Наземна охорона та оборона аеродрому 13 страница

3. Споруди засобів зв’язку, РТЗ і метеозабезпечення;

4. Будівлі висотного спорядження, які мають розташовуватися в районі КДП та технічної позиції підготовки літаків;

5. Службово споруда з навчальними класами та споруда тренажерів;

6. Споруди ТЕЧ авбр - розміщується поблизу РД в районі однієї із зон розосередження;

7. Спорудження технічної позиції підготовки ракет знаходяться в районі однієї із зон розосередження ескадрильї та складу авіаційного ракетного озброєння та боєприпасів;

8. Авіаційний тир для пристрілки озброєння ЛА;

9. ПУ ІАЗ і бато розміщуються в районі технічної позиції підготовки літаків;

10. Споруди автопарків батз, бз РТЗ;

11. Споруди охорони та оборони аеродрому (збірні кулеметні споруди (ЗКС), окопи, ходи сполучення, вишки для чатових та інше);

12. Склади (АТМ, авіаційного ракетного озброєння та боєприпасів, авіаційного та автомобільного пального);

13. Споруди в зонах розосередження літаків, метою яких є розосередження АТ та запасів матеріальних засобів на військових аеродромах.

Зона розосередження являє собою частину аеродрому, на якій розміщуються індивідуальні МС літаків (сховища) і група споруд службово-технічної забудови.

За сучасними вимогами зони розосередження мають розташовуватися на відстані не менше 1,5-2 км. від кінців ЗПС. Така відстань виключає істотне знищення літаків при вибуху ядерного боєприпасу в районі центру ЗПС.

В районах розосередження літаки розташовуються в простих сховищах або в спеціальних (залізобетонних укриттях).

Крім сховищ в зоні розосередження літаків мають бути наступні основні будівлі і спорудження:

1. Ескадрильно-технічна будівля (ЕТБ);
2. Захищений склад авіапалива;
3. Захищене сховище 1-БК з майданчиком для підготовки АЗУ;
4. Сховище для з’ємного обладнання літаків;
5. Сховище для о.с.;
6. Сховище для наземної техніки;
7. КП ае, який має знаходитися на віддаленні 150-200 м від МС, або в одному з ЗБУ;
8. Майданчики для випробування двигунів (на відстані від МС літаків не менше 100 м);
9. Майданчик для спецобробки АТ;
10. Місткість для збору відстою палива та відпрацьованого мастила.

Казармені та житлові містечка призначаються для розквартирування частин та підрозділів, які дислокуються на аеродромах, розміщення штабів та служб, а також для розміщення установ комунально-побутового та культурного обслуговування о.с.

Казармені та житлові містечка можуть бути трьох типів:

1. казармені;
2. житлові;
3. казармено-житлові (комплексні).

Казармені містечка розташовуються на відстані 2-3 км від центру льотного поля. В них розміщуються :

1. штаби;
2. службові та навчальні споруди;
3. казарми;
4. їдальні;
5. клуб;
6. медичний пункт з лазаретом;
7. вартове приміщення;
8. об’єкти побутового призначення (солдатські чайні, магазин, майстерня побутового обслуговування, баня, пральня та інше);
9. спортивні майданчики;
10. склади (продовольчого, речового та інших видів майна);
11. пожежне депо.

Житлові містечка розташовуються відокремлено на відстані до 6 км. від льотного поля або в найближчих населених пунктах. В житловому містечку розташовані житлові будинки, гуртожитки, готелі, школи, дошкільні дитячі заклади, мед. заклади, офіцерський клуб (будинок офіцерів), підприємства торгівлі та громадського харчування, спортивні споруди.

Об’єкти, які знаходяться на льотному полі, службово-технічній забудові та в казарменому і житловому містечках сполучаються між собою автомобільними дорогами.

Крім того, автомобільні дороги з’єднують аеродром з державною або місцевою сіткою автомобільних доріг.

При незначному віддаленні аеродрому від державних з.д., постійні аеродроми зв’язуються під’їзними залізничними шляхами з їх сіткою.

Для кожного аеродрому встановлюється район аеродрому - повітряний простір над аеродромом та прилегла до нього місцевість.

