Джерела та способи творення українських термінів

При творенні нових термінів перед мовознавцями постає проблема, як передати новий термін у рідній мові. З кількох варіантів: просто запозичити його з мови-донора, переписавши його за правилами рідної орфографії або зберігши оригінальне написання, чи перекласти цей термін рідною мовою, а якщо перекласти, то яким чином – буквально (калькування) чи описово – слід вибрати оптимальний.

Ця проблема надзвичайно серйозна, бо кожен новий термін, запроваджений у ту або іншу галузеву терміносистему, має бути вдалим; він повинен гармонійно вписатися у певну терміносистему, бути милозвучним, здатним утворювати похідні слова. Всі ці умови продиктовані тим, що технічна мова передбачає однозначне взаєморозуміння між укладачами технічного завдання і його виконавцями. Тому будь-який термін потрібно створювати з урахуванням його фізичної сутності та технічної ідеї.

Нові терміни можуть утворюватися такими основними способами:

1. Використання внутрішніх ресурсів мови:

а) надання наявним словам нових значень (вторинна номінація);

б) творення похідних слів

в) складання основ;

г) творення словосполучень.

2. Запозичення термінів.

Найпоширенішим видом творення термінів зміною значення є називання за схожістю ознак або функцій (вторинна номінація). Перенесення значення може відбуватися за класифікаційною співпідпорядкованістю понять; за аналогією понять; за технічною аналогією; за зовнішньою аналогією; за суміжністю понять: коліно, рукав, лапа, шов, жила, сорочка, щит, зуб, споживчий кошик, чиста конкуренція, ринок праці та ін.

Одним зі способів побудови нових термінів за рахунок внутрішніх ресурсів є утворення похідних слів (дериватів)від існуючих термінів або від загальновживаних лексем. При цьому суфікси і префікси, які через ті чи інші обставини виявляються найзручнішими для побудови термінів, запозичуються, як правило, із загального морфологічного фонду: розподіл – перерозподіл, орати — розорати, гіпс — гіпсувати – гіпсування, межа – межувати – межування, без контакту – безконтактний, без стоку – безстічний. Можуть запозичуватися також морфеми з інших мов. Деякі суфікси та префікси при цьому трапляються виключно у фахових термінах, а в загальнонародній мові вони можуть взагалі бути відсутніми. Це, передусім, афікси греко-латинського походження -ація: пролонгація, перфорація; -фікація: класифікація, електрифікація; -і/-изація: лібералізація, палаталізація; -і/ист : фінансист, артист; і/изм: русизм, кубізм; анти-: антимонопольний, антитіло; про-: пропедевтичний, протеза; прото-: протоукраїнський, прототип. Специфічним для термінотворення є закріплення за деякими суфіксами певних термінологічних значень (особливо в хімічній термінології): сульфат, нітрат, фосфат. Мотивація таких новоутворень є цілком прозорою, що полегшує розуміння цих термінів фахівцями й перекладачами.

Світ науки і техніки завжди перебуває в русі, якого вимагає постійне прагнення людини пізнати нове. Цей процес потребує відповідного мовного забезпечення, здатності термінів позначати нові поняття або уточнювати вже наявні. За багатьох комунікативних ситуацій виникає потреба у висловленні двох ідей однією лексемою (словом). Очевидною стає тенденція до появи у термінологічній лексиці складних понять, що виникають у результаті основоскладання (композиції), словоскладання (юкстапозиції) та скорочення (абревіації). Основоскладання– це поєднання кількох основ слів за допомогою сполучних звуків (інтерфіксів) о, є чи без них. Результатом основоскладання є складні слова, або композити: теплосітка, трубопровід, теплопостачання, водовідведення, електрострум, паропоглинання. Складні слова, крім композиції, можуть утворюватися способом словоскладання,який полягає у складанні кількох оформлених форм слів, для яких характерне поєднання двох чи більше компонентів без сполучних голосних: прем’єр-міністр, речовина-носій, клапан-відсікач, план-схема, план-графік. Механізм цього способу творення складних слів подібний до способу утворення абревіатур– одиниць, що є скороченнями двох і більше слів: поверхнево-активні речовини – ПАР, паста тампонажна цементно-глиниста – ПТЦГ, ЕТГ - еколого-технологічні групи, ПК – персональний комп’ютер, АТС – автоматична телефонна станція).

