Наземна охорона та оборона аеродрому 12 страница

- забезпечення апч казарменим та пожежним реманентом, меблями та іншим квартирним майном, а також твердим паливом.

Завдання КЕЗ виконуються силами та засобами квартирно-експлуатаційної служби тилу авіаційної частини.

Фінансове забезпеченняорганізується і здійснюється з метою своєчасного і повного задоволення потреби апч та установ в грошових коштах.

Воно включає:

- фінансове планування і фінансування частин (підрозділів);

- відшкодування, отримання, зберігання, ощадливе і доцільне витрачання грошових коштів;

- фінансовий контроль, облік та звітність.

Фінансове забезпечення в авіаційному з’єднанні (частини) організується начальником фінансово-економічної служби на основі рішення командира авіаційного з’єднання (частини) і здійснюється через установи Державного казначейства України.

Таким чином тилове забезпечення організується і здійснюється з метою підтримання високої бойової готовності та боєздатності апчз, а також створення їм сприятливих умов для базування.

6.1.5. Основний зміст медичного забезпечення

Медичне забезпеченняорганізується і здійснюється з метою збереження боєздатності і зміцнення здоров’я о.с., своєчасного надання медичної допомоги пораненим і хворим, а також швидкого повернення їх до складу.

Медичне забезпечення передбачає:

- збереження боєздатності й зміцнення здоров’я особового складу;

- своєчасне надання медичної допомоги пораненим і хворим, їх евакуацію лікування та швидке повернення до строю;

- попередження виникнення і розповсюдження захворювань особового складу;

- організацію і проведення лікувально-евакуаційних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, а також заходів медичної служби, щодо захисту особового складу від ЗМУ;

- здійснення медичного контролю за станом здоров’я та працездатності особового складу, що бере участь у виконанні польотів та перельотів;

- проведення медичного огляду осіб добового наряду, який визначений Статутами ЗС України.

Воно включає: лікувально-евакуаційні, санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, заходи по медичному забезпеченню польотів, захисту льотного складу від ЗМУ і забезпечення медичним майном.

Лікувально-евакуаційне забезпечення – являє собою сукупність заходів з надання медичної допомоги пораненим і хворим, їх евакуації (доставка із зон бойових дій і місць ураження в медичні пункти і лікувальні заклади) і лікування.

Лікувально-евакуаційні заходи в авіації організовуються відповідними начальниками медичної служби.

Медична допомога в авіації надається на місці ураження (на аеродромі), в медичних пунктах і в лікувальних закладах.

Основною метою санітарно-гігієнічних заходів є збереження здоров’я особового складу авіації Збройних Сил, поліпшення його фізичного розвитку, зниження захворюваності і підвищення боєздатності.

Для успішного вирішення цього завдання медична служба організовує медичний контроль за дотриманням норм і вимог, що регламентують діяльність і побут особового складу.

Основною метою протиепідемічних заходів є попередження виникнення інфекційних захворювань в підрозділах і частинах, а у випадку виникнення – попередження їх розповсюдження серед особового складу і ліквідація епідемічних джерел.

Медичне забезпечення польотів у мирний час проводиться з метою збереження здоров’я і підтримання високої працездатності членів льотних екіпажів.

Медичне забезпечення польотів у воєнний час являє собою сукупність заходів, направлених на підтримку професійної працездатності і успішне виконання бойового завдання льотним і інженерно-технічним складом.

Медичне забезпечення польотів організує начальник медичної служби авіаційної частини.

Медична служба проводить заходи з медичного захисту особового складу частин і підрозділів авіації від зброї масового ураження.

Військово-медичне постачання (забезпечення медичним майном) являє собою сукупність заходів, направлених на своєчасне і повне забезпечення військ медичним майном з найбільш економічною ефективністю його використання.

Медичне забезпечення авіаційного з’єднання (частини) організовується начальником медичної служби авбр.

Постачання авіаційній частині медичного майна і медикаментів здійснюється медичною службою оперативного командування через відповідні органи постачання.

