Невідкладна медична допомога в разі гострого стенозувального ларинготрахеїту

При стенозі І ступеня

1. Дитину заспокоїти, взяти на руки, пригорнути до себе, зацікавити іграшкою.

2. Необхідна кількість теплого пиття (молоко з лужною мінеральною водою, 2 % розчин питної соди).

3. Доступ свіжого повітря.

4. Відволікаюча терапія — гірчичники на литкові м'язи, грудну клітку, гарячі гірчичні ванни для ніг, озокеритові аплікації на грудну клітку, ноги.

5. Інгаляції соляно-лужні, з відхаркуючими травами, зволоженого кисню.

6. Антигістамінні препарати — супрастин, димедрол 2 мг па 1 кг маси тіла через рот.

При стенозі II ступеня використовують ті заходи, що й у разі стенозу І ст., у поєднанні з:

1. Інгаляцією з протинабряковою сумішшю (ефедрин 5 % — 1,0 + адреналін 0,1 % — 1,0 + атропін 0,1 % — 0,3 + димедрол 1 % — 1,0-1- гідрокортизон 25 мг, фізрозчин 15 мл).

2. Заспокійливими засобами: літична суміш (аміназін 2,5 % — 1,0 + новокаїн 0,25 % —4,0) — 0,1 мл на 1 кг маси тіла, внутрішньом'язово, 20 % оксибутірат натрію (в дозі 50—70 мг на 1 кг маси тіла), внутрішньом'язово або у вену.

3. Антигістамінні препарати — димедрол, супрастін, піпольфен (2—3 мг на 1 кг маси тіла на добу) внутрішньом'язово.

4. З метою зменшення спазму м'язів гортані — 2,4 % еуфілін (у дозі 3—5 мг на 1 кг маси тіла) у вену, аскорбінова кислота, кокарбоксилаза; одноразово глюкокортикоїди (кортикостероїди): гідрокортизон — 3—5 мг на 1 кг маси тіла на добу або преднізолон — 1—2 мг на 1 кг маси тіла на добу, або дексаметазон — 0,5 мг на 1 кг маси тіла на добу.

5. Для лікування призначають антибактеріальну терапію.

При стенозі III ступеня

1. Збільшують дозу глюкокортикоїдів у 2—4 рази (гідрокортизон — 15—20 мг на 1 кг маси тіла).

2. Дезінтоксикаційна терапія з включенням 5 % розчину глюкози, альбуміну, плазми, реополіглюкіну, ізотонічного розчину.

3. За показаннями (у разі ацидозу) — 4 % розчин натрію бікарбонат (4—8 мл на 1 кг маси тіла) у вену.

У разі неефективності комплексного лікування III і IV ст. стенозу дитину госпіталізують до палати інтенсивної терапії, де проводиться інтубація трахеї, трахеостомія.

Крім вірусного крупу (несправжнього), у дитячому віці може розвинутися і справжній круп (бактеріальний). Справжній круп виникає в разі дифтерії дихальних шляхів, трапляється в дітей віком 1—5 років. В основі захворювання лежить утворення дифтерійної плівки на слизових оболонках гортані, трахей, бронхів.

Діагноз дифтерійного крупу можна встановити за такими ознаками:

1) втрата звучності голосу (дисфонія аж до повної афонії);

2) послідовний розвиток симптомів стенозу гортані —

спочатку змінюється голос і з'являється грубий кашель, згодом з'являється стенотичне дихання, що виникає в малих дітей раніше (на 2—3-й день хвороби), а в старших — навіть у кінці тижня;

3) явища стенозу невпинно прогресують;

4) самопочуття хворого на початку хвороби мало змінюється, температура невисока.

Крім того, про наявність дифтерійного крупу свідчить позитивне бактеріологічне дослідження на дифтерійну паличку, ефект від специфічного лікування (введення антитоксичної сироватки). У разі тяжкого протікання стенозу (III— IV ст.) і неефективності консервативного лікування проводять оперативне втручання — конікотомію і трахеотомію.

Конікотомія — це розсічення щитоподібно-перснеподібної зв'язки, яку роблять хворому, максимально розгинаючи його шию. Розтин проводять кінчиком скальпеля на глибину не більше ніж 1 см, щоб не ушкодити задньої стінки трахеї. При чіткому виконанні конікотомія триває недовго (до 1 хв), що дозволяє врятувати життя хворому. ШВЛ при цьому забезпечують вдуванням повітря через конікотомічну трубку.

В екстремальних умовах конікотомію можна зробити підручним колючо-ріжучим предметом (кухонним ножем).

Трахеостомія — операція, яку проводять в умовах операційної після введення попередньо наркозу. Полягає в тому, що трахею оголюють і розсікають два її кільця, в розріз вводять трахеостомічну трубку, яка складається з зовнішньої і внутрішньої трубок. Зовнішню трубку фіксують на шиї хворого. Внутрішню трубку необхідно періодично виймати, прочищати від слизу, гною, промивати її антисептиками, а потім обробляти спиртом. Для запобігання мацерації шкіру навколо трахеостомічної трубки слід обробляти антисептиками, витирати насухо, присипати тальком або змазувати вазеліновою олією, пастою Лассара.