Наземна охорона та оборона аеродрому 10 страница

Тактичний розвідник Су-17 М4

На озброєнні бригади також знаходиться літак - тактичної розвідки Су-17М4Р, який створений на базі винищувача-бомбардувальника Су-17М4. Екіпаж літака 1 чоловік, максимальна швидкість польоту 1850 км/г, у землі 1350-1400 км/г , практична стеля біля 15000 м, тактичний радіус біля 460 км. Розвідувальне обладнання розміщується в підфюзеляжних, що не скидаються в польоті, контейнерах різного типу, які мають в своєму складі різноманітне обладнання, що дозволяє виконувати повітряну розвідку в комплексі різними засобами.

Тактичний розвідник (пара) за один політ може виконати одне з наступних завдань:

- визначити координати пускових установок засобів ракетно-ядерного нападу противника на площі 10-20 км в лісистій місцевості і до 80 км на відкритій;

- розвідати два-три окремих об'єкта (моста, переправи, ПУ, вузли доріг);

- розкрити один-два райони зосередження військ противника розміром 20-100 км кожний;

- розвідати декілька дільниць з.д. шосейних і ґрунтовим доріг загальною довжиною до 250 км.

- зробити дорозвідку одного-двох об'єктів або виконати контроль результатів ударів в двох-трьох районах.

Бойові можливості бригади по кількості об'єктів, що розвідуються в конкретних умовах бойової обстановки залежать від бойових можливостей поодиноких розвідників, її укомплектованості, бойового напруження і ступеня протидії ППО противника.

Бригада виконує бойові завдання переважно поодинокими розвідниками і парами.

Бойовий політ на розвідку може виконуватись самостійно або в бойових порядках підрозділів і частин інших родів авіації.

На озброєнні окремої частини БПЛА і окремих ескадрилій безпілотних літаків-розвідників знаходяться безпілотні розвідувальні системи (комплекси) (БРС/К), які складаються з безпілотного літака-розвідника (БЛР) і наземних технічних засобів, що забезпечують підготовку розвідника до пуску, його пуск, управління в польоті і привід до місця приземлення (посадки), приземлення, збір і обробку розвідданих. Основним елементом БРС(К), який визначає її можливості і призначення, є безпілотний літак-розвідник.

Безпілотні літаки-розвідники (БЛР), в порівнянні з тими, що пілотуються мають деякі істотні переваги:

- відсутність екіпажу і систем забезпечення його життєдіяльності, що дорого коштують;

- безаеродромний старт і посадка;

- можливість ведіння розвідки в зонах з високими рівнями радіації;

- простота конструкції та експлуатації;

- порівняно невисока вартість;

- великі можливості при перебазуванні по маневреності, маскуванню на марші і в позиційному районі.

Ці переваги дають можливість вирішувати багато завдань повітряної розвідки з меншими економічними витратами, спрощує базування і поповнення частин БЛР, а також дозволяє використати БЛР в умовах сильної ППО противника.

Однак, безпілотні засоби мають деякі недоліки. Основними з них є: не повністю використовуються ЛТД БЛР і його розвідувального обладнання через відсутність на ньому екіпажу, відносно великий час отримання розвідданих.

Для повітряної розвідки застосовуються: БЛР оперативного призначення "Стриж", БЛР тактичного призначення "Рейс" і "Крило-М".

БЛР оп "Стриж" забезпечує ведення розвідки на глибину до 400 км. Він може виконувати повітряне фотографування, вести телевізійну, інфрачервону, лазерну, радіаційну розвідку.

БЛР "Стриж" являє собою крилату ракету з відокремлюваною носовою частиною (приладовим контейнером), де розміщується розвідувальне обладнання.

Після виконання розвідки і повернення літака розвідника в район посадки, відповідно до програми польоту, він виконує "гірку" різко набирає висоту, гасить швидкість і після розкриття основного парашута, приземляється в запланованому районі, БЛР може бути використаний до 5 разів.