6.1.6. Основний зміст морально-психологічного забезпечення

Зарубіжний воєнний досвід свідчить про те, що закони збройної боротьби на сучасному етапі розвитку військової справи, як це завжди було в історії війн і воєнних конфліктів, перш за все, залежать від ходу і результатів бойової підготовки, від боєздатності та кількості військ (сил), рівня підготовки командирів, бойової майстерності особового складу, від наявності та можливостей бойової техніки і зброї, запасів і ресурсів, від морально-політичного, психологічного стану, дисциплінованості особового складу. Недооцінка будь-якого з цих факторів може призвести до поразки збройних сил у сучасній війні (збройному конфлікті). Це вимагає здійснення разом з оперативним (бойовим), технічним, тиловим і медичним забезпеченням такого виду забезпечення підготовки та застосування військ (сил), як морально-психологічне, яке є суттєвим фактором підтримання боєздатності військ, обов'язковою умовою успішного виконання бойових завдань і перемоги у сучасній війні.

МПЗ бойових дій– це комплекс заходів державного і воєнного керівництва щодо формування високого морально-психічного стану, бойових і психічних якостей усього населення України та її Збройних сил для забезпечення обороноздатності держави у воєнний час, максимального зниження бойових психічних втрат у військах, перехоплення і утримання морально-психічної переваги над противником з метою ефективного виконання бойових завдань.

Воно здійснюється на стратегічному, оперативному і тактичному рівнях, організовується у всіх видах бойової діяльності, бойової служби та бойового чергування військ (сил) у воєнний час.

Об'єктами МПЗє: цивільне населення України; особовий склад Збройних сил України (офіцери, прапорщики (мічмани), сержанти, старшини, солдати і матроси); цивільний персонал Збройних сил України; військові колективи; сім’ї військовослужбовців; конкретні види бойової діяльності; форми та способи застосування військ (сил).

Безперечно, особистість воїна, її духовний світ, психічні й психофізіологічні якості та військовий колектив, його соціально-психологічні риси та якості є конкретним і головним предметом морально-психологічного впливу.

Метою МПЗу воєнний час є формування високого морально-психічного стану, бойових і морально-психічних якостей населення України та її воїнів, досягнення високої морально-психологічної стійкості та готовності військовослужбовців до збройного захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості країни взагалі, забезпечення досягнення перемоги, перехоплення й утримання морально-психологічної переваги над противником, сприяння виконання конкретного бойового завдання-зокрема.

МПЗ включає:

- інформаційно-пропагандистське забезпечення та зв’язки з громадськістю;

- психологічне забезпечення;

- соціально-правове забезпечення;

- культурно-освітню роботу;

- духовне виховання;

- інформаційно-психологічну протидію.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення та зв’язки з громадськістю– це система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого і керованого морально-психологічного стану на основі своєчасного інформування особового складу про зміст воєнно-політичної та бойової обстановки, покладені на війська (сили) завдання та умови їх виконання.

Основними завданнями інформаційного забезпечення є:

- збір та аналіз інформації стосовно воєнно-політичної обстановки, соціально-психологічних умов у районах дислокації військ (сил) та їх бойового застосування;

- захист інформаційного простору навколо Збройних сил України;

- консолідаційна діяльність, формування у громадськості позитивного ставлення до Збройних сил України;

- формування у військовослужбовців свідомого ставлення до виконання службового та громадянського обов'язку.

Психологічне забезпечення бойових дій – це комплекс заходів щодо формування, підтримання та відновлення у військовослужбовців психічних, психофізіологічних і фізичних якостей, які забезпечують їх високу морально-психічну стійкість і готовність виконувати бойові завдання у будь-яких умовах обстановки.

Складовими психологічного забезпечення є:

- прогнозування морально-психологічного стану військ;

- здійснення психологічної підготовки військовослужбовців до бойових дій;

- психологічне супроводження бойової діяльності;

- психологічна допомога особовому складу, який отримав бойові психічні травми, надмірне психічне психофізіологічне і фізичне навантаження;

- психологічна і соціально-психологічна реабілітація та реадаптація військовослужбовців.

У контексті завдань МПЗ важливе значення має сукупність завдань соціально-правового забезпечення, яке організується у військових підрозділах з метою створення соціально-правових обставин для успішного і ефективного виконання військовослужбовцями своїх функціональних обов'язків в умовах бойових дій, реалізації прав і пільг військовослужбовців, працівників Збройних сил України, членів їх сімей, дотримання моральних принципів поведінки, норм міжнародного гуманітарного права, підтримання високої дисципліни, організованості та порядку.

Основними завданнями соціально-правового забезпечення є:

- мобілізація внутрішніх сил військовослужбовців на виконання бойових завдань через активізацію мотивації їх діяльності;

- досягнення свідомого виконання особовим складом вимог Законів України;

- формування переконань у необхідності дотримання моральних принципів поведінки в екстремальних умовах воєнного часу, норм міжнародного гуманітарного права (права війни);

- підтримання високої дисципліни, організованості та порядку;

- реалізація соціальних гарантій особового складу Збройних сил України та членів їх сімей згідно з чинним законодавством.

