Правовий статус народного депутата України

Поняття статусу народного депутата України

Верховна Рада України як єдиний орган законодавчої влади в державі розглядає і вирішує питання, віднесені до її повноважень, від імені Українського народу – громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу. Виразниками цієї волі у Верховній Раді є народні депутати України, які обираються строком на чотири роки.

Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років. Не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку (ст. 76 Конституції України). Народні депутати України обираються громадянами України зі змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.

Половина конституційного складу Верховної Ради обирається в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а друга половина – за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва.

Осіб, обраних народними депутатами України, реєструє Центральна виборча комісія і видає їм тимчасове посвідчення народного депутата України.

Для отримання тимчасового посвідчення народного депутата України обраний народний депутат надає Центральній виборчій комісії такі документи:

1. Для народних депутатів попереднього скликання – довідку відділу кадрів Секретаріату Верховної Ради про виконання обов’язків народного депутата України на постійній основі.

2. Для державних службовців, працівників органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності – копію або витяг з відповідного документа про звільнення із займаної посади та виписку з трудової книжки з останнім записом.

3. Для народних депутатів України, які одночасно обрані депутатами місцевих рад, – рішення відповідної ради щодо дострокового припинення повноважень обраного депутата місцевої ради, а для обраних на посаду сільського, селищного, міського голови – копію поданої ним заяви до ради про складання своїх повноважень.

Повноваження народного депутата України починаються з моменту складання присяги. Текст даної присяги наступний: «Присягаю на вірність Україні. Зобов’язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу. Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов’язки в інтересах усіх співвітчизників» (ст. 79 Конституції України). Після цього депутати скріпили присягу своїми підписами під її текстом. Відмова скласти присягу має наслідком втрату депутатського мандата. Після складання обраними народними депутатами України присяги Центральна виборча комісія в тижневий строк видає їм депутатські посвідчення встановленого зразка.

Повноваження народних депутатів припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України. Можливе і дострокове їх припинення за рішенням Верховної Ради або на підставі рішення суду.

За рішенням Верховної Ради України повноваження народного депутата припиняються достроково:

а) за особистою заявою народного депутата про складання ним депутатських повноважень;

б) у разі визнання народного депутата судом недієздатним або безвісно відсутнім;

в) у разі припинення народним депутатом громадянства України або виїздом його на постійне проживання за межі України;

г) у зв’язку з надбанням законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

д) у разі смерті народного депутата (ст.81 Конституції України, ст.3 Закону «Про статус народного депутата України» - в ред. від 25.09.1997 р.).

Повноваження народного депутата можуть бути також достроково припинені на підставі відповідного рішення суду за поданням Голови Верховної Ради України, яке він надсилає за власною ініціативою або на вимогу не менш 25 народних депутатів у разі:

□ обрання або призначення народного депутата на посаду, зайняття якої несумісне з виконанням повноважень народного депутата України, і якщо при цьому депутат не виконує вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності;

□ коли протягом місяця після визнання повноважень народний депутат не залишив попереднє місце роботи і не передав трудову книжку із записом про це до апарату Верховної Ради України.

Здійснення Верховною Радою України покладених на неї завдань вимагає активної участі народних депутатів у підготовці і проведенні сесій, у роботі органів, створюваних Радою, їх ефективної діяльності у виборчих округах. Конституція України, Закон України «Про статус народного депутата України», прийнятий 17 листопада 1992 р., з наступними змінами та доповненнями, Регламент Верховної Ради України, інші чинні закони України визначають права і обов’язки народного депутата України, гарантії депутатської діяльності. Становище депутата, регламентоване нормами права, – це статус депутата. Статус народного депутата є багатогранним за повноваженнями, змістом та формами діяльності.

Народні депутати України є повноважними представниками народу України у Верховній Раді України. Вони, як суспільні, політичні діячі, покликані виражати не тільки інтереси своїх виборців, а й виражати і захищати суспільні, загальнодержавні інтереси, керуючись при виконанні депутатських повноважень Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України і наділений всіма правами, що забезпечують його активну участь у діяльності Верховної Ради, в комітетах, тимчасових спеціальних комісіях, у депутатських об’єднаннях у Верховній Раді, гарантують виконання депутатом доручень Верховної Ради та її органів. Він є членом Верховної Ради не тільки тоді, коли бере участь у роботі Ради та її органів, але й тоді, коли здійснює свої повноваження у виборчому окрузі.

