основних його характеристик служить становлення маржинальної бухгалтерії, тобто бухгалтерії, що розраховує показник маржинального доходу, який є одним із показників фінансових результатів у системі директ-кост.

Назва директ-кост або директ-костинг впроваджена в 1936 р. американцем Д.Харрисом і означає «облік прямих витрат». Справа в тому, що практичне застосування цієї системи обліку починалося з калькулювання собівартості продукції тільки по прямих перемінних витратах, а усі непрямі витрати списувалися на фінансові результати, минаючи собівартість. Через що загальна сума перемінних витрат збігалася із сумою прямих витрат, звідси і назва системи.

Сучасний варіант директ-костінга передбачає облік собівартості усіх перемінних витрат: як прямих, так і непрямих, тому назва директ-кост уже має трохи умовний характер.

Крім того, назва директ-кост не є єдиною і одною у міжнародній практиці. У Великобританії і Франції директ-кост називають ще - облік маржинальних витрат, у Німеччині й Австрії - облік часткових витрат або облік сум покриття.

При описі цієї системи у вітчизняній літературі використовувалися назви «облік обмеженої, або скороченої, собівартості».

Головною особливістю директ-костінгу є те, що собівартість продукції обліковується і планується лише в частині перемінних витрат. Постійні витрати збирають на окремому рахунку і з заданою періодичністю списують безпосередньо на дебет рахунку фінансових результатів, наприклад, рахунку «Прибутки і збитки». Схематично відмінності в системах калькулювання по повних витратах і по перемінним витратам можна представити на малюнках.

Рис.1. Калькулювання собівартості з повним розподілом витрат

Рис.2.Калькулювання собівартості за змінними витратами