Нині у структурі сучасних терміносистем важливе місце належить термінам-словосполученням:вимірювач крутного моменту, змінний рух, кабель заземлювальний, абсолютно тверде тіло та ін.

Одним із продуктивних шляхів формування системи термінів на кожному із синхронних зрізів є запозиченняіншомовного лексичного матеріалу.Практично жодна природна мова при творенні термінів не може обійтися своїми ресурсами, тому термінологія багатьох галузей знань різних мов послуговується не тільки власномовними лексичними та словотвірними засобами, а й засобами високорозвинених літературних мов, тобто значна частина термінів української мови є запозиченими з інших мов.

Запозичення в термінології – це цілком природний і закономірний процес. Аналіз термінів за походженням дав змогу мовознавцям зробити висновок, що близько 40% у різногалузевих мікросистемах – слова, запозичені з інших мов. Багато термінів – слова інтернаціональної лексики з грецькими й латинськими коренями. З грецької мови прийшла значна частина медичних, природничих, суспільно-політичних термінів, хімічні назви, терміни астрономії та географії, математики та фізики, мовознавства та літературознавства, напр.: біологія, бактерія, йод, озон, економія, політика, автономія, догма, галактика, клімат, теорема, метафора, драма. Запозичення з латинської мови також пов’язані з медициною, біологією, філософією, соціально-економічними науками, технікою, мовознавством, напр.: вакуум, гербарій, еволюція, агітація, інфекція, мотор, кримінал, модус, абревіація, інфінітив, станція, трансляція, оренда. Запозичення із західноєвропейських мов можна узагальнити так:

а) з німецької мови прийшли слова на позначення військових понять (штаб, гауптвахта, солдат, офіцер, юнкер), торгівлі, виробництва, техніки (шахта, бухгалтер, агент, акція, вексель, маклер, верстат, клапан, гвинт, ланцюг, сигнал);

б) із французької мови українська запозичила терміни суспільно-політичного життя (парламент, депутат, генерал, бюро, демонстрація), мистецтва (сюжет, увертюра, п’єса, сюїта, режисер, ансамбль), військової галузі (армія, авіатор, екіпаж, десант, парашут, арсенал, гарнізон); техніки (шасі, карбюратор, реле, зонд, ресора);

в) з англійської прийшли слова на позначення понять з мореплавства (шхуна, док, мічман); спорту (фініш, футбол, бейсбол, фристайл, хокей, нокаут); техніки (трамвай, ескалатор, комбайн, блюмінг, бульдозер, тролейбус); економіки (менеджер, спонсор, бюджет, лізинг, консалтинг, дисконт, бартер; інформаційних технологій (інтерфейс, кластер, драйвер, модем, файл, принтер, сканер, хаб, джойстик);

г) із голландської мови українська запозичила морські терміни (боцман, кіль, шлюпка, трап, пеленг, каюта, матрос, гавань, бакен, шкіпер);

д) з італійської мови прийшло в українську багато слів-термінів музичного мистецтва (віолончель, дует, соло, композитор, тенор, піаніно, фортепіано, адажіо, арія, опера, сопрано, бас) та ін.

Термінологія – це атрибут науки, а наукова сфера, як відомо, має міжнародний характер. Рухливість термінів, зміна їхнього статусу, термінологічна міграція – наслідок інтегративних процесів у науці. Питома вага запозичених слів у лексичній системі кожної мови постійно зростає внаслідок формування глобального інформаційного простору, суспільних та економічних процесів, спрямованих на світову інтеграцію. Відомо, що близько 90% нових слів, що з’являються в мові, – це терміни. Проте не слід забувати, що надмірне використання запозичених термінів призводить до втрати національної своєрідності будь-якої науково-технічної мови, утруднює спілкування мовців, а отже, й розуміння певних понять.