Індивідуальний підхід до психокорекції А. Адлера

Альфред Адлер був опонентом Фройда.

На його думку, людина – свідома істота, яка шукає сенс життя і прагне до самореалізації. Головна перепона на цьому шляху – базове почуття неповноцінності, у подоланні якого полягає розвиток особистості.

Адлер виходив із таких принципів:

1. Людина сприймає світ суб’єктивно. У неї своя логіка: уявлення та розмірковування.

2. Людина істота цілісна, тому більше уваги приділяв внутрішньо особистісним проблемам.

3. Поведінка людини цілеспрямована.

Корені неврозу лежать в негативному інфантильному досвіді. Першопричина – переживанні слабкості дитиною. Пізніше почуття неповноцінності переростає у комплекс неповноцінності. Він пов'язаний з формуванням апперцептивних схем. Часто ці апперцептивні схеми є помилковими. Вони функціонують як аксіоми, підтримуючи не адаптивну поведінку: справжні чоловіки повинні бути агресивними.

На основі аперцевтиних схем формується стиль життя, як неповторний шлях самоутвердження. Він виникає у 3-5 років (план життя).

Це базисні помилки, в основі яких лежать:

§ помилкові цінності: треба завжди запобігати конфліктам;

§ обмеження сприйняття і розумінням життя: за радістю чекають сльози;

§ надто широке узагальнення травматичного досвіду: нікому не можна вірити;

§ почуття неповноцінності: я – нікчема.

Людина формує захисну форму поведінки. В основі захисної поведінки лежить компенсаторна робота. Вона телеологічно детермінує поведінку: слід вивчити, які цілі перед собою ставить клієнт.

Компенсація може відбуватися на позитивній і негативній стороні життя. Коли відбувається компенсація комплексу неповноцінності, вона набуває гіпертрофованого змісту. Людина ставить перед собою нереалістичні цінності, які віддаляють Я-реальне та Я-ідеальне. Ціль життя не змінюється, але можна коригувати відносини.

У людини слід формувати соціальний інтерес – інтерес до життя людей.

Соціальний інтерес – основа людського існування. Його потрібно розвивати, розвивати взаємозалежність з людьми.

Мета корекції:

§ зниження почуття неповноцінності;

§ розвиток соціального інтересу;

§ корекція цілей та мотивів з перспективою зміни стилю життя.

Позиція психолога: знайти помилку в картині світу клієнта.

Вимоги до клієнта: активність, відвертість, відповідальність, прагнення до співпраці і взаємна довіра.

Головне – пошук помилок у мисленні. Тому ключовим є звернення до ресурсів мислення клієнта.

Техніки:

1) аналіз сновидінь;

2) ранні спогади (тема, повтор, почуття);

3) антисугестія (парадоксальна інтенція).

Етапи терапії:

1. Встановлення правильних стосунків.

2. Аналіз особистісної динаміки (розуміння специфіки життя).

3. Підбадьорювання (визнання психологічної мужності клієнта, пошук свободи вибору).

4. Заохочення інсайту (створення умов).

5. Допомога в переорієнтації.