Лікування анафілактичного шоку

ГОСТРІ АЛЕРГІЧНІ РЕАКЦІЇ НЕГАЙНОГО ТИПУ

Анафілактичний шок

Анафілактичний шок — вид алергічної реакції негайного типу, яка виникає при повторному введенні в організм алергену.

Може виникати в разі введення лікарських і профілактичних препаратів, від харчових продуктів, укусів комах. В основі патогенезу лежить масивний викид біологічно активних речовин, які різко підвищують проникність клітинних мембран і капілярів. Це сприяє виходу рідкої частини крові, через що падає судинний тонус, і розвивається колапс. Внаслідок гіпоксії порушується обмін речовин у тканинах. Біологічно активні речовини спричинюють також спазм бронхіолярних м'язів і бронхорею, що зумовлює гостру дихальну недостатність. Вторинно в процес втягується серце.

Клініка. Відчуття жару, стиснення за грудиною, біль у животі, в ділянці серця, утруднене дихання, відчуття нестачі повітря, млявість, запаморочення, поліморфний алергічний висип, різка блідість, гіпотонія, судоми, втрата свідомості. У тяжких випадках — раптова втрата свідомості на тлі дихальної, судинної і наднирковозалозної недостатності.

Найтяжчою формою негайної алергічної реакції загального типу є анафілактичний шок. Він виникає в разі введення антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, гамма-глобуліну, вакцин, сироваток та інших лікарських засобів, а також під час укусів комах, від холоду. Доза і шлях уведення не мають значення.

Лікування анафілактичного шоку

На догоспітальному етапі

1. Дитину слід покласти на спину, голову повернути вбік. До ніг прикласти теплу грілку.

2. Вище від місця введення препарату на руку накласти джгут.

3. Місце введення препарату обколоти 0,1% розчином адреналіну 0,3—0,5мл, обкласти льодом (для сповільнення всмоктування препарату, що спричинив шок).

4. Підшкірне ввести 0,5 мл 0,1% розчину адреналіну, 0,5—1мл кордіаміну або кофеїну бензоату і 60 мг преднізолону (250 мг гідрокортизону або 8мг дексаметазону). Ін'єкції адреналіну і кордіаміну повторюють через кожні 10—15хв.

Якщо повторні підшкірні ін'єкції адреналіну неефективні (не підвищується AT), необхідно внутрішньовенне ввести 0,1% розчин адреналіну 0,5мл з 10мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

5. При бронхоспазмі ввести еуфілін 2,4% внутрішньовенне з глюкозою. Внутрішньом'язово вводять антигістамінні препарати: супрастин (тавегіл 0,1мл на 1 рік життя). Через 20 хв повторюють уведення супрастину. Використовувати піпольфен недоцільно, тому що він спричинює виражений гіпотензивний ефект.

6. Забезпечити прохідність дихальних шляхів, давати зволожений кисень.

7. Через 20хв джгут розслабити, а потім зняти. Термінова госпіталізація в реанімаційне відділення.

У стаціонарі

1. Внутрішньовенне краплинне введення 1мл 0,1% розчину адреналіну на 100—200 мл 5% розчину глюкози.

2. Внутрішньовенне струминне, потім краплинне введення глюкокортикоїдів (преднізолону 5мг на 1 кг маси тіла і більше; гідрокортизону 10—15мг на 1 кг маси тіла; дек-саметазону 0,5—0,7мг на 1 кг маси тіла).

3. Застосовують також трансфузію реополіглюкіну, гемодезу, глюкозосольових розчинів у дозі 20мл на 1 кг маси тіла, серцеві глікозиди, антигістамінні засоби (димедрол, супрастин, піпольфен).

4. Для усунення бронхоспазму застосовують 2,4% розчин еуфіліну 3—5мг на 1 кг маси тіла в 20мл 10—20% розчину глюкози, який вводять у вену. Паралельно відсмоктують слиз із верхніх дихальних шляхів за допомогою електровідсмоктувача, проводять оксигенотерапію.

5. У разі гострого набряку трахеї та загрози асфіксії негайно вдаються до інтубації або трахеостомії. При неефективності дихання проводять штучну вентиляцію легенів.

6. Для усунення судомного синдрому у вену вводять 2— 4мл 0,5% розчину седуксену.

7. З метою зменшення судинної проникності застосовують 5 % розчин аскорбінової кислоти та 10% розчин хлориду кальцію, які вводять у вену.

Ангіоневротичний набряк

Ангіоневротичний набряк (набряк Квінке, велетенська кропив'янка) — гострий обмежений набряк шкіри та підшкірної основи.

Практично всі алергени можуть спричинювати набряк Квінке. Він є клінічним проявом харчової, медикаментозної, хімічної, побутової, пилкової алергії. Крім того, набряк Квінке провокують бактеріальні, вірусні, грибкові та паразитарні алергени.

Набряк Квінке, як правило, розвивається дуже швидко, утворюючи щільну, еластичну припухлість, яка проявляється здебільшого на обличчі — губах, щоках, повіках, а також у глотці, на язиці, гортані. Крім цього, набряк може виникати в ділянці статевих органів, на передпліччях, на грудній клітці, у внутрішніх органах. Може розвиватись лихоманка, кропив'янка на шкірі.

Найбільш небезпечним є набряк Квінке в ділянці гортані, який трапляється у 25% усіх випадків.

Клінічні прояви. Спочатку з'являється охриплість голосу, "гавкаючий кашель", пізніше — утруднене дихання, інспіраторна задишка, ціаноз, розвивається асфіксія.

Якщо набряки локалізуються на слизовій оболонці травного каналу, то виникає абдомінальний синдром: з'являються нудота, блювання, біль у животі, метеоризм, профузний пронос. У калі (під час мікроскопічного дослідження) виявляють значну кількість еозинофілів.

При локалізації процесу в сечовій і статевій системах розвивається гострий цистит, а згодом виникає затримка сечі.

При локалізації набряків на обличчі можуть з'явитись менінгеальні симптоми, судоми внаслідок ураження мозку.