У цей повітряний простір входять наступні зони:

1. пілотажу (повітряного бою);
2. польотів на малій та гранично-малій висоті (ГМВ - до 200 м, МВ - вище 200 м до 1000 м);
3. польотів на дозвуковій швидкості;
4. для набору стелі;
5. очікування;
6. польотів по приладам під шторкою та в хмарах;
7. групових польотів;
8. вимушеного покидання літака;
9. скидання ПТБ, викидання вантажів та інше.

Район аеродрому, кількість аеродромних зон, їх розміри, розташування і призначення визначають в залежності від завдань, які вирішує розташована на аеродромі авіачастина.

Польоту в районі аеродрому виконуються відповідно до Інструкції по виконанню польотів в районі аеродрому, яка розробляється під керівництвом командира авіаційної частини з залученням фахівців авіаційних частин, що базуються на аеродромі.

Для кожного аеродрому і аеродромного вузла розроблюється інструкція по проведенню польотів в районі аеродрому і аеродромного вузла.

Військовий аеродром має знаходитися в постійній готовності до експлуатації, що є основним завданням тилу авіаційної бригади та батальйону аеродромно-технічного забезпечення.

Таким чином, розташування авіаційних частин на аеродромі, з одного боку, має задовольняти вимогам високої бойової готовності, а з другої – забезпеченню життєздатності об’єктів в умовах нанесення противником ударів по аеродрому.

Питання для самоконтролю

1. Дати визначення аеродрому.

2. Класифікація аеродромів.

3. Основні елементи аеродрому.

4. Які вимоги пред’являються до розміщення об’єктів авіаційної частини на аеродромі?

§ 7.2. Охорона та оборона аеродромів

Аеродроми, на яких базується авіаційна техніка, запаси пального, зброї та різних матеріальних засобів є одним з основних об’єктів, які будь-який агресор, починаючи бойові дії, вважає першочерговими. Досвід ІІ світової війни, сучасних війн і конфліктів підтверджує те, що бойові дії починаються з нанесення ударів по аеродромах шляхом знищення на них авіаційної техніки, складів пального та боєприпасів, пунктів і засобів управління. Цим досягається завоювання переваги в повітрі в найкоротший термін та неможливість нанесення зворотного удару авіацією.

Так розпочиналась війна фашистської Німеччини проти Польщі, Франції, СРСР.

В перший день війни на заході (10 травня 1940 р.) німецька авіація піддала ударам 72 аеродроми англійців та французів. На протязі двох діб було знищено близько 400 літаків. Крім цього, на ряд аеродромів було скинуто повітряний десант.

Таку ж тактику фашистська авіація застосувала розпочавши війну проти СРСР. В перший день авіація Повітряних Сил СРСР втратили близько 800 літаків на землі і біля 400 в повітрі.

БНС (багато національні сили) в січні 1991 р. при звільненні Кувейту нанесли масовий авіаційно-ракетний удар по аеродромах Іраку, практично не давши йому можливості застосувати свою авіацію для вирішення завдань оборони.

Бойові дії Російських авіація Повітряних Сил по роззброєнню чеченських бойовиків розпочались із знищення літаків на землі (до 200 літаків).

В сучасних умовах по аеродромах можуть наносити удари: авіація, крилаті і балістичні ракети, застосовуватися повітряні десанти та рейдові диверсійні групи. По майданчикам базування армійської авіації можуть застосовуватись, крім того, артилерія та системи залпового вогню.

Тому, незважаючи на те, що аеродроми знаходяться в тилу основних угрупувань військ, вони потребують вирішення питань організації ППО, створення наземної системи охорони і оборони. Важливим є також вирішення питання маскування та ЗЗМУ.

7.2.1. Протиповітряна оборона аеродрому

ППО аеродрому організовується з метою недопущення ударів засобів повітряного нападу і повітряної розвідки противника та здійснюється за планом оперативного командування в загальній системі ППО з централізованим використанням винищувальної авіації, зенітно-ракетних і зенітно-артилерійських частин, спеціальних частин і підрозділів РЕБ.

Протиповітряна оборона кожного аеродрому включає:

1. організацію виявлення повітряного противника і своєчасне попередження про нього підрозділів ППО та особового складу;
2. організацію прикриття зенітними засобами, винищувальною авіацією та засобами РЕБ;
3. розосередження і укриття особового складу, авіаційної та техніки забезпечення, засобів та систем навігації і управління, матеріальних засобів;
4. маскування аеродрому;
5. проведення заходів по ліквідації наслідків нападу повітряного противника.