Народний депутат України здійснює свої повноваження на постійній основі. Він не може мати іншого представницького мандата, тобто не може бути одночасно обраний депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом місцевої ради, сільським, селищним, міським головою. Статус депутата несумісний із зайняттям будь-якою іншою діяльністю за сумісництвом з отриманням винагороди за винятком викладацької, наукової роботи та літературної, художньої і мистецької діяльності у вільний від роботи час. Виконання повноважень на постійній основі вносить істотні зміни до статусу народного депутата – його діяльність у Верховній Раді стала реальною. Він тепер працює у парламенті не по кілька днів на рік, а протягом усього поточного року. Народний депутат також не може залучатися як експерт органами попереднього слідства, прокуратури, суду і входити до складу керівництва, правління чи ради юридичної особи, що має на меті одержання прибутку, навіть коли за це не отримує матеріальної винагороди. Він не може незаконно одержувати від іноземних урядів та іноземних і українських установ та підприємств незалежно від їх форм власності подарунки (винагороду). Народному депутату заборонено використовувати свій депутатський мандат у цілях, не пов’язаних з депутатською діяльністю.

Народний депутат є активним учасником законотворчого процесу, бере участь у здійсненні законодавчої та контрольної функції Верховної Ради України. Ця його діяльність буде плідною якщо він обізнаний з інтересами населення виборчого округу, з економічними, культурними, національними та іншими особливостями тієї території, на якій проживають його виборці, знає потреби і враховує інтереси всього Українського народу.

Закон про статус народного депутата передбачає, що депутат підтримує зв’язки з виборцями, колективами, які висунули його кандидатом у депутати, а також колективами інших підприємств, установ, організацій, державними органами та органами об’єднань громадян, органами місцевого самоврядування, розташованими на території його виборчого округу.

У зв’язку з обранням половини депутатського корпусу по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу постає питання, яким чином ці депутати повинні підтримувати постійний зв’язок з виборцями, як вони вивчатимуть і знатимуть побажання, потреби народу України. Можливо, що політичні партії та блоки партій, які одержали депутатські мандати за партійними списками, повинні створити з цих депутатів спеціальні структури, розробити схеми здійснення їх зв’язків з виборцями чи закріпити депутатів за окремими регіонами України.

Взагалі Конституція України 1996 р. внесла суттєві зміни до змісту статусу народного депутата. Раніше народний депутат України мав імперативний мандат. Він був зобов’язаний не тільки підтримувати тісні зв’язки із виборцями у своєму окрузі, інформувати про свою роботу і роботу Верховної Ради України та її органів, про реалізацію своєї передвиборної програми, але й виконувати накази виборців. У разі якщо депутат не виправдовував довір’я виборців, він міг бути ними відкликаний. Нині народний депутат має вільний мандат.

Важливою передумовою ефективної роботи народних депутатів України є їх інформованість з питань повноважень Верховної Ради України, яка досягається, зокрема, забезпеченням їх актами, прийнятими Верховною Радою, інформаційними і довідковими матеріалами, що офіційно розповсюджуються урядовими та іншими державними органами. За зверненням народного депутата органи місцевого самоврядування зобов’язані забезпечити його офіційними матеріалами територіальних громад, місцевих рад та їх органів.

Значні обов’язки щодо забезпечення народних депутатів документами та інформаційними матеріалами покладаються на апарат Верховної Ради України. При вирішенні питань, які постають перед ними, їм необхідно спиратися на досвід своїх попередників та зарубіжних парламентів.

Із 1990 р. у Верховній Раді функціонує, розвивається та удосконалюється комп’ютеризована інформаційно-аналітична система, яка охоплює весь цикл законотворчої та правозастосовної діяльності. Цією системою користуються і народні депутати. Функцією безпосереднього забезпечення народних депутатів, зокрема, і Верховної Ради в цілому, науково-аналітичними та інформаційними матеріалами здійснює науково-аналітичне управління Секретаріату Верховної Ради України. Фахівці цього управління: інформують депутатів стосовно тенденцій, що мають місце у соціально-економічній сфері; готують прогнозно-аналітичні оцінки можливих наслідків реалізації внесених законопроектів; проводять науково-аналітичний аналіз щодо перспектив законотворчої роботи у Верховній Раді, для чого здійснюють комплексні дослідження і прогнозування тих економічних і соціальних процесів, що вимагатимуть у подальшому правового вирішення шляхом або розробки та прийняття нових законів, або внесення змін до чинних законів.

Позитивно на діяльність народних депутатів впливає ознайомлення з досвідом зарубіжних парламентаріїв. З 1992 р. представники парламенту України беруть участь у роботі Парламентської асамблеї ОБСЄ, а з 1996 р. Україна є повноважним членом Парламентської асамблеї Ради Європи. З цього ж року Україна представлена у Центральній Європейській ініціативі. Верховна Рада підтримує регулярні контакти з міжпарламентським об’єднанням 16-ти держав-членів НАТО – Північноатлантичною асамблеєю, а також з Парламентською асамблеєю Західноєвропейського союзу.