Культурно-освітня робота- це діяльність, яка спрямована на формування у військовослужбовців засобами культури і мистецтва високого морально-психологічного стану, мобілізацію їх на виконання бойових завдань і задоволення їх духовних потреб.

Основними її завданнями є:

- підтримка та відновлення моральних, психічних, психофізіологічних і фізичних сил особового складу, його мобілізація на виконання бойових завдань;

- формування товариських взаємин між воїнами всіх націй, національних і етнічних груп, різних конфесій України, виховання національної гідності та патріотизму;

- задоволення духовних (культурних) потреб військовослужбовців і членів їх сімей.

Духовне виховання – система цілеспрямованих заходів щодо створення умов задоволення релігійних потреб військовослужбовців і працівників ЗС України відповідно до їх конфесійної належності.

Інформаційно-психологічна протидія– це комплекс заходів щодо прогнозування, профілактики та зриву інформаційного і психологічного впливу (психологічних операцій) противника, нейтралізації його намагань дезінформувати і деморалізувати особовий склад наших військ (сил), дезорганізувати його бойову діяльність.Ця робота повинна мати випереджальний характер.

Основними завданнями протидії інформаційно-психологічному впливу противника є:

- оцінка сил і засобів психологічних операцій противника, визначення об'єктів і їх можливого впливу;

- роз'яснення військовослужбовцям мети, завдань, тематики, форм, методів, технічних засобів здійснення психологічних операцій противника;

- надійне перекриття каналів інформаційно-психологічного впливу противника на особовий склад Збройних сил України;

- безперервне, об'єктивне, психологічно доцільне, структуроване воєнно-політичне та бойове інформування військовослужбовців;

- розвідка, придушення або фізичне знищення сил (засобів) психологічних операцій противника.

Результатом МПЗ є високий моральний дух, чи високий морально-психічний станнаселення і військовослужбовців України, як складова бойового потенціалу держави та її Збройних сил, який характеризує всебічну готовність і здатність як окремого військовослужбовця, так і всіх Збройних сил України до виконання поставлених бойових завдань воєнного часу по захисту територіальної цілісності та недоторканості України.

Таким чином, МПЗ спрямовано на підтримання високої боєздатності та готовності військ до виконання бойових завдань шляхом створення високого морально-психічного стану власних військ і морально-психологічного приголомшення військ противника.

Питання для самоконтролю

1. Суть і мета забезпечення бойових дій.
2. Суть оперативного забезпечення.
3. Мета і шляхи здійснення технічного забезпечення.
4. Мета та види тилового забезпечення.
5. Суть та зміст інженерно-авіаційного забезпечення бойових дій.
6. У чому полягають особливості інженерно-авіаційного забезпечення польотів?
7. Основні напрямки щодо організації захисту особового складу при веденні бойових дій з зараженого аеродрому.
8. У чому полягає робота особового складу стосовно забезпечення бойових дій з зараженого аеродрому?
9. Основні способи маскування аеродромів і авіаційних частин.
10. Основні прийоми маскування.
11. Мета та види медичного забезпечення.
12. Суть та шляхи морально-психологічного забезпечення.

Глава 7. Базування та перебазування авіаційних підрозділів і частин

§ 7.1 Базування авіаційних підрозділів і частин

Організація базування авіаційних підрозділів, частин і з’єднань є основою високої бойової готовності і визначається рішенням старшого начальника в залежності від характеру виконання завдань, задумки майбутніх дій, наявності аеродромів та їх ємності, льотно-технічних даних літаків та умов обстановки. Базування авіації має забезпечити при любих обставинах організовано, в установлені терміни приведення авіаційних частин в готовність до ведення бойових дій та успішне виконання покладених на них бойових завдань вдень та вночі в будь-яких погодних умовах.

Крім того, базування авіаційних частин організується з врахуванням реалізації бойових можливостей авіаційних комплексів, мінімального часу польоту до цілі, здійснення швидкого аеродромного маневру, а також забезпечити високу живучість авіаційних частин й техніки при нанесенні противником ударів по аеродрому.

7.1.1. Основні поняття про аеродроми і аеродромні вузли. Класифікація аеродромів

Базування авіації - це розміщення авіаційних частин і з’єднань на аеродромах і аеродромних вузлах, що забезпечує необхідні умови для підтримання постійної бойової готовності і ведення бойових дій.

