Тема № 6 Структура ділового спілкування. Техніка ділового спілкування. Мовленнєвий етикет.

План.

1. Три сторони спілкування .

2. Функції спілкування .

3. Бар’єри на шляху до взаєморозуміння .

4. Публічний виступ .

Спілкування в нашому житті відіграє дуже велику роль. Людині важко бути щасливою,успішно працювати, самовдосконалюватись не контактуючи з іншими.

Враховуючи складність природи спілкування , важливо розібратись у його структурі. Завдяки дослідженням учених є три взаємопов’язаних сторони спілкування:

- комунікативна – обмін інформацією та її уточнення,розвиток,

- інтерактивна – організація взаємодії людей , які спілкуються, тобто обмін не тільки знаннями,думками,ідеями,а й діями,зокрема при побудові спільної стратегії взаємодії.

- соціально – перцептивна – процес взаємного сприймання та розуміння співрозмовників,пізнання ними одне одного .

Функції спілкування дуже різноманітні . Існують різні підходи до їх класифікації. Так, за однією з них відокремлюють три основних класи таких функцій:

- інформаційно-комунікативна,

- регулятивно-комунікативна,

- афективно-комунікативна.

Перша з них охоплює все,що є передаванням і отриманням інформації у психологічному розумінні цих слів. Психологи кажуть не просто про її передавання,а про передавання та приймання значень. Спілкування також забезпечує не лише пізнання,а й регуляцію поведдінки людей та їхньої спільної діяльності. З цим класом функцій пов’язані способи впливу людей одне на одного: переконання, навіювання, наслідування та інші – це регулятивно-комунікативна функція.

Афективно-комунікативна функція належить до емоційної сфери людини .

Якщо взяти іншу основу для класифікації , то можна відокремити і такі функції , як організація спільної діяльності, пізнання людьми одне одного, формування та розвиток міжособистісних взаємин. Використання цієї класифікації допомагає зрозуміти , що для культури саме ділового спілкування важливо враховувати всіх суб’єктів спільної ддіяльності .

Вони повинні підтримувати доброзичливі взаємини.

Бар’єри на шляху до взаєморозуміння виникають залежно від характеру спілкування та індивідуальних особливостей людей , які спілкуються.

Аналізуючи факт непорозуміння, варто подумати , які з них треба обійти і які внести корективи у подальше спілкування. Ще важливіше вміти прогнозувати , передбачити виникнення можливих бар’єрів , будувати тактику їх запобігання .Як зазначалось , іноді те що говорить один , не зовсім розуміє інший , бо слова мають не однакове значення для всіх різних людей.

Якщо людині не дати чіткої та повної інформації , то її дії навряд чи будуть такими як ми хочемо. Крім того, люди , передаючи інформацію , можуть не лише втрачати її , а підмінювати іншою інформацією.

Лише якщо двоє людей , якіспілкуються , вкладають у слова одне й те саме значення , вони можуть порозумітися. Тому бажано з’ясувати що є що.

По-різному поводяться , спілкуючись , чоловіки та жінки. Чоловіки більше уваги приділяють змісту спілкування . а жінки –безпосередньому процесу. Чоловіки не рідко не вислуховують співбесідника до кінця , не прагнуть з’ясувати чи правильно його зрозуміли .Жінки ж бачать в особі співбесідника особистість і розуміють її почуття. Успіх значною мірою залежить від рівня культури спілкування , від знання ними психології особистості , вміння враховувати їх придоборі засобів спілкування. Цей висновок стосується також спілкування людьми різних національностей . Неврахування національних звичаїв нерідко сприйматься як відхилення від розуму.

Окреме місце посідає спілкування однієї людини з групою. Мета такого спілкування-передавання інформації, знань, оцінок та врвжень. Ця форма спілкування потребує спеціальних знань з етики та психології , конкретних умінь та навичок . Ще в старовину говорили – слово наполовину належить тому хто говорить , а наполовину тому, хто слухає.

Етап підготовки публічного виступу певною мірою визначає його ефективність.Науковці та найкращі оратори рекомендують:

- готувати повний текст публічного виступу,

- надрукувати його . прочитати для себе вголос , пам’ятаючи . що читання однієї сторінки продовжується в середньому 2хв.

Це дасть змогу , по-перше , впорядкувати матеріал і не заплутатись у ньому , а по-друге , орієнтуватися в його осязі та часі,

- підкреслювати найважливіші думки. Усім подобається слухати промовця , який вміє включати до виступу цікаву оповідку і робить це доречно.

Але слід також зважати на те , що нема нічого гіршого , ніж невдало сказаний жарт, бо слухачі почнуть реагувати на нього і перестануть слухати. Якщо є моєливість проілюструвати тему виступу наочними матеріалами , треба цим неодмінно скористатися . Це гарантує більшу увагу слухачів , бо вони не лише чутимуть, а й бачитимуть.

Література.

Зубков М.Г. Сучасна ділова українська мова – К.: Торсінг, 2003 р.