Співпраця народних депутатів України з парламентами зарубіжних країн здійснюється також через групи народних депутатів з міжпарламентських зв’язків, які утворюються розпорядженнями Голови Верховної Ради. Їх утворення і діяльність регулюються «Положенням про групу народних депутатів України з міжпарламентських зв’язків». Наприклад, за час діяльності Верховної Ради тринадцятого скликання діяло 60 таких груп. Серед найголовніших завдань цих груп слід назвати: сприяння здійсненню роботи щодо зближення національних законодавств, обмін інформацією з питань поточної законотворчої діяльності парламентів, утворення при необхідності спільних депутатських та експертних груп з метою розробки проектів законодавчих актів, обговорення спільних проблем, організація співпраці тощо.

Народним депутатам України за чинним законодавством гарантується депутатська недоторканність (парламентський імунітет). Народний депутат України не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий чи заарештований або підданий заходами адміністративного стягнення, що накладаються у судовому порядку, без його письмової згоди або згоди Верховної Ради України. Кримінальну справу щодо народного депутата України може бути порушено тільки Генеральним прокурором України (ст.80 Конституції України, ст.27 Закону про статус народного депутата в редакції від 07.07.1995 р.)

В той же час народні депутати не несуть юридичної відповідальності ні перед ким за результати голосування, за зміст висловлювань у парламенті, його органах. Але вони підлягають відповідальності за образу чи наклеп. На засіданні Верховної Ради народний депутат не повинен вживати образливі висловлювання, непристойні та лайливі слова, закликати до незаконних і насильницьких дій, заважати промовцям і слухачам діями, які перешкоджають викладенню або сприйманню виступу, заважати своєю поведінкою проведенню засідання Верховної Ради. За такі дії народний депутат може бути притягнутий до відповідальності.

Діяльність народного депутата поділяється на його діяльність під час сесійного періоду і його роботу поза сесійним часом.

Діяльність депутата під час сесійного періоду включає: ░ участь у пленарних засіданнях Верховної Ради; ░ участь у засіданнях комітетів, комісій Верховної Ради, їх підкомітетів, підкомісій, робочих та підготовчих груп; ░ виконання доручень Верховної Ради та її органів; ░ роботу над законопроектами, документами Верховної Ради та виконання інших депутатських повноважень у складі депутатських об’єднань чи індивідуально; ░ роботу у виборчих округах.

Поза сесійним часом депутати за власним розсудом підвищують свою кваліфікацію обмінюються досвідом, працюють у виборчому окрузі тощо.

Форми діяльності і повноваження народного депутата України

Народний депутат України є членом Верховної Ради України і тому зміст його повноважень походить від повноважень Верховної Ради. Народні депутати повинні мати такі і стільки прав та обов’язків, щоб Верховна Рада могла бути органом законодавчої влади й виконувати інші свої повноваження.

Закон про статус народного депутата, крім загальних положень, що визначають найважливіші складові статусу народного депутата, виділяє три групи його прав і обов’язків: ▓ права й обов’язки народного депутата у Верховній Раді та її органах; ▓ права й обов’язки народного депутата у виборчому окрузі та за його межами (після введення мажоритарно-пропорційної системи виборів народних депутатів доцільно цю групу назвати – права й обов’язки народного депутата, що забезпечують його діяльність серед виборців); ▓ права народних депутатів, що гарантують здійснення їх депутатських повноважень, і обов’язки посадових осіб щодо їх реалізації (основні гарантії депутатської діяльності).

Ці повноваження народних депутатів конкретизуються в Регламенті Верховної Ради України, Законі про постійні комісії Верховної Ради України, в Положенні про помічника-консультанта народного депутата України, Положенні про консультанта депутатської групи (фракції) Верховної Ради України тощо.

На сукупність прав народних депутатів впливають і їх обов’язки, перелік яких закріплений чинними законами. Так, народний депутат зобов’язаний: бути присутнім та брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано; виконувати їх доручення й інформувати про виконання цих доручень; додержуватися Регламенту Верховної Ради України та інших нормативних актів, що визначають порядок діяльності Регламенті Верховної Ради та її органів; брати участь у контролі за виконанням законів та інших актів Верховної Ради України, рішень її органів.

Пленарні засідання Верховної Ради, комітетів, комісій є ефективними, якщо депутати не тільки присутні на них, але й беруть активну участь у роботі, а саме: подають пропозиції щодо порядку денного, процедур обговорення питань, виступають у обговоренні питань, проектів актів Верховної Ради, її органів, голосують тощо. У разі неможливості прибути на пленарне засідання депутат повинен завчасно повідомити про це з зазначенням причин Секретаріат Верховної Ради, голосу комітету, комісії.

Депутат як члена Верховної Ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на пленарних засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить. Він голосує особисто і має один голос. Депутат має право брати участь в роботі комітетів, комісій, членом яких він не є, з правом дорадчого голосу.