Аеродром - це комплекс спеціально підготовлених земельних ділянок, споруджень та обладнання, що забезпечують зліт, посадку, руління, розміщення та обслуговування літаків, вертольотів та інших ЛА і базування авіаційних частин та підрозділів.

Авіаційному з’єднанню призначається аеродромний вузол, який включає основні аеродроми авіаційних частин та удавані аеродроми.

В залежності від роду авіації, злітно-посадкових характеристик ЛА, які знаходяться на озброєнні цих родів, умов ведення бойових дій аеродроми класифікуються за наступними ознаками:

1. За їх бойовим призначенням:

- основні – аеродроми, призначені для постійної дислокації ав. частин в мирних умовах і ведення з них бойових дій у воєнний час;

- оперативні – аеродроми, які виділяються для створення авіаційних угруповань за задумом проведення перших операцій;

- розосередження – аеродроми, які закріплені за авіаційними частинами для їх розосередження в особливий період з метою зниження уразливості від ударів противника з повітря;

- запасні – аеродроми, які виділяються авіаційній частині (підрозділу, екіпажу) на випадок неможливості використання основних;

- маневру – аеродроми, призначені для короткочасного базування АЧ для забезпечення виконання поставлених завдань;

- взаємодії – аеродроми, призначені для використання різними авіаційними частинами (підрозділами) при виконанні єдиного завдання;

- підскоку – аеродроми, розташовані поблизу лінії бойового зіткнення з противником, які використовуються для проміжної посадки при польоті до цілі або поверненні з бойового завдання, якщо радіус дії ЛА не дозволяє виконати завдання з основного аеродрому;

- засідки – аеродроми, що розташовані в безпосередній близькості від лінії бойового зіткнення з противником та використовуються для досягнення найбільшої раптовості бойових дій;

- передові – аеродроми, що розташовані ближче до противника, ніж основні аеродроми та ті, що використовуються апч для тимчасового базування з метою збільшення глибини дії на об’єкти противника;

- тилові – аеродроми, що розташовані в глибині території країни і призначені для формування, переформування авіаційних частин, додаткової підготовки льотних екіпажів, ремонту АТ у воєнний час;

- дозаправляння – для заправки ЛА ПММ, а також для відпочинку льотного складу при виконанні дальніх перельотів;

- завантаження (розвантаження) військ, бойової техніки або матеріальних засобів для використання ВТА.

- удавані – для введення противника в оману щодо істинного базування авіації. Вони бувають денні, нічні та цілодобові.

2. За відомчою належністю:

- військові – аеродроми авіації ПС, СВ, ВМС;

- цивільні – аеродроми цивільної авіації, приватних фірм, МАП, ТСОУ;

- спільного базування – аеродроми військового і цивільного відомств.

3. За ступенем обладнання:

- постійні – ті, що мають ЗПС, РД і МС з штучним покриттям, капітальне спорудження і стаціонарне устаткування;

- польові – ті, що мають ЗПС, РД і МС ґрунтові або з штучним покриттям збірно-розбірного й перехідного типу, мінімум споруджень і пересувного устаткування.

4. За технічними характеристиками: Технічними характеристиками є довжина ЗПС та нормативне одноколісне навантаження, під якими розуміється допустиме навантаження на покриття ЗПС від однієї одноколісної опори ЛА з тиском в пневмошині не більше 10 кгс/кв.м для аеродромів І і ІІ кл. і 8 кгс/кв.м для аеродромів ІІІ класу. В залежності від цих характеристик аеродроми розділяються на:

- позакласові;

- І, ІІ, ІІІ класів;

- посадкові площадки.

Класифікаційні показники аеродромів.

Крім характеристик ЗПС, аеродроми характеризуються радіосвітлотехнічними системами та обладнанням для забезпечення зльоту, посадки літальних апаратів та керування ними в районі аеродрому, злітним і посадковим мінімумом за типами літальних апаратів вдень і вночі в складних метеорологічних умовах.

5. За типом покриття ЗПС:

- ґрунтові;

- зі штучним покриттям (бетонними, металевими, асфальтно-бетонними та ін.).

6. За особливостями географічних умов розташування:

- гірські – ті, що розташовані на пересіченій місцевості з відносними перевищеннями більше 500 м в радіусі 25 км або на висоті 1000 м і більше над рівнем моря;

- гідроаеродроми ­– спеціально обладнані ділянки на водній поверхні для забезпечення зльоту та посадки гідролітаків (вертольотів).