На озброєнні ое БЛР знаходяться БЛР "Рейс" і "Крило-М".

Тактичний безпілотний літак-розвідник “Рейс”

Основні характеристики БЛР

БЛР "Рейс" може виконувати повітряне фотографування, телевізійну зйомку місцевості і передачу зображення в реальному масштабі часу, радіаційну розвідку. Літак забезпечує ведіння розвідки на глибину до 75 км і може бути використаний до п'яти разів. Посадка розвідника здійснюється парашутним способом.

БЛР тп "Крило-М" забезпечує ведення розвідки на глибину до 30 км. Він може виконувати повітряне фотографування, вести телевізійну і інфрачервону розвідку.

Запуск БЛР здійснюється з рухомих пускових установок під кутом 10-20° до горизонту. Політ по маршруту виконується, як правило, з постійною швидкістю. Висота польоту витримується автоматично відповідно до заданої програми або змінюється по командах із землі.

Нарівні з розвідувальним обладнанням на борту розвідника встановлюється відповідна апаратура управління, яка забезпечує політ по визначеному маршруту і відповідний режим роботи розвідувального обладнання.

У процесі виконання бойових завдань розвідувальна авіація застосовує різні способи ведення повітряної розвідки.

Під способом повітряної розвідки потрібно розуміти процес виявлення, спостере­ження (пізнання) і фіксацій результатів спостереження.

Основними способами повітряної розвідки є:

- візуальне спостереження;

- розвідка із застосуванням оптико-електронних засобів;

- розвідка із застосуванням радіоелектронних засобів.

Візуальне спостереження застосовується у всіх випадках, коли є умови для зорового спостереження об'єктів противника. Головна перевага даного способу полягає в тому, що він дозволяє швидко обстежити великі райони і негайно доповісти про здобуті розвіддані командуванню. Недоліками візуального спостереження є: суб'єктивність розвіданих, отриманих екіпажами, його велика залежність від рівня підготовки льотного складу, висоти і швидкостей польоту, а також від маскування об'єктів, часу доби і метеоумов.

Для візуального спостереження вночі застосовують штучні джерела світла - авіабомби які світяться (САБ), і НУРС типу С-5-0, які можуть використовуватися також для позначення цілі. Досвід бойових дій авіації в Республіці Афганістан показав, що найбільш ефективними для освітлення цілей були бомби САБ-100 і САБ-250, час горіння яких становив 6-9 мін. Як бачимо застосування штучних засобів світла дозволяє лише короткочасно освітлювати місце, тому, як показує досвід, результати візуального спостереження вночі на 40-50% нижче, ніж в денних умовах.

Повітряна розвідка із застосуванням оптико-електронних засобів поділяється на:

- повітряне фотографування;

- повітряну телевізійну розвідку;

- повітряну лазерну розвідку;

- повітряну інфрачервону (теплову) розвідку.

Повітряне фотографування ведеться з допомогою денних і нічних аерофотоапаратів (АФА) і дозволяє добувати найбільш достовірні, повні і об'єктивні дані про противника і місцевість, виявляти зміни в угрупуванні і положенні військ і об'єктів противника, отримувати фотодокументи, необхідні для забезпечення бойових дій військ, а також здійснювати контроль за їх бойовими діями. Крім того, повітряне фотографування дозволяє отри­мувати матеріали для складання і виправлення топографічних планів і карт.

Головна перевага повітряного фотографування полягає в тому, що воно забезпечує отримання найбільш повних, достовірних і документальних розвідданих.

Основними недоліками повітряного фотографування є витрата великого часу на отримання розвід документів і залежність від радіаційної обстановки, метеоумов і часу доби.

Повітряне фотографування поділяється на:

а) в залежності від часу доби:

- денне;

- нічне;

б) в залежності від положення оптичної осі об'єктиву аерофотоапарата:

- планове;

- перспективне;

- планово-перспективне;

в) в залежності від способу виконання фотографування:

- одиночне;

- маршрутне;

- ділянкове.