Кожен депутат може впливати на зміст діяльності Верховної Ради та її органів. Бо йому надано право пропонувати питання для розгляду Верховною Радою або її органами; ставити питання про визнання законопроекту терміновим та про внесення його на народне обговорення або референдум, вносити проекти постанов, інших актів, поправки до них; вносити пропозиції з будь-яких питань, що входять до відома Верховної Ради та її органів, крім випадків, коли право внесення пропозицій закріплено чинним законодавством за певним органом чи посадовою особою; висловлювати думку щодо персонального складу органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються, затверджуються, або на призначення яких дається згоди Верховною Радою; ставити питання про недовіру складу органів, утворених Верховною Радою, а також посадовим особам, яких обрано, призначено або затверджено Верховною Радою.

Найважливішим серед цієї групи прав слід назвати право законодавчої ініціативи у Верховній Раді. Це право народний депутат може реалізувати у формі внесення: ◌ проекту нового закону, проекту закону про зміни чи доповнення до чинного закону або про його скасування; ◌ обґрунтованої пропозиції про необхідність прийняття нового закону, закону про зміни чи доповнення до чинного закону або про його скасування (законодавча пропозиція); ◌ пропозицій та поправок до документа законодавчої ініціативи, що розглядається Верховною Радою (ст.11 Закону про статус народного депутата).

У разі внесення законопроекту та законодавчої пропозиції вони обов’язково розглядаються на пленарному засіданні Верховної Ради з забезпеченням виступу ініціатора їх внесення, і щодо них приймається рішення.

Активність депутата на пленарних засіданнях забезпечується наданий йому правом: брати участь у дебатах; ставити питання доповідачам, головуючому на засіданні; давати довідки, виступати з пропозиціями щодо порядку і з мотивів голосування; передавати головуючому на засіданні Верховної Ради текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються, для включення до протоколу і стенографічного звіту засідання; оголошувати, за попередньою згодою головуючого, тексти звернень, заяв, резолюцій, петицій громадян чи їх об’єднань, якщо вони мають суспільне значення.

Реалізація Верховною Радою свого повноваження щодо здійснення парламентського контролю сприяє надане депутату право порушувати питання про перевірку діяльності підприємств, установ та організацій, щодо яких є дані про порушення ними чинного законодавства, про проведення депутатських розслідувань з будь-якого питання. Цьому ж сприяє і депутатський запит, право на звернення з яким надано народному депутату.

Депутатський запит – це письмова вимога народного депутата України, яка заявляється на сесії Верховної Ради до Президента України, до органів Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції, в саме щодо фактів порушень або невиконання Конституції України, законів, постанов та інших актів, прийнятих вищими органами державної влади, а також з питань, що мають загальнодержавний характер, якщо його попередні депутатські звернення не були задоволені (п.34 ст.85, ст.86 Конституції України, ст.12 Закону про статус народного депутата).

Запит подається депутатом або кількома депутатами Голові Верховної Ради через Секретаріат Верховної Ради України. На пленарному засіданні Верховної Ради оголошується зміст і автор запиту і не менш як 1/5 голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради приймається рішення про доцільність направлення запиту органу чи посадовій особі, до яких його звернуто. Рішення про направлення запиту до Президента України має бути попередньо підтримано не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради. Відповідь на запит надсилається Голові Верховної Ради та депутату, який його вніс, не пізніше як у 15-денний термін з дня його одержання або у інший термін, встановлений Верховною Радою, і оголошується на засіданні Верховної Ради. Депутат має право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. Відповідь на депутатський запит може бути обговорена, якщо на цьому наполягає не менш 1/5 частини народних депутатів.

Закон про статус народного депутата надає право народному депутату обирати і бути обраним до органів Верховної Ради. Органи, створювані Верховною Радою України з числа депутатів, сприяють виконанню Радою своїх повноважень. Це – комітети, тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань, які вносяться на розгляд Ради, і тимчасові слідчі комісії для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес. Голови комітетів і комісій, склад комітетів і комісій обираються Верховною Радою.

Заступники голів комітетів і секретарів комітетів обираються з членів відповідних комітетів на їх засіданні. Комітети можуть утворювати підкомітети, робочі групи.

Тимчасові слідчі комісії створюються навіть у тому випадку, якщо за це проголосувало не менше як одна третина від конституційного складу Верховної Ради України. Така норма дозволяє гарантувати права народних депутатів, які не становлять більшості у парламенті. Повноваження народних депутатів, які обрані до комітетів, регулюються Законом про постійні комісії (попередня назва комітетів) Верховної Ради України. Такими повноваженнями наділені і депутати, обрані до тимчасових спеціальних комісій, створених для підготовки і попереднього розгляду питань. У разі необхідності Верховна Рада може надати таким комісіям додаткові права.

