Правове визначення поняття оплати праці. Структура і функції заробітної плати

У чинному законодавстві застосовуються два терміни: "оплата праці" і "заробітна плата" як тотожні. Так, наприклад, Закон України в цілому називається "Про оплату праці", хоча в багатьох його статтях присутній термін "заробітна плата". У КЗпП України розміщено розділ з назвою "Заробітна плата". Основним нормативним актом, що регулює відносини щодо заробітної плати, є Закон України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. Відносини щодо заробітної плати регулюються також КЗпП України (розділи VII і VIII ).

Оплата праці (заробітна плата)- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Структурно заробітна плата складається з трьох частин: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна платаскладається з винагороди за вико­нану роботу в межах встановлених норм праці (норми часу, ви­робітку, обслуговування, нормовані завдання, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відряд­них розцінок - для робітників і посадових окладів - для служ­бовців. Крім вказаних видів заробітку, до фонду основної заро­бітної плати включаються також суми відсоткових або комісій­них нарахувань залежно від обсягу прибутків, отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), у тих випадках, коли вони є основною заробітною платою; суми авторського гонорару праців­никам мистецтва, редакцій газет, журналів, телеграфного агент­ства, видавництва, радіо, телебачення та інших підприємств і оплата їх праці, яка здійснюється за ставками (розцінками) ав­торської винагороди, нарахованої на даному підприємстві.

Додаткова заробітна плата- це винагорода за працю по­над встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. До фонду додаткової заробітної плати входять доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконан­ням виробничих завдань і функцій. Наприклад, надбавки за кваліфікаційну майстерність, за знання іноземної мови, за класність водіям, бригадирам за керівництво бригадою, персо­нальні надбавки за роботу в шкідливих умовах праці; премії за виконання і перевиконання виробничих завдань, за виконання акордних завдань у строк, за зменшення простоїв обладнання; винагороди за вислугу років, оплата разових робіт на підпри­ємстві; оплата праці студентів під час проходження практики; оплата за роботу у вихідні й святкові дні; витрати, пов'язані з оплатою житла працівникам підприємства тощо.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати- це випла­ти у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спе­ціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші ви­плати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Зок­рема, сюди належать суми оплати вимушених відпусток з ініціа­тиви роботодавця з частковим збереженням заробітної плати; оплата простою не з вини працівника; виплати працівникам, які брали участь у страйках; винагорода за підсумками роботи за рік; винагороди за відкриття, винаходи, раціоналізаторські про­позиції; одноразові заохочення, матеріальна допомога; суми соці­альних і трудових пільг працівникам - додаткові відпустки, доплати до державних пенсій, оплата за навчання в навчальних закладах дітей працівників підприємства; вартість путівок для лікування і відпочинку або суми компенсацій замість путівок; суми прибутку, направлені на придбання акцій для працівників трудового колективу; кошти, спрямовані на викуп майна підпри­ємства членами трудового колективу, за рахунок коштів підпри­ємства тощо.

Оплата праці виконує дві основні функції – відновлюючу та стимулюючу.

Відновлююча функція полягає в тому, що розмір заробітної плати тісно пов’язаний з рівнем життя населення, з таким соціальним стандартом, як прожитковий мінімум, який характеризує мінімально допустимі умови відновлення активного фізичного стану людини.

Стимулююча функція повинна підвищувати зацікавленість працівника в результативності та якості роботи.