Знання класифікації аеродромів необхідно, як для бойової підготовки авіації ПС в мирний час, так і в ході підготовки до бойових дій і виконання бойових завдань.

Для кожної авіаційної частини один і той же аеродром може класифікуватися по різному. Так військовий аеродром першого класу з бетонним покриттям для авіаційної частини на якій вона базується є основним. В той же час, для інших авіаційних частин різних родів авіації він може бути оперативним, розосередження, маневру, запасним, взаємодії, передовим або тиловим, дозаправляння, завантаження або розвантаження військ.

Класифікація і всі необхідні дані про аеродроми занесені в збірники та переліки аеродромів. Ці книги є одним з основних довідників штурманської служби та знаходяться в кожній частині авіації Повітряних Сил.

7.1.2. Вимоги до базування авіаційних підрозділів і частин на аеродромах

Базування авіації – це розміщення авіаційних частин на аеродромах, яке забезпечує необхідні умови для підтримки постійної бойової готовності та ведення бойових дій.

Базування бригади(ескадрильї) на цих аеродромах має забезпечити:

· швидке приведення їх в бойову готовність;

· розосереджене та укрите розміщення літаків (вертольотів) та швидке вирулювання їх для зльоту (підльоту);

· можливість зльоту літаків при виході з строю ЗПС;

· укрите розміщення особового складу, техніки, пунктів та засобів управління, запасів пального та боєприпасів;

· зручність підвозу та зберігання матеріальних засобів;

· гарні санітарно-епідеміологічні умови в районі аеродрому.

Таким чином, базування авіаційних частин, з одного боку має задовольняти вимогам високої бойової готовності, а з другого – забезпечувати живучість і боєздатність авіаційних частин в ході бойових дій в умовах нанесення противником ударів по аеродромам.

Авіаційна бригада в мирний час дислокується на аеродромі постійного базування. За авбр закріплюються оперативні аеродроми (аеродроми розосередження). Аеродроми розосередження займаються авіаційними частинами за особливим розпорядженням в умовах реальної загрози розв’язання війни і можливого нанесення противником ударів по аеродрому постійного базування.

Для аеродромів розосередження можуть бути використані цивільні аеродроми, польові аеродроми та ділянки автострад.

У воєнний час авіаційній бригаді виділяється один-два основних аеродроми.

У ході бойових дій на певний проміжок часу можуть бути виділені такі аеродроми: запасний, маневру, взаємодії, підскоку, засади, дозаправки, а для транспортної та армійської авіації також навантаження(розвантаження) військ, техніки та матеріальних засобів. Після виділення бригади аеродромів розосередження з авіаційними частинами, дислокованими на них, складається план спільного використання аеродрому.

За правильну експлуатацію аеродрому відповідають командир авіаційної частини, яка базується на ньому. За підтримання аеродрому в постійній експлуатаційній готовності для забезпечення польотів авіаційною бригадою в мирний час та проведенні бойових дій, забезпечення підготовки ЛА для польотів відповідає командир батальйону аеродромно-технічного забезпечення.

Базування армійської авіації має свої особливості: в мирний час вертолітні бригади і ескадрильї базуються на аеродромах постійного базування.

При приведені військ в бойову готовність при реальній можливості розв’язання воєнних дій і в ході виконання бойових завдань вертолітній бригаді виділяється основний і запасний райони базування, вертолітній ескадрильї площадку базування.

Вертолітні бригади в районах базування розташовуються поескадрильно на двох чотирьох майданчиках на відстані 10-15 км. одна від одної в смузі бойових дій загальновійськового з’єднання.

Крім того в смугах бойових дій мотопіхотних і танкових дивізій першого ешелону військ противника створюються майданчики підскоку і організовуються засади на напрямках припустимого руху противника. Майданчики підскоку віддалені від лінії бойового зіткнення на 10-20 км., а засади від припустимого місця атаки цілей на 2-6 км.

Базування авіації здійснюється ешелонами. В оборонних операціях аеродроми базування авіації розташовуються більш глибоко в тилу, а у ході наступальних дій СВ аеродромі базування авіації можуть призначатися на 20-50км ближче від лінії бойового зіткнення ніж в обороні. Так, в обороні аеродрому і майданчики базування, як правило, призначаються: для армійської авіації не ближче 50км.; для винищувачів та літаків - штурмовиків не ближче 100-150 км.; розвідникам не ближче 150 км.; бомбардувальникам - не ближче 200 км. від лінії бойового зіткнення.