Повноваження тимчасових слідчих комісій визначаються у постанові Верховної Ради про їх створення, але деякі з них закріплені Регламентом Верховної Ради України і Законом про статус народного депутата. Так, народний депутат має право брати участь у депутатському розслідуванні, яке призначається за рішенням Верховної Ради, вимагати надання необхідних для розслідування відомостей, пояснень всіма державними органами і посадовими особами, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, громадянами.

Якщо народний депутат не бере участі у роботі комітету чи тимчасової комісії, не виконує їх доручень, порушує порядок їх роботи, він може бути виведений зі складу такого органу.

Відповідно до Регламенту Верховної Ради України народні депутати мають право об’єднуватися у депутатські групи (фракції). Депутатські групи, сформовані на основі партійної належності депутатів, називаються депутатськими фракціями. До депутатських фракцій можуть входити й позапартійні депутати, які підтримують програмні документи відповідної партії. Повна та скорочена назва депутатської фракції повинна збігатися з назвою відповідної партії. У разі, коли депутатська фракція об’єднує депутатів з кількох партій, її назва повинна включати назви цих партій. Регламент Верховної Ради передбачав формування депутатських груп на позапартійній основі. В них могли об’єднуватися депутати, які поділяли однакові або схожі погляди з питань державного і соціально-економічного розвитку.

Народні депутати об’єднуються у депутатські фракції добровільно за умови, що до складу кожної з них входить не менш як 14 депутатів. Особливістю формування цих фракцій є те, що до складу майже всіх фракцій входять депутати, які не є членами партій – їх засновників. Біля 40 народних депутатів не увійшли до фракцій і деякі з них мали намір створити депутатську групу на позапартійній основі, але, як вже зазначалося, такої можливості не мали. Рішення Верховної Ради України про створення депутатських фракцій тільки на партійній основі є ущемленням прав позапартійних народних депутатів. Відомо, що депутатські фракції мають додаткові права, яких не мають позафракційні депутати. Зокрема, кандидатури для обрання голів комітетів Верховної Ради, а також їх членів висуваються на засіданнях відповідних депутатських фракцій згідно з квотами пропорційного представництва фракцій та з урахуванням згоди кандидатів. Позапартійні депутати не мають права висувати свої кандидатури на посади голів комітетів.

Народний депутат України при виконанні своїх повноважень потребує допомоги фахівців. Державні органи, посадові особи державних підприємств, установ та організацій зобов’язані на вимогу депутата забезпечити його консультаціями спеціалістів з питань, пов’язаних з депутатською діяльністю. Депутат має право на безоплатну допомогу з правових питань, що виникають у його депутатській діяльності, з боку апарату Верховної Ради України, виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій, посадових осіб державних підприємств, організацій, наукових, навчальних, юридичних установ і правоохоронних органів (ст.29 Закону про статус народного депутата).

Постійну допомогу народному депутату надають помічники-консультанти, яких він може мати до десяти осіб. Вони перебувають у штаті державних підприємств, установ, організацій, виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, а тепер, за рішенням Верховної Ради України – і апарату Верховної Ради України, у межах фонду, встановленого Верховною Радою народному депутату для оплати праці помічників-консультантів. Не більш як на двох помічників-консультантів поширюється дія Закону України про державну службу в частині, що регулює питання службової кар’єри, матеріального і соціально-побутового забезпечення.

Депутат також може мати помічників-консультантів, які працюють на громадських засадах. Помічники-консультанти народного депутата у своїй роботі керуються чинним законодавством України і Положенням про помічника-консультанта народного депутата України. Персональний підбір кандидатур на посаду помічника-консультанта, організацію їх роботи, розподіл місячного фонду оплати праці здійснює особисто народний депутат.

Помічник-консультант народного депутата зобов’язаний за його дорученням вивчати питання, що входять до компетенції депутата, готувати до них необхідні матеріали, сприяти депутату у налагодженні зв’язків з виборцями, з органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями, допомагати депутату у проведенні зустрічей, під час прийому громадян, у розгляді звернень громадян, в організації вивчення громадської думки, потреб і запитів виборців, надавати йому організаційно-технічну та іншу допомогу при здійсненні ним депутатських повноважень.

Подібну допомогу надають депутатським фракціям консультанти, які діють на підставі чинних законів України, а також керуються Положенням про консультанта депутатської групи (фракції) Верховної Ради України.

Для того, щоб мати достатню інформацію про діяльність Верховної Ради народний депутат має право одержувати по одному примірнику офіційних видань Верховної Ради України, текстів виступів, що не підлягають опублікуванню, інформаційних матеріалів Верховної Ради та її органів, інформаційні і довідкові матеріали, які офіційно розповсюджуються урядовими та іншими державними органами і органами об’єднань громадян, а також знайомитися з матеріалами архівів, текстами Верховної Ради та її органів до опублікування (ст. 10 Закону про статус народного депутата).

