Із застосуванням умов „ІНКОТЕРМС”.

Одним із основних документів, що регулюють зовнішньоеконо­мічну діяльність підприємств в Україні, є Закон України „Про зовні­шньоекономічну діяльність”. Низку питань, що виникають у разі ук­ладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), вирішують й інші законодавчі акти. Ці до­кументи надають підприємствам право самостійно визначати фор­ми, порядок укладання і виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Цими законодавчими актами встановлено, що у разі укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, що підготовлені Міжнародною торговою па­латою. До умов, що мають бути пе­редбачені в договорі (контракті), належать базисні умови поставки.

Базисними умовами зовнішньоторгового контракту купівлі-продажу вони називаються тому, що встановлюють базис ціни залежно від того, включаються витрати на транспортування (та інші пов’я­зані з цим процесом витрати) в ціну товару чи ні. Базисні умови спро­щують складання й узгодження контрактів, допомагають контраген­там знайти способи розподілу відповідальності та вирішення неузгодженостей, що виникають. Особливості базисних умов регламентовані міжнародною практикою. Міжнародна торгова палата розробила і випустила в 1953, 1980, 1990 та 2000 рр. збірники «Міжнародні пра­вила тлумачення торгових термінів „IHKOTEPMC” (International Commercial Terms).

Подані в „IHKOTEPMC” торгові терміни становлять універсаль­ний набір умов, знання та застосування яких полегшує здійснення торгових операцій.

Вживаний при позначенні базисних умов термін „франко”, походить від слова „вільно” (від франц. franco). Він означає, що покупець вільний від ризику і від усіх витрат на дос­тавку товару до пункту, позначеного словом „франко”. У контрактах після позначення базисної умови вказується назва географічного пункту.

Залежно від ступеня розподілу між продавцем і покупцем зобов’я­зань щодо поставки товару та відповідальності за ризик пошкоджен­ня чи втрати вантажу і пов’язаних з цим витрат, усі умови „ІНКО­ТЕРМС” можна поділити на чотири групи: група Е, група F, група С і група D.

Група Е регламентує зобов’язання продавця та покупця при здійсненні поставки тільки на умові франко-завод. За цієї умови зо­бов’язання покупця вважаються виконаними після того, як він на­дав товар покупцеві на своєму підприємстві. Покупець бере на себе всі витрати та ризик, пов’язані з перевезен­ням товару з підприємства продавця до місця призначення. Ця умо­ва передбачає мінімальні зобов’язання для продавця.

Група F містить умови:

- франко-перевізник - FCA;

- франко - вздовж борту судна - FAS;

- франко - борт судна - FOB.

Відповідно до цих умов продавець вважається таким, що вико­нав свої зобов’язання після того, як він передав товар перевізнику згідно з інструкціями, отриманими від покупця. Ці умови передба­чають, що в обов’язки покупця входять вибір перевізника, укладан­ня з ним договору перевезення. Продавець повідомляє покупцеві про готовність товару до відвантаження, після чого покупець укладає до­говір перевезення і дає продавцеві інструкції з приводу того, кому, коли і як передати куплений товар. Тому у контрактах, укладених на F-умові, ця процедура повинна бути визначена якомога точніше для обох контрагентів.

Група С включає такі умови:

- вартість і фрахт - CAF;

- вартість, страхування і фрахт - CIF;

- доставка оплачена до ... - СРТ;

- доставка та страхування оплачені до... - СІР.

За цими умовами продавець самостійно укладає договір переве­зення, оплачує перевезення до вказаного у контракті місця прийому товару покупцем, а також повідомляє покупця про деталі відправ­лення та очікуваний час прибуття вантажу в узгоджене місце прий­няття товару.

За контрактами на С-умовах продавець звільняється від відпові­дальності та ризику з моменту передачі товару перевізнику у своїй країні, хоч і зазнає витрат на доставку товару у країну покупця. Про­давець зобов’язаний оплатити перевізнику всю вартість транспорту­вання товару незалежно від того, чи повинен фрахт бути оплаченим до відвантаження товару, чи оплата допускається після його достав­ки до місця призначення.

Група D передбачає умови:

- поставлено на кордон - DAF;

- поставлено з борту судна - DES;

- поставлено з пристані - DEQ;

- поставлено без сплати мита - DDU;

- поставлено зі сплатою мита - DDP.

Контракти на D - умовах можна поділити на дві категорії. До пер­шої належать контракти, укладені на умовах:

- поставлено на кордон - DAF;

- поставлено з борту судна - DES;

- поставлено без сплати мита - DDU.

Відповідно до цих умов продавець не очищує товар для імпорту.

До другої категорії входять:

- поставлено з пристані - DEQ;

- по­ставлено зі сплатою мита - DDP.

За цими умовами продавець пови­нен отримувати усі необхідні імпортні ліцензії, а також оплатити мито, митні збори й податки.

Загалом умови групи D є найпривабливішими для покупця, ос­кільки продавець зобов’язаний доставити товар у вказане місце, беру­чи на себе всі витрати та ризик щодо доставки товару. Тому контракт на умовах D належить до групи „контрактів доставки”, тоді як кон­тракти на умовах С називаються „відвантажувальними контрактами”.

Індикативні ціни

Індикативні ціни є обов’язковими до використання суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності всіх форм власності при укладенні та здійсненні

зовнішньоекономічних угод (контрактів).

Література: [5] с. 99-144, [7] с. 76-89, [8] с. 133-150.

Питання для самоперевірки

1. Які види цін використовуються у зовнішній торгівлі?

2. Як практично можна визначити світові ціни на товари?

3. Які різновиди світових цін вам відомі?

4. Опишіть систему поправок, що застосовується у зовнішньоторговельних цінах

5. Охарактеризуйте систему індикативних цін, що використовується в Україні

6. Які особливості використання умов „ІНКО­ТЕРМС” у зовнішній торгівлі?

7. Опишіть найбільш часто вживані умови „ІНКО­ТЕРМС”

8. Визначте порядок складання зовнішньоторговельних контрактів.