Повітряне фотографування в роки ВВВ було основним способом ведіння повітряної розвідки. За роки війни радянська РА сфотографувала площу що дорівнює 6,5 млн. кв. м. На території з такою площею можна було б розмістити всю Північну Європу.

Повітряна телевізійна розвідка ведеться вдень при наявності оптичної видимості за допомогою бортових станцій, що забезпечують спостереження за об'єктами і місцевістю з негайною передачею зображення на наземний телевізійний приймальний пункт, розміщений як правило, в районі КП, командира, в інтересах якого виконується розвідка.

Основною перевагою телевізійної розвідки є забезпечення практично миттєвої передачі зображення місцевості і об'єктів, над якими пролітає літак-розвідник, на наземні приймальні пункти. Недоліки телевізійної розвідки: залежність від метеоумов в районі розвідки і часу доби, невисока в порівнянь з аерознімком чіткість, зображення, обмежена глибина розвідки, можливість створення радіоперешкод противником.

Повітряна лазерна розвідка ведеться за допомогою спеціальної бортової апаратури вночі з підсвіченням земної поверхні і об'єктів променем лазера (активний режим) і вдень без використання лазера (пасивний режим). Зображення місцевості і об'єктів реєструється на плівку на борту літака і одночасно може передаватися по радіоканалу на наземний пункт.

Позитивні якості лазерної розвідки: скритність, висока дозволяючи спроможність в порівнянні з повітряною радіолокаційною розвідкою і тепловою (інфрачервоною) розвідкою і більш висока завадостійкість в порівнянні з повітряною радіолокаційною розвідкою. Недоліки: деяке обмеження по висоті ведення повітряної розвідки і залежність якості зображення від характеру відбиття світла різними об'єктами (дзеркально відбиваючи об’єкти, наприклад літаки, спостерігаються з висоти, в дві-три рази більшої, ніж дифузно відбиваючі об'єкти).

Повітряна інфрачервона (теплова) розвідка дозволяє добувати дані про об'єкти, які володіють температурним контрастом по відношенню до місцевості, на якій вони розташовані. Позитивною якістю цього способу є його незалежність від часу доби і ступеня маскування об'єкта. Розвідка виконується за допомогою апаратури, яка сприймає інфрачервоне випромінювання, що після перетворення фіксується на фотоплівку, а також може передаватися по телевізійному каналу на наземний приймальний пункт.

Повітряна розвідка з застосуванням радіоелектронних засобів поділяються на:

- повітряну радіолокаційну;

- повітряну радіотехнічну;

- повітряну радіаційну;

- повітряну магнітометричну.

Повітряна радіолокаційна розвідка виконується за допомогою літакових РЛС, які дозволяють розкривати радіолокаційні контрастні цілі. Вона забезпечує отримання розвідданих у різних метеоумовах, у день і вночі.

Повітряна радіотехнічна розвідка виконується за допомогою літакових прийомо-пеленгацій­них приладів і призначена для добування даних про РЕЗ противника.

Повітряна радіаційна розвідка виконується з метою встановлення радіаційної обстановки в районі бойових дій.

Повітряна магнітометрична розвідка дозволяє виявляти об’єкти, які володіють магнітною масою.

Способи ведення повітряної розвідки повинні застосовуватись комплексно. Правильне їх поєднання в конкретній обстановці дозволяє збільшити кількість, підвищити якість і ступінь достовірності добування розвідданих, знизити залежність повітряної розвідки від метеоумов, часу доби і ступеня маскування об’єктів.

Питання для самоконтролю з основ бойових дій підрозділів і частин розвідувальної авіації

1. Призначення і завдання розвідувальної авіації.

2. Вимоги до повітряної розвідки.

3. Види повітряної розвідки.

4. Сили і засоби повітряної розвідки.

5. Способи бойових дій розвідувальної авіації.

6. Способи повітряної розвідки.