Маючи досить широке коло прав у Верховній Раді народний депутат несе відповідальність перед нею, виконує доручення Верховної Ради. Верховна Рада має право заслуховувати повідомлення депутата про його роботу у Верховній Раді і про виконання доручень Ради та її органів.

Успішність діяльності народного депутата певною мірою залежить від того, чи підтримує він тісні зв’язки з виборцями, чи регулярно інформаціє їх про свою роботу у Верховній Раді України та її органах, про роботу Верховної Ради та її органів, про виконання їх рішень і про реалізацію своєї передвиборчої програми (ст.23 Закону). Це можна розглядати як обов’язок всіх народних депутатів, незалежно від обрання їх за мажоритарною чи пропорційною виборчими системами. Неабияке значення для підтримки авторитету народного депутата, обраного за мажоритарною системою має його звітування перед виборцями округу, а також перед колективами і об’єднаннями громадян, які висунули його кандидатом у депутати, про свою депутатську діяльність (ст.25 Закону про статус народного депутата).

Під час передвиборчої кампанії виборці віддають перевагу одному кандидату, одній політичній партії чи виборчому блоку партій і можуть не пам’ятати перевиборну програму обраного депутата. Тому обраний народний депутат, партія чи блок партій, які отримали у парламенті депутатські мандати зобов’язані опубліковувати після вступу на посаду депутатів текст своєї перевиборчої програми.

Депутати, обрані за мажоритарною системою, підтримують тісний зв’язок з виборцями постійно. Щомісяця один тиждень, як передбачено Регламентом Верховної Ради, народний депутат працює у виборчому окрузі. Він зустрічається з виборцями, трудовими колективами, щоб почути їх пропозиції й побажання, роз’яснити їм зміст актів, прийнятих Верховною Радою. Для цього він також використовує радіо, телебачення, пресу. Редакції газет, засновниками яких виступають державні органи та органи місцевого самоврядування, які розповсюджуються у виборчому окрузі депутата, зобов’язані публікувати подані депутатом матеріали не менш одного разу на місяць в обсязі до 1/6 газетної площі (ст.30 Закону про статус народного депутата).

Не менш важливими для депутата є безпосередні зустрічі з виборцями. Про потреби населення, про якість роботи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, про громадську думку з будь-якого питання і багато іншого депутат дізнається під час прийому громадян та з їх звернень. Вивчення громадської думки, потреб і запитів населення, ведення регулярного прийому виборців, розгляд їх пропозицій, заяв і скарг є також обов’язком народного депутата.

Періодичність прийому депутатом виборців не встановлена законодавством. Але, враховуючи, що один тиждень щомісяця він може працювати у виборчому окрузі, можна вважати, що народний депутат приймає виборців не менш одного разу на місяць. Періодичні видання, що виходять у виборчому окрузі депутата, а також місцеві радіо та телебачення зобов’язані давати оголошення про зустріч депутата з виборцями, про проведення ним прийому громадян. Компенсація видатків проводиться за рахунок бюджету Верховної Ради України.

В організації прийому виборців народному депутату надають допомогу посадові особи державних органів, органів об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій, розташованих на території виборчого округу, помічник-консультант. Депутат має право не пізніше як за три дні до початку прийому повідомити відповідного керівника про час і місце проведення прийому, про орієнтоване коло питань, які можуть бути розглянуті під час прийому, і запросити його бути присутнім під час прийому громадян. Керівник зобов’язаний бути присутнім на прийомі особисто або направити замість себе компетентну особу.

Під час прийому або поштою народний депутат одержує пропозиції, заяви і скарги виборців. Він вживає заходів щодо їх розгляду і обґрунтованого вирішення, вивчає причини, що породжують скарги, може їх направляти для вирішення й розгляду до відповідних органів, брати особисту участь у їх розгляді, здійснювати контроль за розглядом одержаних пропозицій, заяв і скарг у державних органах та органах об’єднань громадян, на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності і підпорядкування. За результатами аналізу причин і змісту заяв, скарг, пропозицій народний депутат може вносити відповідні пропозиції до Верховної Ради, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, надсилати депутатські звернення.

З депутатськими зверненнями депутат має право звертатися до будь-яких органів та організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування. Депутатське звернення – це викладена у письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до посадових осіб, здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції (ст.19 Закону про статус народного депутата). Депутатське звернення є обов’язковим для розгляду посадовими особами, яким воно адресовано, протягом не більш 10 днів з моменту одержання. Максимальний час розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження терміну розгляду, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання. Депутат має право бути присутнім при розгляді надісланого ним звернення, його повинні завчасно попередити про час і місце розгляду звернення.