Частини військово-транспортної авіації базуються на аеродромах, які знаходяться на більшій відстані від лінії бойового здійснення(300-500км) з противником. Такі нормативні відстані базування різних родів авіації дозволяють забезпечити своєчасне виконання бойових завдань авіаційними підрозділами та частинами і створити мінімально можливу уразливість від засобів ураження, що застосовуються противником по аеродромам.

Для базування авіаційних з’єднань призначається аеродромний вузол, який включає основні аеродроми бригад і удавані аеродроми, зв’язані між собою лініями зв’язку та шляхами сполучення.

В реальних умовах бойових дій нормативні відстані та виділення основних аеродромів кожній бригаді може бути не завжди реалізоване. Все буде визначатися станом і наявності аеродромів, можливістю доставки на них матеріальних засобів та боєприпасів, природно-кліматичними умовами. Гостро постає питання відновлення аеродромів, будівництва польових аеродромів та площадок.

В теперішній час всі авіаційні частини базуються на постійних аеродромах, які дозволяють успішно виконувати з них бойові завдання початкового періоду війни.

7.1.3. Основні елементи аеродрому

На кожному аеродромі мають бути наступні елементи:

1. Льотне поле;
2. Службово-технічна забудова;
3. Казармове та житлове містечко;
4. Під’їзні шляхи.

Льотним полем називається частина площі аеродрому, на якому розміщуються:

1. Злітно-посадкові смуги з боковими та кінцевими смугами безпеки;
2. Рульові доріжки, які розподіляються на магістральні, з’єднувальні, допоміжні та вивідні:

- магістральні РД з’єднують кінці ЗПС;

- з’єднувальні РД зв’язують МРД з ЗПС в місцях передбаченого закінчення пробігу літаків;

- допоміжні РД з’єднують окремі групи місць стоянки літаків (МС) та спорудження службово-технічної забудови, спеціальні майданчики з МРД або з ЗПС;

- вивідні РД з’єднують індивідуальні МС з допоміжними або МРД.

1. Місця стоянки літаків (вертольотів), які являють собою ділянки (майданчики) для розміщення та обслуговування літаків (вертольотів). Вони можуть бути індивідуальними (на один літак або вертоліт) та групові (на декілька літаків або вертольотів);
2. Майданчики для посадки вертольотів (літаків) вертикального зльоту та посадки;
3. Технічні позиції та майданчики для підготовки літаків (вертольотів) до вильоту:

- технічна позиція №1 для огляду та розрядки зброї;

- технічна позиція №2 для підготовки до повторного вильоту (ЦЗ);

- технічна позиція №3 для технічного огляду літаків (вертольотів) перед вирулюванням на ЗПС;

- майданчики для розміщення наземних засобів забезпечення польотів;

- майданчики для стоянки чергових та літаків, які перелітають, і вертольотів.

1. Майданчики для розміщення засобів зв’язку і РТЗ польотів, які знаходяться в межах льотного поля (РСП, курсових та глісадних радіомаяків).

Службово - технічною забудовою (СТЗ) називається комплекс споруджень та обладнання, які призначені для забезпечення:

1. Управління польотами, розміщення засобів зв’язку і РТЗ польотів;
2. Передпольотної підготовки та відпочинку особового складу;
3. Технічного обслуговування та ремонту авіаційної техніки;
4. Стоянки, технічного обслуговування та ремонту наземної техніки;
5. Зберігання авіаційного та іншого палива, мастил, озброєння, боєприпасів, авіаційно-технічного майна та ін.;
6. Експлуатаційного утримування та ремонту льотного поля та аеродромних споруджень;
7. Захисту о.с. та техніки;
8. Охорони та оборони аеродрому.

Для рішення цих завдань основними спорудженнями та і обладнанням СТЗ є:

1. Командний пункт бригади (КП авбр), який має бути розміщений в місці, що забезпечує необхідні умови маскування та захисту від різних засобів ураження, на відстані 3-5 км. від центру ЗПС, як правило, поза зон розосередження.

Біля КП авбр розміщуються :

- метеостанція;

- засоби зв’язку;

- пост радіаційного та хімічного спостереження;

- КП підрозділів забезпечення (бато, бзРТЗ).

2. Командно-диспетчерський пункт (стартовий командний пункт) розміщується на аеродромі, як правило, по центру відносно до ЗПС на відстані 250-300 м. від кордонів льотно поля та 100-150 м. від МРД і групової МС з урахуванням забезпечення гарного огляду льотного поля та ЗПС;