Основними елементами аеродрому, по яким повітряний противник буде намагатися нанести удар, є літаки на стоянках, склади ПММ та боєприпасів, ЗПС і МРД, ПУ і навігації.

Засобом нанесення ударів являється тактична авіація і крилаті ракети. В деяких випадках можуть застосовуватись літаки і інших родів авіації.

Удар по аеродромах авіація наносить, як правило, з малих висот, що забезпечує несподіваність удару і зменшує можливості засобів ППО з виявлення та обстрілу літаків противника.

Виявлення повітряного противника та попередження про нього є важливим елементом в системі ППО аеродрому, воно здійснюється силами радіотехнічних засобів ППО оперативного або повітряного командування. Інформація про повітряного противника поступає на КП авіаційної частини та командний пункт зенітно-ракетної частини, яка прикриває аеродром.

Для безпосередньої ППО аеродромів виділяються зенітні ракетні(зенітні артилерійські) військові частини(підрозділи) ЗРВ, ППО СВ, наземні військові частини(підрозділи) РЕБ.

Безпосередньо в системі ППО аеродрому організовується своя система виявлення повітряного противника та попередження про нього, яка включає в себе:

1. радіолокаційні засоби командного пункту авіаційної бригади (КП авбр);
2. засоби розвідки підрозділу ППО, який прикриває аеродром;
3. пости візуального (повітряного) спостереження.

Інформація зі всіх засобів розвідки і постів візуального спостереження поступає на КП авіаційної бригади.

При виявленні повітряного противника КП авіаційної частини керує діями особового складу підрозділів і частин, які базуються на аеродромі, а також силами та засобами ППО.

Відповідальність за організацію виявлення повітряного противника та попередження про нього лягає на начальника штабу авіаційної частини.

Крім того, заходи з протиповітряної оборони об’єктів авіаційної частини здійснює батальйон охорони, до складу якого входить відділення зенітних кулеметів і розрахунок переносного зенітно-ракетного комплексу (ПЗРК).

В інтересах ППО батальйон охорони застосовує ці засоби по літальних апаратах, що атакують об’єкти авіаційної частини, для нанесення їм поразки або для ставання на перешкоді прицільному застосуванню ними засобів поразки.

Командир приданого підрозділу ППО оперативно підпорядковується командиру авіаційної частини, являється його заступником з ППО і за його вказівками організовує систему зенітного вогню, намічає позиції зенітних засобів, засобів РЕБ, організовує взаємодію з силами та засобами ППО вищого рівня, а також розробляє порядок застосування зенітної артилерії в інтересах наземної оборони.

Винищувальна авіація застосовується для прикриття найбільш важливих аеродромів і діє, як правило, до зони вогню зенітних засобів аеродрому, а також вище їх зони ураження.

Відповідальність за ППО аеродрому покладається на командира авіаційної частини або начальника авіагарнізону, при базуванні на аеродромі декількох авіаційних частин.

Заходи по розосередженню та укриттю особового складу й техніки, маскування аеродрому проводяться одночасно з заходами по ЗЗМУ та маскуванню.

Наземна охорона та оборона аеродрому

Наземна оборона і охорона аеродромів організовується з метою виключення діянь диверсійно-розвідувальних груп, повітряного (морського) десанту противника; військ противника прорвавших нашу оборону; терористичних угруповань; забезпечення цілісності зброї, техніки і запасів матеріальних засобів; запобігання несанкціонованого зльоту літаків та вертольотів, а також для затримки літальних апаратів противника, які приземлилися.

Відповідальність за організацію охорони і оборони аеродрому(авіаційної частини) покладається на старшого авіаційного начальника – командира авіаційної частини. Він є начальником оборони аеродрому(частини).Його заступники: з наземної оборони – начальник штабу авіаційної частини; з ППО(як відомо) – командир частини(підрозділу ППО, що прикриває аеродром).

Охорона та оборона місць дислокації авіаційної частини організовується на підставі рішення командира частини, як начальника оборони аеродрому та здійснюється силами та засобами роти (батальйону) охорони з залученням особового складу інших підрозділів авіаційної частини. Рішення командира авіаційної частини на охорону та оборону місць дислокації оформляється у вигляді плану охорони та наземної оборони і пояснювальної записки до нього.

Охорона аеродромів здійснюється внутрішніми вартами, вартами ВОХОР, сторожовою охороною, патрульними, підрозділами протидії диверсіям та терористичним актам, добовим нарядом.