Народний депутат має право брати участь у розгляді в органах державної влади будь-яких питань, що входять у коло його діяльності і зачіпають інтереси громадян та організацій; перевіряти з власної ініціативи з залученням при необхідності представників державних органів і об’єднань громадян відомостей про порушення закону, прав та інтересів громадян та організацій, що охороняються законом, вимагати на місці припинення порушення або звертатися з вимогою до відповідних органів та посадових осіб припинити такі порушення. Посадові особи, а також працівники міліції, до яких звернуто вимогу депутата, зобов’язані негайно вжити заходів до усунення порушення, а при необхідності – притягнути винних до відповідальності і повідомити про це депутата.

Народний депутат має право звертатися до державних органів, органів та об’єднань громадян, до підприємств, установ, організацій з питань депутатської діяльності; брати участь з правом дорадчого голосу у сесіях місцевих рад та засіданнях їх органів; у роботі органів самоорганізації населення; зборах трудових колективів, громадян за місцем проживання, військовослужбовців у військових частинах.

Народний депутат має право відвідувати будь-які державні органи, органи об’єднань громадян, підприємства, установи й організації з питань депутатської діяльності і одержувати від них повну і достовірну інформацію з цих питань. При пред’явленні посвідчення народного депутата він користується правом безперешкодного доступу на підприємства, в установи та організації, незалежно від їх підпорядкування, форм власності, режиму таємності. Вимоги про пред’явлення чи оформлення інших документів, а також особистий огляд депутата, огляд та перевірка його речей забороняються. Порядок доступу депутата у спеціальні підрозділи підприємств, установ та організацій, діяльність яких пов’язана з забезпеченням державної та іншої таємниці, встановлюється законодавством (ст.18, 20 Закону про статус народного депутата).

З питань депутатської діяльності народний депутат користується правом невідкладного прийому керівниками та іншими посадовими особами державних органів, органів об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій.

Таким чином, діяльність народного депутата досить багатогранна і здійснюється у різних формах. Це участь у пленарних засіданнях Верховної Ради України, засіданнях комітетів, підкомітетів, робочих груп; діяльність у тимчасових спеціальних і слідчих комісіях; робота у депутатських фракціях; це зустрічі з виборцями, інформування про свою роботу у Верховній Раді та її органах, про реалізацію своєї передвиборчої програми; особистий прийом громадян; розв’язання та сприяння своєчасному розгляду звернень громадян.

Для реалізації цих форм діяльності народний депутат наділений широкими правами.

Як зазначено в Законі про статус народного депутата, ніхто не має права обмежувати повноваження народного депутата, за винятками, передбаченими Конституцією України та Законом про статус народного депутата України. Навіть при запровадженні надзвичайного чи військового стану громадянські права і депутатські повноваження народного депутата України не обмежуються (ст.26 Закону про статус народного депутата).

Основні гарантій депутатської діяльності

Чинне законодавство України не тільки надає народним депутатам широкі повноваження, але й встановлює систему гарантій депутатської діяльності. В Законі про статус народного депутата зазначається, що «Держава гарантує депутату необхідні умови для ефективного здійснення ним депутатських повноважень. Верховна Рада України та державні органи, підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності і підпорядкування, забезпечують умови для виконання депутатом його повноважень, а об’єднання громадян та їх органи сприяють йому в цьому» (ст.26 Закону).

Систему гарантій депутатської діяльності повинні складати не привілеї, а умови і підстави успішного здійснення депутатами своїх прав і обов’язків. Як вже зазначалося, народний депутат має право на недоторканність. Основу депутатської недоторканності становить конституційне право кожної людини на свободу та особисту недоторканність (ст.29 Конституції України). Ця загальна конституційна норма поширюється і на депутата, але як повноважений представник народу він має додаткові права. Це теж закріплено в Конституції України, в ст.80 записано: «Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність». Це означає, що народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані. Така норма Конституції України. Закон про статус народного депутата передбачає можливість притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності за письмовою згодою самого депутата або за згодою Верховної Ради України. При цьому Закон передбачає наявність цих згод як для притягнення до кримінальної відповідальності, арешту, так і для піддання заходам адміністративного стягнення, що накладаються у судовому порядку.

За чинним законодавством не допускається догляд, обшук, затримання, огляд особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення депутата, порушення таємниці кореспонденції, прослуховування телефонних переговорів та застосування інших заходів, що обмежують свободу депутата (ст.27 Закону про статус народного депутата). Законодавець вважає також за необхідне залишити право на недоторканність за депутатом і після закінчення строку його повноважень. Він може бути притягнутий до кримінальної або адміністративної відповідальності за порушення закону, яке було вчинене ним в порядку, передбаченому законодавством щодо народного депутата.