Питання для підготовки до модульної контрольної роботи №1

1. Суть та зміст тактики авіації Повітряних Сил.
2. Основні завдання тактики авіації Повітряних Сил.
3. Призначення і завдання авіації Повітряних Сил.
4. Склад та організація авіації Повітряних Сил.
5. Призначення, задачі і організаційна структура авіаційної бригади.
6. Призначення, завдання та організаційна структура тилу авіаційної бригади.
7. Призначення, завдання та склад підрозділів забезпечення.
8. Які основні типи бойових літаків стоять на озброєнні авіації Повітряних Сил України?
9. Шляхи підтримання справності, боєготовності та підвищення бойового потенціалу авіації Повітряних Сил.
10. Що таке принципи ведення бойових дій апч?
11. Що таке способи бойових дій?
12. Що таке бойовий порядок?
13. Основні параметри бойового порядку.
14. Види бойових порядків.
15. Основні форми бойових порядків.
16. Основні форми бойового застосування авіаційних підрозділів, частин.
17. Суть бойової готовності апчз і її основні компоненти.
18. Фактори, які впливають на бойову готовність апчз.
19. Ступені бойової готовності, встановлені у Збройних Силах України.
20. Суть готовності до бойового вильоту і кількість встановлених ступенів.
21. Необхідність встановлення готовності до бойового вильоту.
22. Призначення та завдання авіачастин ВТА.
23. Основні ЛТД військово-транспортних літаків.
24. Стисла характеристика озброєння, військово-транспортних літаків.
25. Стисла характеристика обладнання військово-транспортних літаків.
26. Бойові властивості літаків.
27. Способи бойових дій ВТА,
28. Групи тактичного призначення в бойовому порядку ВТА.
29. Види та форми бойових порядків ВТА.
30. Перерахувати групи завдань, які вирішує АА,назвати основні вогневі завдання АА.
31. Бойові властивості вертольотів АА..
32. Які групи тактичного призначення входять у склад бойового порядку підрозділів та частин АА?

33. Призначення та завдання бомбардувальної авіації.

34. Основні ЛТД літака Су-24М.

35. Коротка характеристика озброєння літака Су-24М.

36. Коротка характеристика обладнання Су-24М.

37. Бойові властивості літаків-бомбардувальників.

38. Способи бойових дій апч БА.

39. Що називається бойовим порядком?

40. Тактичні групи в бойових порядках апч.

41. Види бойових порядків фронтових бомбардувальників Су-24.

42. Основні форми бойових порядків.

43. Призначення та завдання ША.

44. Основні ЛТД літака Су-25.

45. Коротка характеристика озброєння літака Су-25.

46. Коротка характеристика обладнання літака Су-25.

47. Бойові властивості літака-штурмовика.

48. Що називається способом бойових дій?

49. Що називається бойовим порядком?

50. Види бойових порядків, їх характеристика.

51. Накреслити на класній дошці і пояснити форми бойових порядків.

52. Способи бойових дій ША при ураженні наземних (морських) об’єктів.

53. Способи бойових дій ША при ураженні вертольотів (літаків) противника.

54. Групи (літаки) тактичного призначення в бойовому порядку ША. Види і форми бойових порядків ША.

55. Призначення та завдання ВА.

56. Основні ЛТД літаків ВА.

57. Стисла характеристика озброєння і устаткування літаків ВА.

58. Бойові властивості літаків ВА.

59. Що називається способом бойових дій?

60. Способи бойових дій ВА при ураженні наземних (морських) цілей.

61. Що називається бойовим порядком?

62. Групи (літаки) тактичного призначення в бойових порядках ВА.

63. Види бойових порядків та їх характеристика.

64. Форми бойових порядків.

65. Призначення і завдання розвідувальної авіації.

66. Вимоги до повітряної розвідки.

67. Види повітряної розвідки.

68. Сили і засоби повітряної розвідки.

69. Способи бойових дій розвідувальної авіації.

70. Способи повітряної розвідки.