Батальйон охорони здійснює охорону об’єктів несенням вартової та патрульної служб на території дислокації авіаційної частини.

Кількість виділених для охорони сил та засобів залежить від важливості об’єктів, їх кількості і розмірів, умов розміщення, характеру місцевості та інших умов обстановки.

Охорона літаків, військових об’єктів на аеродромі здійснюється вартами згідно з вимогами Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.

На АРЗ охорона літаків здійснюється особовим складом воєнізованої охорони.

Охорона літаків чергового підрозділу і засобів наземного забезпечення польотів здійснюється особовим складом чергової зміни відповідно до Інструкції по організації бойового чергування, яка затверджена командиром авіаційної частини, виходячи з місцевих умов базування.

Підтримання внутрішнього порядку й відповідальність за збереження АТ та військових об’єктів на аеродромі в робочий час покладається на чергових стоянок частин і підрозділів, які щоденно призначаються наказом по частині.

Під час роботи особового складу на стоянках за збереження літаків, обладнання та майна підрозділу, яке знаходиться на стоянці, відповідає ІТС, за яким закріплені літаки.

Допускати сторонніх осіб до літаків і об’єктів без дозволу командира підрозділу, заступника командира підрозділу з озброєння та їх прямих начальників забороняється.

Наземна оборона аеродромів будується коловою і ешелонованою по глибині. Основу її складають система опорних пунктів (оборонних позицій), рухомий резерв, зенітно-артилерійські засоби на вогневих позиціях та інженерні загородження.

Створення оборонних споруд включає улаштування вогневих позицій, протитанкових і протипіхотних загороджень, підготовку до оборони окремих об’єктів і будівель. В першу чергу обладнуються оборонні споруди для прикриття пунктів управління і зон розосередження.

Наземна оборона здійснюється шляхом створення системи опорних пунктів (оборонних позицій) і розміщення на них бойових розрахунків зі стрілецько-кулеметним озброєнням. Основу бойових розрахунків складає особовий склад батальйону охорони.

В окремих випадках за планом авіаційної частини можуть виділятися частини ( підрозділи) сухопутних військ.

Опорний пункт представляє собою розвинуту в інженерному відношенні ділянку місцевості шириною по фронту до 400м, розміщену на відповідному природному рубежі на віддаленні 1000-1500м від основних об’єктів, виключаючому можливість враження всіх видів зброї піхоти і в першу чергу кулеметів.

Кожний опорний пункт обороняється одним взводом. Відстань між опорними пунктами складає 1200-1400м, що забезпечує вогневу взаємодію між взводами. Крім того, в інтересах оборони використовуються варти, які охороняють окремі об’єкти, дозори, пости спостереження і внутрішній наряд. Для ефективного відбиття нападу противника організовується безперервна розвідка із застосовуванням дозорів, секретів, патрулів на бронетранспортерах або автомобілях.

З метою зручності в управлінні підрозділами в обороні в ході відбиття нападу противника вся територія аеродрому розбивається на сектори, які прикривають найбільш важливі напрямки і об’єкти. В обороні аеродрому створюється три-п’ять секторів, між якими організовується тактична і вогнева взаємодія. Для управління обороною кожного сектора призначаються начальники секторів оборони, які підкоряються начальнику наземної оборони аеродрому.

Організація наземної оборони аеродрому

Весь особовий склад, виділений для оборони, зводиться до взводів чисельністю по 20-25 чоловік. Всього може бути сформовано 12-13 взводів. Із цього складу 25-30% виділяється в рухомий резерв, який створюється для посилення оборони окремих секторів на загрожуючих напрямках в ході бою і для боротьби з десантами противника. На озброєнні особового складу, виділеного для наземної оборони знаходяться автомати, гранати, можуть бути кулемети. Придані підрозділи сухопутних військ мають штатне озброєння.

Успіх оборони аеродрому досягається вмілим обладнанням опорних пунктів в інженерному відношенні і маскуванням, чіткою організацією системи вогню, створенням системи протитанкових та протипіхотних загороджень знанням задач і порядку дії особового складу та вмілим управлінням особовим складом, чіткою організацією взаємодії всіх сил і засобів, які ведуть оборону аеродрому.

Злагоджені дії особового складу і обладнання аеродрому для наземної оборони відпрацьовуються в ході бойової підготовки авіаційних частин в мирний час.