Вмотивоване рішення Верховної Ради України за поданням Генерального прокурора України щодо одержання згоди Ради на притягнення народного депутата до кримінальної відповідальності, арешт або застосування заходів адміністративного стягнення, що накладаються у судовому порядку, приймається більшістю – 2/3 голосів депутатів від загального складу народних депутатів України. Така процедура є певним застереженням прийняття необґрунтованого рішення.

Гарантією ефективного здійснення повноважень народним депутатом є можливість одержання ним необхідних інформаційних матеріалів, консультацій спеціалістів, використання засобів масової інформації та технічних засобів. Для оперативного одержання копій документів та іншої інформації депутату надане право безоплатного використання копіювально-розмножувальної та обчислюваної техніки підприємств і організацій, розташованих на території виборчого округу.

Народний депутат, у порівнянні з іншими громадянами, має додаткові трудові права. Народному депутату після закінчення строку його повноважень, а також у разі дострокового їх припинення за особистою заявою про складання ним депутатських повноважень надається попередня робота (посада), а у разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації) він зараховується до резерву кадрів державної служби або відповідного міністерства, відомства, в системі якого працював народний депутат на попередній роботі для заміщення посади, що відповідає його професійному рівню, з урахуванням рангу державного службовця. Верховна Рада України наступного скликання не пізніше трьох місяців від початку своєї роботи розглядає питання щодо дотримання вимог законодавства України у наданні народному депутату попередньої роботи (посади) і приймає відповідне рішення.

Верховна Рада України забезпечує колишньому народному депутату на період його працевлаштування заробітку плату у тому розмірі, що отримують працюючі народні депутати України, але не більше одного року, а у разі навчання чи перекваліфікації – не більше двох років. У разі неможливості працевлаштування після зазначеного терміну за колишнім народним депутатом України зберігається 50 відсотків чинної заробітної плати, яку отримують працюючі народні депутати України, до досягнення ним пенсійного віку за умови, що трудовий стаж його перевищує 25 років для чоловіків і 20 років для жінок.

Час роботи депутата в Верховній Раді, її органах зараховується до його загального і безперервного стажу роботи, а також стажу роботи (служби) за спеціальністю.

Стосовно колишнього депутата протягом п’яти років після закінчення строку його повноважень не припустимі дострокове розірвання трудового договору (контракту) у порядку дисциплінарного стягнення з ініціативи власника підприємства, організації, установи або уповноваженого ним органу, його скорочення, звільнення з військової служби, служби в органах міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України – з ініціативи командування або ж виключення з колгоспу та іншого кооперативу, навчального закладу, пониження у посаді чи у званні без попередньої згоди Верховної Ради України.

Життя і здоров’я депутата підлягають обов’язковому державному страхуванню за рахунок коштів Верховної Ради на суму 10-річного грошового утримання депутата. Умови страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст.32 Закону про статус народного депутата).

Для народного депутата, членів його сім’ї встановлені й інші пільги щодо захисту трудових прав. Їх порушення тягне за собою адміністративну відповідальність.

Народним депутатам України відшкодовуються витрати, пов’язані з депутатською діяльністю. Їх розмір встановлює Верховна Рада. Це, наприклад, витрати на відрядження для виконання доручень Верховної Ради та її органів, для роботи у виборчому окрузі, закордонні відрядження тощо.

На народного депутата поширюється дія Закону України про державну службу в частині, що регулює питання службової кар’єри, матеріального, соціально-побутового забезпечення державних службовців. Верховна Рада встановлює розмір щомісячних оплат праці народного депутата України.

Депутату на території України надане право безплатного проїзду на всіх залізничних, автомобільних, повітряних, водних внутрішніх шляхах. На період виконання постійної роботи у Верховній Раді депутату створюються належні житлові умови. Депутатам надаються на відповідний період у Києві службові жилі приміщення для спільного проживання з членами сім’ї. До отримання такого приміщення депутат має право на проживання у готелі, який оплачується за рахунок кошторису Верховної Ради України.

Закон про статус народного депутата встановлює відповідальність посадових осіб за невиконання ними обов’язків щодо народного депутата. Так, посадові особи, які порушують депутатську недоторканність, перешкоджають у будь-якій формі здійсненню депутатських повноважень, у разі заяви народного депутата про такі факти підлягають дисциплінарній, адміністративній або кримінальній відповідальності у встановленому законодавством України порядку (ст.31).

Посадові особи підлягають відповідальності також за невиконання своїх обов’язків щодо забезпечення умов для депутатської діяльності, за перекручення, приховування інформації, порушення строків її подання депутату.

Законом встановлена адміністративна та кримінальна відповідальність за вплив на депутата, членів його сім’ї та близьких родичів з метою перешкодити виконанню депутатських обов’язків чи добитися рішення на чиюсь користь, за образу народного депутата або наклеп на нього.