Глава 6. Забезпечення бойових дій авіації

§ 6.1. Суть та зміст забезпечення бойових дій авіації

Один з видів діяльності військ, командирів і штабів, спрямованих на створення умов для успішного виконання бойових завдань, є забезпечення бойових дій авіаційних підрозділів, частин і з’єднань. Воно включає велику кількість заходів, проведення яких здійснює безпосередній вплив на бойову діяльність апч, їх бойову здатність і здатність вирішувати поставлені завдання в бою і операції з найменшими втратами і затратою сил і засобів.

Так, наприклад, проведення заходів по захисту від зброї масового ураження дозволяє зберегти особовий склад, авіаційну техніку, літаки та інші об’єкти аеродромів від впливу ядерної, хімічної та бактеріологічної (біологічної) зброї противника.

Заходи з ІАЗ дозволяють підтримувати літаки (вертольоти) в постійній справності та готовності до виконання бойових завдань, а також якісну підготовку особового складу до технічно-грамотної експлуатації авіаційної техніки на землі та в повітрі; проведення заходів з тилового забезпечення має за мету безперебійне забезпечення апч всіма необхідними матеріальними засобами, а також поповнення їх запасів при веденні бойових дій.

На виникнення і розвиток забезпечення бойових дій здійснювали і здійснюють вплив зміни, що проходять в засобах і способах збройної боротьби. Так, вже у війнах минулого (до 1-ї світової війни) з’явилися і розвинулися деякі види забезпечення - розвідка, маскування, топографічне, тилове забезпечення та інші. В 1-ій світовій війні 1914-1918 рр. роль цих видів забезпечення значно зросла, удосконалювалися заходи по їх здійсненню. Застосування хімічної зброї викликало необхідність протидії цьому засобу боротьби і захисту від нього. Так з’явився новий вид забезпечення - протихімічний захист.

В період між 1-ю та 2-ю світовими війнами питання забезпечення бойових дій отримало теоретичну розробку . Всебічний розвиток забезпечення бойових дій отримало в роки Великої Вітчизняної війни.

Подальше удосконалення засобів збройної боротьби, їх масоване застосування призвело до того, що деякі види забезпечення перетворилися в самостійні види бойових дій , а також до появи нових видів забезпечення. Так, наприклад, такий вид забезпечення як подолання ППО стало одним з основних завдань деяких родів авіації.

По мірі розвитку кожного виду забезпечення, йшов також процес розподілу функцій і відповідальності органів керування і посадових осіб за їх організацією.

В сучасних умовах для підтримки високої боєздатності апч, збереження їх боєздатності і створення сприятливих умов для своєчасного і успішного вступу до бою і виконання поставлених їм завдань, заходи по забезпеченню бойових дій апчз повинні організовуватися завчасно і здійснюватися безперервно як до, так і під час бойових дій на базі рішень командирів і розпоряджень штабів вищого рівня.

Знання основних заходів по забезпеченню бойових дій дозволяє авіаційним спеціалістам виконувати свої посадові обов’язки з підтримання бойової готовності у своїх апч.

6.1.1. Суть і мета забезпечення бойових дій

Досвід минулих війн і військових конфліктів показує, що перемога в бою, успіх операції багато в чому залежить від забезпеченості військ всім необхідним для бойових дій.

В сучасних умовах, коли на озброєнні авіації ПС знаходяться складні бойові авіаційні комплекси, оснащені високоефективними прицільно-навігаційними системами, складним радіоелектронним обладнанням, які здатні використовувати широкий асортимент засобів ураження, обсяг завдань, пов’язаних з забезпеченням бойових дій, невимірно зростає.

Забезпечення бойових дій - це система заходів спрямованих на:

- підтримування апч у високому ступені бойової і мобільної готовності;

- збереження їхньої боєздатності;

- створення сприятливих умов для вдалого та вчасного вступу у бій і виконання поставлених завдань;

- попередження раптових дій противника;

- зниження ефективності ударів противника по наших військах.

Мета забезпечення бойових дій – створення необхідних умов для вчасної підготовки і ефективного виконання бойових завдань з найменшими втратами і витратами сил і засобів.

