Консульські представництва.

Встановлення дипломатичних відносин супроводжується., як правило, встановленням і консульських відносин. В державах, з якими консульські відносини не встановлені, функції консульських установ можуть виконувати дипломатичні представництва. В той же час в державі, де немає дипломатичного представництва, консульські установи можуть здійснювати деякі із дипломатичних функцій.

Консульські представництва (установи) - це спеціальні органи однієї держави, які знаходяться на території іншої держави зі згоди останньої, метою яких є захист економічних і інших інтересів держави, яку вони представляють, її юридичних осіб і громадян на території консульського округу.

Консульські установи очолюють консули різних класів. На відміну від дипломатичних представництв, які представляють країну в повному обсязі її міжнародно-політичних відносин, діяльність консульських представництв обмежена вузькою і певною сферою державних інтересів.

Джерелами консульського права є міжнародний звичай і міжнародний договір - Віденська конвенція про Консульські зносини 1963 року.

Консульська практика знає два види консульських установ: консульські відділи дипломатичних представництв і самостійні консульські установи.

В міжнародній практиці використовується і інститут нештатних (почесних) консулів. Останні призначаються з осіб, які постійно проживають в осіб, які постійно проживають в державі знаходження консульства і користуються там авторитетом. Вони не перебувають на державній службі акредитуючої держави і не отримують від неї грошового утримання. Їх доходом є суми зборів за надання консульських послуг.

Для виконання консулом своєї місії необхідно отримання консульського патенту і екзекватури.

Самостійні консульські установи поділяються на наступні класи:

1) генеральні консульства;

2) консульства

3) віце-консульства

4) консульські агентства

Клас консульського представництва визначаються за згодою між державами.

До функцій консульських установ відносяться:

· інформування влади держави, яку вони представляють про економічне торгове, соціальне, культурне, наукове і політичне життя країни і округа перебування;

· інформування співвітчизників, які знаходяться на території консульського округу, про закони і звичаї країни перебування;

· облік співвітчизників, які знаходяться на території консульського округу;

· паспортно-візова робота (видача, анулювання, відновлення паспортів співвітчизників і оформлення віз)

· виконання функцій органів РАЦСу, виконання нотаріальних дій;

· виконання необхідних дій по представництву або забезпеченню представництва співвітчизників в судових або інших установах держави перебування;

· консульська легалізація, тобто встановлення і засвідчення справжності підписів на документах, які надходять від влади країни перебування і відповідності цих документів її законам і правилам;

Важливе значення має свобода зносин консульської установи з центральними органами зовнішніх зносин держави, яку вони представляють, а також з іншими дипломатичними і консульськими представництвами своєї країни. Свобода зносин передбачає невтручання і відсутність будь-яких перевірок владними органами держави перебування всієї інформації консульської установи і її джерел.

Технічно свобода зносин досягається за допомогою спеціальних засобів зв`язку, зокрема дипломатичних і консульських кур`єрів і валіз і звичних засобів зв`язку (телеграф, телефон) з застосуванням шифру або коду. Але встановити радіопередавач і користуватись ним консульська установа може лише з дозволу влади держави перебування.

Консульські привілеї і імунітети. Розрізняють привілеї і імунітети консульських представництв і їх працівників.

Щодо перших діє недоторканість приміщень представництва: ніхто не може увійти на територію представництва інакше, як з згоди голови консульського чи дипломатичного представництв.

Держава перебування зобов`язана вживати всіх заходів для захисту приміщень представництва від втручань зовні і нанесення їм збитків.

Привілеї і імунітети співробітників консульських представництв наступні:

* консульське представництвом може безперешкодно зноситись зі своїм урядом, дипломатичним представництвом і іншими консульськими представництвами;

* приміщення консульського представництва і майно, що в цьому знаходяться, а також засоби пересування представництва користуються імунітетом від обшуку, ревізії, арешту і виконавчих дій;

* представництво звільняється від всіх державних, районних і муніципальних податків, зборів, мита, окрім зборів за конкретні види обслуговування;

* архіви і документи консульського представництва недоторкані в будь-який час і незалежно від їх місцезнаходження;

* офіційна кореспонденція представництва недоторкана. Пошта представництва не підлягає затриманню.

Щодо особистих привілеїв та імунітетів, то консульські посадові особи мають обмежений імунітет від юрисдикції країни перебування. Вони можуть бути піддані арешту тільки за тяжкі злочини на підставі постанови компетентних судових органів. Консульські посадові особи не підлягають юрисдикції країни перебування тільки в відношення дій пов`язаних з виконанням ними службових обов`язків (ст. 43 Віденської конвенції 1963 р)

Вони можуть бути викликані в якості свідків, хоча в випадку відмови до них не можуть застосовуватись заходи примусу. Посадові особи консульств і члени їх сімей звільняються від податків, зборів і мита, в тому числі і догляду особистих валіз, виконання особистих повинностей.

Практика консульських відносин показує тенденцію до розширення консульських привілеїв та імунітетів на началах взаємності і наближення їх до дипломатичних.

6. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях. Держава в міжнародній організації може бути представлена постійним представництвом і місією спостерігачів. Їх правове положення визначається перш за все положеннями статуту цієї організації, нормами Віденської конвенції про представництво держав в їх відношеннях з міжнародними організаціями універсального характеру 1975р., угодами про привілеї і імунітети організації і іншими документами.

Представництво держави в міжнародній організації включає в себе главу представництва, членів дипломатичного, адміністративно-технічного і обслуговуючого персоналів. Акредитуюча держава повідомляє організацію про призначення, посаду, звання співробітників представництва, про прибуття і вибуття персоналу і членів їх сімей; про місцезнаходження приміщень представництва і приватних резиденцій співробітників і т.д.

Функції постійних представництв:

* забезпечення представництва держави при організації;

* підтримання зв`язків між державою і організацією;

* з’ясування здійснюваної в організації діяльності і повідомлення про неї уряду держави;

* забезпечення участі держави в діяльності організації;

* захист інтересів держави по відношенню до організації;

* сприяння здійсненню мети і принципів організації шляхом співробітництва з організацією.

Привілеї і імунітети постійних представництв і місій постійних спостерігачів при міжнародних організаціях в принципі, такі ж, як і в дипломатичних представництв: недоторканість приміщень, недоторканість архівів і документів, звільнення від податків і зборів і т.д.

1 Цит. по: Лукашук. Международное право. Общая часть. - С.52.