Забезпечення бойових дій організується на підставі рішення командира і розпоряджень начальників вищого рівня. Командир ставить завдання по забезпеченню, призначає для цього необхідні сили і засоби з урахуванням заходів, намічених старшим начальником, визначає терміни готовності забезпечення. На основі цього плануються заходи кожного виду забезпечення.

Планування забезпечуючих заходів здійснюється під керівництвом начальника штабу бригади начальниками служб і командирами частин (підрозділів), які забезпечують бойові дії. Ці заходи повинні плануватися і здійснюватися комплексно, тісно пов’язуватися між собою по завданнях і часу.

В планах по кожному виду забезпечення відбиваються основні завдання забезпечення, на що виділяються сили і засоби, черговість і способи виконання завдань.

Завдання по забезпеченню бойових дій ставляться бойовими наказами, бойовими розпорядженнями і розпорядженнями по видах забезпечення.

За вчасну організацію заходів забезпечення несуть відповідальність начальник штабу, заступники командира, а за їх здійснення - начальники відповідних служб авіаційних частин і командири підрозділів забезпечення.

Підготовка сил і засобів до виконання завдань забезпечення, контроль їх готовності, а також організація взаємодії і управління ними проводяться одночасно з підготовкою авіаційних частин (підрозділів) до виконання бойових завдань.

При зміні бойового завдання перебудовується і система заходів по кожному виду забезпечення. Діючі органи (сили і засоби) перенацілюються на рішення нових завдань.

Таке паралельне рішення виконавцями питань забезпечення бойових дій визначається в першу чергу на обмеженості строків, що відводяться на їх організацію. В цих умовах командир не в змозі займатися детальним рішенням всіх питань, пов’язаних із забезпеченням бойових дій. Крім того, в цьому немає необхідності. Офіцери штабу, начальники служб, посадові особи і командири підрозділів, які забезпечують і відповідають за організацію відповідних видів забезпечення, в змозі самі вирішити ці питання. При цьому потрібно врахувати, що заходи по кожному виду забезпечення надто різноманітні і проведення їх вимагає своїх специфічних особливостей. Це вимагає від виконавця великої підготовчої роботи по аналізу наявних даних, погодженню питань, що виникають з іншими зацікавленими особами, проведенню великої кількості розрахунків, які в свою чергу основані на глибоких знаннях виконавцем можливостей технічних засобів, що притягаються до виконання намічених заходів.

Однак можуть бути випадки, коли за обставин, що склалися, той чи інший вид забезпечення набуває вирішального значення при виконанні авіацією поставлених завдань. Тоді, безперечно, командир не тільки поставить основні завдання по забезпеченню і визначить необхідні сили і засоби, але й разом з начальником штабу або іншою посадовою особою детально розгляне порядок використання наявних сил і засобів, призначить осіб, відповідальних за здійснення тих чи інших заходів, особисто поставить їм завдання.

Проведення заходів по забезпеченню бойових дій вимагає значних матеріальних витрат, в їхньому здійсненні бере участь велика кількість сил і засобів, на які покладено виконання широкого кола завдань. Так, наприклад, досвід бойових дій в роки ВВВ показав, що для перемоги над фашистською Німеччиною, здійснюючи тилове забезпечення, тил ЗС СРСР прийняв від промисловості, забезпечив зберігання і підвезення військам (силам) понад 10 млн. т. боєприпасів, понад 16 млн. т. пального, велику кількість продовольства, речового майна та інших матеріальних засобів. Для потреб армії та флоту тільки автомобільним транспортом було перевезено 145 млн. т. різноманітних вантажів.

В сучасних умовах роль і значення заходів по забезпеченню бойових дій значно зросли. У зв’язку з подальшим вдосконаленням засобів збройної боротьби, із зміною характеру сучасної війни з’явилися нові види забезпечення бойових дій у порівнянні з тими, що здійснювалися в роки ІІ світової війни і в післявоєнні роки.

В теперішній час забезпечення бойових дій по характеру завдань, що вирішуються і заходам, що здійснюються, поділяється на:

- оперативне (бойове);

- матеріально-технічне, яке включає технічне та тилове забезпечення;

- морально-психологічне;

- медичне.

6.1.2. Основний зміст оперативного (бойового) забезпечення

Оперативне (бойове) забезпечення полягає в організації та здійсненні заходів, спрямованих на досягнення високої ефективності бойових дій своєї авіації і зниження ефективності застосування сил і засобів противника.

До оперативного (бойового) забезпечення відносяться:

1. розвідка;

2. радіоелектронна боротьба (РЕБ);

3. протидія технічним засобам розвідки (ПД ТЗР);

4. маскування;

5. забезпечення радіаційного, хімічного та біологічного (бактеріологічного) захисту (РХБ захисту);

6. штурманське забезпечення;

7. навігаційне забезпечення;

8. топогеодезичне забезпечення;

9. метеорологічне забезпечення;

10. радіотехнічне, що містить радіолокаційне та радіосвітлотехнічне забезпечення;

11. пошуково-рятувальне забезпечення.

Розвідка організується і проводиться з метою забезпечення бойових дій апчз даними:

- про об’єкти дій, розташування сил та засобів ППО;

- базування авіації противника;

- про результати авіаційних ударів;

- про стан погоди і міри радіоактивного зараження повітряного простору на маршрутах польоту і в районі бойових дій.

Основним видом розвідки в апчз є повітряна розвідка. В залежності від виду повітряної розвідки, вона організується або вищим штабом, або штабом авіаційної частини.

Радіоелектронна боротьбаявляє собою сукупність взаємопов’язаних за метою, місцем та часом заходів і дій по:

- виявленню систем і засобів управління військами та зброєю ППО і авіацією противника;

- вогневого ураження систем і засобів управління військами та зброєю ППО і авіацією противника;

- радіоелектронного придушення;

- радіоелектронного захисту своїх систем та засобів управління;

РЕБ організується і ведеться з метою:

- дезорганізації управління військами і зброєю ППО противника;

- зниження ефективності застосування бойових засобів та зброї противника, а також його розвідки з використанням технічних засобів;

- забезпечення сталого управління своїми військами та зброєю.

Для ведення РЕБ у Повітряних Силах ЗС України є окремі батальйони РЕБ, вертолітні ланки РЕБ, вузли комплексного технічного контролю, крім того на кожному ЛА в залежності від отриманого завдання та типу ЛА встановлюються авіаційні засоби РЕБ.

РЕБ планується і організується штабом апчз на основі рішення командира та розпорядження по РЕБ вищого штабу. Відповідальність за організацію РЕБ несе начальник штабу авіаційної частини. Безпосереднім організатором заходів по РЕБ є начальник РЕБ частини.

Прикладом, що підтверджує необхідність і важливість такого виду забезпечення як РЕБ є наступне: при плануванні і проведенні повітряно-наступальної операції силами БНС в зоні Перської затоки РЕБ приділялася велика увага. Так, за добу до початку операції були поставлені перешкоди наземними засобами РЕБ всім черговим силам і мережам управління. Під час операції перешкоди застосовувались як спеціальними літаками РЕБ (Е-111, ЕС-130, ЕА-6В) так і індивідуальними засобами постановки перешкод тактичної авіації.

Наявність на озброєнні ЗС США засобів РЕБ ефективного придушення РЛС ППО, КХ і УКХ радіо засобів, порушували сталість системи управління ЗС Іраку. В окремих випадках вплив засобів РЕБ в зоні Перської затоки було зафіксовано на території Закавказзя.

Протидія технічним засобам розвідки (ПД ТЗР) це комплекс організаційних та технічних заходів спрямованих на усунення або ускладнення добування технічними засобами розвідки противника відомостей, що охороняються, про об’єкти захисту (озброєння, військова техніка), стан і діяльність військ ПДТЗР – є одним із головних завдань маскування.